Рішення

від 04.06.2024 по справі 501/1083/24

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 04.06.2024

Справа № 501/1083/24

2/501/919/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом: ОСОБА_1

до

відповідачів:

1 ОСОБА_2

2 Чорноморської міської ради Одеської області

предмет тапідстави позову: про виділення в натурі, припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності

учасники справи в судове засідання не з`явились

ухвалив рішення про наступне та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 20.03.2024 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Чорноморської міської ради Одеської області про виділення в натурі, припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності (а.с.2-4), який 24.04.2024 збільшила (а.с.54-56), згідно якого просить суд:

1. Виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в натурі у власність в самостійний об`єкт нерухомого майна 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:05:003:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта №1044/2024 від 23.04.2024 судової будівельно-технічної експертизи, а саме: ізольована земельна ділянка площею 1250 кв.м. з геометричними розмірами по периметру (початкова точка: на відстані 3,56 м від лівого фасадного кута земельної ділянки, за годинниковою стрілкою):

- 32,64 м по існуючій огорожі №9 у напрямку до задньої межі;

- 3,84 м по існуючій огорожі №9 у напрямку до правої межі;

- 1,10 м у напрямку до задньої межі;

- 8,33 м у напрямку до правої межі паралельно задній стіні гаража літ. «И»;

- 42,30 м до перетину с задньою межею;

- 15,92 м по задній межі до перетину з правою межею;

- 49,48 м по існуючій огорожі правої межі;

- 2,75 м по існуючій огорожі правої межі;

- 4,69 м по існуючій огорожі правої межі;

- 0,74 м по існуючій огорожі правої межі;

- 8,72 м по існуючій огорожі правої межі;

- 1,94 м до перетину зі стіною житлового будинку;

- по лінії розподілу житлового будинку;

- по стіні прибудови літ. «а» у напрямку до задньої межі до перетину з існуючою огорожею №8;

- 12,78 м по існуючій огорожі №8 у напрямку до лівої межі;

- 16,99 м по існуючій огорожі №8 до перетину з фасадною межею;

- 4,40 м по фасадній межі у напрямку до лівої межі до початкової точки відліку.

2. Виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в натурі у власність в самостійний об`єкт нерухомого майна 1/2 частину земельної ділянки площею 0,02 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5110800000:05:003:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта №1044/2024 від 23.04.2024 судової будівельно-технічної експертизи, а саме: ізольована земельна ділянка площею 100 кв.м з геометричними розмірами по периметру (початкова точка: правий кут задньої межі земельної ділянки, за годинниковою стрілкою):

- 5,75 м по існуючій огорожі правої межі у напрямку до фасадної межі;

- 16,87 м по фасадній межі у напрямку до лівої межі;

- 6,06 м до перетину із задньою межею;

- 17,03 м по задній межі у напрямку до правої межі до початкової точки відліку.

3. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:05:003:0061, та земельну ділянку площею 0,02 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5110800000:05:003:0063, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у складі приміщень, будівель та споруд: передпокою 1-1 площею 4,0 кв.м., коридору 1-2 площею 5,8 кв.м., житлової кімнати 1-3 площею 15,4 кв.м., санвузла 1-4 площею 3,4 кв.м., кухні 1-5 площею 10,4 кв.м., житлової кімнати 1-6 площею 10,0 кв.м., житлової кімнати 1-7 площею 7,6 кв.м., житлової кімнати 1-8 площею 7,1 кв.м. (загальною площею 63,7 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м.), тераси літ. «а1»; літньої кухні літ. «В», комори-лазні літ. «Ж», гаражу літ. «И» з погребом літ. «и», навісу літ. «К», споруд № 4, 6-10, ІІІ.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належать дві земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (попередня назва - АДРЕСА_3 ).

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №10 від 16.01.2019 належить 1/2 частина земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:05:003:0061, та на підставі договору купівлі-продажу №11 від 16.01.2019 року належить 1/2 частина земельної ділянки площею 0,02 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5110800000:05:003:0063.

Інші 1/2 та 1/2 частин зазначених земельних ділянок належать відповідачу ОСОБА_2 .

На зазначених земельних ділянках розташовані дві квартири.

Так, позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №9 від 16.01.2019, на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (попередня назва - АДРЕСА_2 ).

Відповідно, відповідачу ОСОБА_2 належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач стверджує в позові, що сторони не можуть дійти згоди щодо порядку користування зазначеними земельними ділянками, оскільки у позивача та відповідача відсутні будь-які документи, що підтверджують розміри та межі земельних ділянок, якими вони повинні користуватись.

Позивач фактично обмежена в праві розпоряджатись своїми частинами земельних ділянок без згоди відповідача, що обмежує її права.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 має необхідність виділити в натурі свої частини спільних земельних ділянок в самостійні об`єкти нерухомого майна документально, але, оскільки вони є об`єктами права спільної часткової власності, для виділення в їх натурі необхідна згода всіх співвласників земельних ділянок. Однак, через особисті непорозуміння та наявність конфлікту між співвласниками, можливості отримати згоду від всіх співвласників та вирішити питання про виділення в натурі частин зазначеного нерухомого майна мирним шляхом немає.

На даний час угода про порядок використання і розпорядження земельними ділянками між сторонами не укладена.

Також, позивач вказує в позові, що відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 22.07.2021 року ТОВ «Будексперт-Т», листа ТОВ «Будексперт-Т» № 1215 від 22.07.2021 року, вона фактично має у власності одноквартирний садибний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, якому рекомендовано змінити тип об`єкту з квартири на житловий будинок.

Зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 і належить позивачу, фактично складається з наступних приміщень, будівель та споруд: передпокою 1-1 площею 4,0 м, коридору 1-2 площею 5,8 м, житлової кімнати 1-3 площею 15,4 м, санвузла 1-4 площею 3,4 м, кухні 1-5 площею 10,4 м, житлової кімнати 1-6 площею 10,0 м, житлової кімнати 1-7 площею 7,6 м, житлової кімнати 1-8 площею 7,1 м (загальною площею 63,7 м, житловою площею 40,1 м), тераси літ. «а1»; літньої кухні літ. «В», комори-лазні літ. «Ж», гаражу літ. «И» з погребом літ. «и», навісу літ. «К», споруд № 4, 6-10, ІІІ.

З метою покращення умов проживання позивачем ОСОБА_1 проведена реконструкція комори літ. «И» в гараж літ. «И». Погріб літ. «и» залишився без змін (відповідно до матеріалів попередньої інвентаризації, а саме, технічного паспорту, виготовленого станом на 28.03.2011 року КП «БТІ ЧМР»).

У зв`язку з тим, що реконструкцію гаражу літ. «И» виконано без відповідного дозволу, який надає право виконання будівельних робіт, та без належно затвердженого проекту, вона, відповідно дост.376ЦК України,вважається самочинною, а тому позивач має перешкоди у введені в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта та у реєстрації свого права власності на реконструйоване нерухоме майно.

Реконструйований гараж літ. «И» використовується за цільовим призначенням, права інших осіб не порушує.

За таких обставин позивач вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Відповідач представник Чорноморської міської ради Одеської області 24.04.2024 надав до суду відзив на позов (а.с.47-50), просить справу розглядати без участі представника та якщо під час розгляду справи буде враховано всі зауваження щодо погоджень компетентними органами можливості перепланувань та переобладнань при виділенні кожному із співвласників належної йому частки у нерухомому майні та наявності висновку експерта щодо варіантів поділу, то питання виділу об`єктів нерухомості є доцільним, у противному випадку у позові слід відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не надала, 29.04.2024 надала до канцелярії суду заяву про те, що вона проти задоволення позову не заперечує.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматичного розподілу від 20.03.2024 матеріали справи розподілено на розгляд судді Петрюченко М.І. (а.с.39).

Ухвалою суду від 29.03.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.44-45).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 25.04.2024 прийнято заяву про збільшення позовних вимог (а.с.81).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 16.05.2024 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.87).

Сторони були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з`явились, надала до суду заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.50, 53, 83).

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №10 від 16.01.2019 належить 1/2 частина земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:05:003:0061, та на підставі договору купівлі-продажу № 11 від 16.01.2019 року належить 1/2 частина земельної ділянки площею 0,02 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5110800000:05:003:0063 (а.с.9-13, 14-18).

На зазначених земельних ділянках розташовані дві квартири.

Так, позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №9 від 16.01.2019 року, на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (попередня назва - АДРЕСА_2 ) (а.с.19-22, 23-28).

Відповідачу ОСОБА_2 належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.90).

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 22.07.2021 ТОВ «Будексперт-Т», листа ТОВ «Будексперт-Т» № 1215 від 22.07.2021, позивач ОСОБА_1 фактично має у власності одноквартирний садибний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, якому рекомендовано змінити тип об`єкту з квартири на житловий будинок (а.с.23-28, 29-31).

Зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 фактично складається з наступних приміщень, будівель та споруд: передпокою 1-1 площею 4,0 м, коридору 1-2 площею 5,8 м, житлової кімнати 1-3 площею 15,4 м, санвузла 1-4 площею 3,4 м, кухні 1-5 площею 10,4 м, житлової кімнати 1-6 площею 10,0 м, житлової кімнати 1-7 площею 7,6 м, житлової кімнати 1-8 площею 7,1 м (загальною площею 63,7 м, житловою площею 40,1 м), тераси літ. «а1»; літньої кухні літ. «В», комори-лазні літ. «Ж», гаражу літ. «И» з погребом літ. «и», навісу літ. «К», споруд № 4, 6-10, ІІІ (а.с.23-28).

З метою покращення умов проживання позивачем ОСОБА_1 проведена реконструкція комори літ. «И» в гараж літ. «И». Погріб літ. «и» залишився без змін (відповідно до матеріалів попередньої інвентаризації, а саме, технічного паспорту, виготовленого станом на 28.03.2011 року КП «БТІ ЧМР») (а.с.33-38).

Відповідно до листа ТОВ «Будексперт-Т» № 1215 від 22.07.2021, в об`єкті нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 загальну площу зменшено, житлову площу збільшено в результаті: проведеного ремонту, уточнення розмірів приміщень, перепланування та переобладнання приміщень без втручання в огороджувальні та несучі конструкції з підрахунком площ приміщень у відповідності до вимог «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 №127, що не потребує документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію; зведення тимчасового без влаштування фундаменту навісу літ. «К» та споруд №6-10 не потребує документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію; зведення гаража літ. «А» з погребом літ. «и», потребує документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт підлягає прийняттю в експлуатацію (а.с.29-31).

Відповідно до висновку експерта № 1044/2024 від 23.04.2024, за результатами проведеного дослідження встановлено, що досліджуваний гараж літ. «И» з погребом літ. «и» за адресою: АДРЕСА_2 відповідає вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва (а.с.58-79).

Також, проведеним дослідженням встановлено, що квартира АДРЕСА_5 у складі приміщень, будівель та споруд: передпокою 1-1 площею 4,0 кв.м., коридору 1-2 площею 5,8 кв.м., житлової кімнати 1-3 площею 15,4 кв.м., санвузла 1-4 площею 3,4 кв.м., кухні 1-5 площею 10,4 кв.м., житлової кімнати 1-6 площею 10,0 кв.м., житлової кімнати 1-7 площею 7,6 кв.м., житлової кімнати 1-8 площею 7,1 кв.м. (загальною площею 63,7 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м.), тераси літ. «а1»; літньої кухні літ. «В», комори-лазні літ. «Ж», гаражу літ. «И» з погребом літ. «и», навісу літ. «К», споруд № 4, 6-10, ІІІ є житловим будинком.

Виділити ОСОБА_1 в натурі у власність в самостійний об`єкт нерухомого майна 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:05:003:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 можливо.

Ізольована земельна ділянка площею 1250 кв.м. з геометричними розмірами по периметру (початкова точка: на відстані 3,56 м від лівого фасадного кута земельної ділянки, за годинниковою стрілкою):

- 32,64 м по існуючій огорожі №9 у напрямку до задньої межі;

- 3,84 м по існуючій огорожі №9 у напрямку до правої межі;

- 1,10 м у напрямку до задньої межі;

- 8,33 м у напрямку до правої межі паралельно задній стіні гаража літ. «И»;

- 42,30 м до перетину с задньою межею;

- 15,92 м по задній межі до перетину з правою межею;

- 49,48 м по існуючій огорожі правої межі;

- 2,75 м по існуючій огорожі правої межі;

- 4,69 м по існуючій огорожі правої межі;

- 0,74 м по існуючій огорожі правої межі;

- 8,72 м по існуючій огорожі правої межі;

- 1,94 м до перетину зі стіною житлового будинку;

- по лінії розподілу житлового будинку;

- по стіні прибудови літ. «а» у напрямку до задньої межі до перетину з існуючою огорожею №8;

- 12,78 м по існуючій огорожі №8 у напрямку до лівої межі;

- 16,99 м по існуючій огорожі №8 до перетину з фасадною межею;

- 4,40 м по фасадній межі у напрямку до лівої межі до початкової точки відліку.

Виділити ОСОБА_1 в натурі у власність в самостійний об`єкт нерухомого майна 1/2 частину земельної ділянки площею 0,02 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5110800000:05:003:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 можливо.

Ізольована земельна ділянка площею 100 кв.м. з геометричними розмірами по периметру (початкова точка: правий кут задньої межі земельної ділянки, за годинниковою стрілкою):

- 5,75 м по існуючій огорожі правої межі у напрямку до фасадної межі;

- 16,87 м по фасадній межі у напрямку до лівої межі;

- 6,06 м до перетину із задньою межею;

- 17,03 м по задній межі у напрямку до правої межі до початкової точки відліку.

ІV. Оцінка Суду.

Нормами чинного законодавства України визначено, що правовий режим спільної власності визначається нормами Цивільного кодексуУкраїни з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною власністю здійснюється за згодою всіх її власників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до ч.1 ст.316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (ч.2 ст.318 ЦК України).

Відповідно до ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно із ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі ст.356ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох і більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до ст.ст.358, 364ЦК України кожен із співвласників спільної власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній власності.

У частинах першій, третій статті 364ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Якщо один із співвласників виявив бажання, незалежно від його мотивів, здійснити поділ майна в натурі, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладення договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Як роз`яснено в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян /зі змінами/, у спорах про поділ в натурі учасникам спільної часткової власності, може бути виділено відокремлену частину майна, що є спільною частковою власністю, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Відповідно до п.6 вищенаведеної постанови при вирішенні справ про виділ в натурі часток, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину.

Визначальним для виділу частки або поділу майна, що є спільною частковою власністю в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування даним майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до висновку експерта № 1044/2024 від 23.04.2024, за результатами проведеного дослідження встановлено, що досліджуваний гараж літ. «И» з погребом літ.«и» за адресою: АДРЕСА_2 відповідає вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва (а.с.58-79).

Проведеним дослідженням встановлено, що квартира АДРЕСА_5 у складі приміщень, будівель та споруд: передпокою 1-1 площею 4,0 кв.м., коридору 1-2 площею 5,8 кв.м., житлової кімнати 1-3 площею 15,4 кв.м., санвузла 1-4 площею 3,4 кв.м., кухні 1-5 площею 10,4 кв.м., житлової кімнати 1-6 площею 10,0 кв.м., житлової кімнати 1-7 площею 7,6 кв.м., житлової кімнати 1-8 площею 7,1 кв.м. (загальною площею 63,7 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м.), тераси літ. «а1»; літньої кухні літ. «В», комори-лазні літ. «Ж», гаражу літ. «И» з погребом літ. «и», навісу літ. «К», споруд № 4, 6-10, ІІІ є житловим будинком.

Виділити ОСОБА_1 в натурі у власність в самостійний об`єкт нерухомого майна 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:05:003:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 можливо.

Ізольована земельна ділянка площею 1250 кв.м. з геометричними розмірами по периметру (початкова точка: на відстані 3,56 м від лівого фасадного кута земельної ділянки, за годинниковою стрілкою):

- 32,64 м по існуючій огорожі №9 у напрямку до задньої межі;

- 3,84 м по існуючій огорожі №9 у напрямку до правої межі;

- 1,10 м у напрямку до задньої межі;

- 8,33 м у напрямку до правої межі паралельно задній стіні гаража літ. «И»;

- 42,30 м до перетину с задньою межею;

- 15,92 м по задній межі до перетину з правою межею;

- 49,48 м по існуючій огорожі правої межі;

- 2,75 м по існуючій огорожі правої межі;

- 4,69 м по існуючій огорожі правої межі;

- 0,74 м по існуючій огорожі правої межі;

- 8,72 м по існуючій огорожі правої межі;

- 1,94 м до перетину зі стіною житлового будинку;

- по лінії розподілу житлового будинку;

- по стіні прибудови літ. «а» у напрямку до задньої межі до перетину з існуючою огорожею №8;

- 12,78 м по існуючій огорожі №8 у напрямку до лівої межі;

- 16,99 м по існуючій огорожі №8 до перетину з фасадною межею;

- 4,40 м по фасадній межі у напрямку до лівої межі до початкової точки відліку.

Виділити ОСОБА_1 в натурі у власність в самостійний об`єкт нерухомого майна 1/2 частину земельної ділянки площею 0,02 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5110800000:05:003:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 можливо.

Ізольована земельна ділянка площею 100 кв.м. з геометричними розмірами по периметру (початкова точка: правий кут задньої межі земельної ділянки, за годинниковою стрілкою):

- 5,75 м по існуючій огорожі правої межі у напрямку до фасадної межі;

- 16,87 м по фасадній межі у напрямку до лівої межі;

- 6,06 м до перетину із задньою межею;

- 17,03 м по задній межі у напрямку до правої межі до початкової точки відліку.

Враховуючи, що частка позивача складається із конкретних приміщень, які ізольовані від приміщень відповідача; приміщення відповідача також відокремлені; з урахуванням наведених норм законодавства, суд вважає, що позов щодо виділу частки із спільної часткової власності підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.367 ЦК України, у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Щодо вимог позову про визнання за позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у складі приміщень, будівель та споруд, суд керується наступним.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч.4 ст.373ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за №6 «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва )» визначено, що відповідно до ст.376ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.

Пункт 8 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначає, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України) та землекористувачі (стаття 95 ЗК України). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Відповідно до вимогст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи №6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно ст.376ЦК суди, розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

На підставі ч.3 ст.376ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

Тобто, позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Відповідно до ч.2 т.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.5Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Водночас згідно із ч.3 ст.376ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 13квітня 2011року №461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Частиною 3 ст.375ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч.5 ст.376ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За таких обставин, суд вважає, що законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно у разі якщо будівництво не порушує права інших осіб та при будівництві були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні, протипожежні та екологічні норми, а також, те що на теперішній час за таких обставин єдиним способом захисту своїх особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, з послідуючим прийняттям його в експлуатацію відповідно до вимог чинного на теперішній час законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 22.07.2021 ТОВ «Будексперт-Т», листа ТОВ «Будексперт-Т» № 1215 від 22.07.2021, позивач ОСОБА_1 фактично має у власності одноквартирний садибний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, якому рекомендовано змінити тип об`єкту з квартири на житловий будинок (а.с.23-28, 29-31).

Зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 фактично складається з наступних приміщень, будівель та споруд: передпокою 1-1 площею 4,0 м, коридору 1-2 площею 5,8 м, житлової кімнати 1-3 площею 15,4 м, санвузла 1-4 площею 3,4 м, кухні 1-5 площею 10,4 м, житлової кімнати 1-6 площею 10,0 м, житлової кімнати 1-7 площею 7,6 м, житлової кімнати 1-8 площею 7,1 м (загальною площею 63,7 м, житловою площею 40,1 м), тераси літ. «а1»; літньої кухні літ. «В», комори-лазні літ. «Ж», гаражу літ. «И» з погребом літ. «и», навісу літ. «К», споруд № 4, 6-10, ІІІ (а.с.23-28).

З метою покращення умов проживання позивачем ОСОБА_1 проведена реконструкція комори літ. «И» в гараж літ. «И». Погріб літ. «и» залишився без змін (відповідно до матеріалів попередньої інвентаризації, а саме, технічного паспорту, виготовленого станом на 28.03.2011 року КП «БТІ ЧМР») (а.с.33-38).

Відповідно до листа ТОВ «Будексперт-Т» № 1215 від 22.07.2021, в об`єкті нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 загальну площу зменшено, житлову площу збільшено в результаті: проведеного ремонту, уточнення розмірів приміщень, перепланування та переобладнання приміщень без втручання в огороджувальні та несучі конструкції з підрахунком площ приміщень у відповідності до вимог «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 №127, що не потребує документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію; зведення тимчасового без влаштування фундаменту навісу літ. «К» та споруд №6-10 не потребує документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію; зведення гаража літ. «А» з погребом літ. «и», потребує документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт підлягає прийняттю в експлуатацію (а.с.29-31).

Разом з тим, відповідно до висновку експерта № 1044/2024 від 23.04.2024, за результатами проведеного дослідження встановлено, що досліджуваний гараж літ. «И» з погребом літ. «и» за адресою: АДРЕСА_2 відповідає вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва (а.с.58-79).

Реконструйований гараж літ. «И» використовується за цільовим призначенням, права інших осіб не порушує.

У зв`язку з тим, що реконструкцію гаражу літ. «И» виконано без відповідного дозволу, який надає право виконання будівельних робіт, та без належно затвердженого проекту, таке будівництво відповідно до ст.376 ЦК України, вважається самочинним, а тому позивач має перешкоди у введені в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта та у реєстрації свого права власності на реконструйоване нерухоме майно.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Згідно з нормами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

При ухвалені рішення, суд в порядку ст.141 ЦПК вирішує питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, оплата позивачем при подачі позову судового збору в розміру 1211,20 грн. не відповідає ставкам судового збору за Законом України «Про судовий збір» та підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №ПН2958399 від 21.03.2024 (а.с.1).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дана позовна заява містить вимоги майнового характеру (про виділ в натурі, припинення права власності, визнання права на нерухоме майно), тобто повинно бути сплачено судовий збір, у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме не менше 1211,20 грн. та не більше 15140,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази вартості спірного нерухомого майна.

Отже, судовий збір підлягає присудженню з позивача на користь держави в порядку статті 141 ЦПК України, виходячи із задоволених позовних вимог з врахуванням суми, сплаченої позивачем при подачі позову до суду у розмірі 13928,80 грн. (15140,00-1211,40).

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Чорноморської міськоїради Одеської про виділ в натурі нерухомого майна задовольнити повністю.

Виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в натурі у власність в самостійний об`єкт нерухомого майна 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:05:003:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта №1044/2024 від 23.04.2024 судової будівельно-технічної експертизи, а саме: ізольована земельна ділянка площею 1250 кв.м. з геометричними розмірами по периметру (початкова точка: на відстані 3,56 м від лівого фасадного кута земельної ділянки, за годинниковою стрілкою):

- 32,64 м по існуючій огорожі №9 у напрямку до задньої межі;

- 3,84 м по існуючій огорожі №9 у напрямку до правої межі;

- 1,10 м у напрямку до задньої межі;

- 8,33 м у напрямку до правої межі паралельно задній стіні гаража літ. «И»;

- 42,30 м до перетину с задньою межею;

- 15,92 м по задній межі до перетину з правою межею;

- 49,48 м по існуючій огорожі правої межі;

- 2,75 м по існуючій огорожі правої межі;

- 4,69 м по існуючій огорожі правої межі;

- 0,74 м по існуючій огорожі правої межі;

- 8,72 м по існуючій огорожі правої межі;

- 1,94 м до перетину зі стіною житлового будинку;

- по лінії розподілу житлового будинку;

- по стіні прибудови літ. «а» у напрямку до задньої межі до перетину з існуючою огорожею №8;

- 12,78 м по існуючій огорожі №8 у напрямку до лівої межі;

- 16,99 м по існуючій огорожі №8 до перетину з фасадною межею;

- 4,40 м по фасадній межі у напрямку до лівої межі до початкової точки відліку.

Виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в натурі у власність в самостійний об`єкт нерухомого майна 1/2 частину земельної ділянки площею 0,02 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5110800000:05:003:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта №1044/2024 від 23.04.2024 судової будівельно-технічної експертизи, а саме: ізольована земельна ділянка площею 100 кв.м з геометричними розмірами по периметру (початкова точка: правий кут задньої межі земельної ділянки, за годинниковою стрілкою):

- 5,75 м по існуючій огорожі правої межі у напрямку до фасадної межі;

- 16,87 м по фасадній межі у напрямку до лівої межі;

- 6,06 м до перетину із задньою межею;

- 17,03 м по задній межі у напрямку до правої межі до початкової точки відліку.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:05:003:0061, та земельну ділянку площею 0,02 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5110800000:05:003:0063, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у складі приміщень, будівель та споруд: передпокою 1-1 площею 4,0 кв.м., коридору 1-2 площею 5,8 кв.м., житлової кімнати 1-3 площею 15,4 кв.м., санвузла 1-4 площею 3,4 кв.м., кухні 1-5 площею 10,4 кв.м., житлової кімнати 1-6 площею 10,0 кв.м., житлової кімнати 1-7 площею 7,6 кв.м., житлової кімнати 1-8 площею 7,1 кв.м. (загальною площею 63,7 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м.), тераси літ. «а1»; літньої кухні літ. «В», комори-лазні літ. «Ж», гаражу літ. «И» з погребом літ. «и», навісу літ. «К», споруд № 4, 6-10, ІІІ.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 13928,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко