Постанова

від 29.05.2024 по справі 910/3427/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. Справа№ 910/3427/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024

у справі №910/3427/24 (суддя Лиськов М.О.)

за заявою Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців",

особа, яка може отримати статус відповідача, - Управління адміністративних будинків господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України,

про вжиття заходів забезпечення позову, подану до пред`явлення позову,

за участю представників згідно протоколу судового засідання,-

ВСТАНОВИВ:

20.03.2024 до пред`явлення позову Всеукраїнська громадська організація "Український союз промисловців і підприємців" (далі - Громадська організація) звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - Управління) вчиняти будь-які дії, спрямовані на позбавлення користування Громадській організації приміщеннями третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку (вимога-1);

- заборони будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на позбавлення користування Громадській організації приміщеннями третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку (вимога-2);

- заборони Управлінню вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення постачання послуг електроенергії, водозабезпечення та водовідведення, а також всіх інших послуг, якими забезпечується приміщеннями третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві (вимога-3).

Заява мотивована існуванням реальної загрози неможливості захисту та відновлення прав Громадської організації у зв`язку із тим, що Управління не тільки ухиляється від укладення змін до чинного договору, яким заявник мав би перераховувати компенсацію понесених ним витрат, але й взагалі наразі не визнає право Громадської організації на користування приміщенням третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві. Такі дії дають заявнику обґрунтовані та достатні підстави вважати, що Управління і надалі не має наміру дотримуватись прав Громадської організації. Лише сама вимога про звільнення приміщення вказує, що Управління не буде постачати послуги до приміщення, а також не дає змогу і надалі користуватись приміщенням, що позбавить заявника можливості виконати рішення суду у разі задоволення поданого позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/3427/24 відмовлено у задоволенні заяви Громадської організації про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову, суд виходив із того, що заявником до заяви не було надано належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Громадської організації, за захистом яких вона має намір звернутися до суду.

Наявність лише припущень щодо можливого виникнення ускладнень під час виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.

Заявлені Громадською організацією заходи забезпечення позову не перебувають у безпосередньому зв`язку із майбутніми позовними вимогами.

Заявлені заходи забезпечення позову повинні бути адекватними, співмірними із заявленими позивачем вимогами, а також перебувати у безпосередньому зв`язку з предметом спору, у зв`язку з чим заборона вчиняти будь-які дії без точного визначення не відповідає зазначеним критеріям.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, Громадська організація звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Посилаючись на правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, Громадська організація зазначила, що оскільки предметом позову є вимога немайнового характеру, тому судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, відтак в даному мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У разі задоволення позову, виконання у майбутньому судового рішення безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у позивача можливості повноцінно користуватися приміщеннями третього поверху в будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних із утриманням займаних приміщень будинку.

Факт обмеження позивача у праві користуватися електроенергією, що підтверджується відповідними актами, які не були досліджені судом першої інстанції, не тільки вказує на порушення умов укладеного договору на відшкодування витрат за користування приміщеннями, дія якого не припинена, але й вказує, що договір порушується в частині незабезпечення з боку власника постачанням послуг, які він має безперешкодно надавати.

Предмет позову, який буде подано до суду, містить вимогу немайнового характеру про зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду до договору відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг в адміністративному будинку за адресою місто Київ, вулиця Хрещатик, 34 від 31.05.2019 №8, на підставі якого Громадська організація користується вказаними приміщеннями, а тому невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком звернення до суду з іншим позовом, який буде спрямований на усунення з боку відповідача порушення умов вищезазначеного договору.

Вжиття заходів забезпечення позову, які просить застосувати позивач, безпосередньо пов`язані із майбутнім предметом спору, а їх вжиття забезпечить реальне виконання рішення суду без додаткових дій з боку заявника.

Відмовляючи у задоволенні заяви, судом першої інстанції не досліджено та не враховано надані заявником докази, що підтверджують вчинення Управлінням активних дій, спрямовані на позбавлення правомірного використання позивачем приміщень на третьому поверсі у будинку 34 по вулиці Хрещатик у місті Києві .

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024 апеляційну скаргу Громадської організації передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3427/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Громадської організації на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/3427/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

29.04.2024 матеріали справи № 910/3427/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/3427/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.05.2024. Управлінню встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 22.05.2024.

Управління скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та надало відзив на апеляційну скаргу Громадської організації, в якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу залишити без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, Управління зауважило, що Громадська організація безпідставно перебуває у приміщеннях третього поверху в будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві, адже правова підстава, на якій заявник знаходився у вказаних приміщеннях (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.01.2024 №2), була скасована.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Громадській організації, як балансоутримувачу приміщень третього поверху в будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві, вчиняти будь-які дії, спрямовані на позбавлення користування приміщеннями на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням, є такими, що перешкоджають державі реалізовувати правомочності власника.

Вимога щодо заборони Управлінню вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення постачання комунальних послуг не перебуває у безпосередньому зв`язку із майбутнім позовом про зобов`язання укласти додаткову угоду до договору №8 від 31.05.2019.

У судовому засіданні 29.05.2024 представники Громадської організації підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Представник Управління у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

29.05.2024 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 ГПК України ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення Громадської організації та Управління, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено Громадською організацією, 16.10.1997 Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №581-р (далі - Розпорядження №581-р), відповідно до пункту 1 якого заявник отримав у користування приміщення третього і сьомого поверхів у будинку по вул. Хрещатик, 34, на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку, якими користується і по даний час.

01.01.1998 між Міністерством енергетики України і Громадською організацією укладено договір, за умовами якого Міністерство передає, а Позивач приймає у користування приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 34, загальною площею 1361,7 кв.м на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень. Строк дії договору - до 31.12.1998.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 №174-р Міністерству палива та енергетики України передано в оперативне управління будинок по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві.

14.04.2000 між Міністерством палива та енергетики України і Громадською організацією укладено договір про користування приміщенням, за умовами якого Міністерство передає, а апелянт приймає у користування приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 34, загальною площею 1361,7 кв.м на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 №794 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (далі - НАК "Енергетична компанія України") адміністративний будинок по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві закріплено за вказаною компанією на праві господарського відання для забезпечення її діяльності.

Договір від 14.04.2000 про користування приміщеннями, укладений Громадською організацією та Міністерством палива та енергетики України, було розірвано у зв`язку із передачею адміністративного будинку на баланс НАК "Енергетична компанія України".

15.12.2004 між НАК "Енергетична компанія України" і Громадською організацією було укладено договір про користування приміщеннями №45/11 (строк дії договору - до 31.12.2005 з автоматичною пролонгацією за відсутності заперечень сторін), за умовами якого скаржнику було передано у користування приміщення загальною площею 1 298,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №398 "Про ліквідацію Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" адміністративну будівлю по вулиці Хрещатик, 34, у місті Києві закріплено на праві господарського відання за Державним концерном "Ядерне паливо" (далі - ДК "Ядерне паливо"), а дію договору від 15.12.2004 №45/11, укладеного з НАК "Енергетична компанія України", було припинено.

15.12.2014 між ДК "Ядерне паливо" (балансоутримувач) і Громадською організацією (користувач) було укладено договір №07 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що надається у користування, та надання комунальних послуг користувачеві адміністративного будинку за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 34, за умовами якого заявник користується приміщеннями загальною площею 1 298,2 кв.м, розміщеними на 3 і 7 поверхах будівлі. Майно передається у користування відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1998 № 581-р за актом приймання-передачі службових приміщень. Строк дії договору визначено до 31.12.2014 (пункт 7.1. договору №07).

01.01.2015 між ДК "Ядерне паливо" (балансоутримувач) і Громадською організацією укладено договір №02/15 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що надається у користування, та надання комунальних послуг користувачеві адміністративного будинку, за умовами якого користувач користується приміщеннями загальною площею 1 298,2 кв.м, які розташовані на 3, 7 поверхах будівлі, майно передається у користування відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1998 №581-р. Строк дії договору - до 31.12.2015.

01.01.2016 між ДК "Ядерне паливо" (балансоутримувач) і Громадською організацією укладено договір №1 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що надається у користування, та надання комунальних послуг користувачеві адміністративного будинку за адресою місто Київ, вулиця Хрещатик, 34, за умовами якого користувач користується приміщенням загальною площею 870,80 кв.м, розташованими на 3 і 7 поверхах будівлі, майно передається у користування відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1998 №581-р.

31.05.2019 між ДК "Ядерне паливо" (балансоутримувач) і Громадською організацією (користувач) відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 №581-р укладено договір №8 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що надається у користування, та надання комунальних послуг користувачеві адміністративного будинку за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 34, за умовами якого користувач користується приміщенням загальною площею 870,80 м2, розташованими на 3 і 7 поверхах будівлі, майно передається у користування відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1998 №581-р. До вказаного договору було укладено ряд додаткових угод, якими вносились зміни в додатки до договору.

Дія договору продовжувалась автоматично на підставі пункту 6.1. договору, оскільки жодна із сторін договору не заявляла про намір його припинити за 30 (тридцять) днів до дати закінчення терміну його дії.

На думку Громадської організації, станом на 11.03.2024 вказаний договір у встановленому законом порядку не припинено. Пропозицій щодо припинення дії цього договору на адресу Управління не направлялись та відповідно останнім не отримувались.

Обставини користування вказаними приміщеннями Громадською організацією підтверджені та встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018, яка залишена без змін Постановою Верховного Суду від 19.03.2019 у справі 910/8622/16.

03.01.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження №2-р "Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2023 р. №1055 та визнання такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №137 та пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1997 р. № 581" (далі - Розпорядження №2-р),

Абзацом третім пункту 2 Розпорядження №2-р було визнано таким, що втратив чинність пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 №581-р.

Вважаючи протиправним третій абзац пункту 2 Розпорядження №2-р від 03.01.2024 Громадська організація звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та частково нечинним вказаного розпорядження (справа №320/11298/24 - перебуває в провадженні Київського окружного адміністративного суду).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.10.2023 №994-р передано нежитлові приміщення першого, другого, третього, четвертого, шостого поверхів та підвалу загальною площею 3214,5 кв.м (інвентарний номер 00236), п`ятого поверху загальною площею 120,6 кв. метра та 746,5 кв.м (інвентарні номери 30236/1/505-506 та 00236/1), сьомого поверху загальною площею 884,5 кв.м (інвентарний номер 00236/2) у будівлі по вулиці Хрещатик, 34, у місті Києві із сфери управління Міністерства енергетики до сфери Управління господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України із закріпленням їх на праві господарського відання за Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (Управління).

Враховуючи передачу приміщення іншому управителю та з метою подальшого виконання умов користування, яким користується заявник, приймаючи до уваги Розпорядження №581-р, 03.02.2024 Громадська організація звернулася до Управління з офертою №010 юр - 1-77, до якої було долучено два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, розробленого на підставі примірного договору, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року №1774.

Проте у відповіді №135 від 04.03.2024 на вказану оферту Управління зазначило про відсутність підстав для укладення із заявником договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, що зумовило Громадську організацію звернутися до відповідних осіб, що мають інформацію про рахунки управителя, з метою в подальшому належним чином виконувати умови договору, оскільки новий управитель відмовляється надавати відомості, які є необхідними для виконання заявником своїх фінансових зобов`язань.

На переконання заявника, укладений 31.05.2019 договір №8 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що надається у користування, та надання комунальних послуг користувачеві адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул, Хрещатик, 34 не припинив свою дію, а фактично відбулась заміна управителя без зміни власника, тобто відбулась заміна сторони у зобов`язанні.

Станом на момент подання цієї заяви Управління не виконує умови пропозиції та звертає увагу на необхідність вивільнення зайнятих заявником приміщень третього та сьомого поверху за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34 до 10.03.2024.

Громадська організація вважає, що Управління порушує її право на користування вищевказаними приміщеннями, змінюючи в односторонньому порядку правовідносини, що склались між сторонами, безпідставно вимагаючи звільнення приміщення та вчиняє активні дії, які унеможливлюють користування майном (недопуск до приміщень та відключення електроенергії), що підтверджується відповідними актами від 11.03.2024-15.03.2024.

Оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не може погодитися з ухвалою місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, а доводи скаржника вважає частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі №907/268/22, від 04.04.2023 у справі №915/577/22.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Як слідує із доводів Громадської організації, остання має намір звернутися до Господарського суду міста Києва із позовом немайнового характеру про визнання укладеною додаткової угоди до договору №8 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг в адміністративному будинку за адресою м. Київ, вул. Хрещатик 34 від 31.05.2019 у запропонованій скаржником редакції, на підставі якого апелянт фактично користується приміщеннями третього поверху у вказаній будівлі.

Статтею 401 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Як було раніше зазначено, 16.10.1997 Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №581-р, відповідно до пункту 1 якого заявник отримав у користування приміщення третього і сьомого поверхів у будинку по вул. Хрещатик, 34, на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку, якими користується і по даний час.

У матеріалах справи №910/3427/24 міститься копія договору на відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг в адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34 від 31.05.2019 №8, відповідно до пункту 1.1. якого ДК "Ядерне паливо" (далі - балансоутримувач) забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт державного нерухомого адміністративного будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, загальною площею 4 966,10 кв.м та перебуває на балансі ДК "Ядерне паливо", а також утримання прибудинкової території та місць спільного користування, а Громадська організація відшкодовує витрати балансоутримувача на утримання нерухомого майна та компенсує йому вартість спожитих енергоресурсів та комунальних послуг пропорційно до займаної розрахункової площі в цій Будівлі у порядку, визначеному у Додатку 2 цього договору.

Громадська організація відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 №581-р розміщена у приміщеннях, що розташовані на 3 поверсі Будівлі - загальною площею 742,4 кв.м та на 7 поверсі Будівлі - загальною площею 297,2 кв.м (надалі - Приміщення), що відображено у поверхових планах приміщень - Додаток 1 до цього Договору. Загальна займана Громадською організацією розрахункова площа складає - 870,80 кв.м. Загальна розрахункова площа Будівлі складає - 3 175 кв.м. (Розрахункова площа - це площа службових кабінетів без врахування площі коридорів, санітарних вузлів, сходових клітин) (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 1.3. договору відшкодуванню за цим договором підлягають наступні витрати балансоутримувача: електроенергія, теплоенергія, водопостачання, водовідведення та частина витрат по експлуатації будівлі. Розмір відшкодування, повний перелік витрат, що підлягають відшкодуванню та плановий кошторис експлуатаційних витрат на поточний рік наведені у Додатку 2 до цього договору. Плановий розрахунок комунальних послуг на поточний рік наведений у Додатку 3 до цього договору. Розмір плати за обслуговування Будівлі та прибудинкової території залежить від складу послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, і визначається плановими розрахунками комунальних та експлуатаційних послуг. Витрати з планового капітального ремонту Будівлі оформлюються додатковою угодою до цього договору, та розраховуються пропорційно займаної Громадською організацією розрахункової площі Будівлі. Зміна умов та порядку розрахунку комунальних та експлуатаційних витрат оформлюється додатковою угодою до цього договору.

У випадку виникнення витрат на аварійне та технічне обслуговування Будівлі в період дії договору, відшкодування Громадською організацією вказаних витрат здійснюється на підставі окремих розрахунків балансоутримувача (пункт 1.4. договору).

Колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Проаналізувавши вищезазначені умови договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для користування приміщеннями в адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 34 було Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 №581-р, а не договір на відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг в адміністративному будинку за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 34 від 31.05.2019 №8.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заходи забезпечення позову про заборону Управлінню та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на позбавлення користування Громадській організації приміщеннями третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві не є такими, що перебуватимуть у безпосередньому зв`язку (не співвідносяться) із майбутніми позовними вимогами, відтак у задоволенні заяви про вжиття зазначених заходів забезпечення позову було правомірно відмовлено.

Також у своїй заяві Громадська організація вказує, що Управління вчиняє активні дії, спрямовані на унеможливлення користування приміщеннями, зокрема шляхом відключення електроенергії, що підтверджується відповідними актами від 11.03.2024-15.03.2024 (т. 1, а.с. 129-135).

Як було раніше зазначено, предметом позову, який має намір подати Громадська організація, є визнання укладеною додаткової угоди до договору №8 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг в адміністративному будинку за адресою м. Київ, вулиця Хрещатик, 34 від 31.05.2019 у запропонованій скаржником редакції, тобто є позовом немайнового характеру.

Згідно з пунктом 1 вказаного договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт державного нерухомого майна, а Громадська організація - відшкодовує витрати балансоутримувача на утримання будинку, зокрема електроенергія, теплоенергія, водопостачання, водовідведення.

За доводами Громадської організації, відключення електроенергії та інших комунальних послуг робить неможливим ефективне здійснення статутної діяльності останньої та розміщення в нерухомих приміщеннях.

Крім цього, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог статті 86 ГПК України (в тому числі, надавши оцінку актам про спробу не допуску та відключення електропостачання від 11.03.2024-15.03.2024), колегія суддів вважає доведеними фактичні обставини, з якими пов`язано застосування відповідного заходу забезпечення позову, у даному випадку це вчинення Управлінням дій з припинення електропостачання позивачу та, у зв`язку з цим, існування реальної загрози такого припинення і можливість настання негативних наслідків для громадської організації.

Таким чином, існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Управлінню вчиняти дії, пов`язані з припиненням/обмеженням постачання послуг електричної енергії Громадській організації за договором до прийняття рішення по суті, може привести до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав чи інтересів Громадської організації, за захистом яких вона звернулася до суду, або позбавить її можливості захистити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Також апеляційний господарський суд дійшов висновку про відповідність та співмірність заявленого позивачем заходу забезпечення позову предмету позову немайнового характеру. Застосування такого заходу не завдасть шкоди майновому стану Управлінню і не створить для нього ризиків завдання збитків чи невиправданого обмеження його майнових прав.

Крім цього, колегією суддів враховано, що забезпечення позову шляхом заборони Управлінню вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) електропостачання та інших комунальних послуг Громадській організації, виходячи зі змісту заявлених вимог, не є тотожним самим заявленим позовним вимогам. Натомість, у разі невжиття вищезазначеного заходу забезпечення позову, рішення суду не виконає свою правову роль та не призведе до захисту та відновлення порушеного права в межах справи, у разі задоволення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за доцільне задовольнити заяву Громадської організації в частині заборони Управлінню вчиняти будь-які дії з припинення постачання комунальних послуг (електроенергії, водозабезпечення, водовідведення тощо), якими забезпечується приміщення третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві.

Відповідно до частин 5, 6 статті 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання про наявність підстав для часткового задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для забезпечення позову у даній справі в частині заборони Управлінню вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення постачання комунальних послуг, якими забезпечується приміщення третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1, 3 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, нез`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Громадської організації підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/3427/24 - частковому скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення заяви Громадської організації про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову.

Судові витрати за перегляд ухвали судом апеляційної інстанції у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, мають бути вирішені судом першої інстанції, за результатом розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 140, 253-255, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/3427/24 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/3427/24 частково скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким заяву Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" про вжиття заходів забезпечення позову, подану до пред`явлення позову, у справі №910/3427/24 задовольнити частково.

4. Заборонити Управлінню адміністративних будинків господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2; ідентифікаційний код 03539024) вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення постачання послуг електроенергії, водозабезпечення та водовідведення, а також всіх інших послуг, якими забезпечується приміщення третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві.

5. В іншій частині заяви про вжиття заходів забезпечення позову, подану до пред`явлення позову, відмовити.

6. Стягувач: Всеукраїнська громадська організація "Український союз промисловців і підприємців" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 34; ідентифікаційний код 00036897).

7. Боржник: Управління адміністративних будинків господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2; ідентифікаційний код 03539024).

8. Постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців із наступного дня після набрання нею законної сили, тобто до 29.08.2024.

9. Матеріали справи №910/3427/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 286-291 ГПК України.

Повний текст складено 04.06.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова