Рішення

від 29.05.2024 по справі 136/879/24

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/879/24

провадження № 2/136/192/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у спрощеному позовному провадженні, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач), через представника, звернувся до суду з позовом до ПАТ "Турбівськийкаоліновий завод" (далі відповідач), в якому просив:

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 111600,00 грн.

Позивач обґрунтовує свій позов тим, що з 08.09.2021 по 06.02.2023 він працював у відповідача, а згідно наказу останнього від 06.02.2023 відповідача було звільнено із займаної посади за згодою сторін, при цьому у день звільнення позивача, останньому трудову книжку не було видано і позивач отримав її лише 09.11.2023. Такі дії відповідача, позивач вважає протиправними, що обумовило подання до суду позову із заявленою позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, а саме по 12400,00 грн (середнього місячного заробітку) протягом дев`яти місяців затримки.

Ухвалою суду від 03.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Сторони не заперечували проти розгляду справи в спрощеному провадженні.

Відповідачем у визначений судом строк відзиву на позов не подано.

Суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до п.п. 2.4, 2.5 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29.07.1993 №58, записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до п. 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з п. 4.1 та п. 4.2 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

В силу припису ч. 5 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Зміст зазначених норм свідчить про те, що у разі затримки видачі трудової книжки працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, за наявності таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Суд зауважує, що в силу вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (визначені в ст. 82 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Щодо стандартів доказування, суд зауважує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд встановив, що як вбачається з копії трудової книжки позивача, останній був прийнятий на роботу до відповідача згідно з наказом №58-П від 08.09.2021 на посаду фільтрувальника збагачувального цеху, а згідно наказу відповідача №6/02_23 від 06.02.2023 позивача було звільнено на підставі заяви про звільнення керуючись п. 1 ст. 36 КЗпП. Вказаний наказ про звільнення не оспорювався позивачем, однак він стверджує, що після проставлення його власного підпису про ознайомлення з ним, йому не було видано трудової книжки, вказуючи на вину власника, а оскільки трудову книжку позивач отримав лише 09.11.2023, тому позивач вважає, що має право на отримання від бувшого роботодавця середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, а саме по 12400,00 грн середнього місячного заробітку протягом дев`яти місяців затримки.

Суд вважає необґрунтованим доводи позивача про те, що тривала затримка видачі трудової книжки після звільнення відбулася саме з вини роботодавця, оскільки у матеріалах справи наявна копія наказу №6/02_23 від 06.02.2023 про звільнення позивача, з яким він був ознайомлений в день його видачі, про що свідчить його підпис про ознайомлення з наказом, що не оспорюється позивачем. Натомість право позивача як працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, але й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі, при цьому позивачем не доведено, що відповідач в день звільнення, неналежним чином організував видачу трудової книжки. Обставина, за якої позивач не мав часу очікування видачі трудової книжки, є більш вірогідною, ніж протилежна, при цьому цілком вірогідним було створення позивачем штучних умов для того щоб наказ підписати, а трудову книжку не забирати.

Таким чином, позивачем не було доведено наявність умисних винних дій (бездіяльності) відповідача як роботодавця у затримці видачі йому трудової книжки у розумінні положень ч. 5 ст. 235 КЗпП України, тому підстав для сплати позивачу вимушеного прогулу через несвоєчасну видачу трудової книжки немає, оскільки не реалізація з власної волі працівником свого права на отримання трудової книжки у день звільнення не може мати наслідком юридичної чи матеріальної відповідальності роботодавця, в іншому випадку відбудеться дисбаланс прав та обов`язків у трудових відносинах, а за положеннями трудового законодавства невиконання зобов`язань, як і зловживання правами, не допускається.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовна вимога: стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 111600,00 грн, не є обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Суд, вирішуючи питання судових витрат керується главою 8 ЦПК України, а тому з огляду на те, що у задоволенні позову відмовлено, суд відносить судові витрати понесені позивачем на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_1 )до Приватногоакціонерного товариства"Турбівськийкаоліновий завод"(місцезнаходження:вул.Миру,буд.77,смт Турбів,Вінницький р-н,Вінницька обл.,ЄДРПОУ -05474145)про стягненнякоштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО