Рішення

від 04.06.2024 по справі 522/702/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження№2/522/2966/24

Справа № 522/702/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

в складі: судді Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засіданняЄрганінової К.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені та моральної шкоди за несвоєчасне виконання зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.01.2024 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені у розмірі 14367,18 грн та моральної шкоди у розмірі 977531 грн за несвоєчасне виконання зобов`язання за договорами №ЛВ-1/0120/09/1551 від 21.09.209 та №ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено два договори про залучення внеску, які відповідачем виконані не були, кошти разом з процентами позивачу не повернули. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2012 у справі №1522/6783/12 встановлено порушення відповідачем умов Договору №ЛВ-01/0120/09/1551 від 21.09.2009 та договору № ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 та не повернення відповідачем внесків та нарахованих процентів на внески. Відповідачем досі не виконано рішення суду, грошові кошти позивачу не повернуто. Заборгованість по депозитних договорах становить 9507,57 грн. Пеню позивач нараховує у розмірі 9507,57 х на 50% (подвійна облікова ставка НБУ), тому пеня за січень2023 року становить 147367,18 грн. Моральну шкоду обґрунтовує неможливістю користуватися власними коштами, адже на разі позивачу 64 роки, він особа з інвалідністю 2 групи, потребує стороннього догляду та проживає на 77 грн в день, рахує копійки, щоб вистачало на ліки, продукти до наступної пенсії. Неможливість користування грошовими коштами спричинила погіршення стану здоров`я.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання н 13.03.2024.

У зв`язку з відсутністю доказів сповіщення учасників справи, розгляд справи у судовому засіданні 13.03.2024 було відкладено до 22.04.2024.

З метою сповіщення відповідача, розгляд справи у судовому засіданні 22.04.2024 відкладено до 30.05.2024.

У судове засідання 30.05.2024 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталися.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п.п.6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку з повторною неявкою відповідача, який належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів у заочному порядку.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме підтвердження про виконання відповідачем грошового зобов`язання згідно двох договорів, суд відзначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у клопотанні повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Заявник не надав доказів самостійного звернення до відповідача з метою отримати копію документів, що просить витребувати.

Тож, за відсутності доказів здійснення заходів для отримання доказів, самостійно, а тому суд вважає необхідним у клопотанні про витребування доказів, відмовити.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 червня 2024 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має встановлену 2 групу інвалідності з дитинства, тому має протипоказання до стоячої роботи, про що свідчить довідка серії ЛВА-1 №094975.

З протоколу №403 Пустомитівської центральної ЛКК вбачається, що ОСОБА_1 з 14.09.2016 потребує стороннього догляду та не здатний до самообслуговування.

19 вересня 2008 року між Кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» та ОСОБА_1 , як членом спілки, укладено договір №ЛВ-20/0041/08/986 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.

Згідно з п.1.1 договору, член КС вносить внесок (вклад) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (далі внесок) до Спілки, а Спілка приймає внесок на умовах строковості, зворотності та платності в розмірі 100 грн. 00 коп. на строк 12 місяців, початком якого є дата внесення внеску, а закінченням 19 вересня 2009 року.

Процентна ставка за внеском встановлюється згідно програми «Подарунковий» у розмірі 21% річних (п.2.2 договору).

21 вересня 2009 року між Кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» та ОСОБА_1 , як членом спілки, укладено договір №ЛВ-1/0120/09/1551 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.

Згідно з п.1.1 договору, член КС вносить внесок (вклад) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (далі внесок) до Спілки, а Спілка приймає внесок на умовах строковості, зворотності та платності в розмірі 5555 грн. 00 коп. на строк 13 місяців, початком якого є дата внесення внеску, а закінченням 21 жовтня 2010 року.

Процентна ставка за внеском встановлюється згідно програми «Актуальний» у розмірі 24% річних (п.2.2 договору).

Пунктом 4.1 договорів передбачена відповідальність сторін за порушення умов договорів згідно чинного законодавства України.

Однак, договорами не передбачено відповідальності кредитної спілки за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у вигляді сплати пені члену кредитної спілки.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №1522/67/83/12 від 28 квітня 2012 року, яке набрало законної сили 10 травня 2012 року, стягнуто з КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 суму внеску та відсотки по ньому за депозитним договором №ЛВ-1/0120/09/1551 від 21.09.2009 та договором №ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008, з урахуванням додаткового договору №1 від 21.07.2009 в розмірі 9507,57 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.

На виконання вищевказаного рішення, головним державним виконавцем Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ постановою від 26.07.2012 відкрито виконавче провадження. В подальшому виконавче провадження №55267625 було відкрите постановою від 24.11.2017.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 549 та частини другої статті 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами укладених між сторонами договорів не передбачено відповідальності кредитної спілки за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у вигляді сплати пені, а заборгованість за сумою вкладів та процентами стягнуто рішенням суду, яке набрало законної сили.

При цьому, необхідно зазначити, що після ухвалення рішення про стягнення депозитного вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує договірних правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Проте, ОСОБА_1 не просить стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Посилання ОСОБА_1 на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», як на підставу для стягнення пені, є помилковими.

Згідно з преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», предметом регулювання даного закону є договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», визначення в Законі певного переліку суб`єктів правовідносин, на які поширюється його дія, зумовило виняток із загального правила про поширення дії Закону на всіх учасників відповідних правовідносин. Таким чином, перелік суб`єктів правовідносин, встановлений Законом, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули цього Закону, з наступними змінами, у взаємозв`язку з положеннями статей 1, 3 Закону, потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов`язаннях подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб`єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності (підприємці).

В той же час, як вбачається з вищезгаданих договорів №ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 року та №ЛВ-1/0120/09/1551 від 21.09.2009 року, ці договори укладалися ОСОБА_1 , як членом КС «Перше кредитне товариство», а не фізичною особою суб`єктом підприємницької діяльності, і до суду ОСОБА_1 звертається з позовами до КС «Перше кредитне товариство» з приводу виконання згаданим відповідачем умов цих договорів, як фізична особа, а не суб`єкт підприємницької діяльності.

Відтак, до правовідносин, що виникли між сторонами у даному спорі, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» застосуванню не підлягає.

Таким чином, за встановлених обставин справи, суд доходить висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договорами про внесення депозитних вкладів.

Крім того, відомою інформацією є те, що 31 травня 2011 року Господарським судом Одеської області відкрито провадження у справі № 7/17-2087-2011 про визнання КС Перша кредитне товариство банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05 березня 2013 року у справі №7/17-2087-2011, затверджено реєстр кредиторів кредитної спілки. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05 квітня 2016 року у справі №7/17-2087-2011, затверджено мирову угоду, укладену між Комітетом Кредиторів спілки "Перше Кредитне Товариство" та Боржником в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого Дворніченко О.О., припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду від 31 травня 2011року та припинено провадження у справі № 7/17-2087-2011 про банкрутство КС "Перше кредитне товариство".

Однак, позивач жодних відомостей про включення його до реєстру боржників до позову не долучив. Проходження відповідача через процедуру санації та виведення кредитної спілки з банкрутства має значення при розгляді питання щодо наслідків не виконання умов депозитних договорів.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Разом з тим згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з п. 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.02.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом враховується, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відсутність одного з зазначених елементів виключає можливість покладення відповідальності на суб`єкта.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням завдавання шкоди.

Як зазначає позивач, що підтверджується відповідною довідкою, ОСОБА_1 має встановлену 2 групу інвалідності з дитинства, тому необхідність лікування не обов`язково спричинена не сплатою відповідачем коштів.

Крім того, договори між сторонами укладені в 2008 та 2009 роках, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси ухвалено в 2012 році, а остання інформацію про виконавче провадження додана до позову датується 2017 роком, тобто людина не може перебувати у такому психоемоційному стані більше 10 років через хвилювання за неможливість користування своїми грошима.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до переконливого висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення моральної шкоди також слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» (код ЄДРПОУ 23212644, м.Одеса, вул. Базарна, буд. 104) про стягнення пені та моральної шкоди за несвоєчасне виконання зобов`язання залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 04 червня 2024 року.

Суддя В.Я.Бондар