Рішення
від 04.06.2024 по справі 903/324/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 червня 2024 року Справа № 903/324/24

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача-1: н/з

від позивача-2: н/з

від відповідача -1: н/з

від відповідача-2: н/з

взяв участь прокурор: Рішко А.В. - службове посвідчення №071761 від 01.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/324/24 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, Приватного акціонерного товариства «Лебединський насіннєвий завод» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів в розмірі 376895,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2024 заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області сформував в системі "Електронний суд" позов в інтересах держави в особі Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради до особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, Приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод", в якому просить суд:

1. Визнати недійсними додаткові угоди до укладеного між Комунальним підприємством "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради та Приватним акціонерним товариством "Лебединський насіннєвий завод" договору на постачання природного газу від 28.02.2020 № ПГД-25022020-01 (процедура закупівлі: UA-2020-01-08-000426-c), а саме:

1.1) додаткову угоду № 1 від 30.09.2020;

1.2) додаткову угоду № 2 від 12.10.2020;

1.3) додаткову угоду № 3 від 28.10.2020;

1.4) додаткову угоду № 4 від 13.11.2020;

1.5) додаткову угоду № 6 від 27.11.2020;

1.6) додаткову угоду № 8 від 19.01.2021 у частині збільшення ціни за одиницю товару (п.3 додаткової угоди № 8 від 19.01.2021, яким ціну за 1000 кубічних метрів природного газу підвищено до 6908,76 грн з ПДВ).

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" на користь Волинської обласної ради 376895,81 грн.

3. Стягнути з відповідачів на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір за подання до суду даної позовної заяви у розмірі 23821,44 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди № № 1, 2, 3, 4, 6, 8 до Договору на постачання природного газу від 28.02.2020 № ПГД-25022020-01 є недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому є всі підстави вважати, що кошти, які сплачені Комунальним підприємством "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради за товар, як надміру сплачені та підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою суду від 04.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

09.04.2024 заступник керівника Луцької окружної прокуратури Мацюк С.Я. сформував в системі "Електронний суд" про повернення сплаченого судового збору, в якому просить суд вирішити питання про повернення надміру сплаченого судового збору в сумі 4764,29 грн. за подання позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.04.2024 заяву заступника керівника Луцької окружної прокуратури про повернення сплаченого судового збору - задоволено.

18.04.2024 представник Приватного акціонерного товариства «Лебединський насіннєвий завод» сформував в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати строк позовної давності щодо предмета спору, який сплинув, щодо Договору поставки природного газу №ПДГ-25022020-01 від 28.02.2020 та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 30.04.2024 суд відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 21.05.2024 о 11:15 год. Зобов`язав представника відповідача повторно надіслати на адресу Волинської обласної прокуратури відзив на позовну заяву.

01.05.2024 заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області сформував в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, в якій вказав, що позовні вимоги є вмотивованими та підтвердженими належними доказами, просив відхилити наведені Відповідачем-2 у його відзиві заперечення, а позовні вимоги окружної прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 21.05.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 04.06.2024 о 11:30 год.

23.05.2024 представник Волинської обласної ради сформувала в системі «Електронний суд» заяву, в якій просила розглядати справу за наявними матеріалами, без участі представника Волинської обласної ради.

Представники позивачів та відповідачів в призначене судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представників позивачів та відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради (далі - Замовник) проведено відкриті торги щодо закупівлі природного газу (код ДК 021:2015: 09120000-6 - Газове паливо) 291,4 тис. метрів кубічних з очікуваною вартістю 2622600 грн (№UA-2020-01-08-000426-c). Джерело фінансування закупівлі: місцевий бюджет (кошти обласного бюджету).

За результатом проведених торгів переможцем вказаного аукціону визначено Приватне акціонерне товариство «Лебединський насіннєвий завод» (далі - ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод») та 28.02.2020 укладено договір на постачання природного газу за № ПГД-25022020-01 на постачання 291,4 тис м3 природного газу на суму 1136450 грн, ціна за 1000 м3 - 3899,96 гривень (тобто 3,89996 грн за 1 м3 природного газу).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2020 році газове паливо (природний газ) належної якості у порядку та кількості, передбаченому договором, а Споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого газу в розмірі, строки та порядку, передбачених Договором.

Строк поставки природного газу - березень-грудень 2020 року (п. 5.1. Договору).

На момент підписання Договору сторонами погоджені всі істотні умови Договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

У подальшому, між сторонами до вказаного договору укладено ряд додаткових угод, за якими змінено ціну товару у бік збільшення, зокрема:

- додатковою угодою № 1 від 30.09.2020 з вересня 2020 року збільшено ціну газу за 1000 м3 до 4289,94 грн або на 9,99 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору;

- додатковою угодою № 2 від 12.10.2020 з 10.09.2020 збільшено ціну газу за 1000 м3 до 4718,88 грн або на 20,99 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору;

- додатковою угодою № 3 від 28.10.2020 з 01.10.2020 збільшено ціну газу за 1000 м3 до 5190,72 грн або на 33,09 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору;

- додатковою угодою № 4 від 13.11.2020 з 15.10.2020 збільшено ціну газу за 1000 м3 до 5709,78 грн або на 46,4 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору;

- додатковою угодою № 5 від 16.11.2020 з 01.11.2020 збільшено ціну газу за 1000 м3 до 6280,74 грн або на 61 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору;

- додатковою угодою № 6 від 27.11.2020 з 16.11.2020 збільшено ціну газу за 1000 м3 до 6280,74 грн або на 61 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору. При цьому, у п. 3 додаткової угоди визначено додаткову угоду № 5 від 16.11.2020 рахувати недійсною;

- додатковою угодою №7 від 28.01.2020 сторони домовились продовжити дію Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі товару, який є предметом Договору на наступний 2021 рік в обсязі, що не перевищує 20 % вартості Договору, а саме до 28.02.2021.

- додатковою угодою №8 від 19.01.2021 сторони погодили, що у зв`язку з продовженням строку дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2021 року, сума додаткової угоди становить не більше ніж 20 % від загальної вартості Договору № ПГД-25022020-01 постачання природного газу від 28.02.2020: 227 287,38 грн (п.1 угоди № 8). Планові обсяги постачання природного газу в січні 2021 року становлять 32 898,4332933 м.куб (п.2 угоди № 8). Також вказаною додатковою угодою (п.3 угоди № 8) з 01.01.2021 збільшено ціну газу за 1000 м3 до 6908,76 грн або ж на 77,15 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору.

Внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання природного газу споживачу від 28.02.2020 №ПГД-25022020-01 первісну ціну, визначену при проведенні процедури закупівлі, збільшено більш як на77 відсотків (77,15 %).

Таким чином, за шістьма додатковими угодами до договору постачання природного газу споживачу від 28.02.2020 № ПГД-25022020-01 ціна товару загалом зросла з 3899,96 грн до 6908,76 грн за 1000 м3 природного газу. У свою чергу обсяг предмета закупівлі зменшився.

Додатковою угодою № 6 від 27.11.2020 внесено зміни в п. 2 Договору від 28.02.2020 №ПГД-25022020-01, згідно якого зменшено суму договору до 1136437,03 гривень.

Крім того, встановлено, що ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» на виконання Договору та укладених до нього додаткових угод поставлено 253033,53 кубічних метрів природного газу, за які було сплачено грошові кошти на загальну суму 1363716,46 грн, а саме:

- згідно акту приймання-передачі № 226 від 31.03.2020 - 47,407 тис м3 на суму 184 885,6 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 586 від 06.04.2020;

- згідно акту приймання-передачі № 271 від 08.05.2020 - 18,48095 тис м3 на суму 72075,04 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 816 від 15.05.2020;

- згідно акту приймання-передачі № 303 від 05.06.2020 - 5,07108 тис м3 на суму 19777,03 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 923 від 09.06.2020;

- згідно акту приймання-передачі № 331 від 09.07.2020 - 5,31946 тис м3 на суму 20 745,7 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 957 від 10.07.2020;

- згідно акту приймання-передачі № 359 від 10.08.2020 - 4,67810 тис м3 на суму 18244,43 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 984 від 10.08.2020;

- згідно акту приймання-передачі № 375 від 01.10.2020 - 5,06980 тис м3 на суму 19772,03 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 1365 від 05.10.2020;

- згідно акту приймання-передачі № 397 від 06.10.2020 - 1,50423 тис м3 на суму 6 453,06 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 1430 від 16.10.2020;

- згідно акту приймання-передачі № 398 від 12.10.2020 - 3,49503 тис м3 на суму 16 492,61 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 1431 від 16.10.2020;

- згідно акту приймання-передачі № 424 від 12.11.2020 - 2,26861 тис м3 на суму 11 775,71 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 1745 від 19.11.2020;

- згідно акту приймання-передачі № 425 від 13.11.2020 - 17,68081 тис м3 на суму 100 953,56 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 1746 від 19.11.2020;

- згідно акту приймання-передачі № 475 від 17.12.2020 - 26,401 тис м3 на суму 150 743,9 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 1135 від 18.12.2020;

- згідно акту приймання-передачі № 476 від 18.12.2020 - 28,72127 тис м3 на суму 180 390,85 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 1136 від 18.12.2020;

- згідно акту приймання-передачі № 536 від 22.12.2020 - 53,198 тис м3 на суму 334 122,8 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 1146 від 22.12.2020.

- згідно акту приймання-передачі № 544 від 19.01.2021 - 9,24319 тис м3 на суму 58 054,07 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 1200 від 21.01.2021;

- згідно акту приймання-передачі № 568 від 21.01.2021 - 24,495 тис м3 на суму 169 230,07 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 1201 від 22.01.2021.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2020-01-08-000426-c, що сформований 22.01.2021 на веб порталі «Prozorro», правовідносини за вказаним Договором припинені.

19.04.2020 вступила в дію нова редакція Закону України «Про публічні закупівлі», в якій, зокрема, унормовано основні вимоги щодо внесення змін до договору про закупівлю (ч. 5 ст. 41 Закону).

Верховний Суд (постанови Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 та від 31.10.2023 у справі №913/157/22) зазначав про те, що, вирішуючи аналогічні справи, слід застосовувати норми Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, яка діяла на момент укладення спірних правочинів - угод за № 1 від 30.09.2020, № 2 від 12.10.2020, № 3 від 28.10.2020, № 4 від 13.11.2020, № 6 від 27.11.2020 та № 8 від 19.01.2021) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Аналіз змісту спірних додаткових угод (угоди за № 1 від 30.09.2020, № 2 від 12.10.2020, № 3 від 28.10.2020, № 4 від 13.11.2020, № 6 від 27.11.2020 та№ 8 від 19.01.2021) свідчить про те, що хоча ці угоди й не містять прямого посилання на норму частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що вступила в дію 19.04.2020), однак відповідачі укладали їх з метою зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків з обґрунтуванням коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не збільшуючи суму закупівлі визначену в договорі. Тобто, правовою підставою для їх укладення фактично були норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, яка діє з 19.04.2020, а не норми пункту 2 частини четвертої статті 36 цього ж Закону у його попередній редакції (до 19.04.2020).

Таким чином, належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконних додаткових угод (угод за № 1від 30.09.2020, № 2 від 12.10.2020, № 3 від 28.10.2020, № 4 від 13.11.2020, № 6 від 27.11.2020 та № 8 від 19.01.2021) є визнання таких правочинів недійсними у судовому порядку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п.п. 88-90 указаної постанови) викладено правовий висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема:

« 88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».

Додаткові угоди № 1 від 30.09.2020, № 2 від 12.10.2020, № 3 від 28.10.2020, № 4 від 13.11.2020, № 6 від 27.11.2020 та № 8 від 19.01.2021 щодо зміни ціни до Договору на постачання природного газу № ПГД-25022020-01 від 28.02.2020 укладені в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі - п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому, згідно норм ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України, підлягають визнанню недійсними судом, оскільки ці правочини призвели до збільшення ціни за одиницю товару із 3,89996 грн до 6,90876 за 1 м3 природного газу, тобто більше як на 77 відсотків (загалом на 77,15%).

Відповідно до підпункту 2 п. 9.4 Договору від 28.02.2020 № ПГД-25022020-01, істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема крім випадків: зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі.

Згідно п. 3.3 Договору, у разі застосування умови, визначеної п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», Постачальник має право підвищити ціну природного газу не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни природного газу на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Підняття ціни може відбутися не раніше, ніж після виконання 30 % поставки природного газу від загального обсягу даного договору, з дня його укладання. При цьому Постачальник, в разі застосування даної умови, зобов`язується підтвердити коливання ціни природного газу на ринку шляхом надання Споживачу документів, що підтверджують таке коливання.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закону), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (указані вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду згідно постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22).

Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 відсотків від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. При цьому, кожна така зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку, повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін (п. 42.4 постанови Верховного суду від 02.12.2020 у справі №913/368/19).

В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Проте, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Таким чином, якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар проколивалася на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди, то можна говорити про наявність підстав для внесення змін до договору.

Разом з тим, сторонами при укладенні оскаржуваних додаткових угод не дотримано вказаних вимог чинного законодавства, у зв`язку з наступним.

Як слідує з матеріалів справи, згідно додаткової угоди № 1 від 30.09.2020 сторонами збільшено ціну газу на 9,99 % у порівнянні з ціною, визначеною Договором від 28.02.2020, згідно додаткової угоди № 2 від 12.10.2020 - на 20,99 %, згідно додаткової угоди № 3 від 28.10.2020 - на 33,09 %, згідно додаткової угоди № 4 від 13.11.2020 - на 46,4 %, згідно додаткової угоди № 6 від 27.11.2020 - на 61,05 % та згідно додаткової угоди № 8 від 19.01.2021 - на 77,15 %.

Верховний Суд у його постанові від 16.02.2023 по справі № 903/366/22 зазначає, що виключно саме лише коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Відповідно до інформації КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради № 01/01-09/527 від 16.02.2024, ініціатором зміни ціни за одиницю товару був постачальник - ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод», кожна зміна ціни відбувалась з урахуванням отриманого експертного висновку з Черкаської торгово-промислової палати.

На обґрунтування збільшення ціни, перед укладенням додаткових угод ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» надавало експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати, які мають виключно довідковий характер, водночас, такі документи не підтверджують коливання ціни природного газу за 1000 м3 в сторону збільшення, а лише зазначають діапазон цін у зазначеному періоді.

Так, листом ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» від 07.09.2020 повідомило Споживача про збільшення ціни на природний газ з вересня 2020 року з одночасним направленням підписаної додаткової угоди № 1 до договору та копією експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О-580/01 від 08.09.2020, де зазначено, що згідно офіційного веб-сайту електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа», вартість природного газу в серпні 2020 року становила 3375,79 - 4441,20 грн за 1000 м3, а у вересні 2020 року - 5237,90 - 5473,09 грн за 1000 м3.

У висновку наведено ціни на природний газ станом на серпень 2020 року та вересень 2020 року регіональних підприємств-постачальників газу (ТОВ «Одесагаз-Постачання», ПАТ «Донецькоблгаз», ТОВ «Харківгаз збут», ДП «Газпостач» ТОВ «Тернопільміськгаз», ТОВ «Волиньгаз збут», ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»).

На підставі вказаних документів між КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» укладено додаткову угоду № 1 від 30.09.2020, якою змінено умови п 3.2 Договору з вересня 2020 року в частині збільшення ціни за природний газ за 1000 куб. м до 4289,94 грн з ПДВ, або + 9,99% відносно ціни за результатами торгів та Договору.

Разом з тим, наданий відповідачем документ не може виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на природний газ на ринку та не може бути розцінений, як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до договору про закупівлю природного газу в частині збільшення вартості ціни.

Так, в експертному висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-580/01 від 08.09.2020, зокрема, не наведено розрахунок вартості природного газу станом на попередні календарні дати окремо, у тому числі на дату укладання договору, дату підписання сторонами додаткової угоди та дані про відсоток коливання ціни на ринку у вказані періоди.

Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-580/01 від 08.09.2020, яким обґрунтовано підстави для внесення таких змін, стосується лише періоду серпень-вересень 2020 року, однак, як передбачено п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання, тобто з 28.02.2020.

Таким чином, експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-580/01 від 08.09.2020 не може виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на природний газ на ринку та не може бути розцінений як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до договору від 28.02.2020 № ПГД-25022020-01 в частині збільшення вартості природного газу.

Будь-яких інших доказів наявності коливання цін на природний газ за період з 28.02.2020 до 30.09.2020 відповідачем 2 не надано.

Отже, у даному випадку ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» не довело, а ні наявності коливання ціни товару на ринку, а ні тих обставин, що стверджуване коливання ціни природного газу зробило для товариства виконання договору, зокрема без укладення указаної угоди №1, вочевидь невигідним чи збитковим.

Згідно з даними веб-сайту «www.naftogaz.com», (відомості з прейскурантів на природний газ із ресурсів Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на період поставки із 01 по 29 лютого 2020 року (включно) та із 01 по 31 серпня 2020 року (включно), ціни природного газу (з урахування ПДВ; у грн за 1 000 куб. м) в лютому 2020 року становили від 5593,2 грн до 6249,6 грн (в залежності від напрямів постачання та умов застосування ціни), а у серпні того ж року - від 3578,4 грн до 4168,8 грн (в залежності від напрямів постачання та умов застосування ціни).

Таким чином, у серпні 2020 року (місяць, який передує внесенню змін до правочину шляхом укладення першої оспорюваної прокурором угоди) ціни на природний газ були меншими, ніж у лютому того ж року (місяць, у якому відповідачами укладено договір про постачання газу).

Із 01.09.2020 прейскуранти на природний газ із ресурсів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», постачання якого не підпадає під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на НАК «Нафтогаз України», відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», не публікуються на сайті цієї компанії.

При цьому, зменшення ціни товару також прослідковується згідно інформації, наявної на веб-сайті «www.ueex.com.ua», де серед іншого оприлюднено дані про середньозважені ціни на природний газ.

Так, у період з березня по вересень 2020 року (включно) ціни на газ по всіх умовах оплати не перевищували тих цін на товар, які склалися у лютому того ж року, зокрема:

Ресурс (дата фіксації ціни)Середньозв. ціна (по всіх умовах оплати), грн/тис. куб. мСередньозв. ціна (передоплата), грн/тис. куб. мСередньозв. ціна (післяплата), грн/тис. куб. мвересня 2020 (22.09.2020)4 702,904 521,844 853,50серпня 2020 (26.08.2020)4 238,693 560,044 727,24липня 2020 (24.07.2020)4 087,613 031,424 862,82червня 2020 (24.06.2020)3 692,342 800,864 582,35травня 2020 (26.05.2020)3 701,522 526,354 692,85квітня 2020 (23.04.2020)4 698,413 890,974 793,42березня 2020 (26.03.2020)5 303,244 150,005 306,01лютого 2020 (24.02.2020)5 764,304 470,805 796,41

Разом з цим, у даному конкретному випадку (за наявних обставин коливання ціни товару на ринку саме в бік зменшення) відповідачі, згідно умов додаткової угоди № 1 від 30.09.2020, збільшили ціну такого товару на 9,99 %.

Таким чином, жодного належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни та збільшення біржових показників за період з моменту укладення Договору до моменту укладення додаткової угоди №1, ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» не надало, та, як наслідок, її укладення є безпідставним, оскільки підвищено вартість одиниці предмету закупівлі за відсутності законних для цього підстав, чим не дотримано принцип максимальної економії та ефективності, передбачений пунктом 2 частини першої статті 5 Закону.

На підставі листа ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» від 16.09.2020, та долученого експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О-580/01 від 08.09.2020, сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 12.10.2020, якою змінено умови п. 3.2 Договору з 10.09.2020 в частині збільшення ціни за природний газ за 1000 куб. м до 4289,94 грн з ПДВ, або + 20,99% відносно ціни за результатами торгів та Договору.

Крім того, на підставі листа ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» від 01.10.2020, та долученого експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-690/02 від 09.10.2020, сторонами укладено додаткову угоду № 3 від 28.10.2020, якою змінено умови п. 3.2 Договору з 01.10.2020 в частині збільшення ціни за природний газ за 1000 куб. м до 5190,72 грн з ПДВ, або + 33,09% відносно ціни за результатами торгів та Договору.

Також, на підставі листа ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» від 12.10.2020, та долученого експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-761 від 30.10.2020, сторонами укладено додаткову угоду № 4 від 13.11.2020, якою змінено умови п. 3.2 Договору з 15.10.2020 в частині збільшення ціни за природний газ за 1000 куб. м до 5709,78 грн з ПДВ, або + 46,4% відносно ціни за результатами торгів та Договору.

Окрім цього, на підставі листа ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» від 01.11.2020, та долученого експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-807 від 11.11.2020, сторонами укладено додаткову угоду № 6 від 27.11.2020, якою змінено умови п. 3.2 Договору з 16.11.2020 в частині збільшення ціни за природний газ за 1000 куб. м до 6280,74 грн з ПДВ, або + 61,05% відносно ціни за результатами торгів та Договору.

У подальшому, на підставі надісланого ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-34 від 14.01.2021, сторонами укладено додаткову угоду № 8 від 19.01.2021, якою змінено умови п. 3.2 Договору з 01.01.2021 в частині збільшення ціни за природний газ за 1000 куб. м до 6908,76 грн з ПДВ, або + 77,15% відносно ціни за результатами торгів та Договору.

Відтак, сторонами внаслідок підписання Додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 4, № 6 та № 8 збільшено вартість одиниці предмету закупівлі на 77,15 % у порівнянні з ціною визначеної у Договорі, що з урахуванням висновків Верховного Суду суперечить нормам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно яких, обмеження у 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Враховуючи зазначене, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (правовий висновок щодо застосування цієї норми права викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі за № 922/232/22), оскільки суперечать інтересам держави та потребують негайного вжиття необхідних і достатніх заходів реагування, спрямованих на їх усунення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд зазначає, що за загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII). Однак вказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії

Тобто положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару, зокрема і електричної енергії.

Суд також зазначає про те, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Так, Прокурор, звертаючись з позовом у справі, що розглядається, підставою для визнання недійсними додаткових угод №1, 2, 3, 4, 6, 8 до Договору визначив саме положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII.

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

Таким чином з наведеного вбачається, що навіть за умов погодження сторонами Договору можливості зміни ціни природного газу шляхом укладання додаткових угод, факт укладання Договору за результатами проведення процедури закупівлі, встановлює обмеження, визначені Законом. Зокрема, ціна на природний газ може збільшуватись у разі коливання ціни на ринку - обґрунтоване та документально підтверджене, якщо це робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим та не може перевищувати збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10%.

Оскільки, вищевказані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то розрахунок за товар (природний газ) повинен здійснюватися за ціною, визначеною Договором, а саме вартість 1000 м3 газу становить 3899,96 грн.

Упродовж дії Договору (з урахуванням продовження його дії на 2021 рік), Замовнику поставлено 253033,53 м3 природного газу (при цьому, за умовами Договору у його первинній редакції лише у 2020 році товариством було взято на себе зобов`язання щодо поставки 291,4 тис м3 природного), за які Замовником перераховано Постачальнику кошти на суму 1363716,46 грн (з ПДВ), що також підтверджується, листами Відповідача 1 від 16.02.2024 №01/01-09/527 та від 25.03.2024 № 01/01-09/1033, звітом про виконання договору, а також наступними документами:

№ акту приймання-передачіКількість/м3СумаПлатіжні дорученняПримітка: вартість за 1000 м3, підстава226 від 31.03.202047,407 тис м3184 885,6586Договір - 3899,96 грн за 1000 м3271 від 08.05.202018,48095 тис м372 075,04816Договір - 3899,96 грн за 1000 м3303 від 05.06.20205,07108 тис м319 777,03923Договір - 3899,96 грн за 1000 м3331 від 09.07.20205,31946 тис м320 745,7957Договір - 3899,96 грн за 1000 м3359 від 10.08.20204,67810 тис м318 244,43984Договір - 3899,96 грн за 1000 м3375 від 01.10.20205,06980 тис м319 772,031365Договір - 3899,96 грн за 1000 м3397 від 06.10.20201,50423 тис м36 453,061430Д.У. №1 - 4289,94 грн за 1000 м3398 від 12.10.20203,49503 тис м316 492,611431Д.У. №2 - 4718,88 грн за 1000 м3424 від 12.11.20202,26861 тис м311 775,711745Д.У. №3 - 5190,72 грн за 1000 м3425 від 13.11.202017,68081 тис м3100 953,561746Д.У. №4 - 5709,78 грн за 1000 м3475 від 17.12.202026,401 тис м3150 743,91135Д.У. №4 - 5709,78 грн за 1000 м3476 від 18.12.202028,72127 тис м3180 390,851136Д.У. №6 - 6280,74 грн за 1000 м3536 від 22.12.202053,198 тис м3334 122,81146Д.У. №6 - 6280,74 грн за 1000 м3544 від 19.01.20219,24319тис м358 054,071200Д.У. №8 - 6908,76 грн за 1000 м3568 від 21.01.202124,495 тис м3169 230,071201Д.У. №8 - 6908,76 грн за 1000 м3Всього253 033,53 м31 363 716,46

Виходячи із ціни у Договорі, без урахування вказаних вище оскаржуваних додаткових угод, відповідач-1 за поставлений товар повинен був сплатити 986 820,646 грн (з ПДВ) (253033,53 м3 природного газу х 3,89996 грн/м3 = 986 820,646 грн (з ПДВ).

Різниця між сумою коштів, які фактично сплачено лікарнею за постачання природного газу по ціні, згідно з додатковими угодами, та сумою за товар по ціні, визначеною Договором (без урахування оспорюваних прокурором додаткових угод), становить 376 895,81 грн (1363716,46 грн - 986 820,646 грн).

Таким чином, грошові кошти в сумі 376895,81 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-2, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути до бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Щодо доводів ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод», що у залежності від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу, судом враховано наступне.

Ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (правові висновки Великої Палати Верховного Суду згідно постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22).

При цьому, згідно додаткової угоди № 1 від 30.09.2020 сторонами збільшено ціну газу на 9,99 % у порівнянні з ціною, визначеною Договором від 28.02.2020, згідно додаткової угоди № 2 від 12.10.2020 - на 20,99 %, згідно додаткової угоди № 3 від 28.10.2020 - на 33,09 %, згідно додаткової угоди № 4 від 13.11.2020 - на 46,4 %, згідно додаткової угоди № 6 від 27.11.2020 - на 61,05 % та згідно додаткової угоди № 8 від 19.01.2021 - на 77,15 %.

Так, договір від 28.02.2020 № ПГД-25022020-01, істотні умови якого неодноразово змінювалися, укладено за результатами конкурентної процедури закупівлі.

До принципів здійснення публічних закупівель (згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі») віднесені максимальна економія, а також ефективність та пропорційність. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами (ч. 5 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідач-2, приймаючи участь у тендері, погодився із усіма його умовами та за результатами аукціону запропонував найнижчу ціну. Тому, беручи участь у відкритих торгах, пропонуючи найнижчу ціну та укладаючи договір, Відповідач-2 діяв самостійно, ініціативно та на власний ризик, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У даному випадку, виходячи із розміру очікуваної вартості предмета закупівлі (2622600 грн), пропозиції Відповідача-2 (1136450 грн), Відповідачем-1 досягнуто економію коштів на суму більше 1,4 млн гривень.

Водночас, як зазначено вище, з урахуванням укладення оспорюваних прокурором угод мають місце факти суттєвого збільшення ціни за одиницю природного газу та істотного зменшення обсягів його поставки.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував (постанова Суду від 12.09.2019 по справі за №915/1868/18), що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (або ж сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що у свою чергу є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

Так, до загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України) віднесені справедливість, добросовісність та розумність.

У відповідності до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору (на ці обставини неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема, у постанові від 31.05.2022 у справі № 927/515/21). При цьому, необхідно також врахувати сталу та послідовну позицію Верховного Суду (як приклад, постанова від 16.02.2023 по справі за № 903/383/22) з приводу того, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору.

Укладення замовником договору шляхом проведення конкурентної процедури закупівлі встановлює як для останнього, так і для переможця тендеру обмеження, визначені Законом «Про публічні закупівлі».

За загальним правилом (ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі. Водночас, вказана законодавча норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов такого правочину - п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі».

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 525, ст. 526, ч. 1 ст. 651 ЦК України, 188 ГК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов (подібний висновок наведений Верховним Судому у постанові від 07.12.2022 у справі №927/189/22): відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше, ніж на 10 відсотків; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Верховний Суд, розглянувши справу №927/491/19 (постанова від 18.06.2021) відхилив аргументи скаржника про застосування принципу свободи договору (ст.ст. 3, 627 ЦК України), який передбачає право сторін визначати зміст договору на власний розсуд та за згодою сторін вносити будь-які зміни до договору, вказавши, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах.

Також, Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі № 927/56/23 зазначив про те, що право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону.

Відтак, обов`язкові умови, необхідні для зміни ціни за одиницю товару, визначені саме у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Згідно вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення додаткових угод до договору), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.02.2023 у справі №903/366/22 зазначає, що виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Згідно імперативних вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (таким чином, законодавець встановив обов`язкові вимоги з приводу пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку та відсоткове обмеження такого збільшення).

У випадку встановлення недійсності додаткової угоди (додаткових угод) щодо внесення змін до істотних умов правочину (у даному випадку - в частині збільшення ціни за одиницю товару), правовідносини з постачання товару (в даному випадку - природного газу) між споживачем і постачальником у спірний період регулюються договором, а відтак, і поставка природного газу, і його оплата мають здійснюватися відповідно до умов правочину у чинній його редакції.

Отже, Відповідач-1 у даному випадку мав беззаперечне право на отримання природного газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак підписав оспорювані додаткові угоди без надання письмових заперечень чи проведення переговорів з приводу неодноразових пропозицій Відповідача 2 про збільшення ціни. Відповідач 1, будучи стороною договору, розпоряджався бюджетними коштами і таке використання фінансових ресурсів виявилося неефективним, оскільки здійснено ним із порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та засад цивільного законодавства. Верховний Суд неодноразово наголошував, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Зокрема, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 по справі за №913/368/19). Вважаємо, що у даному випадку Відповідач 2 не довів виникнення у нього права змінити вартість природного газу, що поставляється за договором від 28.02.2020 № ПГД-25022020-01 (так, при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним; крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим - його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), оскільки виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

При цьому, відповідачем-2 у відзиві не спростовані доводи прокурора, викладені у позовній заяві щодо неналежного документального обґрунтування коливання цін висновками торгово-промислової палати для укладення додаткових угод до договору про закупівлю товару.

Щодо доводів ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» про неналежний спосіб захисту прав, оскільки в разі укладення договору про закупівлю з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», такий договір є нікчемним, судом враховано наступне.

Відповідачами 28.02.2020 укладено договір на постачання природного газу № ПГД-25022020-01.

Верховний Суд (постанова Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21 та від 31.10.2023 у справі № 913/157/22) зазначав про те, що, вирішуючи аналогічні справи, слід застосовувати норми Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Аналіз змісту спірних додаткових угод (угоди за № 1 від 30.09.2020, № 2 від 12.10.2020, № 3 від 28.10.2020, № 4 від 13.11.2020, № 6 від 27.11.2020 та № 8 від 19.01.2021) свідчить про те, що хоча ці угоди й не містять прямого посилання на норму частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що вступила в дію 19.04.2020), однак відповідачі укладали їх з метою зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків з обґрунтуванням коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не збільшуючи суму закупівлі визначену в договорі. Тобто, правовою підставою для їх укладення фактично були норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, яка діє з 19.04.2020, а не норми пункту 2 частини четвертої статті 36 цього ж Закону у його попередній редакції (до 19.04.2020).

Таким чином, належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконних додаткових угод (угод за № 1 від 30.09.2020, № 2 від 12.10.2020, № 3 від 28.10.2020, № 4 від 13.11.2020, № 6 від 27.11.2020 та № 8 від 19.01.2021) є визнання таких правочинів недійсними у судовому порядку.

Щодо доводів Відповідача-2 щодо спливу строку позовної давності на звернення до суду, судом враховано наступне.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02.04.2020.

За наслідками розгляду справи №910/18489/20 Велика Палата Верховного Суду у п. 100 постанови від 06.09.2023 зробила висновок, що саме з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", а тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим законом (п. 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 13 травня 2024 року.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Враховуючи викладене, Суд вважає, що оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 03.04.2024 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, прокурор звернувся з вимогами до суду першої інстанції в межах позовної давності.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 під час розгляду справи № 905/1907/21 зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.

Окрім цього, Великою Палатою Верховного Суду вказано про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 по справі за № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21, від 09.08.2023 № 924/1283/21.

Крім того, суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є Волинська обласна державна (військова) адміністрація, яка є співпозивачем у справі, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Таким чином, Волинська обласна рада та Волинська обласна державна (військова) адміністрація є органами, уповноваженими на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Луцька окружна прокуратура, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», поінформувала Волинську обласну раду, Волинську обласну державну (військову) адміністрацію про існування порушень інтересів держави (листи прокурора від 29.02.2024 за № 53-1901вих-24, 06.03.2024 за № 53-2063вих-24).

Водночас, жодним із перелічених вище органів не було вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред`явлено до суду позову про визнання недійсними додаткових угод до договору від 28.02.2020 №ПГД-25022020-01, якими збільшувалася ціна за одиницю товару, та стягнення із постачальника природного газу до бюджету коштів, безпідставно отриманих за такими угодами.

У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок, згідно із яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Унаслідок нездійснення позивачами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними. У зв`язку із викладеним, у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується:

- наявним порушенням інтересів держави і необхідністю їх комплексного захисту;

-органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування порушення, не здійснюють захисту інтересів держави. Прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

На виконання зазначених норм Луцькою окружною прокуратурою повідомлено позивачів, зокрема про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позов пред`явлено за наявності належним чином обґрунтованих підстав, визначених у ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України, позовні вимоги є вмотивованими та підтвердженими належними доказами, а позовні вимоги окружної прокуратури підлягають до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на них порівну.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди до укладеного між Комунальним підприємством «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та Приватним акціонерним товариством «Лебединський насіннєвий завод» договору на постачання природного газу від 28.02.2020 № ПГД-25022020-01 (процедура закупівлі: UA-2020-01-08-000426-c), а саме:

2.1) додаткову угоду № 1 від 30.09.2020;

2.2) додаткову угоду № 2 від 12.10.2020;

2.3) додаткову угоду № 3 від 28.10.2020;

2.4) додаткову угоду № 4 від 13.11.2020;

2.5) додаткову угоду № 6 від 27.11.2020;

2.6) додаткову угоду № 8 від 19.01.2021 у частині збільшення ціни за одиницю товару (п.3 додаткової угоди № 8 від 19.01.2021, яким ціну за 1000 кубічних метрів природного газу підвищено до 6908,76 грн з ПДВ).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Лебединський насіннєвий завод» (вул.Заводська,17, с.Лебедин, Звенигородський р-н, Черкаська обл, 20635, код ЄДРПОУ 00388932) на користь Волинської обласної ради (Київський майдан,9, м.Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 00022444) кошти в розмірі 376 895,81 грн (триста сімдесят шість тисяч вісімсоит дев`яносто п`ять гривень 81 коп).

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Лебединський насіннєвий завод» (вул.Заводська,17, с.Лебедин, Звенигородський р-н, Черкаська обл, 20635, код ЄДРПОУ 00388932) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка, 15, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 9528,56 грн (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять вісім гривень 56 копійок) витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради (проспект Президента Грушевського,21 м.Луцьк, 43005, код ЄДРПОУ 01983163) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка, 15, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 9528,56 грн (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять вісім гривень 56 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений 04.06.2024.

Суддя І. О. Гарбар


Суд	Господарський суд Волинської області
Дата ухвалення рішення	04.06.2024
Оприлюднено	05.06.2024
Номер документу	119484224
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —903/324/24

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 04.06.2024 по справі 903/324/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —903/324/24

Рішення від 04.06.2024

Рішення
від 04.06.2024 по справі 903/324/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ