Постанова

від 15.05.2024 по справі 904/3594/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/3594/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Бурія Романа Богдановича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2024 (колегія суддів: Дармін М. О., Кощеєв І. М., Чус О. В.) у справі

за позовом Малого приватного підприємства "Берізка" до відповідачів: 1) фізичної особи-підприємця Бурія Романа Богдановича; 2) фізичної особи-підприємця Тамбулатової Марини Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Кам`янська міська рада, про визнання недійсним договору,

за участю представників:

відповідача - 1 - Алєксєєнко Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Мале приватне підприємство "Берізка" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до фізичних осіб-підприємців Бурія Р. Б. та Тамбулатової М. М. (далі - ФОП Бурій Р. Б. та ФОП Тамбулатова М. М.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Кам`янська міська рада, про визнання недійсним укладеного відповідачами договору від 23.11.2022 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,015 га, кадастровий номер: 1210400000:01:011:0545, та розташованої на ній нежитлової будівлі загальною площею 58,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням прав Бурія Р. Б. на цю земельну ділянку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

2. 23.11.2022 Тамбулатова М. М. як продавець та Бурій Р. Б. як покупець уклали названий вище договір, за яким останній набув у власність земельну ділянку та розташовану на ній нежитлову будівлю. Цільове призначення цієї земельної ділянки - для будівництва й обслуговування будівель торгівлі і вона відчужена без зміни її цільового призначення. Це право власності зареєстроване реєстратором.

3. Названа вище земельна ділянка перебувала спочатку в оренді у Тамбулатової М. М. на підставі рішення Кам`янської міської ради від 24.09.2021 № 317-10/VІІІ, а потім у неї у власності на підставі рішення цієї ж ради від 12.11.2021 № 374-11/VІІІ.

4. 20.04.1998 Бурій Р. Б. зареєстрований як ФОП з такими видами діяльності згідно з КВЕД: 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

5. 21.08.2022 Тамбулатова М. М. зареєстрована як ФОП з такими видами діяльності згідно з КВЕД: 68:31 Агентство нерухомості (основний); 14.13. Виробництво іншого верхнього одягу; 81.22 Інша діяльність із придбання будинків і промислових об`єктів; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 95.29 Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 66.12 Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

6. Підприємству на праві власності належить об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

7. Позивач стверджує, що на земельній ділянці, яка є предметом названого вище договору, відсутнє нерухоме майно і з метою розширення своєї діяльності шляхом зведення на ній торгівельної споруди він має намір отримати її в оренду або придбати, оскільки вона знаходиться поруч із належною Підприємству будівлею.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. 16.08.2023 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу про закриття провадження у справі на тій підставі, що цей спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки оспорюваний договір укладений фізичними особами.

9. 05.03.2024 Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цієї ухвали та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, зробивши висновок те, що цей спір належить до вирішення за правилами господарського судочинства, оскільки земельна ділянка і розташована на ній нежитлова будівля продані саме для здійснення саме господарської діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Короткий зміст касаційної скарги

10. ФОП Бурій Р. Б. у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.

11. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник наполягає на тому, що апеляційний господарський суд не встановив "чи не виступають ФОП Бурій Р. Б. та ФОП Тамбулатова М. М. як сторони у спірних правовідносинах суб`єктами господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими". Також звернув увагу, що суд не врахував відсутність будь - яких правовідносин між позивачем і відповідачами, у тому числі господарських. Крім того, у справі відсутні докази на підтвердження здійснення відповідачами підприємницької діяльності на об`єкті нерухомого майна та/або земельній ділянці, які є предметом названого вище договору купівлі-продажу, позаяк статус нерухомого майна "нежитловий" не зобов`язує власника використовувати його лише з господарською метою, і не є критерієм для визначення юрисдикції спору.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

12. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, повністю погоджуючись із мотивуванням апеляційного господарського суду.

13. Кам`янська міська рада у поясненнях просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі. Вважає передчасним висновок апеляційного господарського суду про правильність вирішення цього спору за правилами господарського судочинства на тій підставі, що у справі відсутні докази здійснення відповідачами підприємницької діяльності в об`єкті нерухомого майна на земельній ділянці, яка є предметом спірного договору.

Позиція Верховного Суду

14. Підставою касаційного оскарження є порушення судом апеляційної інстанції правил суб`єктної юрисдикції.

15. Так, як зазначалося вище, апеляційний господарський суд визначив господарську юрисдикцію цієї справи з урахуванням укладення відповідачами договору купівлі-продажу, зокрема, земельної ділянки, цільове призначення якої - для будівництва й обслуговування будівель торгівлі.

16. Натомість скаржник вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими, посилаючись на те, що позивач не довів використання спірної земельної ділянки відповідачами саме для підприємницької діяльності, позаяк стверджує, що цей договір укладений ними як фізичними особами.

17. Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

18. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

19. Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

20. Пунктом 1 частини першої статті 20 цього ж Кодексу визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

21. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

22. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

23. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

24. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

25. Як установив апеляційний господарський суд, відповідачі станом на момент укладення оспорюваного договору зареєстровані як ФОПи. Відомостей про припинення ними підприємницької діяльності немає.

26. У цій справі позовні вимоги стосуються оспорювання позивачем договору про продаж земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва й обслуговування будівель торгівлі.

27. Відповідно до частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

28. Велика Палата Верховного суду неодноразово зазначала, що, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, а саме: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

29. Згідно зі статтями 173, 179 цього ж Кодексу господарським зобов`язанням визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

30. Оскільки предметом спору у цій справі є договір купівлі-продажу, у тому числі земельної ділянки, призначеної для будівництва й обслуговування будівель торгівлі, то між відповідачами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.

31. При цьому колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про те, що статус майна не є критерієм для визначення юрисдикції, оскільки зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, вбачається, що вони притаманні саме господарській діяльності, а сам по собі факт того, що сторони у договорі не зазначили про те, що вони є суб`єктами господарювання, не може впливати на визначення юрисдикції у цій справі.

32. Тому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначився із суб`єктною юрисдикцією цього спору, вказавши про те, що він підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.08.2019 у справі № 904/5896/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. У силу частин третьої, четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

34. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

35. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

36. Оскільки суд апеляційної інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно застосував законодавство під час її розгляду, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалене з правильним застосуванням норм процесуального права.

Судові витрати

37. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Бурія Романа Богдановича залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 904/3594/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач