Рішення

від 24.05.2024 по справі 912/363/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 24 46 63/32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 рокуСправа № 912/363/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/363/24 від 26.02.2024

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА"</a> (далі - ТОВ "Медіа Група Україна"), код ЄДР 37226740, вул. Борщагівська, 152-Б, м. Київ, 03056

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кабельні телевізійні мережі плюс" (далі - ТОВ "ТРК "КТМ ПЛЮС"), код ЄДР 34218847, вул. Поштова, 57-А, м. Олександрія, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., 28000

про стягнення 127 271,74 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ (в режимі відеоконференції):

від позивача - адвокат Бочкарь Р.В., ордер серія АЕ №1265221 від 21.02.2024;

від відповідача - адвокат Хитрук Н.І., ордер серія АІ №1557403 від 27.02.2024.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" до ТОВ "ТРК "КТМ ПЛЮС" з вимогами:

1). Прийняти позовну заяву до провадження.

2). Ухвалити рішення, яким стягнути з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРК "КТМ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ: 34218847) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА"</a> (код ЄДРПОУ: 37226740) IBAN: НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ", заборгованість за Субліцензійним договором № УНІ-095337/2019 від 03.12.2019р. в сумі 127 271,74 (сто двадцять сім тисяч двісті сімдесят одна гривня 74 коп.) грн., з яких: 47 000 грн. - сума основного простроченого зобов`язання; 50 685,08 грн. - пеня (відповідно до умов п. 5.3 Договору); 5 215,99 грн. - 3 % річних (ст. 625 ЦК України); 24 370,67 грн. - інфляційне збільшення суми боргу.

3). Стягнути на користь Позивача судові витрати, а саме 2422,40 грн. - судовий збір.

4). Повернути надмірно сплачені кошти за судовий збір ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА"</a> (код ЄДРПОУ: 37226740) у розмірі 261,60 грн., згідно з платіжною інструкцією № 2160 від 13.12.2023 р. на реквізити для повернення коштів: ТОВ "Медіа Група Україна" (код ЄДРПОУ: 37226740), IBAN: НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Субліцензійного договору №УНІ-095337/2019 від 03.12.2019 в частині оплати винагороди.

Ухвалою від 26.02.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/363/24, ухваливсправу №912/363/24 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 26.03.2024 - 11:00, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

27.02.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява №б/н від 27.02.2024 з проханням долучити до матеріалів справи ордер.

06.03.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача в межах строку, встановленого судом, надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 06.03.2024 з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданого відзиву зазначено таке.

Відповідач не погоджується із фактом отримання відповідачем невиключного суміжного права на використання Програм за Договором в період з червня по липень 2020 року, оскільки позивач не використовував суміжне право в ці періоди, а в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій за період з червня по липень 2020 року.

Крім цього, до матеріалів справи не було додано належних доказів направлення вказаних актів наданих послуг за період з червня по липень 2020 року.

Опис та накладна, що були додані до матеріалів справи у якості доказів направлення актів, містять перелік різних за нумерацією та періодами актів, які взагалі не мають відношення до господарських операцій між позивачем та відповідачем. Більше того, вони були направлені 10 серпня 2023 року, тобто через понад 3 роки після розірвання позивачем Договору. Фактично на момент направлення цих актів відносини за Договором були припиненими. Водночас відповідач не дотримався порядку направлення актів прийому-передачі прав за червень-липень 2020 року у терміни та порядку, визначеному Договором.

Крім того, відповідач не погоджується із термінами нарахування пені та вважає розрахунки позивача такими, що не відповідають законодавству.

Сторонами в Договорі не було встановлено інший порядок нарахування штрафних санкцій, у тому числі посилання на те, що пеня нараховується за весь час існування порушення. Тобто нарахування штрафних санкцій за Договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, а розрахунок, наданий позивачем є невірним та таким, що не відповідає законодавству та практиці Верховного Суду.

Розмір неустойки, нарахованої позивачем значно перевищує суму заборгованості. Оскільки основна сума заборгованості за період з січня по травень 2020 року становить 31 000,00 грн, а розмір пені, яку нарахував позивач 50 685,08 грн.

Отже вважає, що сума пені, нарахована позивачем є неправомірною, детальний розрахунок суми пені надається в додатку до відзиву та становить 2 109,51 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, то відповідачем так само не було належним чином розраховано розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості. Розрахунок суми інфляційного збільшення становить 16 205,68 грн, а трьох процентів річних: 3 524,84 грн.

Крім того у відзиві на позовну заяву відповідач вважає, що позовна давність підлягає застосуванню до вимог позивача, у тому числі до стягнення пені, оскільки він не обґрунтував поважність причин пропуску строків позовної давності.

11.03.2024 до господарського суду в межах строку, встановленого судом, через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив №б/н від 11.03.2024 з відповідним правовим обґрунтуванням.

15.03.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача в межах строку, встановленого судом, надійшли заперечення (на відповідь на відзив) №б/н від 15.03.2024 з відповідним правовим обґрунтуванням.

Ухвалою від 26.03.2024 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.04.2024 о 12:00 год.

Протокольною ухвалою від 25.04.2024 оголошено перерву до 16.05.2024 на 14:30 год. Протокольною ухвалою від 16.05.2024 оголошено перерву до 24.05.2024 на 12:00 год.

У судовому засіданні 24.05.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

03.12.2019 ТОВ "Медіа Група Україна" (Ліцензіат) та ТОВ "ТРК "КТМ ПЛЮС" (Субліцензіат) укладено Субліцензійний договір №УНІ-095337/2019 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого Ліцензіат на умовах, визначених у Договорі, надає Субліцензіату невиключне суміжне право на використання Програм шляхом їх Розповсюдження у складі Соціального Пакету (обов`язково) та Базового Пакету (обов`язково), та в решті Пакетів (на вибір Субліцензіата) за допомогою технології Аналогової мережі, DVB-C (далі - "право на Розповсюдження"), а Субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на Розповсюдження відповідно до умов цього Договору.

Перелік програм та детальні умови сторони погодили в 1 розділі Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору передача права на Розповсюдження у Звітному місяці підтверджується двосторонніми Актами прийому-передачі прав (далі -"Акт"), датованими останнім днем Звітного місяця, що будуть підписуватися Ліцензіатом, а також Субліцензіатом за кожен Звітний місяць. Ліцензіат направляє Субліцензіату два підписаних зі сторони Ліцензіата примірники Акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання Акту підписати та повернути Ліцензіату один примірник Акту. У випадку, якщо у вказаний строк Ліцензіат не отримав від Субліцензіата підписаний примірник Акту, Акт вважається підписаним Субліцензіатом та право на Розповсюдження Програм переданим Субліцензіату.

Підпунктом 2.2.1. Договору встановлено, що Ліцензіат підписує та надсилає Субліцензіату кореспонденцію (у т.ч. рахунки, Акти, додаткові угоди, цей Договір, інші документи) на поштову адресу, про яку Субліцензіат письмово повідомив Ліцензіата, в інших випадках - на адресу місцезнаходження Субліцензіата (юридичну адресу), зазначену у Договорі. Ризики, пов`язані з отриманням кореспонденції за повідомленою Субліцензіатом поштовою адресою та за його місцезнаходженням (юридичною адресою) приймає на себе Субліцензіат.

У разі неможливості Субліцензіата отримати за поштовою адресою та/або за своїм місцезнаходженням (юридичною адресою) кореспонденції незалежно від причин (зміни фактичного місця перебування, блокування офісу, проведення антитерористичної операції, фактичної відсутності адресата за вказаною адресою, недоставляння/повернення кореспонденції відділенням пошти/кур`єрською службою, з будь-яких інших причин) у Субліцензіата на підставі цього пункту Договору виникає зобов`язання завчасно письмово повідомити про такі обставини Ліцензіата, а також зазначити нову адресу чи з`явитися в офіс Ліцензіата для одержання уповноваженою особою Субліцензіата відповідних документів. Субліцензіат за цим пунктом Договору зобов`язується самостійно звертатися до Ліцензіата (у т.ч. зв`язуватися засобами телефонного зв`язку, електронної пошти тощо), а також за необхідності з`являтися до офісу Ліцензіата у разі неодержання та/або неможливості одержання кореспонденції від Ліцензіата з причин, за які Ліцензіат не відповідає. При цьому презюмується, що Субліцензіат, який не повідомляє Ліцензіата про неодержання кореспонденції та/або який не з`являється до офісу Ліцензіата для отримання кореспонденції, є таким, що належно отримує всю кореспонденцію від Ліцензіата (у т.ч. рахунки, Акти, додаткові угоди, цей Договір, Інші документи), а також позбавляється права посилатися в подальшому на обставини неодержання від Ліцензіата кореспонденції (п.п. 2.2.2. Договору).

Відповідно до підп. 2.2.3. Договору, Субліцензіат зобов`язується докласти необхідних зусиль з тим, щоб належно і своєчасно отримувати від Ліцензіата кореспонденцію, а також у разі неможливості одержувати кореспонденцію у погоджений спосіб - зобов`язується з`являтися за кореспонденцією до офісу Ліцензіата.

Згідно з п. 3.3. Договору ліцензіат, з урахуванням п. 3.6.1. Договору, надає субліцензіату доступ до кодованого супутникового сигналу, що несе Програми, з дати набуття чинності цього Договору протягом строку дії цього Договору.

Відповідно до п. 3.7.1. Договору субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від Ліцензіата Акту підписати та повернути Ліцензіату один примірник Акту. У випадку, якщо у вказаний строк Ліцензіат не отримав від Субліцензіата підписаний примірник Акту, Акт вважається підписаним субліцензіатом та право на Розповсюдження Програм - переданим Субліцензіату.

Згідно з п. 4.2. Договору Сторони погодили, що щомісячна сума Винагороди становить 5000 грн. без ПДВ в період з 01.01.2020 року по 31.03.2020 рік включно; 8000 грн. без ПДВ в період з 01.04.2020 року по 31.12.2020 рік включно.

Відповідно до п. 4.3. Договору сума щомісячної винагороди вказується Ліцензіатом в рахунка-фактурах за відповідний Звітний місяць, у якому Субліцензіату було надано право на Розповсюдження.

Пункт 4.5. Договору визначає, що Субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за Звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок Ліцензіата Винагороду за Звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 Договору, на підставі рахунку-фактури Ліцензіата за Звітний місяць.

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку несвоєчасної виплати Субліцензіатом на рахунок Ліцензіата Винагороди, або її частини, відповідно до умов Розділу 4 цього Договору, ліцензіат має право нарахувати, а Субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок Ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої Винагороди за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін (дата набрання чинності) і діє до 31 грудня 2020 року (дата закінчення чинності) включно, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Відповідно до п. 6.1.1. Договору право на розповсюдження Програм надається субліцензіату починаючи з 01 січня 2020 року та до дати закінчення чинності цього Договору (ліцензійний строк). Дострокове розірвання цього Договору тягне за собою припинення Права на розповсюдження програм Субліцензіатом з моменту дострокового розірвання цього Договору (припинення ліцензійного строку).

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що цей Договір може бути достроково розірваний: 6.2.1. за взаємною згодою Сторін - шляхом укладення додаткової угоди про розірвання; 6.2.2. в односторонньому порядку у випадках та в порядку, передбачених п. 6.3. та п. 6.4 Договору; 6.2.3. у інших випадках, що передбачені законодавством України.

Відповідно до п. 6.3. Договору Ліцензіат незалежно від причин, а також у будь-якому випадку, включаючи, але не обмежуючись, у випадку порушення Субліцензіатом умов цього Договору, протягом строку дії Договору має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір шляхом направлення відповідного письмового повідомлення на адресу Субліцензіата, що вказана в розділі "Реквізити та підписи Сторін".

Згідно з п. 6.3.1. Договору Договір вважатиметься розірваним на 10-й (десятий) календарний день з дати надіслання Ліцензіатом Субліцензіату відповідного повідомлення про розірвання Договору, та без необхідності укладення додаткової угоди/договору про розірвання до цього Договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору відповідачу надсилались акти та рахунки, однак останній підписаними з них повернув п`ять, а ще два підписаними їх не повернув та свої зобов`язання в частині оплати роялті за період з січня по липень 2020 року в сумі 47 000,00 грн не виконав.

Позивач направив відповідачу повідомлення №2207/3 від 14.07.2020 про розірвання Субліцензійного договору №УНІ-095337/2019 від 03 грудня 2019 року, відповідно до якого ТОВ "Медіа Група Україна" прийняло рішення: розірвати з ТОВ "ТРК "КТМ" Субліцензійний договір №УНІ-095337/2019 від 03 грудня 2019 року в порядку, передбаченому п. 6.3. Договору, та керуючись підпунктом 6.3.1. Договору встановив, що Договір вважається розірваним в односторонньому порядку на 10 (десятий) календарний день з дати надіслання Ліцензіатом субліцензіату цього Повідомлення про розірвання. Вказане повідомлення направлено відповідачу 22.07.2020, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та поштовою накладною №0103327747979.

Крім того позивач нарахував 50 685,08 грн - пені (відповідно до умов п. 5.3 Договору), 5 215,99 грн - 3% річних (ст. 625 ЦК України) та 24 370,67 грн - інфляційне збільшення суми боргу.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За положеннями ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Права на використання об`єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України. Якщо в ліцензійному видавничому договорі або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 1107 Цивільного кодексу України правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій (електронній) формі, за винятком випадків, визначених законом. У разі недодержання письмової (електронної) форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.

Згідно ч. 1 ст. 1114 Цивільного кодексу України ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності та договори, визначені статтями 1109, 1112 та 1113 цього Кодексу, не підлягають обов`язковій державній реєстрації. Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом. Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об`єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено Субліцензійний договір (з врахуванням його чинності до 31.07.2020 (на підставі повідомлення про розірвання субліцензійного договору), на виконання якого позивачем надано відповідачу невиключне суміжне право на використання програм на суму 31 000,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі прав №490 від 31.01.2020 на суму 5 000,00 грн, №1105 від 29.02.2020 на суму 5 000,00 грн, №1882 від 31.03.2020 на суму 5 000,00 грн, №2913 від 30.04.2020 на суму 8 000,00 грн, №3552 від 31.05.2020 на суму 8 000,00 грн. Зі змісту вказаних актів вбачається, що підставою надання послуг за вказаними актами є Субліцензійний договір.

Надання вказаних послуг на суму 31 000,00 грн за період з січня по травень 2020 року відповідачем визнається та не заперечується.

В той час, наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі прав №4432 від 30.06.2020 на суму 8 000,00 грн та №5312 від 31.07.2020 на суму 8 000,00 грн не містять підпису/печатки зі сторони субліцензіата - ТОВ "ТРК "КТМ ПЛЮС".

Із матеріалів справи вбачається, що вказані акти прийому-передачі прав були надіслані відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною №0305613476216.

Відповідно до п. 2.2. Договору передача права на Розповсюдження у Звітному місяці підтверджується двосторонніми Актами прийому-передачі прав (далі -"Акт"), датованими останнім днем Звітного місяця, що будуть підписуватися Ліцензіатом, а також Субліцензіатом за кожен Звітний місяць. Ліцензіат направляє Субліцензіату два підписаних зі сторони Ліцензіата примірники Акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання Акту підписати та повернути Ліцензіату один примірник Акту. У випадку, якщо у вказаний строк Ліцензіат не отримав від Субліцензіата підписаний примірник Акту, Акт вважається підписаним Субліцензіатом та право на Розповсюдження Програм переданим Субліцензіату.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, господарський суд зазначає, що непідписання відповідачем актів прийому-передачі прав №4432 від 30.06.2020 та №5312 від 31.07.2020, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань, послуги вважаються наданими у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень.

Не містять матеріали справи також доказів обмеження/припинення позивачем в період червень-липень 2020 року права відповідача на безперервне розповсюдження Програм (зокрема копії письмового повідомлення Ліцензіата про вчинення таких дій та підставності обмежувальних заходів, як то визначено п. 3.6.1.2.).

Разом з тим, суд зауважує, що відсутність в матеріалах справи рахунків-фактур ліцензіата на підставі яких субліцензіат здійснює оплату винагороди не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором, оскільки, у контексті спірних правовідносин, рахунок не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19).

Отже, враховуючи висновки суду щодо строку дії договору та наявності договірних відносин між сторонами протягом періоду з січня по липень 2020 року, виникнення у відповідача обов`язку з оплати не в наслідок підписання актів, а в наслідок надання права на розповсюдження програм, наявність у відповідача обов`язку з підписання актів та оплати наданого права навіть у разі вжиття Ліцензіатом обмежувальних заходів (п. 3.6.1.2. договору), суд зазначає про виникнення у відповідача обов`язку із виконання договору в частині оплати наданих послуг за спірний період.

При цьому суд також враховує виконання позивачем обов`язку із надсилання на адресу відповідача актів прийому-передачі прав, натомість отримання надісланих відповідачу поштою документів перебуває поза межами контролю відправника, а тому не може свідчити про неправомірність його дій, та більш того про ненадання права відповідачу на розповсюдження програм.

Суд також враховує відсутність в матеріалах справи доказів невиконання позивачем зобов`язань щодо надання відповідачу права розповсюдження програм.

Вищевикладеним спростовуються заперечення відповідача щодо не надання послуг за період з червня по липень 2020 року.

З урахуванням наведеного у сукупності, а також з огляду на неподання відповідачем доказів оплати, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 47 000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доказів оплати роялті за спірний період на загальну суму 47 000,00 грн матеріали справи не містять, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову в цій частині, не спростовані відповідачем.

З урахуванням наведеного в сукупності, а також з огляду на неподання відповідачем доказів оплати, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 47 000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 50 685,08 грн - пені (відповідно до умов п. 5.3 Договору), 5 215,99 грн - 3 % річних (ст. 625 ЦК України) та 24 370,67 грн - інфляційне збільшення суми боргу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку несвоєчасної виплати Субліцензіатом на рахунок Ліцензіата Винагороди, або її частини, відповідно до умов Розділу 4 цього Договору, ліцензіат має право нарахувати, а Субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок Ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої Винагороди за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд, з врахуванням заперечень відповідача зазначає, що умовами Субліцензійного договору про нарахування пені за кожний день прострочення платежу не встановлено сторонами іншого строку, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, суд враховує, що п. 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, N 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

При цьому, необхідно враховувати умови пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України, з урахуванням яких вбачається, що правомірним для нарахування пені є період до 30.06.2023 (оскільки на строк дії карантину строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, було продовжено).

Пункт 4.5. Договору визначає, що Субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за Звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок Ліцензіата Винагороду за Звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 Договору, на підставі рахунку-фактури Ліцензіата за Звітний місяць.

Крім того, при нарахуванні пені позивачем не враховано положення п. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 39 853,51 грн, а саме:

з 18.02.2020 до 16.03.2020 на суму боргу 5 000,00 грн - 83,06 грн;

з 17.03.2020 до 15.04.2020 на суму боргу 10 000,00 грн - 163,93 грн;

з 16.04.2020 до 15.05.2020 на суму боргу 15 000,00 грн - 209,84 грн;

з 16.05.2020 до 15.06.2020 на суму боргу 23 000,00 грн - 301,64 грн;

з 16.06.2020 до 15.07.2020 на суму боргу 31 000,00 грн - 304,92 грн;

з 16.07.2020 до 17.08.2020 на суму боргу 39 000,00 грн - 421,97 грн;

з 18.08.2020 до 30.06.2023 на суму боргу 47 000,00 грн - 38 368,15 грн.

Всього 39 853,51 грн.

Відповідач не звертається до суду із клопотанням щодо зменшення розміру пені, проте у поданому до суду відзиві на позовну заяву посилається на положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та вважає, що розмір неустойки значно перевищує суду заборгованості, тому господарський суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів суду наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, не навів поважних причин порушення зобов`язання, що стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.

Також суд враховує, що розмір пені був погоджений відповідачем при укладенні договору та сума пені не є значною у порівнянні з основною заборгованістю.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не довів поважності причин неналежного виконання своїх зобов`язань з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій; не навів доводів щодо неспівмірності пені розмірам понесених збитків чи заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні такої пені.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для зменшення пені, при встановленому та підтвердженому факті прострочення грошового зобов`язання.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Перевіривши доданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив його помилковість з огляду на неврахування положень п. 5 ст. 254 ЦК України, тому здійснив перерахунок розміру 3% річних, який з урахуванням принципу диспозитивності здійснений у межах заявлених позивачем вимог.

3% річних складають:

з 18.02.2020 до 16.03.2020 на суму боргу 5 000,00 грн - 11,48 грн;

з 17.03.2020 до 15.04.2020 на суму боргу 10 000,00 грн - 24,59 грн;

з 16.04.2020 до 15.05.2020 на суму боргу 15 000,00 грн - 36,89 грн;

з 16.05.2020 до 15.06.2020 на суму боргу 23 000,00 грн - 58,44 грн;

з 16.06.2020 до 15.07.2020 на суму боргу 31 000,00 грн - 76,23 грн;

з 16.07.2020 до 17.08.2020 на суму боргу 39 000,00 грн - 105,49 грн;

з 18.08.2020 до 07.02.2024 на суму боргу 47 000,00 грн - 4 900,33 грн;

Всього 5 213,45 грн.

Інфляційне збільшення складає:

з 18.08.2020 до 31.12.2023 (вересень 2020 - грудень 2023) на суму боргу 47 000,00 грн - 24 370,67 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача суд зазначає, що позивач звернувся з вказаним позовом 09.02.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

При цьому відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (редакція п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України станом на 30.06.2023).

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (редакція п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України станом на день розгляду справи).

Отже, як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, строк позовної давності, встановлений, зокрема, ст. 257-258 Цивільного кодексу України продовжується як на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), так і його перебіг зупиняється на період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 було введено на усій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Так, враховуючи, запровадження карантину, що діяв з 11.03.2020 до 30.06.2023 та дію на даний час режиму воєнного стану, строк позовної давності для вимог про стягнення з відповідача заборгованості на дату подачі позову (09.02.2024) не сплив, що виключає його застосування за заявою відповідача.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України " суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача заборгованості за Субліцензійним договором №УНІ-095337/2019 від 03.12.2019 в сумі 116 437,63 грн., з яких: 47 000,00 грн - сума основного простроченого зобов`язання, 39 853,51 грн - пеня, 5 213,45 грн - 3% річних, 24 370,67 грн - інфляційне збільшення суми боргу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.

При цьому позивач у позовній заяві просив повернути надмірно сплачені кошти за судовий збір у розмірі 261,60 грн., згідно з платіжною інструкцією №2160 від 13.12.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При поданні до господарського суду позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2160 від 13.12.2023.

Проте, при поданні даної позовної заяви до сплати підлягав судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 грн (мінімальна ставка судового збору) з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв`язку із поданням позовної заяви через систему "Електронний суд").

З урахуванням викладеного, враховуючи наявність відповідного клопотання та в силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд вважає необхідним повернути позивачу судовий збір в сумі 261,60 грн (2 684,00 грн - 2 422,40 грн), що сплачений згідно платіжної інструкції №2160 від 13.12.2023.

Крім того, господарським судом враховано, що у судовому засіданні 16.05.2024 позивач зазначив, що докази, якими позивач обґрунтовує розмір судових витрат, які сторона сплатила і має сплатити у зв`язку з розглядом справи будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кабельні телевізійні мережі плюс" (код ЄДР 34218847, вул. Поштова, 57-А, м. Олександрія, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., 28000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА"</a> (код ЄДР 37226740, вул. Борщагівська, 152-Б, м. Київ, 03056, IBAN: НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ") заборгованість за Субліцензійним договором №УНІ-095337/2019 від 03.12.2019 в сумі 116 437,63 грн., з яких: 47 000,00 грн - сума основного простроченого зобов`язання, 39 853,51 грн - пеня, 5 213,45 грн - 3 % річних, 24 370,67 грн - інфляційне збільшення суми боргу, а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230, р/р UA178999980313161206083011567, код класифікації доходів бюджету 22030101) Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА"</a> (код ЄДР 37226740, вул. Борщагівська, 152-Б, м. Київ, 03056 IBAN: НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ") судовий збір в розмірі 261,60 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією №2160 від 13.12.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 03.06.2024.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.