Постанова

від 23.05.2024 по справі 911/2321/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2321/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача-1 - Ленько М. М.(в порядку самопредставництва),

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача-1 - Колодяжної Ю. А. (адвокат),

відповідача-2 - не з`явилися,

прокуратури - Сельської О. З. (за посвідченням),

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 (суддя Конюх О. В.), додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2023 (суддя Конюх О. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (головуючий - Демидова А. М., судді Владимиренко С. В., Ходаківська І. П.) у справі

за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Фонду державного майна України,

2) Міністерства енергетики України

до: 1) Публічного акціонерного товариства "Центренерго",

2) Приватного підприємства "Флемос"

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути нерухоме майно.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2022 року керівник Обухівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд, позивач-1) і Міністерства енергетики України (далі - Міненерго, Міністерство, позивач-2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго", Товариство, орендодавець, відповідач-1) та Приватного підприємства "Флемос" Міністерства енергетики України (далі - ПП "Флемос", Підприємство, орендар, відповідач-2) про:

1) визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 14.07.2022 № 21/3/1 (далі - договір оренди від 14.07.2022, договір № 21/3/1, оспорюваний договір), укладеного між відповідачами;

2) застосування правових наслідків недійсності правочину та зобов`язання ПП "Флемос" повернути ПАТ "Центренерго" нерухоме майно (частину тимчасового вугільного причалу залізобетонного, інвентарний № 0000020, довжиною 390 погонних метрів і частину вугільного складу, інвентарний № 0005376, площею 27 000 м2 (далі - спірне майно, об`єкт оренди), розташоване на вул. Промисловій, 1-Г у м. Українці Обухівського району Київської області, з посиланням на норми статей 16, 108, 152, 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 22, 63, 73, 74, 136, 141, 145, 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 15 Закону України від 04.03.1992 № 2163-XII "Про приватизацію майна державних підприємств" (далі - Закон України № 2163-XII), статей 3, 5- 7, 13, 15 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", введеного в дію з 01.02.2020 (далі - Закон України № 157-ІХ), статті 19 Закону України "Про господарські товариства", статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства" (чинного до 31.12.2022), статті 4 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - постанова КМУ № 634).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) об`єкт оренди є державним майном, оскільки передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій якого належить державі, та до моменту завершення процедури приватизації залишається у власності держави, в зв`язку з чим до спірного майна мають застосовуватися передбачені Законом України № 157-ІХ процедури, зокрема, щодо проведення аукціону в електронній формі, позаяк орендар не входить до переліку визначених статтею 15 цього Закону суб`єктів, які мають право на отримання державного майна в оренду без аукціону; 2) відповідно до постанови КМУ від 09.10.2020 № 1109 Трипільська теплова електрична станція (далі - Трипільська ТЕС) належить до об`єктів критичної інфраструктури; санітарно-захисна смуга вказаної електростанції становить 1000 м, в наказі Обухівської районної військової адміністрації від 18.07.2022 № 258 "Про можливість здійснення навігації суден для видобутку піску та щебеню відповідно до законодавства" право на здійснення навігації надано обмеженому колу суб`єктів, до якого ПП "Флемос" не входить; 3) постановою КМУ № 634 на період воєнного стану тимчасово припинено передачу в оренду державного майна на визначених територіях, крім випадків, коли доцільність такої передачі визначена рішенням обласної військової адміністрації за місцем розташування майна, натомість Київська обласна військова адміністрація не приймала рішення щодо доцільності передачі в оренду майна Трипільської ТЕС.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 31.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю з тих мотивів, що особливості та заборони, встановлені Законом України № 157-ІХ та постановою КМУ № 634, до оспорюваного договору відповідачами правомірно не застосовувалися, оскільки на дату його укладення державі належали корпоративні права - пакет акцій ПАТ "Центренерго", тоді як у процесі корпоратизації Державного підприємства "Центренерго" (далі - ДП "Центренерго") орендоване нерухоме майно було передано до статутного фонду Державної акціонерної енергогенеруючої компанії "Центренерго" (далі - ДАЕК "Центренерго"), правонаступником якої є ПАТ "Центренерго", та відповідно до записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 26.10.2016 належало орендодавцю (Товариству) на праві приватної власності, а також відсутнє в переліках державного майна, облік якого здійснюється ФДМУ та Міненерго, отже, спірне майно набуто відповідачем-1 у приватну власність в обмін на акції, власником яких є держава а особі Фонду (схожий за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 826/11262/15).

4. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 01.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, заяву ПП "Флемос" від 05.04.2023 № 2023/04/05-01 про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу у справі № 911/2321/22 задоволено повністю. Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь Підприємства 42 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Додаткове рішення аргументоване посиланням на норми статей 26, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статей 4, 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що: 1) заявлена відповідачем-2 сума судових витрат на правову допомогу є розумно необхідною, співмірною, обґрунтованою та підлягає стягненню з Київської обласної прокуратури, оскільки позивачі - ФДМУ та Міністерство впродовж розгляду справи заперечували проти заявлених Прокурором позовних вимог, тобто під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, представництво інтересів якої здійснює Прокурор, який бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи (схожий висновок щодо правомірності покладання судових витрат на прокуратуру сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 916/1796/18); 2) Обухівська окружна прокуратура не має статусу юридичної особи, діє без коду ЄДРПОУ (є обов`язковим реквізитом виконавчого документа), оскільки підпорядкована Київській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02909996), тому саме на Київську обласну прокуратуру як юридичну особу мають бути покладені витрати відповідача-2 на правову допомогу.

6. Залишаючи вказане додаткове рішення без змін, апеляційний суд також зазначив, що оскільки Обухівська окружна прокуратура та Київська обласна прокуратура із клопотаннями або заявами чи запереченнями щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не зверталися до місцевого господарського суду, то з урахуванням вимог частини 6 статті 126 ГПК України та принципів диспозитивності та змагальності, в суду першої інстанції не було підстав для перегляду з власної ініціативи розміру заявлених відповідачем-2 судових витрат у контексті їх співмірності зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із рішенням і додатковим рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) суди не врахували викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18, від 01.10.2020 у справах № 924/647/18 і № 912/1672/18, від 18.03.2021 у справі № 924/592/20, від 12.10.2021 у справі № 924/1430/20, від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19, від 22.06.2022 у справі № 913/849/14 численних висновків щодо застосування положень статей 114, 115 ЦК України, частин 2, 3 статті 145 ГК України, статей 5, 15 Закону України № 2163-XII, статей 1, 3, 12, 26 Закону України "Про господарські товариства", статей 3, 5- 7, 13, 15 Закону України № 157-ІХ в подібних правовідносинах, а саме про те, що процедура корпоратизації державного підприємства в акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності державного майна, переданого державою до статутного капіталу перетвореного товариства; 2) до моменту завершення процедури приватизації ДАЕК "Центренерго" до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва перейшли права та обов`язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі обсяг майнових прав на державне майно - право господарського відання; 3) Трипільська ТЕС і належне їй на праві господарського відання нерухоме майно, в тому числі причальна споруда та вугільний склад, є об`єктом критичної інфраструктури держави та в силу як вимог частини 2 статті 5 Закону України № 2163-XII, так і вимог частини 2 статті 4 Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018) (далі - Закон України № 2269-VIII) віднесені до об`єктів, які не підлягають приватизації.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. ФДМУ у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні повністю з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні, додатковому рішенні та постанові.

Міненерго, ПАТ "Центренерго" та ПП "Флемос" не скористалися правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 911/2321/22 та призначено розгляд цієї скарги в судовому засіданні на 05.12.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 911/2321/22 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 917/1212/21.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2024 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 911/2321/22 та призначено її до розгляду на 21.05.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2023 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 911/2321/22 до 23.05.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій (в частині вирішення спору по суті заявлених позовних вимог)

11. Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.03.1995 № 49 "Про створення Державного підприємства "Центренерго" передбачено: реорганізувати Зміївську, Вуглегірську та Трипільську ДРЕС у відособлені підрозділи та створити на їх базі ДП "Центренерго", яке визначити правонаступником Зміївської, Вуглегірської та Трипільської ДРЕС; у двотижневий термін подати на затвердження план створення Державної акціонерної компанії "Центренерго".

Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 № 174 "Про створення Державної акціонерної енергогенеруючої компанії "Центренерго" передбачено: затвердити акт оцінки цілісного майнового комплексу ДП "Центренерго"; заснувати на базі ДП "Центренерго" ДАЕК "Центренерго" та затвердити її статут; вважати ДАЕК "Центренерго" правонаступником ДП "Центренерго"; комісії з корпоратизації ДП "Центренерго" розробити план розміщення акцій, в якому передбачити, що 100 % акцій залишаються в державній власності.

12. Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 09.12.2013 № 913 затверджено перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК "Центренерго" під час корпоратизації станом на 01.07.1995, відповідність якого підтверджено аудиторським висновком Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК Аудит ЛТД" від 11.11.2013.

Згідно з додатком до вказаного наказу (перелік нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ДАЕК "Центренерго" під час корпоратизації станом на 01.07.1995) до статутного фонду ДАЕК "Центренерго" у процесі корпоратизації було передано тимчасовий вугільний причал залізобетонний, інвентарний номер 0000020 (п. 20 додатку по Трипільській ТЕС) та об`єкти, які є складовою частиною вугільного складу: будівля вузла пересипки № 8/9 (п. 1 додатку), будівля вузла пересипки № 7/8 (п. 2 додатку), допоміжний корпус (п. 7 додатку), розморожуючий пристрій № 1 (п. 8 додатку), дробильний корпус (п. 9 додатку), будівля вагоноперекидача (п. 10 додатку), будівля побутового корпусу (п. 12 додатку), будівля вузла пересипки № 11/12 (п. 13 додатку), галерея № 9 (п. 22 додатку), галерея № 10 (п. 24 додатку), галерея № 1АБ (п. 29 додатку), галерея 11/2 (п. 37 додатку), галерея № 12 (п. 38 додатку).

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що на підставі переліку № 903 нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ДАЕК "Центренерго" під час корпоратизації станом на 01.07.1995, виданого 09.12.2013 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, здійснено державну реєстрацію права приватної власності ПАТ "Центренерго" на нерухоме майно, в тому числі передане в оренду за оспорюваним договором.

13. Розпорядженням Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 07.11.2014 № 1089-р внесено зміни до розпорядження КМУ від 18.02.2013 № 96-р "Про приватизацію об`єктів паливно-енергетичного комплексу" та включено ПАТ "Центренерго" до переліку об`єктів паливно-енергетичного комплексу, що підлягають приватизації.

Згідно з актом приймання-передачі від 23.02.2016 № 5 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України передало, а ФДМУ прийняв пакет акцій ПАТ "Центренерго".

14. Відповідно до розділу 1 статуту ПАТ "Центренерго" в редакції від 2018 року (далі - Статут) Товариство є юридичною особою приватного права, правонаступником майна, усіх прав та обов`язків ДП "Центренерго"; засновником Товариства є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України.

Згідно з пунктом 9.1 Статуту Товариство здійснює свою діяльність на основі власного майна та/або майна, що знаходиться у користуванні Товариства.

Для реалізації мети діяльності Товариство має право здавати в оренду належні йому будівлі, споруди, устаткування, земельні ділянки, об`єкти нерухомого майна тощо (підпункт 1 пункту 5.1 Статуту).

Відповідно до пунктів 1.3, 3.1 Положення про Трипільську ТЕС ПАТ "Центренерго" Трипільська ТЕС є відокремленим підрозділом ПАТ "Центренерго". Майно ТЕС становлять основні засоби та оборотні кошти, а також інші активи ПАТ "Центренерго", що закріплені за відокремленим підрозділом на праві повного господарського відання. Майно ТЕС є власністю Товариства.

15. На виконання розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності" Фонд наказом від 23.07.2021 № 1275 прийняв рішення про приватизацію державного пакета акцій в розмірі 78,29 % від статутного капіталу ПАТ "Центренерго" шляхом продажу на аукціоні та затвердив план розміщення акцій Товариства як об`єкта великої приватизації.

16. ПАТ "Центренерго" звернулося до ФДМУ з листом від 22.06.2022 № 11/1446 про надання згоди на передачу в оренду ПП "Флемос" спірного майна - частини тимчасового вугільного залізобетонного причалу довжиною 390 погонних метрів, інвентарний номер 00000020, та частини вугільного складу площею 27 000 м2, інвентарний номер 00005376. До листа відповідач-1 додав пакет документів, зокрема: витяг з протоколу засідання дирекції ПАТ "Центренерго" від 15.06.2022 про погодження значного правочину, а саме укладення договору оренди з Підприємством; витяг з протоколу наглядової ради ПАТ "Центренерго" від 17.06.2022 про надання згоди на вчинення значного правочину -договору оренди; проект договору оренди з додатками; техніко-економічне обґрунтування доцільності передачі в оренду нерухомого майна від 09.06.2022 № 42-1718/1; інформацію про вартість об`єкта оренди; розрахунок орендного платежу; звіт про оцінку майна станом на 30.04.2022; інші документи.

Наказом від 11.07.2022 № 727 Фонд надав згоду на вчинення ПАТ "Центренерго" значного правочину, а саме укладення з ПП "Флемос" договору оренди нерухомого майна (частини тимчасового вугільного залізобетонного причалу довжиною 390 погонних метрів, інвентарний номер 00000020, та частини вугільного складу площею 20 000 м2, інвентарний номер 0005376), яке розташоване за адресою: вул. Промислова 1-Г, м. Українка, Обухівський район, Київська область, що обліковується на балансі Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго".

17. 14.07.2022 між ПАТ "Центренерго" (орендодавець) і ПП "Флемос" (орендар) укладено договір № 21/3/1, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.3, 3.1, 3.2, 11.1, 11.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне цільове користування окреме індивідуально визначене майно, а саме частину тимчасового вугільного причалу залізобетонного довжиною 390 погонних метрів, інвентарний номер 00000020, та частину вугільного складу площею 27 000 м2, інвентарний номер 00005376, які розташовані за адресою: вул. Промислова 1-Г, м. Українка, Обухівський район, Київська область, для перевалювання вантажів. Об`єкт вважається переданим орендарю з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди. За користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка на момент укладення договору становить 129 847,24 грн. Орендна плата складається з плати за користування об`єктом оренди та плати за користування земельною ділянкою у вигляді відшкодування орендодавцю земельного податку. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками, але не раніше отримання відповідного рішення наглядової ради орендодавця та діє до 13.06.2025. Строк оренди - 35 календарних місяців.

Відповідачами підписано додатки до договору оренди від 14.07.2022: акт обстеження технічного стану об`єкта оренди від 14.07.2022 (додаток № 1), акт приймання-передачі об`єкта оренди від 14.07.2022 (додаток № 2), схема (додаток № 3).

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій (в частині розподілу витрат ПП "Флемос" на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції)

18. 22.11.2022 між ПП "Флемос" (клієнт) і Адвокатським об`єднанням "Лігал Веріті" (виконавець) укладено договір № 22/11/22-01 про надання професійної правової (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг (далі - договір № 22/11/22-01), за умовами пунктів 1.1- 1.3, 4.1-4.4, 8.1 якого виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової (правничої) допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової (правничої) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Правова (правнича) допомога за цим договором надається клієнту згідно з його дорученням, в тому числі щодо представництва та захисту прав, законних інтересів клієнта в господарському спорі у справі № 911/2321/22 за позовом Прокурора в інтересах ФДМУ, Міненерго про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути нерухоме майно. Сторони домовилися, що виконавець вчиняє всі необхідні дії для виконання наданого клієнтом доручення на власний розсуд без попереднього погодження таких дій та документів з клієнтом. Клієнт може давати інші доручення, завдання виконавцю, пов`язані з виконанням доручення, по телефону, шляхом надсилання повідомлень через програми-месенджери (Viber, WhatsApp, Telegram та ін.) чи повідомлень електронною поштою, іншими засобами зв`язку. За надані послуги з правової (правничої) допомоги (юридичні послуги) клієнт сплачує виконавцю гонорар (ціну послуг). Розмір ціни послуг за правову (правничу) допомогу виконавця, в тому числі гонорару адвокатів за представництво в суді, в органі оскарження та іншу правничу допомогу, пов`язану із наданням послуг за цим договором, включаючи підготовку до розгляду справи, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічників адвоката та інших залучених виконавцем спеціалістів, та порядок розрахунків визначаються згідно з умовами відповідної додаткової угоди до цього договору. Послуги з правової (правничої) допомоги відповідно до цього договору починають надаватися виконавцем негайно після підписання сторонами договору. За кожним фактом надання послуг за домовленістю сторін виконавцем складається відповідний акт наданих послуг у двох примірниках, які направляються для підписання клієнту. Протягом п`яти календарних днів з дня направлення акта наданих послуг клієнт зобов`язаний підписати обидва примірника акта та повернути виконавцю один підписаний примірник акта наданих послуг або в цей же строк направити виконавцю мотивовану письмову відмову від підписання акта наданих послуг. Цей договір укладений на строк до 31 грудня 2024 року та набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

19. Додатковою угодою від 22.11.2022 № 1 до договору № 22/11/22-01 сторони погодили доручення замовника щодо необхідних йому послуг з правової (правничої) допомоги адвоката та умови надання послуг щодо представництва і захисту прав/інтересів клієнта під час здійснення господарського судочинства у справі № 911/2321/22 за позовом Прокурора в інтересах держави в особі ФДМУ та Міненерго до ПАТ "Центренерго" та ПП "Флемос" про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути нерухоме майно, а саме:

1) мета доручення: максимально ефективний захист прав і законних інтересів клієнта у господарському спорі № 911/2321/22 щодо визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути нерухоме майно (п. 1.1 додаткової угоди);

2) зміст (орієнтовний обсяг) послуг доручення: первинна усна правова консультація з приводу доручення клієнта; ознайомлення з матеріалами справи; попереднє обговорення із клієнтом обставин спору, визначення напрямів формування правової позиції в спорі, аналіз нормативно-правової бази та судової практики з питань господарського спору, опрацювання та узгодження із замовником правової позиції у господарському спорі, аналіз бухгалтерської, договірної та іншої документації замовника; відбір та формування необхідних для справи доказів; аналіз поданих позивачем та іншими сторонами справи документів, їх порівняння із доказами, наявними у клієнта; участь в судових засіданнях; підготовка відзиву на позов, заперечень на відповідь на відзив; підготовка процесуальних документів по суті справі, їх узгодження із клієнтом; оформлення, підготовка і подача інших процесуальних документів та доказів них у відповідності з вимогами ГПК України, вчинення інших дій, необхідних для досягнення мети доручення (п. 1.2 додаткової угоди);

3) особа, відповідальна за виконання доручення виконавця: адвокат Дешевий О. А. (п. 1.3 додаткової угоди);

4) погодинна ставка адвокатського гонорару (вартості послуг): 2000 грн за годину без ПДВ (виконавець не є платником ПДВ). Орієнтовний обсяг послуг адвоката: орієнтовно 25 годин. Орієнтовна ціна послуг за дорученням (основний гонорар): складає орієнтовно 50 000 грн без ПДВ (пункти 1.4, 1.5, 1.6 додаткової угоди);

5) спосіб підтвердження виконання доручення: погоджений (затверджений) сторонами акт здачі-приймання послуг (п. 1.7 додаткової угоди).

20. Згідно з актом здачі-приймання послуг з правової (правничої) допомоги адвоката від 31.03.2023 № 1 за договором № 22/11/22-01 виконавець здав, а клієнт прийняв наступні послуги:

- первинна усна правова консультація з приводу доручення клієнта у справі № 911/2321/22, попереднє обговорення із клієнтом обставин спору, визначення напрямів правової позиції (виконавець адвокат Дешевий О. А.); кількість часу надання послуг 1 год; сума ціни наданих послуг (гонорару) без ПДВ - 2000 грн;

- ознайомлення з матеріалами справи № 911/2321/22 (05.01.2023) (виконавець адвокат Дешевий О. А.); кількість часу надання послуг - 1 год; сума ціни наданих послуг (гонорару) без ПДВ - 2000 грн;

- правовий аналіз: позову та доданих письмових доказів (121 аркуш); пояснень Прокурора щодо представництва від 30.11.2022; заяви позивача (ФДМУ) про залишення позову без розгляду від 26.12.2022; пояснень позивача ФДМУ щодо позову від 22.12.2022 з додатками на 71 арк; відзиву ПАТ "Центренерго" на позов від 30.11.2022; заяви представника ПП "Флемос" від 05.01.2023 про виконання ухвали суду; відповіді Прокурора на відзив ПП "Флемос" від 18.01.2023; заперечень ПАТ "Центренерго" на відповідь на відзив від 10.02.2023 (виконавець адвокат Дешевий О. А.); кількість часу надання послуг - 7 год; сума ціни наданих послуг (гонорару) без ПДВ - 14 000 грн;

- підготовка, узгодження із клієнтом (ПП "Флемос) та відправка: відзиву на позов 11.01.2023 (аналіз нормативно-правової бази та судової практики з питань щодо визнання недійсним договору оренди, врегулювання права державної власності та зміни форми власності в ретроспективі відповідно до часу виникнення спірних відносин, опрацювання правової позиції клієнта щодо визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути нерухоме майно ПП "Флемос"); заперечень ПП "Флемос" від 12.02.2023 на відповідь Прокурора на відзив (виконавець адвокат Дешевий О. А.); кількість часу надання послуг - 6 год; сума ціни наданих послуг (гонорару) без ПДВ - 12 000 грн;

- представництво клієнта в суді (виходячи з розрахунку одна година на одне судове засідання, враховуючи час на підготовку до розгляду справи, 16.01.2023 - підготовче судове засідання; 30.01.2023 - підготовче судове засідання; 13.02.2023 - підготовче судове засідання; 07.03.2023 - судове засідання по суті; 17.03.2023 - судове засідання по суті; 31.03.2023 - судове засідання по суті (судові дебати) (виконавець адвокат Дешевий О. А.); кількість часу надання послуг - 6 год; сума ціни наданих послуг (гонорару) без ПДВ - 12 000 грн.

Позиція Верховного Суду

21. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

22. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про непоширення дії положень Закону України № 157-ІХ та постанови КМУ № 634 на спірні правовідносини укладення між відповідачами договору оренди від 14.07.2022, оскільки на дату його укладення державі належали корпоративні права - пакет акцій ПАТ "Центренерго", тоді як у процесі корпоратизації ДП "Центренерго" об`єкт оренди було переданий до статутного фонду ДАЕК "Центренерго", правонаступником якої є ПАТ "Центренерго", та відповідно до записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно належав орендодавцю (Товариству) на праві приватної власності, а також спірне майно відсутнє в переліках державного майна, облік якого здійснюється ФДМУ та Міненерго, отже, спірне майно набуто відповідачем-1 у приватну власність в обмін на акції, власником яких є держава а особі Фонду.

Щодо рішення та постанови, ухвалених за результатами вирішення спору по суті заявлених позовних вимог

23. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами висновків щодо застосування норм статей 114, 115 ЦК України, частин 2, 3 статті 145 ГК України, статей 5, 15 Закону України № 2163-XII, статей 12, 26 Закону України "Про господарські товариства", статей 3, 5- 7, 13, 15 Закону України № 157-ІХ в подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18, від 01.10.2020 у справах № 924/647/18 і № 912/1672/18, від 18.03.2021 у справі № 924/592/20, від 12.10.2021 у справі № 924/1430/20, від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19, від 22.06.2022 у справі № 913/849/14, але водночас вважає передчасними зазначені висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

24. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

25. Так, за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в справах №№ 920/1077/16, 925/792/17, 925/875/17, 915/1021/16, 915/825/16, 915/826/16, 906/916/16, 925/473/17, 927/735/16, 916/665/18, 904/1146/18, 923/197/18, 923/576/18, 924/647/18, 912/1672/18, 924/592/20, 924/1430/20, 904/5292/19, 913/849/14 і справі, що наразі розглядається, не є подібними з огляду на відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних скаржником правових позицій як нерелевантних для вирішення цього спору.

26. Адже у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18, від 01.10.2020 у справах № 924/647/18 і № 912/1672/18, від 18.03.2021 у справі № 924/592/20, від 12.10.2021 у справі № 924/1430/20, від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19, від 22.06.2022 у справі № 913/849/14 викладено передусім висновки щодо застосування норм частини 3 статті 86, частин 2, 3 статті 145 ГК України в правовідносинах щодо розпорядження нерухомим майном державної форми власності, переданого до статутного фонду акціонерного товариства (Державної акціонерної компанії "Хліб України", Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"), а саме про те, що: проведення корпоратизації державного підприємства в акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

При цьому, ухвалюючи постанови в зазначених справах, Верховний Суд виходив із одних і тих самих встановлених судами попередніх інстанцій обставин - державне майно, яке є предметом спору, було включено до законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", чинний в період з 10.09.1999 до 19.10.2019), в зв`язку з чим забороняється як використання вказаного майна для формування статутного капіталу акціонерного товариства, так і його подальше відчуження на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення державного майна з відповідного переліку.

Зокрема, залишаючи без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 у справі № 924/1430/20 (предмет позову - визнання недійсним договору оренди нерухомого майна загальною площею 936,7 м2, укладеного між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" і Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004"), якими було задоволено позов першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, Верховний Суд у постанові від 12.10.2021 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про укладення оспорюваного договору оренди Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" як неналежним орендодавцем державного майна, якому майно було передано лише в користування, оскільки, зважаючи на перевищення граничного ліміту площі орендованого майна (200 м2 на одне підприємство), орендодавцем якої може бути державне підприємство, за правилами норм статті 287 ГК України та статті 5 чинного на той час Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна", належним орендодавцем державного майна в такому випадку є саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Крім того, вказані скаржником постанови Верховного Суду взагалі не містять висновків щодо застосування норм статей 3, 5- 7, 13, 15 Закону України № 157-ІХ, недотриманням яких при вчиненні відповідачами оспорюваного правочину прокурор власне й обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

27. Натомість при ухваленні рішення та постанови в цій справі суди попередніх інстанцій виходили із зовсім інших фактичних обставин - об`єкт оренди як на час державної реєстрації права приватної власності Товариства на спірне майно (26.10.2016), так і станом на дату укладення оспорюваного договору (14.07.2022) ніколи не включався до законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, що підтверджується розпорядженням КМУ від 07.11.2014 № 1089-р, яким включено ПАТ "Центренерго" до переліку об`єктів паливно-енергетичного комплексу, що підлягають приватизації, а також тим, що на виконання розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності" ФДМУ видав наказ від 23.07.2021 № 1275 про приватизацію державного пакета акцій в розмірі 78,29 % від статутного капіталу ПАТ "Центренерго" шляхом продажу на аукціоні та затвердив план розміщення акцій Товариства як об`єкта великої приватизації, причому таку приватизацію досі не завершено.

28. Крім того, спірні правовідносини в цій справі регулюються Законом України № 157-ІХ, введеним в дію з 01.02.2020, а Прокурор на обґрунтування позовних вимог посилається: 1) на недотримання відповідачами при вчиненні оспорюваного правочину конкурентних процедур (у формі аукціону), передбачених статтями 5, 6, 13 цього Закону (незважаючи на попереднє отримання Товариством згоди ФДМУ (у формі наказу від 11.07.2022 № 727) на укладення з ПП "Флемос" договору оренди від 14.07.2022; 2) порушення вимог пункту 3 постанови КМУ № 634 (в первісній редакції, чинній з 01.06.2022), згідно з яким на період воєнного стану тимчасово припинено передачу в оренду державного майна на визначених територіях (в тому числі на території Київської області, де розташована Трипільська ТЕС як об`єкт критичної інфраструктури в розумінні положень постанови КМУ від 09.10.2020 № 1109), крім випадків, коли доцільність такої передачі визначена рішенням обласної військової адміністрації за місцем розташування майна, натомість Київська обласна військова адміністрація не приймала рішень щодо доцільності передачі в оренду майна Трипільської ТЕС.

У зв`язку з цим колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що додатковим підтвердженням неподібності спірних правовідносин у цій справі та правовідносин у зазначених скаржником справах є те, що згідно з абзацом 10 частини 1 статті 3 Закону України № 157-ІХ майно, що не підлягає приватизації, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду. Тобто чинне на час укладення оспорюваного договору законодавство про оренду наразі не передбачає обмежень щодо передачі в оренду державного майна, яке включене до переліку майна, що не підлягає приватизації, за винятком його передачі в суборенду та права викупу орендарем.

29. Таким чином, у цій справі та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене вище переконливо свідчить як про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних орендних правовідносин, так і про їх неоднакове правове регулювання в справі № 911/2321/22 та в справах №№ 920/1077/16, 925/792/17, 925/875/17, 915/1021/16, 915/825/16, 915/826/16, 906/916/16, 925/473/17, 927/735/16, 916/665/18, 904/1146/18, 923/197/18, 923/576/18, 924/647/18, 912/1672/18, 924/592/20, 924/1430/20, 904/5292/19, 913/849/14.

У контексті наведеного немає підстав для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та в справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

30. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

31. Разом з тим згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

32. В пунктах 94, 98- 105, 107- 114, 214, 273, 274 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 зі спору, що виник з подібних правовідносин, до завершення касаційного перегляду якої зупинялося касаційне провадження в цій справі (№ 911/2321/22), сформульовано такі правові висновки щодо комплексного застосування норм статті 115 ЦК України, статей 22, 145 ГК України, статей 15, 18 Закону України № 2163-XII, статті 12 Закону України "Про господарські товариства" та положень Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств":

"Крім загального порядку визначення правового режиму майна господарських товариств, акціонерне товариство, засновником і єдиним акціонером якого є держава, має спеціальний правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами.

Утворення акціонерних товариств на базі майна корпоратизованих державних унітарних товариств та особливий склад осіб, які беруть участь у їх заснуванні, серед яких державні органи, що здійснюють управління державним майном, зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їхнього статного фонду.

За загальними правилами, установленими статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Тобто якщо засновниками акціонерного товариства є фізичні або юридичні особи приватного права, власником такого майна стає акціонерне товариство.

Проте на відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України, ГК України та зазначеного вище Закону, а й спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації.

Разом з тим частина третя статті 145 ГК України передбачає, що правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до вичерпного переліку способів приватизації державного майна не належала передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизацїї державного унітарного підприємства, а також вона не є способом його приватизації.

Отже, передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є рішенням власника, яке б надавало такому товариству право на його відчуження, а спрямована виключно на зміну організаційно-правової форми державного підприємства.

Крім того, згідно із частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство воно стає правонаступником підприємства, що приватизується.

Водночас акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.

Отже, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов`язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно. У цьому випадку на праві господарського відання.

Вимоги про необхідність дотримання процедури приватизації при відчуженні майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 % їх статутного фонду закріплено і в Законі України "Про управління об`єктами державної власності" (пункти 19, 20 статті 11 цього Закону).

Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.

У свою чергу, корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.

Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності.

У зв`язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо зміни державної форми власності виключно шляхом приватизації виснує, що Закон України "Про приватизацію державного майна" не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства, а тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю, і з огляду на свої висновки, викладені у цій постанові, відступає від висновку, сформульованого в постанові КАС ВС від 09 жовтня 2018 року у справі № 826/11262/15, щодо того, що власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме товариство, а не держава.

Здійснивши правовий аналіз Конституції України, ГК України, ЦК України, Закону України "Про господарські товариства", який діяв щодо акціонерних товариств до набрання чинності законами України "Про акціонерні товариства", "Про управління об`єктами державної власності", "Про приватизацію державного майна", стосовно корпоратизації на підставі Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств", законами України "Про холдингові компанії в Україні", "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації, а Закон України "Про приватизацію державного майна" не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства.

Тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю".

33. Колегія суддів наголошує на тому, що в основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що особливості та заборони, встановлені Законом України № 157-ІХ та постановою КМУ № 634, до оспорюваного договору відповідачами правомірно не застосовувалися, оскільки на дату його укладення державі належали корпоративні права - пакет акцій ПАТ "Центренерго", тоді як у процесі корпоратизації ДП "Центренерго" орендоване нерухоме майно було передано до статутного фонду ДАЕК "Центренерго", правонаступником якої є ПАТ "Центренерго", та відповідно до записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 26.10.2016 належало орендодавцю (Товариству) на праві приватної власності, а також відсутнє в переліках державного майна, облік якого здійснюється ФДМУ та Міненерго, отже, спірне майно набуто відповідачем-1 у приватну власність в обмін на акції, власником яких є держава а особі Фонду.

34. Проте такий висновок місцевого та апеляційного господарських судів, який зроблено з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 826/11262/15, не відповідає актуальному правовому висновку, сформульованому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 зі спору, що виник з подібних правовідносин, позаяк Велика Палата Верховного Суду в пункті 214 цієї постанови чітко відступила від зазначеного висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

35. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

36. З огляду на те, що постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 офіційно оприлюднено 19.04.2024, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (06.10.2023), суд касаційної інстанції вважає за необхідність застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновків щодо застосування норм матеріального права, а саме статті 115 ЦК України, статей 22, 145 ГК України, статей 15, 18 Закону України № 2163-XII, статті 12 Закону України "Про господарські товариства" та положень Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств" у подібних правовідносинах, що, в свою чергу, свідчить про наявність достатніх правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

37. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

38. На порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій, помилково поклавши в основу оскаржуваних судових рішень викладений в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 826/11262/15 правовий висновок, який суперечить актуальному (протилежному) правовому висновку, сформульованому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, та помилково обмежившись внаслідок цього посиланням на непоширення дії положень Закону України № 157-ІХ та постанови КМУ № 634 на правовідносини оренди спірного майна, яке залишилося у власності держави, в подальшому фактично ухилилися від розгляду спору по суті заявлених позовних вимог, зокрема, залишили поза увагою та без надання оцінки договір оренди від 14.07.2022 на предмет його відповідності нормам статей 3- 6, 13, 15 цього Закону та пункту 3 цієї постанови КМУ.

39. Зокрема всупереч зазначеним нормам процесуального закону суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили тих істотних для правильного вирішення цієї справи обставин, як-от: 1) чи підлягало спірне майно передачі в оренду за результатами аукціону чи на неконкурентних засадах (лише за наявності передумов, передбачених статтею 15 Закону України № 157-ІХ); 2) чи відбулося при вчиненні оспорюваного правочину порушення вимог пункту 3 постанови КМУ № 634 (в первісній редакції, чинній з 01.06.2022), згідно з яким на період воєнного стану тимчасово припинено передачу в оренду державного майна на визначених територіях, крім випадків, коли доцільність такої передачі визначена рішенням обласної військової адміністрації за місцем розташування майна, натомість Київська обласна військова адміністрація не приймала рішень щодо доцільності передачі в оренду майна Трипільської ТЕС, та чи входить до відповідних територій територія Київської області, де розташована Трипільська ТЕС як об`єкт критичної інфраструктури в розумінні положень постанови КМУ від 09.10.2020 № 1109; 3) хто саме є належним орендодавцем спірного нерухомого майна (частини вугільного складу площею 27 000 м2) з огляду на те, що за змістом положень пунктів "а", "г" частини 2 статті 4 Закону України № 157-ІХ орендодавцями є: ФДМУ, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна); балансоутримувачі - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об`єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна.

40. Наведене в сукупності вказує на неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, що в свою чергу свідчить про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

41. З викладених раніше мотивів колегія суддів відхиляє необґрунтовані доводи ФДМУ, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2023

42. За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

43. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 927/229/19, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21.

44. При цьому суд касаційної інстанції враховує, що на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2023 заступником керівника Київської обласної прокуратури також подано касаційну скаргу.

45. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалених за результатами розгляду спору по суті заявлених позовних вимог, то за правилами ГПК України розподіл судових витрат, зокрема і витрат на професійну правничу допомогу, має здійснювати суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

46. З огляду на викладене додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2023 у справі № 911/2321/22, якою було задоволено заяву Підприємства про стягнення з Київської обласної прокуратури витрат на професійну правничу допомогу, підлягає скасуванню, а касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури на зазначене рішення - задоволенню.

Наведеним відповідачем-2 доводам щодо обґрунтованості, розумності та співмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу суд має надати оцінку під час вирішення питання про розподіл судових витрат за наслідками нового розгляду цієї справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України.

49. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

50. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

51. Отже, незважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів, керуючись принципом верховенства права та положеннями частини 4 статті 300 цього Кодексу, вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 зі спору, що виник з подібних правовідносин, що, в свою чергу, зумовлює скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

52. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

53. Зважаючи на те, що порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права допустили суди першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних рішення, додаткового рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

54. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

55. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг і витрат на професійну правничу допомогу, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023, додаткове рішення Київської області від 01.05.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 911/2321/22 скасувати.

Справу № 911/2321/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай