Постанова

від 27.05.2024 по справі 521/20336/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/1197/24

Номер справи місцевого суду: 521/20336/23

Головуючий у першій інстанції Черевко С. П.

Доповідач Журавльов О. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024 року м. Одеса

Суддя Одеськогоапеляційного суду ЖуравльовО.Г.,за участі-секретаря судовогозасідання ХангельдянК.С.,представника особи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 адвокатаКасьянова М.М., представника Одеської митниці Ревенко Т.А., розглянувши апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Касьянова М.М. на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12.03.2024, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , працюючу директором ТОВ «Азовелектрозбут» (Вінницька область, м. Вінниця, вул. Шимка Максима, 7, ЄДРПОУ 24646600) картка фізичної особи-платника податків - 2512716583,

притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12.03.2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме: 604568,32 грн., з конфіскацією цих товарів, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №0895/50000/23.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 12.10.2022 між ТОВ «Азовелектрозбут» (код ЄДРПОУ 24646600) та компанією «Zhejiang yongkang foreign economy and trade co.ltd» (Китай) було укладено контракт №FEAT20221012 щодо поставки товарів в Україну.

В рамках наведеного зовнішньоекономічного контракту з порту «Ningbo» (Китай) через Румунію в зону митного контролю митного поста «Орлівка» Одеської митниці на вантажному автомобілі реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 у контейнері TCLU6535796 надійшов товар в асортименті загальною вагою брутто 3530 кг (згідно коносаменту від 22.02.2023 №SZX230267924 та СMR №96/1 на частину вантажу).

07.04.2023 для переміщення зазначеного контейнеру з товаром на митну територію України до Одеської митниці від декларанта ФОП гр. України ОСОБА_2 , яка діє на підставі договору про надання послуг митного брокера б/н від 01.01.2021 року, згідно п. 3.2.1 серед іншого зазначено: «Замовник несе відповідальність за достовірність даних, що заявлені у наданих документах», подані та зареєстровані митні декларації в режимі «ІМ 40 ЕЕ» (далі МД) №23UA401060006618U, 23UA401060006632U, 23UA401060006615U.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД №23UA401060006618U та товаросупровідних документах встановлено, що продавцем та відправником товару є компанія «Zhejiang yongkang foreign economy and trade co.ltd» (Китай), а покупцем та одержувачем є ТОВ «Азовелектрозбут» Україна, 21034, Вінницька область, м, Вінниця, вул. Шимка Максима, 7, ЄДРПОУ 24646600).

Згідно наданої митному органу МД та інших товаросупровідних документів, для ввезення на митну територію України передбачався наступний товар:

- за МД №23UA401060006618U переміщується «коси та серпи з чорних матеріалів, що використовуються в сільському господарстві або садівництві, в кількості 7900 шт.,- коса SC1018 (50), в кількості - 1000 шт. вагою нетто 390 кг, всього 20 картонних коробок по 50 шт. у коробці, об`ємом 0,66 куб.м; коса SC1018 (60) в кількості 2400 шт., вагою нетто 984 кг, всього 48 картонних коробок по 50 шт., у коробці, об`ємом 1,83 куб.м.; коса SC1018(70), в кількості 2400 шт., вагою нетто 1123 кг, всього 48 картонних коробок по 50 шт., у коробці, об`ємом 2,10 куб.м; коса SC1018(80) в кількості 600 шт., вагою нетто 450 кг, всього 20 картонних коробок по 30 шт. у коробці, об`ємом 0,69 куб.м; серп HLY-С1313 з металевою ручкою, в кількості 1500 шт., вагою нетто 487,50 кг, всього 25 картонних коробок по 60 шт. у коробці, об`ємом 0,63 куб.м…..» (загальна вага брутто 3530 кг, нетто 3449,5 кг, код УКТЗЕД 8201900000);

- за МД №23UA401060006632U переміщується «різні готові ручні вироби для прибирання, в загальній кількості 7272 шт.: набори щітки та совка для сміття в асортименті різних артикулів» (загальна вага брутто 3443,3 кг, нетто 3261,22 кг, код УКТЗЕД 9603909100), «прибори домашнього вжитку, гігієнічні вироби з пластмас для прибирання, в асортименті різних артикулів» (загальна вага брутто 451,35 кг, нетто 425,8 кг, код УКТЗЕД 3924900090);

- за МД №23UA401060006615U переміщується «різні готові ручні вироби для прибирання, в загальній кількості 11782 шт.: швабри в асортименті» (загальна вага брутто 4735 кг, нетто 4367 кг, код УКТЗЕД 9603909900), «запасні насадки для швабр» (загальна вага брутто 1235 кг, нетто 1143 кг, код УКТЗЕД 6307101000).

Під час проведення митного огляду вищевказаних товарів із повним вивантаженням та перерахунком, було встановлено, що в контейнері TCLU6535796 переміщуються товари для прибирання в асортименті «совки для сміття, набори , що складаються із щітки та совка для сміття, швабри, запасні насадки до швабр», які візуально відповідають відомостям заявленим у МД №23UA401060006632U та №23UA401060006615U.

Також встановлено, що у вищезазначеному контейнері відсутні товари, які задекларовані у МД №23UA401060006618U, а саме «коси і серпи з чорних металів» (вагою брутто 3530 кг), однак в контейнері наявні товари не задекларовані у МД та не заявлені у будь-яких товаросупровідних документах, а саме: 1 картонна коробка із товаром «секатори садові», кількістю 64 шт., вагою брутто 13 кг, 50 картонних коробок із товаром «ножівки садові (пилки)» кількістю 60 шт., в кожній коробці вагою брутто по 20 кг, 109 картонних коробок із товаром «ножівки садові (пилки)» кількістю 40 шт., в кожній коробці вагою брутто по 10,8 кг.

Посадовою особою підприємства ТОВ «Азовелектрозбут» (код ЄДРПОУ 24646600), яке вчинило порушення митних правил, на думку митного органу, є його директор ОСОБА_1 .

Таким чином, на думку митного органу, директором ТОВ «Азовелектрозбут» (код ЄДРПОУ 24646600) гр. України ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документ (МД «ІМ40ЕЕ» МД №23UA401060006618U від 27.01.2022), який містить неправдиві дані стосовно наявності, найменування, кількості та ваги товарів, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

Отже, на думку митного органу, гр. ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості щодо вартості цих товарів, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

На підставі вищевказаних обставин, посадовою особою митниці було складено протокол, за ознаками порушення ч. 1 ст. 483МК України.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

На дану постанову представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Касьянов М.М. подав апеляційну скаргу.

Доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції всупереч протоколу від 07.05.2023 року встановив невідомо з яких джерел обставини річної давності, а саме зазначив, що 07.05.2022 року декларантом ФОП гр. ОСОБА_2 подані та зареєстровані митні декларації в режимі «IM 40 ЕЕ». Вказує, що суд першої інстанції не вірно визначив суб`єкта порушення митних правил. Працівником Одеської митниці в протоколі про порушення митних правил №0895/50000/23 від 07.05.2023 року власноручно записано, що 07.04.2023 року митні декларації були подані не ОСОБА_1 , а ФОП ОСОБА_2 , яка діяла на підставі договору про надання послуг митного брокера від 01.01.2021 року. Зазначає, що ОСОБА_1 ні за яких обставин не могла подавати будь-які документи чи митні декларації електронним способом, оскільки на митних деклараціях проставлені реквізити ЕЦП зовсім іншої особи. Також вказує, що саме по собі зайняття особою керівної посади на підприємстві імпортері товару, що знаходиться під митним контролем, не утворює в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 з 13.03.2023 року не виконувала обов`язки керівника ТОВ «АЗОВЕЛЕКТРОЗБУТ» у зв`язку з вибуттям на лікування за межі України, про що був виданий Наказ №24/ВО від 10.03.2023 року. Наголошує, що китайський постачальник спірного товару компанія «Zhejiang yongkang foreign economy and trade co.ltd» (Китай) в особі директора ОСОБА_3 листом від 19.04.2023 року повністю визнав свою провину у пересорті поставленого товару через помилку складського персоналу на їх складі у Китаї. Вважає, що будь-яких дій з боку саме ОСОБА_1 , які б були спрямовані на приховування від митного контролю та утворювали об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, судом першої інстанції не встановлено. Також вказує, що строк накладання адміністративного стягнення сплив до моменту початку розгляду справи Малиновським районним судом м. Одеси.

Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Перевіривши доводиапеляційної скаргита матеріалисправи про адміністративне правопорушення, заслухавши представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Касьянова М.М., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника Одеської митниці Ревенко Т.А., яка заперечувала проти її задоволення, прихожу до наступних висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП - апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положення ст. 487 МК України передбачають, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

В силу ст. 486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Статтею 489 МК України визначено, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, визнаючи винною ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП, ст.ст. 486, 489 МК України належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернув уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Частиною 1 статті 483 МК України встановлено адміністративну відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Аналіз даної норми права дає підстави вважати, що встановлений національним законодавством порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України є об`єктом порушення митних правил за ст. 483 МК України. Об`єктивною стороною зазначеного правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України. Під дією мається на увазі активна поведінка (вчинок) особи, в якій відображена зовні її воля і, що спрямована на спричинення певних негативних наслідків.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України або вивезти за межі території України з порушенням встановленого порядку.

Згідно роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ст. 483 МК України, може бути вчинене лише умисно.

Декларування, відповідно до вимог ч. 1 ст. 257 МК України, здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Пункт 8 ч. 1 ст. 4 МК України містить визначення поняття «декларант», згідно якого це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Відповідно до ч.1 ст. 265 МК України, декларантами мають право виступати: 1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір; 2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.

Резидентами, згідно вимог п.п. а) п. 50 ч. 1 вищезгаданої ст. 4 МК України, є юридичні особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням на її території, а також їх відокремлені підрозділи за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 265 МК України, декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Стаття 266 МК України встановлює обов`язки, права та відповідальність декларанта та уповноваженої ним особи, зокрема, ч. 4 зазначеної статті передбачено, що у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 266 МК України, особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Відповідно доматеріалів справи, 07.04.2023 для переміщення контейнеру з товаром на митну територію України до Одеської митниці від декларанта ФОП гр. України ОСОБА_2 , яка діє на підставі договору про надання послуг митного брокера б/н від 01.01.2021 року, подані та зареєстровані митні декларації в режимі «ІМ 40 ЕЕ» (далі МД) №23UA401060006618U, 23UA401060006632U, 23UA401060006615U.

Таким чином, відповідно до митних декларацій вбачається, що декларантом зазначено ОСОБА_2 , якою декларації фактично подані та підписані.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги та звертає увагу митного органу на те, що посадові особи, які здійснювали в даному випадку провадження у справі про порушення митних правил не надали суду жодних належних доказів того, що саме ОСОБА_1 як директор ТОВ «Азовелектрозбут» та посадова особа підприємства самостійно декларувала товари, які переміщувались товариством через кордон України чи це здійснювала певна уповноважена особа, яка подала та підписала вищезазначені митні декларації ОСОБА_2 , як про це зазначається в митній деклараціях №23UA401060006618U,23UA401060006632U,23UA401060006615U МД №UA500500/2021/016230 та протоколі №0895/50000/23 від 07.05.2024 року.

Посилання митного органу на те, що ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 483 МК України, оскільки є керівником ТОВ «Азовелектрозбут» в розумінні ст. 65 Господарського кодексу України (далі ГК України), апеляційний суд оцінює критично та зазначає, що вищезазначені посилання на норми господарського законодавства є загальними, стосуються керівництва підприємства в цілому та містять положення, відповідно до якого керівник вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами, натомість, жодних документів, в тому числі установчих, на підтвердження повноважень керівника підприємства ОСОБА_1 щодо декларування товарів, які переміщуються через митний кордон, посадовими особами митного органу витребувано та надано разом із матеріалами справи для надання оцінки судом не було.

Одночасно, положеннями ч. 3 ст. 65 ГК України, керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Натомість, з огляду на вищевикладені положення митного законодавства, суб`єктом вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 483 МК України є особа, яка здійснює переміщення товарів через митний кордон, тобто в даному випадку декларант, в той час як митним органом не було достеменно доведено, що декларантом в даному випадку виступав саме директор ТОВ «Азовелектрозбут» ОСОБА_1 та що вона на підприємстві є саме тою посадовою особою, яка відповідає за декларування товарів, а також забезпечення надання до митного контролю та оформлення документів із достовірною та правдивою інформацією.

До того ж, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 13березня 2023року невиконувала обов`язкикерівника ТОВ «Азовелектрозбут»у зв`язкуз вибуттямна лікуванняза межіУкраїни,про що був виданий наказ №24/ВО від 10.03.2023 року.

У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікування за межами України тимчасове виконанняобов`язків директораТОВ «Азовелектрозбут»з 13березня 2023 року наперіод відсутностідиректора ОСОБА_1 вказаним вище наказом №24/ВОвід 10.03.2023року булопокладено на ОСОБА_4 , головного бухгалтера підприємства.

За такихобставин,на переконанняапеляційного суду,в даномувипадку матеріаламисправи недоведено того,що директорТОВ «Азовелектрозбут» ОСОБА_1 була уповноваженабудь-якимчином надекларування товарів,що переміщуютьсячерез кордон,оскільки декларування товару з Китаю відбулося 07.04.2023 року, у період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 та її відсутності на роботі, тобто ОСОБА_1 не може бути суб`єктом вчинення поставленого їй у провину порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України за кваліфікуючими ознаками вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо наявності, найменування та кількості товару.

Разом з цим, відповідно до положень ч. 4 ст. 3 МК України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Крім того, не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 03.06.2005 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» зі змінами від 30.05.2008).

Так, китайський постачальникспірного товару-компанія ZHEJIANGYONGKANGFOREIGNECONOMYANDTRADECO.,LTD(Китай)в особідиректора пана ОСОБА_3 листом від 19 квітня 2023 року повністю визнав свою провину у пересорті поставленого товару через помилку складського персоналу на їх складі у Китаї.

Переплутаний постачальником товар, дійсно, є спорідненим (і те, і те - садовий інструмент). Кількість коробок відсутнього товару відповідає кількості коробок фактично поставленого помилкового товару, вартість фактично поставленого помилкового товару також практично відповідає вартості непоставленого товару, який був вказаний у товаросупровідних документах.

Таким чином, оскільки згідно листа компанії ZHEJIANG YONGKANG FOREIGN ECONOMY AND TRADE CO., LTD (Китай) від 19 квітня 2023 року, компанія повідомила про помилку та визнала свою провину у пересорті поставленого товару, та враховуючи, що вартість фактично поставленого помилкового товару відповідає вартості непоставленого товару, що свідчить про відсутність умислу в зазначенні недостовірних відомостей щодо товару, та вказує на відсутність суб`єктивної сторони складу правопорушення, згідно вимог ст.ст. 268, 460 МК України.

Одночасно, в судовому засіданні апеляційного суду представником митниці не заперечувався факт того, що в даній справі будь-які збитки відсутні.

Доводи апеляційної скарги щодо спливу строку накладання адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 467 МК України передбачено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

З матеріалів справи вбачається, що днем виявлення правопорушення є 07.04.2023 року, днем направлення протоколу про порушення митних правил до суду є 18.08.2023 року, тобто з моменту виявлення правопорушення до направлення протоколу до суду для його розгляду минуло 4 місяці.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім цього, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.51КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 року у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження №К/9901/19074/18) в якої зазначено, що один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Докази, надані Одеською митницею до цієї справи на підтвердження вини ОСОБА_1 викликають розумнісумніви,а наявністьсумнівів неузгоджується із стандартомдоказування «позарозумним сумнівом»(рішеннявід 18січня 1978року у справі«Ірландія протиСполученого Королівства»(Irelandv.theUnitedKingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожихнеспростовних презумпції факту».

В силупринципу презумпціїневинуватості,що підлягаєзастосуванню усправах про адміністративніправопорушення,всі сумнівищодо подіїпорушення тавинності особи,що притягуєтьсядо відповідальності,тлумачаться наїї користь.Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що під час апеляційного розгляду справи було встановлено те, що ОСОБА_1 не мала наміру вчиняти будь-яких протиправних дій направлених на приховування товару від митного контролю, що свідчить про відсутність прямого умислу на вчинення митного правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника особи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 -адвоката КасьяноваМ.М.- задовольнити.

ПостановусуддіМалиновського районногосуду м.Одеси від12.03.2024,якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов