Рішення

від 23.05.2024 по справі 918/329/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/329/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., при секретарі судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" (вул. Педагогічна, 21, м. Одеса, Одеська обл., Одеський р-н, 65062, код ЄДРПОУ 38350582)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" (вул. Джерельна, 22А, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33010, код ЄДРПОУ 40457809)

про стягнення 32 348 грн 54 коп.

у судове засідання представники сторін не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2024 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" надійшов позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" про стягнення 32 348 грн 54 коп. (з яких: 28 873 грн 62 коп. - основний борг, 2 790 грн 66 коп. - пеня, 280 грн 03 коп. - 3 % річних, 404 грн 23 коп. - інфляційні втрати).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне невиконання відповідачем договору на надання послуг навігаційного контролю № 2610/20-02 від 26.10.2020 в частині повного та своєчасного виконання зобов`язань по оплаті наданих послуг.

Ухвалою від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/329/24. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 30.04.2024. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

У судовому засіданні 30.04.2024 судом оголошено перерву до 23.05.2024 на 13:50, про що відповідною ухвалою від 30.04.2024 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС".

23 травня 2024 року судом встановлено, що відповідач у справі не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання.

Судом встановлено, що поштове відправлення за трек-номером 0600264407386 (а саме ухвала від 30.04.2024) вручене відповідачу 13.05.2024 за адресою його місцезнаходження (вул. Джерельна, 22А, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33010, код ЄДРПОУ 40457809).

Окрім того, додатково дану ухвалу направлено судом на електронну пошту відповідача, вказану позивачем у реквізитах сторін позовної заяви.

Таким чином, господарським судом вчинено всі заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника відповідача.

Судом встановлено, що відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Ухвалою від 08.04.2024, серед іншого, запропоновано відповідачу: у строк протягом 15-ти днів з дня отримання означеної ухвали подати до суду відзив з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України та усі докази, що можливо доставити до суду.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Оскільки 15-й день на подання відзиву припадає на вихідний (04.05.2024), останнім днем строку даному випадку є перший після нього робочий день - 06.05.2024.

Відтак 07.05.2024 вже сплинув процесуальний строк на подання відповідачем відзиву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Присутній у судовому засіданні 23.05.2024 представник позивача - адвокат Корміч Світлана Вячеславівна наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 23.05.2024 оголошено перерву до 16:00 год. цього ж дня.

Під час оголошеної перерви від представника позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли:

- клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати витрат на професійну (правову) допомогу у розмірі 6 300 грн 00 коп.;

- заява про розгляд справи без участі адвоката Корміч Світлани Вячеславівни.

Після оголошеної перерви судом встановлено, що у судове засідання не з`явилися, а ні представник позивача, а ні представник відповідача.

Позивач скористався правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.10.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" (замовник) було укладено Договір на надання послуг навігаційного контролю № 2610/20-02 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору виконавець зобов`язався протягом дії Договору надавати Замовнику послуги навігаційного контролю рухомих об`єктів Замовника, проведення навчального інструктажу персоналу замовника та здійснення технічного супроводження і підтримки Систем навігаційного та технічного моніторингу транспортних засобів (далі - система).

Відповідно до п. 2.1. Договору початок здійснення технічної підтримки і технічного обслуговування діючих складових системи розпочинається з моменту введення навігаційного обладнання в експлуатацію.

Як вбачається, сторони в даному Договорі також узгодили між собою вимоги щодо якості послуг, ціни Договору та порядок розрахунків, умови щодо прав і обов`язків сторін, порядку приймання-передачі послуг, відповідальність сторін, щодо обставин непереборної сили (форс-мажор), строку дії договору, внесення змін та доповнень до нього, розірвання договору, урегулювання спорів, інші умови.

Згідно з п. 4.1. Договору вартість щомісячної плати за послуги виконавця за кожен контрольований об`єкт замовника становить на місяць 100, 00 грн в т.ч. ПДВ при оплаті наперед за рік.

Плата за надані послуги вноситься замовником щомісячно на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 25-го числа кожного поточного місяця. (п. 4.2. Договору).

У разі зміни кількості контрольованих об`єктів Замовник оформляє на сайті Виконавця заявку, або надсилає запит на електронну адресу support@navitrack.com.ua. (п. 4.3. Договору).

Плата за надані послуги за неповний календарний місяць розраховується пропорційно кількості днів в зазначеному періоді і вноситься замовником на розрахунковий рахунок виконавця. (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 4.5. Договору виконавець має право відмовити в наданні послуг Замовнику (призупинити надання послуг) в разі прострочення оплати послуг більш ніж на 10 робочих днів. При цьому після оплати Замовником простроченого платежу Виконавець зобов`язаний відновити надання послуг Замовнику.

Цей Договір вважається розірваним, якщо грошові кошти від замовника не надійшли на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів після призупинення надання послуг згідно п. 4.5. цього Договору. (п. 4.6. Договору).

Відповідно до п. 4.7. Договору у разі дострокового розірвання даного Договору плата за надані послуги у останній місяця розраховується пропорційно кількості днів, що минули з початку місяця до моменту розірвання.

Згідно з п. 5.1.7 Договору Замовник зобов`язується протягом п`яти робочих днів з моменту отримання Акту про надані послуги направити Виконавцю підписаний Акт про надані послуги або мотивовану відмову від прийняття послуг.

У п. 6.2 Договору обумовлено, що складений і підписаний Виконавцем Акт виконання робіт (надання послуг) у 2 (двох) примірниках надається Замовникові, який повинен прийняти послуги шляхом підписання Акту виконання робіт (надання послуг) та повернути один підписаний примірник Виконавцю не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання Акту виконання робіт (надання послуг).

Акт виконання робіт (надання послуг), який підписаний обома Сторонами, засвідчує, що послуги надані у повному обсязі та Замовник на момент його підписання не має зауважень до наданих послуг.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку не підписання Замовником Акту виконання робіт (надання послуг) без поважної причини протягом 5-ти робочих днів з дати отримання, вважається, що Замовник погодив такий Акт без зауважень, внаслідок чого Виконавець правомірно може розраховувати та вимагати від Замовника здійснення ним оплати за надані послуги на підставі такого Акту.

Судом встановлено, що на підставі укладеного Договору на надання послуг в період травень 2022 р. - липень 2023 р. виконавець надав, а замовник отримав послуги на загальну суму 29 571,24 грн. (з ПДВ), а саме:

- у травні 2022 р. на суму 3100,62 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1034 від 31.05.2022. Акт підписаний ЕЦП з боку позивача та відповідача за допомогою програми «M.E.Doc». Позивачем виставлений рахунок на оплату № 280 від 01.02.2022;

-у червні 2022 р. на суму 3 100,62 грн., в т.ч. ГІДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1276 від 30.06.2022. Акт підписаний ЕЦП з боку позивача та відповідача за допомогою програми «M.E.Doc». Позивачем виставлений рахунок на оплату № 1495 від 01.06.2022;

-у липні 2022 р. на суму 1038,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1414 від 31.07.2022 р. Акт підписаний ЕЦП з боку Позивача та Відповідача за допомогою програми «M.E.Doc». Позивачем виставлений рахунок па оплату № 1566 від 31.07.2022 р.;

- у серпні 2022 р. на суму 1038,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 1602 від 31.08.2022. Акт підписаний ЕЦП з боку позивача, направлений за допомогою програми «M.E.Doc» на адресу відповідача 08.09.2022. Позивачем виставлений рахунок на оплату № 1638 від 01.08.2022 р.;

- у вересні 2022 р. на суму 1038,00 грн,, в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 1791 від 30.09.2022. Акт підписаний ЕЦП з боку позивача, направлений за допомогою програми «M.E.Doc» на адресу відповідача 08.06.2023. Позивачем виставлений рахунок на оплату № 1846 від 01.09.2022;

- у жовтні 2022 р. на суму 1038,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 2018 від 31.10.2022. Акт підписаний ЕЦП з боку позивача, направлений за допомогою програми «M.E.Doc» на адресу Відповідача 08.06.2023. Позивачем виставлений рахунок на оплату № 2046 від 01.10.2022;

- у листопаді 2022 р. на суму 1038,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 2176 від 30.11.2022. Акт підписаний ЕЦП з боку позивача, направлений за допомогою програми «M.E.Doc» на адресу Відповідача 08.06.2023. Позивачем виставлений рахунок на оплату № 2274 від 01.11.2022;

- у грудні 2022 р. на суму 2010,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2441 від 31.12.2022. Акт підписаний ЕЦП з боку Позивача, направлений за допомогою програми «M.E.Doc» на адресу Відповідача 08.06.2023. Позивачем виставлений рахунок на оплату № 2437 від 01.12.2022;

- у січні 2023 р. на суму 2010,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 115 від 31.01.2023 р. Акт підписаний ЕЦП з боку Позивача, направлений за допомогою програми «M.E.Doc» на адресу Відповідача 06.02.2023. Позивачем виставлений рахунок на оплату № 68 від 01.01.2023;

- у лютому 2023 р. на суму 2010,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 322 від 28.02.2023. Акт підписаний ЕЦП з боку Позивача, направлений за допомогою програми «M.E.Doc» на адресу Відповідача 08.06.2023. Позивачем виставлений рахунок на оплату № 224 від 01.02.2023;

- у березні 2023 р. на суму 2430,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 465 від 31.03.2023. Акт підписаний ЕЦП з боку Позивача, направлений за допомогою програми «M.E.Doc» на адресу Відповідача 08.06.2023. Позивачем виставлений рахунок на оплату № 670 від 01.03.2023;

- у квітні 2023 р. на суму 2430,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 742 від 30.04.2023. Акт підписаний ЕЦП з боку Позивача, направлений за допомогою програми «M.E.Doc» на адресу Відповідача 08.06.2023. Позивачем виставлений рахунок на оплату № 671 від 01.04.2023;

- у травні 2023 р, на суму 2430,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 903 від 31.05.2023. Акт підписаний ЕЦП з боку Позивача, направлений за допомогою програми «M.E.Doc» на адресу Відповідача 12.10.2023. Позивачем виставлений рахунок на оплату № 957 від 01.05.2023;

- у червні 2023 р. на суму 2430,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1092 від 30.06.2023. Акт підписаний ЕЦП з боку Позивача, направлений за допомогою програми «M.E.Doc» на адресу Відповідача 04.07.2023. Позивачем виставлений рахунок па оплату № 1136 від 01.06.2023;

- у липні 2023 р. на суму 2430,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1422 від 31.07.2023. Акт підписаний ЕЦП з боку Позивача, направлений за допомогою програми «M.E.Doc» на адресу Відповідача 03.08.2023. Позивачем виставлений рахунок на оплату № 1350 від 01.07.2023.

Таким чином, як вбачається, з боку відповідача підписаними з допомогою ЕЦП є акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 1034 від 31.05.2022 на суму 3100,62 грн. (з ПДВ); № 1276 від 30.06.2022 на суму 3100,62 грн. (з ПДВ); № 1414 від 31.07.2022 на суму 1038,00 грн., (з ПДВ).

Судом встановлено, що усі акти здачі-приймання робіт (надання послуг) були повторно 14.11.2023 надіслані на адресу відповідача засобами поштового зв`язку. Згідно з відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 6510406355349, 01.12.2023 документи були отримані представником відповідача. Водночас від замовника до виконавця не надходило мотивованої відмови від прийняття послуг, а також не надходило підписаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

При цьому, як вбачається, у Договорі сторони обумовили між собою процедуру прийняття наданих послуг. За умовами пунктів 5.1.7, 6.2., 6.3. Договору, якщо замовник не підписує акт виконання робіт (надання послуг) протягом п`яти робочих днів без поважної причини, це вважається згодою замовника на акт без зауважень, і виконавець має право на оплату за надані послуги на підставі цього акту.

Судом встановлено, що акти були надіслані відповідачу за допомогою програми «M.E.Doc», а потім повторно засобами поштового зв`язку - і згідно з відміткою на повідомленні про вручення, вони були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС".

Суд зазначає, що «M.E.Doc» - це українська програма для обліку та звітності, яка широко використовується бухгалтерами та підприємствами для електронного обміну даними. Вона призначена для ведення обліку податкової звітності, формування та подання різних документів онлайн.

Отримавши акти як за допомогою програми «M.E.Doc», так і засобами поштового зв`язку, - відповідач не підписав їх протягом встановленого Договором строку.

У такому випадку, як обумовили між собою сторони у Договорі, якщо відповідач не повернув підписані акти протягом визначеного періоду, це вважається його згодою на акти без зауважень. Відтак виконавець має право на оплату за надані послуги на підставі цих актів, оскільки замовник не висловив свої зауваження до наданих послуг у встановлений строк.

Якби у відповідача була поважна причина для не підписання актів протягом визначеного строку, він міг би спробувати пояснити це у відповідному порядку, який передбачений Договором.

Однак, як вбачається, відповідач не висловив зауважень щодо актів приймання-передачі наданих послуг, а відзиву у справі № 918/329/24, ініційованій Товариством з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" як виконавцем за Договором на надання послуг навігаційного контролю № 2610/20-02 від 26.10.2020, - не надав.

Таким чином суд виснує, що оскільки протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання Актів за допомогою програми «M.E.Doc» - від замовника до виконавця не надходило мотивованої відмови від прийняття послуг, на підставі п.6.3 та п. 2.4 Договору послуги вважаються прийнятими, а Акти - підписаними.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли між суб`єктами господарювання на підставі укладеного правочину та є відносинами з надання послуг, які регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Стаття 901 ЦК України стосується договорів про надання послуг і містить такий зміст: Договір про надання послуг (оферта) є договором, за яким одна сторона (виконавець) зобов`язується виконати роботу, надати послуги, виготовити виріб або виконати інші дії за замовленням і за оплату, а інша сторона (замовник) зобов`язується оплатити цю роботу, послуги, виріб або інші дії.

Отже, згідно зі ст. 901 ЦК України, договір про надання послуг є однією з форм договору, за якою виконавець зобов`язується виконати роботу або надати послуги за оплату, а замовник зобов`язується оплатити цю роботу або послуги. Ця стаття визначає загальну сутність договору про надання послуг, вказуючи на його основні аспекти і сторони, які беруть участь в укладенні такого договору.

Згідно ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як унормовано положеннями ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, послуги не мають уречевленого результату та споживаються в момент їх надання.

Як вбачається із укладеного з відповідачем Договором, зазначені в ньому послуги надаються постійно протягом дії Договору та підтверджуються актами виконання робіт, водночас відповідно до п. 4.2. Договору плата за надані послуги вноситься Замовником щомісячно на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 25-го числа кожного поточного місяця.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. ст. 509,524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №68б/21962/15-ц.

В той же час порушення строків (розмірів) оплати наданих послуг є порушенням грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що в період з травня 2022 р. по липень 2023 р. виконавець надав, а замовник отримав послуги на загальну суму 29 571,24 грн. (з ПДВ), що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1034 від 31.05.2022 на суму 3100,62 грн., № 1276 від 30.06.2022 на суму 3 100,62 грн., № 1414 від 31.07.2022 на суму 1 038,00 грн., № 1602 від 31.08.2022 на суму 1038,00 грн., № 1791 від 30.09.2022 на суму 1038,00 грн,, № 2018 від 31.10.2022 на суму 1038,00 грн., № 2176 від 30.11.2022 на суму 1038,00 грн., № 2441 від 31.12.2022 на суму 2010,00 грн., № 115 від 31.01.2023 на суму 2010,00 грн., № 322 від 28.02.2023 на суму 2010,00 грн., № 465 від 31.03.2023 на суму 2430,00 грн., № 742 від 30.04.2023 на суму 2430,00 грн., № 903 від 31.05.2023 на суму 2430,00 грн., № 1092 від 30.06.2023 на суму 2430,00 грн., № 1422 від 31.07.2023 на суму 2430,00 грн.

При цьому як зазначає у позовній заяві позивач, в порушення Договору відповідачем не в повному обсязі здійснено оплату наданих послуг за період з травня 2022 року по липень 2023 року, що призвело до того, що із належних 29 571,24 грн. відповідачем оплачено лише частину, внаслідок чого основна заборгованість за надані послуги склала 28 873,62 грн.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем 28 873,62 грн. наданих в період з травня 2022 р. по липень 2023 р. послуг навігаційного контролю за Договором № 2610/20-02 від 26.10.2020.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за надані йому послуги своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 28 873,62 грн. основного боргу за Договором № 2610/20-02 від 26.10.2020.

При цьому суд виснує, що прострочивши виконання зобов`язань за Даним договором, відповідач зобов`язаний понести господарсько - правову відповідальність встановлену як Договором так і чинним законодавством України, зокрема як в частині сплати пені, так і сплати інфляційних втрат та 3% річних згідно із ст.625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 7.8. Договору, що при недотриманні строків оплати за Договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день та за весь строк такого прострочення.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання замовником зобов`язань по оплаті наданих послуг у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається, сторони у п. 7.8. Договору продовжили строк нарахування пені за кожен день невиконаного зобов`язання - до повної сплати за надані послуги.

Судом встановлено, що у відповідача виник обов`язок оплати наданих послуг, однак відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання за Договором.

За усіма актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1034 від 31.05.2022, № 1276 від 30.06.2022, № 1414 від 31.07.2022, № 1602 від 31.08.2022, № 1791 від 30.09.2022, № 2018 від 31.10.2022, № 2176 від 30.11.2022, № 2441 від 31.12.2022, № 115 від 31.01.2023, № 322 від 28.02.2023, № 465 від 31.03.2023, № 742 від 30.04.2023, № 903 від 31.05.2023, № 1092 від 30.06.2023, № 1422 від 31.07.2023 - прострочення виконання зобов`язання розпочалося після 25-го числа поточного місяця, в якому надані та прийняті послуги.

Зокрема, за актом № 1034 від 31.05.2022 прострочення виконання зобов`язання розпочалося із 28.06.2022 (оскільки у поточному місяці травні 2022 року відповідач не міг передбачити до 25 числа суму, яку необхідно буде сплатити за актом від 31.05.2023, відтак строк оплати за даним актом згідно з п. 4.2. Договору тривав до 27.06.2022 - з урахуванням того, що 25-те число червня 2022 року припало на суботу, яка є вихідним днем, а відтак останній день строку оплати переноситься на перший після нього робочий день - 27.06.2022);

- за актом № 1276 від 30.06.2022 прострочення виконання зобов`язання розпочалося із 26.07.2022 (оскільки у поточному місяці червні 2022 року відповідач не міг передбачити до 25 числа суму, яку необхідно буде сплатити за актом від 30.06.2023, відтак строк оплати за даним актом згідно з п. 4.2. Договору тривав до 25.07.2022);

- за актом № 1414 від 31.07.2022 прострочення виконання зобов`язання розпочалося із 26.08.2022 (оскільки у поточному місяці липні 2022 року відповідач не міг передбачити до 25 числа суму, яку необхідно буде сплатити за актом від 31.07.2023, відтак строк оплати за даним актом згідно з п. 4.2. Договору тривав до 25.08.2022);

- за актами № 1602 від 31.08.2022, № 1791 від 30.09.2022, № 2018 від 31.10.2022, № 2176 від 30.11.2022, № 2441 від 31.12.2022, № 115 від 31.01.2023, № 322 від 28.02.2023, № 465 від 31.03.2023, № 742 від 30.04.2023, № 903 від 31.05.2023, № 1092 від 30.06.2023, № 1422 від 31.07.2023, які направлені відповідачу за допомогою програми "М.Е.Doc", та які не були повернуті позивачеві з підписом відповідача, - прострочення виконання зобов`язання виникло як в силу пунктів 5.1.7, 6.2., 6.3. Договору, так і в силу п. 4.2. Договору. Оскільки протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання Актів за допомогою програми «M.E.Doc» - від замовника до виконавця не надходило мотивованої відмови від прийняття послуг, на підставі п.6.3 та п. 2.4 Договору послуги вважаються прийнятими, а Акти - підписаними. Відповідно прострочення виконання зобов`язання розпочалося після 25-го числа поточного місяця, в якому надані та прийняті послуги.

При перевірці розрахунку пені господарський суд встановив, що позивач здійснює нарахування пені із 01.12.2023 до 27.03.2024.

Як вбачається, у Договорі встановлено положення, що передбачає можливість продовження нарахування пені (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов`язань поза строком, визначеним статтею 232 ГК України, а саме сторони погодилися, що нарахування пені буде продовжуватися до моменту фактичного виконання зобов`язання.

З огляду на викладене, суд констатує, що нарахування пені за Договором до 27.03.2024 є правомірним, адже воно не обмежується 6-ти місячним строком.

Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що розрахунки є не арифметично вірними.

Обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені за період з 01/12/2023 до 27/03/2024 становить: 2 806,60 грн.

Однак оскільки позивачем заявлено до стягнення 2 790 грн 66 коп. пені - суд задовольняє дані позовні вимоги в обсязі, заявленому позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав в обумовлені строки, за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого відбулося прострочення, - відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає як 3 % річних так і інфляційні втрати в порядку ст. 625 ЦК України.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останній не є арифметично вірним.

Розрахунок здійснюється за формулою IIc (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x = 1.01913139 Інфляційне збільшення: 28 873,62 x 1.01913139 - 28 873,62 = 552,39 грн.

Відтак обґрунтований розмір стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 01/12/2023 до 27/03/2024 становить: 552 грн 39 коп.

Однак оскільки позивачем заявлено до стягнення 404 грн 23 коп. інфляційних втрат - суд задовольняє дані позовні вимоги в обсязі, заявленому позивачем.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останній не є арифметично вірним, а обґрунтований розрахунок 3 % річних за вказаний період складає 279,47 грн.

Розрахунок здійснюється за формулою Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Відтак з 01/12/2023 до 31/12/2023 - 28 873,62 x 3 % x 31 : 365 : 100 = 73,57 грн.; з 01/01/2024 до 27/03/2024 - 28 873,62 x 3 % x 87 : 366 : 100 = 205,90 грн. Разом : 279,47 грн.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором 3 % річних у розмірі 279,47 грн.

При цьому господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 00 грн 56 коп.

Розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних, які здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 32 347 грн 98 коп. (з яких - 28 873 грн 62 коп. - основний борг, 2 790 грн 66 коп. - пеня, 279,47 грн. 3 % річних, 404 грн 23 коп. - інфляційні втрати).

В решті позовних вимог про стягнення 00 грн 56 коп. 3 % річних суд відмовляє.

Розподіл судового збору

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються в тому числі із судового збору в розмірі 3 028 грн 00 коп. та витрат на правову правничу допомогу у розмірі 6 300 грн 00 коп.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 32 348 грн 54 коп., відповідно останній зобов`язаний був сплатити, при поданні позову до суду, судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 7125 від 26.03.2024 на суму 3 028 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, - розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 3 027 грн 95 коп. та покладається на відповідача.

Решта судового збору у розмірі 00 грн 05 коп. залишається за позивачем.

Розподіл витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, серед основних засадам (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Господарський суд, розглянувши вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги у справі № 918/329/24, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить суд стягнути на свою користь із відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи, у загальному розмірі 6 300 грн 00 коп.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Фізична особа-підприємець адвокат Корміч Світлана Вячеславівна (виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «НАВІТРЕІК» (клієнт) уклали Договір про надання правової допомоги (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору клієнт доручає та оплачує, а виконавець бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах податкової (фіскальної) служби, у судах усіх інстанцій, а також вести від імені клієнта справи у судах усіх інстанцій усіх юрисдикцій з усіма правами, наданими законом позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленім особі, для чого надає йому право: подавати від імені клієнта листи, клопотання, заяви, у тому числі позовні заяви, знайомитись з матеріалами справи, робити з них копії, прослуховувати фіксацію судового процесу, подавати письмові зауваження, одержувати копії рішень, постанов, ухвал суду, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати клопотання, заяви, подавати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають під час судового розгляду, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, змінювати підстави та предмет позову, визнавати позов повністю та/або частково, укладати мирові угоди тощо, одержувати довідки та документи в будь-яких компетентних органах, розписуватись за клієнта, а також викопувати всі інші дії, пов`язані з виконанням цього Договору.

У відповідності до розділу 2 Договору виконавець бере на себе зобов`язання по наданню клієнту наступних послуг:

- представляти Інтереси КЛІЄНТА у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в органах податкової (фіскальної) служби, у судах усіх інстанцій, а також вести від імені КЛІЄНТА справи у судах усіх і метан ці П усіх юрисдикцій з усіма правами, наданими законом позивач) , скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі;

- підписувати і подавати від імені КЛІЄНТА листи, заяви, позовні заяви, додатки, пояснення, клопотання, відзиви, довідки, документи у відповідні установи, в тому числі у органи внутрішніх справ, прокуратури України та інших правоохоронних органах, технічної інвентаризації, засвідчувати своїм підписом вірність копій документів, одержувати необхідні довідки і документи;

- надавати клієнту усні та письмові консультації, роз`яснення, висновки;

- при виконанні умов даного договору не розголошувати отриману від клієнта інформацію третім особам, без письмової згоди на те клієнта.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024. (п. 6.1. Договору).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

У ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Судом встановлено, що додатком № 1 до Договору є калькуляція винагороди (гонорару) виконавцю.

У даному додатку № 1 визначено, що загальна сума послуг становить 6 300 грн 00 коп, що складається із: вивчення документів, наданих клієнтом для підготовки позову про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС", підготовка та подача адміністративного потову до Господарського суду Рівненської області, супроводження справи в Господарському суді Рівненської області.

Винагорода (гонорар) виконавцю сплачується у наступному порядку: Клієнт здійснює попередню оплату у розмірі 100% протягом 5 банківських днів з дня підписання Договору.

Судом встановлено, що клієнт оплатив 6 300 грн 00 коп. для адвоката Корміч Світлани Вячеславівни, що підтверджується платіжною інструкцією № 7129 від 27.03.2024.

гідно з ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи відсутні заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на оплату послуг адвоката позивача в розмірі 6 300,00 грн.

Розглянувши вимогу представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога, враховуючи заперечення представника відповідача, господарський суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; Ла-вентс проти Латвії від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи була їх сума обґрунтованою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано сукупність доказів: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 3 ст.126 ГПК визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 918/329/24 від позивача надійшли наступні докази: договір про надання правничої допомоги № 08/03/24 від 08.03.2024, додаток до Даного Договору та платіжна інструкція № 7129 від 27.03.2024, що підтверджує оплату 6 300 грн 00 коп. для адвоката Корміч Світлани Вячеславівни.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Із викладеного вбачається, що позивачем надано усю сукупність документів, якими стверджується, що адвокатом Корміч Світланою Вячеславівною була надана правова правнича допомога у справі № 918/379/24 для ТОВ НАВІТРЕК".

В матеріалах справи міститься довіреність від 14.12.2023, видана ТОВ НАВІТРЕК" на представлення адвокатом Корміч Світланою Вячеславівною інтереси товариства до 31.11.2024.

Окрім того, вбачається, що адвокат Корміч Світлана Вячеславівна була присутня у 2-х судових засіданнях у справі № 918/329/24, , а саме - 30.04.2024 та 23.05.2024.

В матеріалах справи наявні документи, що надійшли до суду від ТОВ НАВІТРЕК" та підписані адвокатом Корміч Світланою Вячеславівною в інтересах позивача, а саме: заява від 10.04.2024 про надання доступу до електронної справи, клопотанні від 10.04.2024 про участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ, клопотання від 23.05.2024 про долучення до матеріалів справи доказів оплати правової (правничої) допомоги, заява від 23.05.2024 про розгляд справи без участі представника позивача.

Судом встановлено, що на час розгляду справи, доказів недійсності Договору про надання правової допомоги від 08.03.2024 суду не надано. У Договорі міститься посилання, що оплата за надання правової допомоги визначається за процедурою, передбаченою додатком до Договору.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Суд зауважує, що при погодженому між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованому розмірі гонорару останній обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги, що виключає необхідність відображення інформації про понесені адвокатом витрати часу по кожному з видів робіт (наданих послуг) в детальному описі робіт (наданих послуг) чи іншому документі, що містить такий детальний опис. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Відтак оскільки як вбачається із Договору та Додатку № 1 до нього між позивачем та його адвокатом узгоджено фіксований розмір гонорару, що становить 6 300 грн 00 коп., суд не надає оцінку правовій допомозі, яка визначена у Додатку № 1 як щодо часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, так і щодо її видів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку про те, чи потрібно надавати суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, у разі, якщо сторони погодили оплату у фіксованій сумі.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила таке:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини" (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

134.Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

140. подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

141. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

143 ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.".

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Відтак суд враховує, що наявність детального опису робіт при фіксованому розмірі гонорару адвоката - законом не вимагається.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Господарський суд вважає включення до витрат на професійну правничу допомогу написання клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - таким, що не відповідає критерію "розумності витрат на професійну правничу допомогу".

Суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачем у справі відповідають критерію "розумності їх розміру".

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема, критеріям розумності, враховуючи відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є покладення витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, на відповідача. Суд підкреслює, що витрати у сумі 6 300 грн 00 коп. підтверджені та обґрунтовані, є співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому згідно з ст. ст. 126, 129 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 32 347 грн 98 коп. то суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача 6 299 грн 89 коп. витрат на професійну (правничу) допомогу, що є пропорційним до розміру обґрунтованих позовних вимог.

Керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), співмірності та розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги складність справи, обставини справи та характер спірних правовідносин, з урахуванням вчинених процесуальних дій адвоката у даній справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 6 299 грн 89 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак у решті витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 00 грн 11 коп. суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 222, 233, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" про стягнення 32 348 грн 54 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" (вул. Джерельна, 22А, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33010, код ЄДРПОУ 40457809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" (вул. Педагогічна, 21, м. Одеса, Одеська обл., Одеський р-н, 65062, код ЄДРПОУ 38350582) 28 873 грн 62 коп. - основного боргу, 2 790 грн 66 коп. - пеня, 279,47 грн. 3 % річних, 404 грн 23 коп. - інфляційні втрати), 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 95 коп. судового збору та 6 299 грн 89 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог про стягнення 00 грн 56 коп. 3 % річних та 00 грн 11 коп. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано "28" травня 2024 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О.Пашкевич