Постанова

від 21.05.2024 по справі 521/18987/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4425/24

Номер провадження: 22-ц/813/4424/24

Справа № 521/18987/23

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Хайнак Валерія Даниловича, представника ОСОБА_1 на рішенняМалиновського районного суду м.Одеси від15січня 2024року, постановленого під головуванням судді Мурзенка М.В., до якої включено запереченняна ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від15січня 2024року про відмову в затвердженні мирової угоди, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує права на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації, стягнення моральної шкоди, треті особи Вища рада правосуддя, Одеський апеляційний суд, Малиновський районний суд м. Одеси, Суворовський районний суд м. Одеси, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , -

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує права на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації, стягнення моральної шкоди, треті особиВища рада правосуддя, Одеський апеляційний суд, Малиновський районний суд м. Одеси, Суворовський районний суд м. Одеси, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просив визнати недостовірною та такою, що порушує права позивача інформацію, розповсюджену відповідачам стосовного того, що відповідачу була дана довіреність на представництво «ТОВ «Будинок Павлових» за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Будинок Павлових», Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та КП «Одеське міське буро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості» про визнання права власності, зобов`язати відповідача спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування в газеті «Голос України» відповідного оголошення, стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 1 гривню.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 2-9811/05 за позовом ТОВ «Будинок Павлових» до ОСОБА_4 про захист права власності від порушень, не пов`язаних з правом володіння,та відшкодування майнової шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Будинок Павлових» про визнання права власності.

Позовну заяву від імені ТОВ «Будинок Павлових» було підписано засновниками та відповідачем, відповідач в подальшому приймав участь в даній справі як представник ТОВ «Будинок Павлових» в суді першої інстанції, проте не мав на те відповідних повноважень, довіреність від імені ТОВ «Будинок Павлових» йому не видавалась, в матеріалах справи така довіреність відсутня.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року в задоволенні позову ТОВ «Будинок Павлових» до ОСОБА_4 про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням права володіння, відшкодування майнової шкоди відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_4 до ТОВ «Будинок Павлових», Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості» про визнання права власності задоволено: визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок під літерою «Л» загальною площею 222,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язано КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості» зареєструвати вказаний житловий будинок.

Також позивач зазначив, що в провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 523/6344/21 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом стосовно того ж самого майна та інших об`єктів, при розгляді якої, на думку позивача, було допущено численні порушення його прав.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з заявою про затвердження укладеної між ними мирової угоди на наступних умовах:

1. З метою повного та остаточного врегулювання спору Сторони домовились, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольняються шляхом надрукування у газеті «Чорноморські новини» оголошення наступного змісту: « ОСОБА_2 не була дана довіреність на представництво ТОВ «Будинок Павлових за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Будинок Павлових», Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості» про визнання права власності, який задоволено в повному обсязі. Та визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок під літерою «Л» загальною площею 222,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши КП «Одеське МБТ і РОН» зареєструвати його, в Малиновському районному суді м. Одеси по справі № 2-9811/05» та передання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 грн.

2. На підтвердження надрукування оголошення та факту передання коштів складається розписка за формою: « ОСОБА_2 вручив ОСОБА_1 газету «Чорноморські новини» в якій є зміст оголошення: « ОСОБА_2 не була дана довіреність на представництво ТОВ «Будинок Павлових» за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Будинок Павлових», Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості» про визнання права власності, який задоволено в повному обсязі. Та визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок під літерою «Л» загальною площею 222,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши КП «Одеське МБТ і РОН» зареєструвати його, в Малиновському районному суді м. Одеси по справі N?2-9811/05», та передав 1 грн.

3. ОСОБА_1 запевняє ОСОБА_2 , що отримання газети з оголошенням та суми моральної шкоди між сторонами в межах судової справи № 521/18987/23 позовні вимоги будуть задоволені в повному обсязі, та свідчить, що за наслідками виконання умов Мирової угоди не має та не матиме в майбутньому жодних претензій та вимог до ОСОБА_2 майнового та іншого характеру.

4. Зобов`язується не заявляти до ОСОБА_2 жодних інших вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

5. Сторони підтверджують, що умови Мирової угоди відповідають їх волі, дана угода укладена добровільно та без жодного примусу, угода не є фіктивною чи удаваною, а наміри Сторін відповідають змісту зобов`язань, визначених Мировою угодою.

6. Сторони заявляють, що даною Мировою угодою не порушуються права будь-яких відомих третіх осіб.

7. Мирова угода підписана у трьох примірниках, один екземпляр угоди надається до суду позивачем, до закінчення підготовчого засідання, та набирає чинності з моменту написання розписки. Копію мирової угоди позивач зобов`язується надіслати всім учасникам у справі.

8. Розписка підписується у трьох примірниках, один екземпляр розписки надається до суду позивачем, до закінчення підготовчого засідання. Копію розписки позивач зобов`язується надіслати всім учасникам у справі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2024 року відмовлено в затвердженні мирової угоди, укладеної 26 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням, а також з ухвалою суду, адвокат Хайнак В.Д., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення та ухвалу суду скасувати,посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував покази відповідача, не взявши до уваги, що відповідач в судовому засіданні особисто підтвердив розповсюдження неправдивої інформації стосовно ОСОБА_1 .

Також суд не взяв до уваги те, що відповідач у відзиві зазначив, що доручення на представництво інтересів ТОВ «Будинок Павлових» у Малиновському районному суді м. Одеси йому ніхто не давав та підстав надавати такі послуги він не мав права.

Також апелянт зазначив, що суд необґрунтовано відмовив у затверджені мирової угоди, оскільки мирова угода була подана сторонами згідно з вимогами ч. 2 ст. 207 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі,посилаючись на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги відзив на позовну заяву, неповно з`ясував всі обставин справи та безпідставно відмовив у затвердженні мирової угоди.

У відзиві на апеляційну скаргу головний спеціаліст відділу представництва інтересів Вищої ради правосуддя в судах Ізвєков К. зазначає, що дана справа розглядається між двома фізичними особами щодо спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди та є незрозумілим те, яким чином рішення у цій справі може вплинути на права або обов`язки ВРП, як третьої особи.

В судове засідання, призначене на 21 травня 2024 року відповідач та треті особи не з`явилися, були сповіщені належним чином.

Від ОСОБА_2 , Малиновського районного суду м. Одеси, Вищої ради правосуддя надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Хайнак В.Д., представника ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 2-9811/05 за позовом ТОВ «Будинок Павлових» до ОСОБА_4 про захист права власності від порушень, не пов`язаних з правом володіння,та відшкодування майнової шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Будинок Павлових» про визнання права власності.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року у задоволенні позову ТОВ «Будинок Павлових» до ОСОБА_4 про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням права володіння, відшкодування майнової шкоди відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_4 до ТОВ «Будинок Павлових», Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості» про визнання права власності задоволено: визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок під літерою «Л» загальною площею 222,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язано КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості» зареєструвати вказаний житловий будинок.

З матеріалів вказаної цивільної справи, що були оглянуті судом в судовому засіданні вбачається, що позовну заяву від імені позивача ТОВ «Будинок Павлових» було підписано ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , як засновниками ТОВ «Будинок Павлових», а також ОСОБА_2 , як представником позивача.

Також, з матеріалів вказаної цивільної справи вбачається, що ОСОБА_2 приймав участь в судових засіданнях як представник позивача ТОВ «Будинок Павлових» 17 листопада 2005 року, 28 листопада 2005 року, що підтверджується протоколами судових засідань, наявними в матеріалах справи. Документи на підтвердження підстав представництва ОСОБА_2 інтересів ТОВ «Будинок Павлових» (довіреність, тощо) в матеріалах вказаної справи відсутні.

Також, з матеріалів вказаної справи вбачається, що 11.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року, просив поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення, посилаючись в тому числі на відсутність у ОСОБА_2 повноважень на представництво інтересів позивача (а.с. 129-140, т. 1, справа № 2-9811/05).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2022 року було визнано причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року неповажними, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його скаргою.

Постановою Верховного Суду від 11 січня 2023 року ухвалу Кропивницького апеляційного суду залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року відмовлено у роз`ясненні вказаної постанови.

Судами апеляційної та касаційної інстанції про розгляді зазначеної справи було надано оцінку доводам ОСОБА_1 щодо відсутності у ОСОБА_2 повноважень на представництво інтересів ТОВ «Будинок Павлових».

Так, в постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року зазначено, що «рішення суду першої інстанції ухвалено 28 листопада 2005 року. При цьому в протоколі судового засідання від 28 листопада 2005 року зазначено, що «розгляд справи проводився за участі представника позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4 (а. с. 49-50).

Судом вірно зазначено про те, що згідно зі статтею 163 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення районним судом) суд перевіряє повноваження представника сторін. Зауважень на протокол судового засідання ніхто не подавав. Крім того, ОСОБА_2 підписав позовну заяву як представник ТОВ «Будинок Павлових» (а. с. 3-4), а не представник ОСОБА_1 , який заявляє, що довіреність йому не видавав. Тим більше, що ОСОБА_1 був не єдиним засновником товариства.».

Також судом встановлено, що ТОВ «Будинок «Павлових» припинено шляхом ліквідації 20.02.2008 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 24-25 т.2).

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує права на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації, стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом не за захистом честі, гідності та ділової репутації, а для створення штучних передумов для перегляду остаточного судового рішення по цивільній справі № 2-9811/05.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Згідно ч. 2ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України гарантовано право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосібна свій вибір.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні ст. 10 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі Конвенція), якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Частиною 1 ст. 201 ЦК України визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, зокрема, є честь, гідність і ділова репутація особи.

Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка гарантується на відповідності її діянь (поведінка) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповної або перекручені).

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що з матеріалів цивільної справи № 2-9811/05 вбачається, що ОСОБА_2 діяв як представник ТОВ «Будинок Павлових», доказів неналежного виконання судом обов`язку, передбаченого ст. 163 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи №2-9811/05 Малиновським районним судом м. Одеси) в частині перевірки повноважень представника сторін суду надано не було. Так, нормами ЦПК, що діяли у вказаний період не було встановлено обов`язку долучення документів на підтвердження повноважень представників сторін до матеріалів справи, відсутність в матеріалах справи таких документів або їх копій само по собі не свідчить про відсутність у особи, що бере участь у справі як представник, повноважень на представлення інтересів учасника процесу.

Суд обґрунтовано не взяв до уваги визнання відповідачем позову в цій частині, оскільки з матеріалів справи № 2-9811/05 вбачається, що ОСОБА_1 вживались заходи щодо оскарження остаточного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року, в тому числі на підставі того, що ОСОБА_2 не мав повноважень на представництво інтересів ТОВ «Будинок Павлових» в суді. Так, в матеріалах справи № 2-9811/05 наявний відзив на касаційну скаргу за підписом ОСОБА_2 (а.с. 82-83, т.2, справа № 2-9811/05), в якому ОСОБА_2 зазначає про відсутність у нього відповідних повноважень.

Також колегія суддів зазначає, що судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звертаючись з позовом до суду, від свого імені, як фізична особа, та як колишній засновник ТОВ «Будинок Павлових», який ліквідовано у 2008 році, не був єдиним його засновником.

За наведених обставин, крім висновків зазначених у рішенні суду, колегія суддів вважає за необхідне доповнити рішення суду першої інстанції, наступним висновком, про те, що ОСОБА_1 не довів, що інформація, яка ним вважається недостовірною та такою, що порушує права на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації, порушує його особисті права.

Щодо оскарження ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2024 року про відмову в затвердженні мирової угоди, колегія суддів зазначає наступне.

У статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У частині першій статті 353 ЦПК України визначений перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Даний перелік ухвал є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У цьому переліку відсутні ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди.

Отже, оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (постанова ВП ВС від 29 травня 2019 року у справі №219/10010/17 (провадження № 14-190цс19).

При цьому Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже неодноразово звертала увага на те, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку окремо або разом з рішенням суду (постанова Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі №2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21), постанова Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі №520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21).

Поняття «заперечення», що вживається у частині другій статті 353 ЦПК України, є по своїй суті аргументами учасника справи щодо незгоди з певними процесуальними діями суду (у даному випадку - відмови у затвердженні мирової угоди), які він викладає в апеляційній скарзі на рішення суду.

Водночас суд апеляційної інстанції в такому випадку здійснює розгляд апеляційної скарги саме на рішення суду, під час якого перевіряє та надає оцінку, у тому числі, включеним до апеляційної скарги запереченням (аргументам) учасника справи на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, і в разі встановлення, що постановлення такої ухвали призвело до неправильного вирішення справи по суті, суд апеляційної інстанції з огляду на положення статей 374, 376 ЦПК України має повноваження скасувати або змінити рішення суду, а не ухвалу.

Таким чином, під час розгляду даної апеляційної скарги, колегія суддів перевіряє та надає оцінку запереченням поданим на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2024 року в контексті підстав для скасування рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку про відмову у затвердженні мирової угоди, оскільки мирова угода, укладена сторонами порушує інтереси третьої особи ОСОБА_4 як сторони по цивільній справі № 2-9811/05.

Зважаючи на викладене, судом першої інстанції при постановленні ухвали від15 січня 2024 року не були порушені норми матеріального або процесуального права, а отже заперечення на вказану ухвалу, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Доводи апеляційної скарги адвоката Хайнак В.Д., представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не врахував покази відповідача, не взявши до уваги, що відповідач в судовому засіданні особисто підтвердив розповсюдження неправдивої інформації стосовно ОСОБА_1 , колегія суддів залишає без задоволення, оскільки судом вірно зазначено, що позивач не надав до суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження недостовірності інформації, що підлягає спростуванню.

Доводи проте,що судне взявдо увагите,що відповідачу відзивізазначив,що дорученняна представництвоінтересів ТОВ«Будинок Павлових»у Малиновськомурайонному судім.Одеси йомуніхто недавав тапідстав надаватитакі послугивін немав права, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів цивільної справи № 2-9811/05 вбачається, що ОСОБА_2 діяв як представник ТОВ «Будинок Павлових» по якій ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили, а встановленим у вказаній справі обставинам надана обґрунтована оцінка суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд необґрунтовано відмовив у затверджені мирової угоди, оскільки мирова угода була подана сторонами згідно з вимогами ч. 2 ст. 207 ЦПК України є безпідставними з огляду на те, що мирова угода, укладена сторонами порушує інтереси третьої особи ОСОБА_4 , як сторони по цивільній справі № 2-9811/05, що полягають в дотриманні принципу правової визначеності, оскільки затвердження мирової угоди, укладеної сторонами, потенційно може створити передумови для звернення позивача до суду з приводу перегляду остаточного рішення по зазначеній справі, про, що було зазначено судом.

Колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Відповідно до п. 2ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зіст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких підстав, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам законодавства та підлягає зміні в мотивувальній частині.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 , представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від15січня 2024року змінити в мотивувальній частині, залишити без змін в резолютивній частині.

Ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від15січня 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 04 червня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова