Рішення

від 04.06.2024 по справі 705/2013/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/2013/24

2/705/1514/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику)сторінцивільнусправу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Косенівка», третя особа державний нотаріус Другої уманської державної нотаріальної контори Велика Катерина Сергіївна про зняття заборони з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Косенівка», третя особа державний нотаріус Другої уманської державної нотаріальної контори Велика Катерина Сергіївна про зняття заборони з нерухомого майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 , як власник житлового будинку АДРЕСА_1 , з інформаційної довідки дізнався про те, що 04.06.2007 Уманською районною державною нотаріальною конторою на його майно накладено заборону на підставі повідомлення б/н колгоспу «Маяк». 01.07.1992 відповідно до Договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі №2371 та посвідченого старшим державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Кучер О.І., ОСОБА_2 придбав у колгоспі «Маяк» АДРЕСА_1 . Грошові кошти за придбання будинку, згідно вказаного договору, а саме п.4, ОСОБА_2 сплатив в повному обсязі під час роботи в колгоспі «Маяк». Згідно архівного витягу №04-05/118 від 12.03.2024 зберігся протокол №2 зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Маяк» с.Косенівка, Уманського району від 17 квітня 1992 року, у відповідності з яким рішенням зборів ОСОБА_2 продано жилий будинок за 50% балансової вартості. У відповідності до виписки із погосподарської книги Дмитрушківської сільської ради села Косенівка Уманського району Черкаської області за 1991-1995 роки, ОСОБА_2 проживав в колгоспному будинку. Як доказ того, що ОСОБА_2 були сплачені всі відповідні кошти колгоспу «Маяк» за придбання будинку, є довідка №36543/268-32/5 від 27.03.2024 Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області «Про відсутність заборгованості», відповідно до якої відділом ДВС перевірено особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно даних АСВП у відділі на виконанні не перебували та не перебувають виконавчі провадження. На підставі викладеного вище, адвокат в інтересах свого довірителя звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 04.04.2024 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Третій особі роз`яснено право надати свої пояснення відповідно до вимог ст. 181 ЦПК України. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу та третій особі копію ухвали та копію позову з додатками рекомендованими повідомленнями.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Станом на день винесення рішення, пояснень від третьої особи до суду не надходило.

Відповідно до ч.5 ст.279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до архівного витягу № 04-05/116 від 12.03.2024 Уманської районної державної адміністрації Черкаської області протоколу № 2 зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Маяк» с.Косенівка Уманського району Черкаської області від 17.04.1992, було розглянуто заяву ОСОБА_2 та вирішено останньому продати житловий будинок за 50 % балансової вартості.

01.02.1992 укладено типовий договір купівлі-продажу, відповідно до якого колгосп «Маяк» продає, а ОСОБА_2 , який працює у колгоспі « ОСОБА_3 », купує житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 за 50% балансової вартості. Виплата проводиться кожного місяця протягом 25 років.

Представник позивача у позові посилається на те, що ОСОБА_2 виплатив всі відповідні кошти колгоспу «Маяк» за придбання будинку.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 364593903 від 06.02.2024, на будинок за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , накладено обтяження у виді заборони (архівний запис), що зареєстровано в реєстрі за № 5068255 Уманською районною державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н колгоспу «Маяк».

Відповідно до довідки № 35 від 28.12.2015, що видана Косенівською сільською радою Уманського району, у 1993 році (протокол № 1 від 03.02.1993) колгосп «Маяк» перейменований в колективне сільськогосподарське пайове підприємство «Косенівка». 24.03.2000 підприємство перейменовано на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Косенівка». Архівні документи з 1956 по 2003 роки передані на зберігання до Косенівської сільської ради.

На підтвердження проживання та реєстрації ОСОБА_2 у будинку по АДРЕСА_1 стороною позивача надано виписку № 14-05/103 від 06.03.2024 Косенівського старостинського округу Дмитрушківської сільської ради Уманського району із погосподарської книги за 1991-2025 роки.

27.03.2024 відділом державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області надано відповідь № 36543/28.6-32/5 на адвокатський запит про те, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень та Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень станом на 27.03.2024 на виконанні у відділі ДВС не перебували та не перебувають виконавчі провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Державний нотаріус Другої уманської державної нотаріальної контори Велика К.С. відмовила представнику позивача надати інформацію стосовно надання відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що підтверджується листом № 160/01-16 від 13.02.2024.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватися при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Пунктом 2 вказаної Постанови встановлено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або інші законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ст.41Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 316ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч.1 ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Захист права власності гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Відповідно до ст.391ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

У відповідності до ст.34Закону України«Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Згідно п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерстваюстиції Українивід 22.02.2012р.№ 296/5 нотаріус, який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

Таким чином, арешт накладений на майно порушує право ОСОБА_2 , в частині вільного користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи наявність вказаного обтяження, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки ОСОБА_2 в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про скасування заборони відчуження, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого обтяження, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 317, 319,321,391 ЦК України, ст.ст.4,12,89,259,263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Косенівка», третя особа державний нотаріус Другої уманської державної нотаріальної контори Велика Катерина Сергіївна про зняття заборони з нерухомого майна - задовольнити.

Зняти заборону на нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяження № 5068255, що внесенийдо Єдиногореєстру заборонвідчуження об`єктівнерухомого майна Уманською районною державною нотаріальною конторою, 20300, Черкаська обл.., Уманський р., м.Умань, вул..Незалежності, 1, на підставі повідомлення б/н колгоспу «Маяк»; архівний номер: 608095CHERKASY102, архівна дата: 23.07.1999, дата виникнення: 01.07.1992, № реєстра: 20210-160, внутр. №В701А03828F0282А3839, комментарий: 92р-рай.

Копію рішення направити сторонам.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Л. Гудзенко