Рішення

від 04.06.2024 по справі 752/14141/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/14141/23

Провадження №2/752/1444/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр соціально-політичних технологій» про визнання поширеної інформації такою, що порушує немайнове право, та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до Громадської організації «Центр соціально-політичних технологій» про визнання поширеної інформації такою, що порушує немайнове право, та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з 01.03.2010 по 16.12.2022 він працював у ПАТ «Укртатнафта» на посадах заступника голови правління з персоналу та соціальної сфери, заступника директора з персоналу та соціальної сфері, першого заступника директора.

25.01.2023 йому було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №72022000400000012 від 21.10.2022.

25.02.2023 в мережі Інтернет на веб-сайті https://sud.ua Громадською організацією «Центр соціально-політичних технологій» було поширено інформацію щодо ОСОБА_1 , яка порушає його право на використання імені, та розміщено наступне повідомлення: «Не заплатив 200 млн грн застави: екс керівника «Укртатнафти» ОСОБА_1 взято під варту. Раніше йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави майже у 200 млн грн. Шевченківський районний суд Києва змінив запобіжний захід підозрюваному в кримінальному провадження щодо ухилення від сплати податків колишнім менеджментом ПАТ «Укртатнафта», передає Бюро економічної безпеки. «Раніше екс керівнику «Укртатнафти» було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави майже у 200 млн грн. Але гроші внесено не було, тому суд за клопотанням детектива, погодженим з прокурором, змінив запобіжний захід на тримання під вартою строком на один місяць», - ідеться в повідомленні. У межах кримінальних проваджень документуються вісім епізодів злочинної діяльності. Зокрема, це виведення великих партій нафтопродуктів на афілійовані компанії, ухилення від сплати податків, створення безнадійної заборгованості нафтопереробних заводів, що призвело до знецінення та зниження вартості їхніх активів».

Факт використання відповідачем у зазначений час та спосіб імені позивача в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується Звітом ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 01.06.2023 року №115/2023-3В та Довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 07.06.2023 року №112/2023-Д, наданої ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».

Частиною 7 ст. 296 ЦПК України встановлено дозволений формат згадки у засобах масової інформації та літературних творах затриманого, підозрюваного, обвинуваченого шляхом використання початкової літери прізвища фізичної особи, наприклад, « ОСОБА_2 » або « ОСОБА_3 », що не призвело б до порушення права на використання імені.

Просив:

-визнати такими, що порушують немайнове право ОСОБА_1 на використання імені, дії Громадської організації «Центр соціально-політичних технологій», які полягають у використанні (обнародуванні) імені ОСОБА_1 в публікації, яка поширена Громадською організацію «Центр соціально-політичних технологій» 25.02.2023 в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

-зобов`язати Громадську організацію «Центр соціально-політичних технологій» протягом 10-ти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити публікацію, яка поширена Громадською організацією «Центр соціально-політичних технологій» 25 лютого 2023 року в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1;

-стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

18.07.2023 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача - адвокат Старицька Ю.Ю. подала відзив, у якому заперечувала проти позовних вимог, оскільки позивачем не залучено належних відповідачів, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, відповідачем не порушені права позивача, а обставини викладені в позовній заяві є надуманими та такими, що вводять суд в оману, оскільки не відповідають дійсності.

Представником позивача адвокатом Мельником А.В. до суду подана відповідь на відзив, в якій він зазначив, що відповідачем не надано доказів про те, що ОСОБА_1 є особою, яка займала посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень і (або) користується державними ресурсами.

Водночас предмет позову у цій справі не стосується захисту персональних даних, а стосується захисту немайнового права на використання імені, яке порушено внаслідок недотримання відповідачем встановленої частиною 4 ст. 296 ЦК України заборони законодавця не використовувати ім`я особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 01.03.2010 по 16.12.2022 позивач працював у ПАТ «Укртатнафта» на посадах заступника голови правління з персоналу та соціальної сфери, заступника директора з персоналу та соціальної сфері, першого заступника директора, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

25.02.2023 в мережі Інтернет на веб-сайті https://sud.ua було розміщено наступне повідомлення: «Не заплатив 200 млн грн застави: екс керівника «Укртатнафти» ОСОБА_1 взято під варту. Раніше йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави майже у 200 млн грн. Шевченківський районний суд Києва змінив запобіжний захід підозрюваному в кримінальному провадження щодо ухилення від сплати податків колишнім менеджментом ПАТ «Укртатнафта», передає Бюро економічної безпеки. «Раніше екс керівнику «Укртатнафти» було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави майже у 200 млн грн. Але гроші внесено не було, тому суд за клопотанням детектива, погодженим з прокурором, змінив запобіжний захід на тримання під вартою строком на один місяць», - ідеться в повідомленні. У межах кримінальних проваджень документуються вісім епізодів злочинної діяльності. Зокрема, це виведення великих партій нафтопродуктів на афілійовані компанії, ухилення від сплати податків, створення безнадійної заборгованості нафтопереробних заводів, що призвело до знецінення та зниження вартості їхніх активів».

У довідці Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 07.06.2023 №112/2023-Д з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення зазначено, що на підставі заяви щодо видачі довідки з відомостями про власника веб-сайту https://sud.ua або інформацію про його встановлення, яку подав заявник - адвокат Мельник Андрій Володимирович в інтересах свого клієнта ОСОБА_1 , та в якій повідомив, що права і законні інтереси останнього потребують захисту у зв`язку із розміщенням недостовірної інформації за адресою у мережі Інтернет: https://sud.ua у вигляді, доступному для публічного ознайомлення, повідомляємо наступну інформацію щодо доменного імені https://sud.ua, яким адресується цей веб-сайт: Доменне ім`я - sud.ua; інформація про реєстратора доменного імені: ТОВ «Інтернет Інвест»; інформація про реєстранта доменного імені в службі WHOIS - відомості скриті; інформація про хостинг-провайдера - найменування Cloudflare.

Також у вищевказаній довідці зазначено, що зазначене у довідці від 07.06.2023 №112/2023-Д дозволяє зробити висновок, що Громадська організація «Центр соціально-політичних технологій» має відношення до створення та/або функціонування веб-сайту https://sud.ua та є власником останнього, якщо інше не визначене умовами договору між останнім та особою, якій передані прав щодо користування (управління) доменним іменем sud.ua (та/або веб-сайтом https://sud.ua (за наявності такої передачі).

Враховуючи викладене, знеособленість даних про реєстранта доменного імені sud.ua в службі WHOIS та їх не розкриття реєстратором доменного імені в досудовому порядку, а також те, що хостинг-провайдер є іноземним суб`єктом, з метою перевірки інформації щодо належності веб-сайту https://sud.ua Громадській організації «Центр соціально-політичних технологій», можливо витребувати відповідно до законодавства (зокрема, в судовому порядку): дані про реєстранта доменного імені sud.ua; дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту https://sud.ua; дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту https://sud.ua у мережі Інтернет; дані про особу, якій передані права щодо користування (управління) доменним іменем sud.ua та/або веб-сайтом https://sud.ua (за наявності такої передачі).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до ст. 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім`я) або діяти без зазначення імені. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 201 ЦК України визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Книга друга ЦК України регулює особисті немайнові права фізичної особи. За загальними положеннями особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно (ст. 269 названого Кодексу).

Згідно із ст. 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

У ст. 270 ЦК України, яка визначає види особистих немайнових прав передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Право на ім`я віднесено до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Відповідно до ст. 294 ЦК України фізична особа має право на ім`я. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у медіа, воно має бути виправлене у тому ж медіа.

За правилами статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 вказав, що відповідач порушив його немайнове право на використання імені внаслідок недотримання відповідачем встановленої частиною 4 ст. 296 ЦК України заборони законодавця не використовувати ім`я особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 296 ЦК України фізична особа має право використовувати своє ім`я у всіх сферах своєї діяльності.

Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, крім творів документального характеру, як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.

Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що грунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.

Ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Ім`я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.

Ім`я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за його згодою.

Використання початкової літери прізвища фізичної особи у медіа, літературних творах не є порушенням її права.

Зазначене положення є похідним від гарантованої частиною першою статті 62 Конституції України презумпції невинуватості, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Наведені положення чинного законодавства узгоджуються із частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка передбачає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, а також із практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року зазначено, що частина друга статті 6 Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. Має значення обране ними формулювання (рішення у справі «Турьєв проти Росії» від 11 жовтня 2016 року, п. 19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» від 22 квітня 2010 року наголошено, що пункт 2 статті 6 Конвенції не забороняє владі інформувати суспільство про здійснювані кримінальні розслідування, проте вимагає роботи це із максимальною обережністю та обачністю, які необхідні для дотримання принципу презумпції невинуватості.

У справі «Газета «Україна-Центр» проти України» суд, нагадуючи основні принципи, які застосовуються до цієї справи, зазначив: «Стаття 10 Конвенції захищає право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно і використовують перевірену фактичну базу; та надають «достовірну та точну» інформацію, як того вимагає журналістська етика.

За пунктом 2 статті 10 Конвенції, свобода вираження поглядів пов`язана з «обов`язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб» (рішення у справі «Ліндон, ОчаковськийЛоуренс і Джулай проти Франції» і «Педерсен і Баадсгаард проти Данії»).

Відповідно до ч2. ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело.

З 01.03.2010 по 16.12.2022 ОСОБА_1 працював у ПАТ « Укртатнафта» на посадах заступника голови правління з персоналу та соціальної сфери, заступника директора з персоналу та соціальної сфері, першого заступника директора.

При вирішенні спорів, пов`язаних із поширенням інформації стосовно приватного життя публічних осіб, підлягають врахуванню рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя (далі - Резолюція) та положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація).

Відповідно до пункту 7 Резолюції публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Відповідно до пункту 91 рішення ЄСПЛ Axel Springer AG v. Germany [GC], № 39954/08, від 07 лютого 2012 року, Суд наголошує, що в той час як приватна особа, яка невідома спільноті, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, вказане не стосується до громадських діячів (див. Minelli v. Switzerland (dec.), no. 14991/02, 14 червня 2005, і Petrenco, § 55). Принципове розрізнення має бути застосоване між фактами публікації, здатними запровадити дискусію в демократичному суспільстві, пов`язану, наприклад з політиками при виконанні ними службових обов`язків і відомостями про приватне життя особи, яка не виконує таких обов`язків (див. Von Hannover, § 63, и Standard Verlags GmbH, § 47).

Положення частини одинадцятої статті 30 Закону України «Про інформацію», передбачає, що інформацію з обмеженим доступом може бути поширено без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист, що відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції.

Статтею 11 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, у більшості випадків з власної ж волі, автоматично збільшує рівень тиску на їхню приватність.

З урахуванням наведеного межа допустимої критики стосовно політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Слід врахувати, що, відповідно до статті 275 ЦК України, захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В Україні відсутнє окреме правове регулювання (спеціальний закон) Інтернет-ЗМІ. До таких правовідносин підлягають застосуванню: Конституція України, ЦК України, закони України: «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», «Про інформаційні агентства», «Про авторське право і суміжні права» тощо, а також міжнародні стандарти: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прецедентна практика Європейського суду з прав людини, Резолюція Ради ООН «Про сприяння, захист та здійснення прав людини в Інтернет (05.07.2012), Рекомендація КМРЄ щодо посібника з прав людини для Інтернет-користувачів (СМ/Rec(2014)6) тощо.

Верховним Судом України, Верховним Судом щодо визначення належного відповідача у разі поширення інформації в мережі Інтернет, сформовано сталу судову практику, у тому числі щодо фіксації (збір, надання) доказів, їх допустимість та достовірність, експертизи у сфері телекомунікаційних систем, дослідження змісту веб-сторінок, оцінки електронних доказів (копій) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, провадження № 12-52 гс 21, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 927/791/18).

Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірну інформацію про себе. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини (частина одинадцята статті 52-1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

Суд вважає, що вирішальним у розгляді даної справи є визначення належного відповідача.

Як вже було зазначено ОСОБА_1 обґрунтовуючи поданий позов, вказав, що відповідач порушив немайнове право позивача на використання імені, яке порушено внаслідок недотримання відповідачем встановленої частиною 4 ст. 296 ЦК України заборони законодавця не використовувати ім`я особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, розмістившим 25.02.2023 в мережі Інтернет на веб-сайті https://sud.ua наступне повідомлення: : «Не заплатив 200 млн грн застави: екс керівника «Укртатнафти» ОСОБА_1 взято під варту. Раніше йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави майже у 200 млн грн. Шевченківський районний суд Києва змінив запобіжний захід підозрюваному в кримінальному провадження щодо ухилення від сплати податків колишнім менеджментом ПАТ «Укртатнафта», передає Бюро економічної безпеки. «Раніше екс керівнику «Укртатнафти» було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави майже у 200 млн грн. Але гроші внесено не було, тому суд за клопотанням детектива, погодженим з прокурором, змінив запобіжний захід на тримання під вартою строком на один місяць», - ідеться в повідомленні. У межах кримінальних проваджень документуються вісім епізодів злочинної діяльності. Зокрема, це виведення великих партій нафтопродуктів на афілійовані компанії, ухилення від сплати податків, створення безнадійної заборгованості нафтопереробних заводів, що призвело до знецінення та зниження вартості їхніх активів».

Суд зазначає, що належним відповідачем слід вважати автора відповідного інформаційного матеріалу та власника веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Однак, у позовній заяви позивач не зазначив автора відповідного інформаційного матеріалу, розміщеного на веб-сайті https://sud.ua та власника веб-сайта https://sud.ua, який створив технологічну можливість та умови для поширення відповідачем інформації про позивача, з використанням власного імені останнього.

За змістом наявної в матеріалах справи довідки ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 07.06.2023 №112/2023-Д з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення, Громадська організація «Центр соціально-політичних технологій» має відношення до створення та/або функціонування веб-сайту https://sud.ua та є власником останнього, якщо інше не визначене умовами договору між останнім та особою, якій передані прав щодо користування (управління) доменним іменем sud.ua (та/або веб-сайтом https://sud.ua (за наявності такої передачі).

Враховуючи викладене, знеособленість даних про реєстранта доменного імені sud.ua в службі WHOIS та їх не розкриття реєстратором доменного імені в досудовому порядку, а також те, що хостинг-провайдер є іноземним суб`єктом, з метою перевірки інформації щодо належності веб-сайту https://sud.ua Громадській організації «Центр соціально-політичних технологій», можливо витребувати відповідно до законодавства (зокрема, в судовому порядку): дані про реєстранта доменного імені sud.ua; дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту https://sud.ua; дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту https://sud.ua у мережі Інтернет; дані про особу, якій передані права щодо користування (управління) доменним іменем sud.ua та/або веб-сайтом https://sud.ua (за наявності такої передачі).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права», власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу; веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом.

Матеріали цивільної справи не містять доказів та інформації щодо того, що для уточнення викладеної у довідці інформації, позивач або його представник зверталися з адвокатськими запитами до ТОВ «Інтернет Інвест»; хостинг - провайдера веб-сайту https://sud.ua - CloudFlare,Inc; реєстранта доменного імені infa.ua; Громадської організації «Центр соціально-політичних технологій».

Позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду із клопотання про витребування відповідних доказів для підтвердження належності зазначеного відповідача, однак таким правом не скористався. Поряд з цим, суд у відповідності до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, не збирає докази самостійно.

У даному випадку, з процесуальної точки зору, неможливо вважати відповідача власником веб-сайту, адже докази для належного підтвердження власника веб-сайту відсутні не у зв`язку із тим, що таких даних взагалі не існує, а у зв`язку із тим, що сторона позивача вважала недоцільним самостійне відшукування або витребування таких доказів за ухвалою суду.

За таких обставин, у суду відсутні дані для здійснення достеменного висновку про те, що відповідач Громадська організація «Центр соціально-політичних технологій» є належним або неналежним відповідачем у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 509/4966/17.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач не зазначив у позовній заяві автора відповідного інформаційного матеріалу, розміщеного на веб-сайті https://sud.ua та власника веб-сайта https://sud.ua, який створив технологічну можливість та умови для поширення відповідачем інформації про позивача, з використанням власного імені останнього, не заявив клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів та/ або належного відповідача, не скористався своїм правом та обов`язком надати до суду докази того, що саме відповідач є власником веб-сайта https://sud.ua, не заявив клопотання про витребування відповідних доказів для підтвердження належності зазначеного відповідача, то у задоволенні позову слід відмовити з цих підстав.

Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на звернення до суду до належного відповідача з вимогами, спрямованими на ефективний захист порушеного права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4-5, 7-13, 76-81, 89, 223, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Громадська організація «Центр соціально-політичних технологій», місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 7-в, код ЄДРПОУ: 25402596.

Рішення складене 04.06.2024.

Суддя Ж. І. Кордюкова