Постанова

від 06.10.2010 по справі 2-а-5271/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

6 жовтня 2010 року                                          

                       справа № 2-а-5271/10/1070  

  Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко  Н. Д.,  при секретарі судового засідання Хім‘як С.В., за участю представників сторін:

від позивача:              Власов І.О.,

від відповідача:          Красний О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом  

Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

редакції газети «Яготинські вісті»

про

стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

                                                                    ВСТАНОВИВ:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до редакції газети «Яготинські вісті» (надалі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 14432, 92 грн. та пені у розмірі 51, 96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Закону України "Про зайнятість населення", що полягає у непрацевлаштуванні інвалідів, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

За невиконання нормативу  щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів до відповідача були застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на загальну суму 14484, 88 грн. Оскільки, відповідачем у самостійному порядку грошові кошти у розмірі 14484, 88 грн. не сплачені, позивач просив суд їх стягнути у судовому порядку.

У судовому засіданні 06.10.2010 позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 4810, 96 грн. та пені у розмірі 17, 32 грн. Загалом 4828, 28 грн.

Відповідач з урахуванням уточнених позовних вимог визнав їх у повному обсязі, про що зробив усну заяву.

              Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.

   Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у січні місяці 2010 року відповідач подав до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма 10-ПІ) у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 12 осіб, з них: працевлаштовані інваліди відсутні; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не зазначено; фонд оплати праці штатних працівників складає  346391 тис. грн. та середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 28866, 00 грн.

Відповідно до приписів статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (надалі – Закон України № 875-XII), з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (стаття 18 Закону України № 875-XII). При цьому, працевлаштування інвалідів, згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону України № 875-XII здійснюється підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, самостійно у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Таким чином, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів, відповідно до встановленого Законом України № 875-XII нормативу робочих місць покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Крім цього, відповідно до положень статті 18 Закону України № 875-XII підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, які передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним законодавством щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок щодо створення визначеної згідно нормативу кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про наявність таких вільних робочих місць уповноважені органи влади.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону № 875-XII, виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача складає 12 осіб. У зв’язку з цим, відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875-XII, для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 місце.

Таким чином, відповідач повинен був працевлаштувати у 2009 році 1 інваліда.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами у разі потреби до державної служби зайнятості. Згідно з приписами Інструкції щодо заповнення форм звітності № 3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005  №420, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 21 грудня 2005 року за №1534/11814, ця форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

   Таким чином, за своїм змістом, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Однак, доказів щодо подання відповідачем за період з січня по квітень 2009 року звітів про наявність вакансій форми 3-ПН до Яготинського районного центру зайнятості суду не надано. Відтак, відповідачем не виконано вимоги законодавства щодо інформування відповідних органів влади про наявність вільних робочих місць створених для інвалідів.

  Положеннями частини першої статті 20 Закону України № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.  Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (стаття  20 Закону України № 875-XII).

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналізуючи викладені обставини суд дійшов висновку, що не подання відповідачем за період з січня по квітень місяці 2009 року відповідних звітів до центру зайнятості та не вчинення ним усіх інших дій необхідних для пошуку та працевлаштування інвалідів, результатом яких було б виконання нормативу робочих місць інвалідів, свідчать про відсутність об'єктивних причин невиконання, у даний період, нормативну незалежних від волі відповідача.

Відтак, до відповідача правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 4810, 96 грн. (1202,74 х 4).

Відповідно до пояснень представника позивача та наданого розрахунку, у зв’язку з несплатою відповідачем у визначений законодавством строк адміністративно-господарських санкцій йому була нарахована пеня у розмірі 17, 32 грн. (4,33 х 4).

Згідно з приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, тобто обов'язок доказування у даному випадку покладений як на позивача так і відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки, спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

  Керуючись статтями 9, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства  України,  суд, -    

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з редакції газети «Яготинські вісті» (код ЄДРПОУ 02473205) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 4810 (чотири тисячі вісімсот десять) грн. 96  коп. та пеню у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 32 коп.

Постанова  набирає законної сили  після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні,- протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                               Н. Д. Панченко

постанова виготовлена у повному обсязі та підписана  06.10.2010