Ухвала

від 27.05.2024 по справі 757/13715/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13715/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

27.03.2024 року у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження - прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна.

У судове засідання прокурор з`явився, подав заяву про розгляд даного питання без його участі, вимоги підтримав.

Представник ТОВ «САНЛАЙТ ЕНЕРДЖІ 2» в судове засідання з`явилась, подала заяву про розгляд даного питання без її участі та просила відмовити в задоволенні клопотання.

Окрім цього, представником володільця майна були подані письмові заперечення, в яких остання зазначила, що до клопотання не додано документу, якими прокурор обґрунтовує належність частки 100% корпоративних прав (на загальну суму 10 000 000 грн.) ТОВ «САНЛАЙТ ЕНЕРДЖІ 2» (код за ЄДРПОУ 42032804) - кінцевому бенефіціарному власнику ОСОБА_4 .

При цьому ж слід зазначити, що відповідних доказів й не існує, так як навіть опосередковано ОСОБА_4 ніколи не володів і не володіє часткою у розмірі 100% корпоративних прав ТОВ «САНЛАЙТ ЕНЕРДЖІ 2».

Також, зазначено, що товариство існує з 2018 року, здійснює свою господарську діяльність на території України, має довгострокові договірні відносни, в тому числі із АБ «Укргазбанк», сплачує податки.

Учасниками ТОВ «САНЛАЙТ ЕНЕРДЖІ 2» є юридичні особи, кінцевими бенефіціарами - фізичні особи, що не заборонено законом. Громадян Російської Федерації та представників окупаційної влади на тимчасово окупованій території АР Крим серед учасників Товариства не має, а отже і вплив зі сторони таких осіб відсутній. Також, товариство не мало будь-які фінансово-господарські взаємовідносини з суб`єктами господарської діяльності - резидентами Російської Федерації чи Республіки Білорусь або, які розташовані чи зареєстровані на території тимчасово окупованої АР Крим, а також не мало фінансово-господарські взаємовідносини з суб`єктами господарської діяльності, які вказані прокурором у клопотанні, як такі, що ніби-то фінансують диверсійно-розвідувальні групи та незаконну владу на незаконно окупованій території АР Крим.

Відтак, майно товариства не містить ознак речових доказів, товариство не є юридичною особою щодо якої здійснюється вказане кримінальне провадження та не має жодного процесуального статусу в рамках цього кримінального провадження, і, відповідно, є сумнівним наявність зв`язку між арештованим майном і кримінальним провадженням, відносно якого здійснюється досудове слідство.

Окрім цього, представник звернула увагу, що після скасування одного арешту в рамках кримінального провадження №2022101110000748 від 08.12.22022 та №62023000000000817 від 22.09.2023 стороною обвинувачення ініціюється повторний арешт усіх активів ТОВ «САНЛАЙТ ЕНЕРДЖІ 2».

Клопотання подаються без зміни підстав для арешту (речовий доказ), без наведення нових обставин, без проведення будь-яких процесуальних дій у цих кримінальних провадженнях та без реальної потреби у їх вжиті для забезпечення реалізації певних заходів кримінального провадження.

Також, представником власника майна було долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань по ТОВ «САНЛАЙТ ЕНЕРДЖІ 2», який підтверджує відсутність опосередкованого володіння ОСОБА_4 корпоративними правами ТОВ «САНЛАЙТ ЕНЕРДЖІ 2», а відтак прокурором не долучено доказу, що саме ОСОБА_4 належить 100% корпоративних прав.

Учасниками ТОВ «САНЛАЙТ ЕНЕРДЖІ 2» є такі юрособи: ТОВ «Інвестиційно- промислова компанія «Ассетс менеджмент груп» розмір частки якого становить 99,98% та Компанія «Дніпросіті Лімітед» (Кіпр) розмір частки якої становить 0,02%.

З врахуванням зазначеного, представник власника майна просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки воно спрямоване на обмеження господарської діяльності, яка має ознаки суб`єкта критичної інфраструкутури ПЕК - генерація електроенергії.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000817 від 22.09.2023 за фактом зловживання владою або службовим становищем службовими особами Національного банку України та ПАТ «Дельта Банк» за попередньою змовою із службовими особами і бенефіціарними власниками ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» (код за ЄДРПОУ 33074306) та іншими невстановленими особами, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам та інтересам юридичних осіб, під час видачі кредитів рефінансування для ПАТ «Дельта Банк» та кредитів для ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», а також за фактом державної зради, вчиненої бенефіціарними власниками ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», які, будучи громадянами України, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічний та інформаційній безпеці України, зареєстрували за законодавством російської федерації на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим ООО «Днепр Металл Сервис Групп» та ООО «Металл Сервис Группа», організовують і забезпечують діяльність вказаних суб`єктів господарювання на окупованій території, сплату податків до бюджету окупаційної влади, а також забезпечують укладання і виконання товариствами контрактів із підприємствами, що обслуговують військово-оборонну сферу російської федерації, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364 та частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України.

В рамках досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчим оглянуто матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022101110000748 від 08.12.2022 за фактом фінансування громадянами України за попередньою змовою з представниками окупаційної влади на тимчасово окупованій російською федерацією території АР Крим дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110-2 КК України. Вказане кримінальне провадження зареєстроване на підставі заяви ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_4 , будучи суб`єктом підприємницької діяльності, сформувавши репутацію особи, яка успішно організовує та веде бізнес процеси у Дніпропетровській області, маючи стійкі зв`язки з рядом посадових осіб у органах державної влади, правоохоронних та судових органах, будучи впевненим у безкарності своїх неправомірних дій, маючи підтримку та фінансування своїх російських партнерів - бізнесменів, серед яких ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , упродовж останніх 10 років розробляли, фінансували та впроваджували у Україні рейдерські схеми заволодіння бізнесом, та на кошти, отримані таким злочинним шляхом, придбали ряд товариств, серед яких ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ЕКОТЕХ» (код за ЄДРПОУ 32992167), ТОВ «Біолтек» (код за ЄДРПОУ 41680717), ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енерис» (код за ЄДРПОУ 34657176), ТОВ «ТЕРРАКАПІТАЛ» (код за ЄДРПОУ 35496610), ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» (код за ЄДРПОУ 34316490), ТОВ «Завод «ФРЕГАТ» (код за ЄДРПОУ 14312387), ТОВ «САНЛАЙТ ЕНЕРДЖІ» (код за ЄДРПОУ 40297214), ТОВ «САНЛАЙТ ЕНЕРДЖІ 2» (код за ЄДРПОУ 42032804), ТОВ «КАНТРІХАУС» (код за ЄДРПОУ 35496647), ТОВ «НВКФ ІНБУДТЕХ» (код за ЄДРПОУ 33611235).

Досудовим розслідуванням також встановлено, що ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ряду суб`єктів господарювання, зокрема і «САНЛАЙТ ЕНЕРДЖІ 2».

Прокурор вказує, що наразі у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що зазначені корпоративні права, цінні папери (акції), грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках українського ТОВ «САНЛАЙТ ЕНЕРДЖІ 2» (код за ЄДРПОУ 42032804), а також нерухоме майно, яке належить останньому, набуті кримінально протиправним шляхом, а тому відповідають критеріям речового доказу.

Відтак, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначені корпоративні права, цінні папери (акції), грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках українського ТОВ «САНЛАЙТ ЕНЕРДЖІ 2» (код за ЄДРПОУ 42032804), а також нерухоме майно, яке належить останньому.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

З врахуванням встановлених обставин, слідчий суддя дослідивши клопотання прокурора та заперечення представника власника майна, прийшов до висновку, що стороною обвинувачення належним чином необґрунтовано необхідності накладення арешту, не зазначено яким чином саме майно на яке просить прокурор накласти арешт, відноситься до кримінального провадження або ж є предметом вчинення кримінального правопорушення та відповідно є речовим доказом.

Також, варто уваги є те, що ТОВ «Санлайт Енерджі 2», на момент накладення арешту на майно, не набуло статусу юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, що також свідчить про відсутність на даний час підстав для накладення арешту.

Окрім цього, слідчий суддя бере до уваги, що арешт на майно товариства вже накладався та в подальшому був скасований.

Відтак, на думку слідчого судді, підстави для арешту є необгрунтованими, та мета, з якою звернувся прокурор, є недоведеною.

Таким чином, клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1