Постанова

від 22.05.2024 по справі 910/862/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/862/22 (910/5474/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024

у справі №910/862/22 (910/5474/23)

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Агроімпорт ЛТД", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер"

про визнання недійсним договору поставки № ЧП00014 від 23.12.2021

в межах справи № 910/862/22

за заявами 1) Agro Import OU

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Констракшн Холдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. 10.04.2023 розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський Полімер», арбітражний керуючий Козирицький Андрій Сергійович (надалі також позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Агроімпорт ЛТД» (надалі також ТОВ «Торгівельний Дім «Агроімпорт ЛТД»/відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський Полімер» (надалі також ТОВ «Черкаський Полімер»/відповідач-2) про визнання недійсним договору поставки № ЧП00014 від 23.12.2021.

2. На обґрунтування позовних вимог розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський Полімер», арбітражний керуючий Козирицький Андрій Сергійович зазначає, що Договір має ознаки фіктивності, оскільки його було укладено між заінтересованими між собою особами із бажанням настання інших правових наслідків, ніж передбачено ним.

3. Також позивач вказує на те, що керівником відповідача-2 було перевищено свої повноваження під час укладення договорів купівлі-продажу, оскільки існують певні обмеження щодо укладання такого виду договорів відповідно до вимог Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський Полімер».

4. Крім того, на переконання розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський Полімер», арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича, відповідач-2 до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого останній став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/862/22 (910/5474/23) відмовлено у задоволені позову.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/862/22 (910/5474/23).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

7. До Верховного Суду від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

8. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

8.1. При прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій:

- не враховано висновки, щодо застосування ч. 1 ст. 14 та ч. 2 ст. 237 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 23.02.2023 у справі № 906/1/21, від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а, від 06.03.2019 у справі № 571/1306/16-ц, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 17.07.2019 у справі № 523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі № 760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі № 642/6518/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18, від 19.08.2020 у справі № 287/587/16-ц;

- не враховано висновки, щодо застосування ч. 2 ст. 42 КУзПБ, ст. 203 та ст. 215 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 09.05.2023 у cправі №906/43/22 (906/458/22), від 05.04.2023 у cправі № 906/43/22 (906/459/22), від 04.04.2023 у cправі № 906/43/22 (906/343/22), від 08.03.2023 у cправі №910/15598/19 (910/8017/20), від 28.02.2023 у cправі № 906/43/22 (906/366/22), від 14.12.2021 у справі № 902/1023/19(902/508/20);

- не враховано висновки, щодо застосування п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 13, ст. 203 та ст. 215 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21(925/111/22), від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц та від 26.05.2023 у справі №905/77/21;

- не враховано висновки, щодо застосування ст. 5 ГПК України та ст. 5 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 922/1134/17, від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20(918/445/22), від 14.09.2023 у справі № 922/2884/21 (922/157/22), від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі №925/1276/19;

- не враховано висновки, щодо застосування ст. 86 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, від 08.11.2023 у справі № 905/993/22 та від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18.

8.2. Також Скаржник, як на підставу касаційного оскарження посилається на:

- п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у взаємозв`язку з п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України та вказує, що, суд безпідставно відмовив в долученні доказів до матеріалів справи та не надав оцінку обставинам встановленим у Звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Черкаський полімер» та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства від 10.12.2023 відносно оскаржуваного договору;

- п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у взаємозв`язку з п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України та вказує, що суди на підставі неналежних доказів встановили обставини виконання оскаржуваного правочину та наявності заборгованості ТОВ «Черкаський полімер» перед ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД»;

- п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у взаємозв`язку з п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України та вважає, що суди на підставі неналежних доказів встановили наявність повноважень у директора на укладення оскаржуваного правочину.

Відзиви

9. Від ТОВ "Черкаський Полімер" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому заявлено прохання касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Інші заяви та клопотання

10. Від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича надійшли додаткові пояснення по справі.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

11. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення - слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

12. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

13. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/862/22 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський Полімер» за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Констракшн Холдінг»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Констракшн Холдінг» кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський Полімер» на загальну суму 35 648 179,95 грн, з яких: 83 310,00 грн - вимоги першої черги, 35 559 824,03 грн - вимоги четвертої черги, а 5 045,92 грн - вимоги шостої черги; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича.

Як зазначалось вище, 10.04.2023 розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський Полімер», арбітражний керуючий Козирицький Андрій Сергійович (надалі також позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Агроімпорт ЛТД» (надалі також ТОВ «Торгівельний Дім «Агроімпорт ЛТД»/відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський Полімер» (надалі також ТОВ «Черкаський Полімер»/відповідач-2) про визнання недійсним договору поставки № ЧП00014 від 23.12.2021.

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2021 між ТОВ «Торгівельний Дім «Агроімпорт ЛТД» (покупець) та ТОВ «Черкаський Полімер» (постачальник) було укладено Договір поставки № ЧП00014 (а.с. 10-15, т. 1).

У відповідності до п. 1.1. Договору поставки, постачальник зобов`язаний передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. Договору поставки, загальна кількість товарів, що підлягає поставці, одиниця виміру, їх часткове співвідношення (асортимент) за видами, сортами, марками, визначаються за згодою Сторін у специфікації, що додається до Договору та є невід`ємною його частиною.

У пункті 1.2.1. Договору поставки визначено, що партія товару - кількість товару, що постачається постачальником покупцю на підставі однієї видаткової та/або товарно-транспортної накладної. Обсяг - кількість товару, який погоджено покупцем та постачальником до постачання у відповідній Специфікації на поставку товару. Обсяг в залежності від кількості товару постачається як однією, та і декількома партіями.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставки, постачальник поставляє товар покупцю за цінами визначеними у специфікації до Договору.

За змістом п. 2.2. Договору поставки, ціна на товар визначається Сторонами у гривнях.

В силу п. 2.4. Договору поставки, загальна сума цього Договору обчислюється, як вартість усього товару, поставленого постачальником покупцю, згідно із специфікаціями для Договору, протягом строку дії Договору.

У пункті п. 7.1. Договору поставки передбачено, що підставою для оплати товару (партії товару) є даний Договір з відповідною Специфікацією (або інший документ, в т.ч. рахунок-фактура), в яких Сторонами узгоджені найменування (асортимент), кількість, ціна, умови, терміни (строки) поставки та оплати товару, який входить в партію.

Згідно з п. 7.2. Договору поставки, покупець зобов`язаний повністю оплатити товар до його передання постачальником (попередня оплата), якщо інші умови оплати не передбачені специфікацією до Договору. Після надходження попередньої оплати на поточний рахунок постачальника відмова покупця від приймання поставленого постачальником товару не приймається.

У відповідності до п. 7.3. Договору поставки, покупець повинен здійснити оплату товару протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання специфікації, якщо інші строки оплати не передбачені специфікацією до Договору та (або) рахунком-фактурою постачальника на відповідну партію товару.

Пунктом 7.5. Договору поставки визначено, що оплата товару та (або) відшкодування витрат на його перевезення здійснюється покупцем шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника вказаний у рахунку-фактурі та (або) специфікації до Договору.

Розрахунки за цим Договором проводяться у безготівковій формі через банки із застосуванням платіжних доручень (п. 7.6. Договору поставки).

Відповідно до п. 7.7. Договору поставки, датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем за товар на поточний рахунок постачальника.

23.12.2021 Сторони підписали Специфікацію № СП-ЧП00014/1 до Договору поставки (надалі - Специфікація), відповідно до умов якої Сторони визначили: предмет поставки - Вкладиш вагонний 300х1300х250 - 4 кришки; кількість - 5000 штук; ціна за одиницю товару - 2000,39 грн; загальна вартість товару з ПДВ - 12 002 340,00 грн; умови оплати - попередня оплата в розмірі 80%; строк оплати - до 12 січня 2022 року включно (а.с. 15 (зворотна сторона), т. 1).

10.01.2022 ТОВ «Черкаський полімер» виставило рахунок-фактуру № СФ000019 на Вкладиш вагонний 300х1300х250 - 4 кришки в кількості 5 000 шт на загальну суму з ПДВ 12 002 340,00 грн (а.с. 16, т. 1).

10.01.2022 на виконання умов договору ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» своєчасно здійснило оплату у розмірі 9 774 700,00 (9 774 700,00 х 100 /1 202 340,00 = 81,43%) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, у відповідності до платіжного доручення № 44606496 (а.с. 16 (зворотна сторона), т. 1).

На обґрунтування позовних вимог розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський Полімер», арбітражний керуючий Козирицький Андрій Сергійович зазначає, що Договір має ознаки фіктивності, оскільки його було укладено між заінтересованими між собою особами із бажанням настання інших правових наслідків, ніж передбачено цим Договором; керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський Полімер» було перевищено свої повноваження під час укладання Договору поставки, так як існують певні обмеження щодо укладання такого договору відповідно до вимог Статуту Товариства; Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський Полімер» до відкриття провадження у справі про банкрутство взяло на себе зобов`язання, внаслідок чого стало неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

14. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

15. Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

16. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

17. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

18. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

19. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що зокрема підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20.

20. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

21. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

22. Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Вказана норма направлена на захист прав та інтересів кредиторів та створює умови для максимально можливого задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника. Правочини боржника, які зменшують його власні активи, підлягають оцінці на предмет наявності в діях боржника ознак приховування/виведення майна боржника. Такі дії, як правило, спрямовані на шкоду правам та інтересам кредиторів, оскільки позбавляють їх можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника.

23. Відповідно до частини другої та третьої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

24. Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.

25. Колегія суддів також враховує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

26. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

27. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

28. Суди попередніх інстанцій встановили, що установчими документами ТОВ «Черкаський полімер» передбачено належність до виключної компетенції Загальних зборів учасників надання згоди на укладення або затвердження договорів (правочинів) на суму, що перевищує 100 000,00 грн.

29. Однак, відповідно до Рішення Єдиного учасника ТОВ «Черкаський полімер» № 04/05/21 від 04.05.2021 надано згоду директору ТОВ на вчинення протягом календарного року значних правочинів з укладення будь-яких договорів з фінансово-господарської діяльності (в т.ч. договорів позики) з ТОВ «Торгівельний Дім «Агроімпорт ЛТД» незалежно від суми договору, вартості майна, робіт або послуг, що буде предметом таких договорів, що в майбутньому можуть перевищувати 100 000,00 грн, а також надано повноваження щодо оформлення вищезазначених договорів та підписання будь-яких документів, необхідних для укладення, виконання та/або припинення таких договорів директору ТОВ Толстову Д.Ю. (а.с. 113, т. 1).

30. Наведені обставини свідчать про правильність висновку судів попередніх інстанцій щодо того, що відсутні будь-які ознаки перевищення Толстовим Д.Ю., як керівником ТОВ «Черкаський полімер», своїх повноважень при укладенні Договору поставки № ЧП00014 від 23.12.2021.

31. Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим судом, розпорядником майна окрім зазначення такої підстави для визнання договору недійсним як перевищення повноважень керівником під час укладання договорів також було зазначено, що їх було укладено між заінтересованими особами.

32. Суди попередніх інстанцій відхилили вказаний довід розпорядника майна з підстав того, що:

- Очевидно, що вчинення правочину із зацікавленою особою саме по собі не може мати наслідком визнання такого правочину недійсним, позаяк несе ризики непропорційного втручання в цивільний оборот та майнові права контрагентів боржника.

- Позивачем не наведено жодних доказів того, що вчинений правочин носить "негативний" характер.

33. За приписами статті 1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

34. Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб, передбачених у статті 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.

35. Згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

36. Відповідно до наведеного у Податковому кодексі України визначення терміну "пов`язані особи" - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку (п.п.14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

37. У статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься визначення поняття контролю, як вирішального впливу однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання.

38. Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне звернутися до висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 906/43/22 (906/458/22) у подібних правовідносинах, відповідно до яких, наявне у законодавстві тлумачення понять "заінтересовані особи" та "пов`язані особи" свідчить про те, що правочини укладено із заінтересованою особою можуть впливати як на встановлення/усунення обмежень щодо вчинення значних правочинів, так і щодо укладення правочинів, які порушують права та законні інтереси інших кредиторів боржника. Тобто коли спірні правочини укладено з юридичною особою, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, це є однією з підстав для визнання договорів недійсними на підставі частини другої статті 42 КУзПБ.

39. Попри те, що розпорядником майна окрім зазначення такої підстави для визнання договору недійсним як перевищення повноважень керівником під час укладання договорів також було зазначено, що їх було укладено між заінтересованими особами, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані докази у справі та не встановили обставин того, чи було договір поставки № ЧП00014 від 23.12.2021 укладено з юридичною особою, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

41 Зважаючи на те, що у касаційній скарзі вказується про неповне дослідження зібраних доказів у справі, а також беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані докази у справі для встановлення обставин того, чи було договір поставки № ЧП00014 від 23.12.2021 укладено з юридичною особою, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича та про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 910/862/22 (910/5474/23) і направлення вказаної справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розподіл судових витрат

42. З урахуванням того, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, судом касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 910/862/22 (910/5474/23) скасувати.

3. Справу № 910/862/22 (910/5474/23) направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік