Рішення

від 03.06.2024 по справі 905/474/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2024р. Справа №905/474/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон", м.Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Євроцемтранс", м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 321279,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон", м.Харків звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Євроцемтранс", м.Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 321279,70 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №48 від 20.08.2021 в частині здійснення поставки на суму 200000,00 грн., у зв`язку з чим позивачем додатково нараховані 73334,22 грн. - інфляційних втрат, 14364,16 грн. - 3% річних, 33581,32 грн. пені.

Ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/474/24, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що відповідач у справі електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» не зареєстрував.

02.04.2024 копія ухвали господарського про відкриття провадження у справі направлялась поштовим відправленням на адресу відповідача відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверт повернуто органом поштового зв`язку із довідкою ф. 20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил Правила надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22.

Також, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, задля повідомлення відповідача про розгляд справи 13.05.2024 копія ухвали господарського про відкриття провадження у справі направлялась поштовим відправленням на адресу засновників відповідача відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.

Станом на дату ухвалення рішення відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суть спору та зміст спірних правовідносин.

За змістом позовної заяви, суть спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань на користь позивача, що виникли внаслідок поставки товару позивачем за Договором № 48 від 20.08.2021.

Відносини, що склалися між сторонами підпадають під правове регулювання ст. 6, 11, 509, 530, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, за змістом яких, зокрема, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За сукупністю положень ст. 2, 13, 73, 76, 78 ГПК України, на позивача покладається обов`язок доведення належними та допустимими доказами факту існування між сторонами договірних відносин, здійснення поставки, а також настання строку виконання зобов`язань відповідачем.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Встановлені судом обставини справи.

20.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Євроцемтранс" (покупець) укладений договір поставки № 48 від 20.08.2021, відповідно до п. 1.1, 1.2. якого, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити цемент (далі за текстом - Товар) в кількості та за ціною, передбаченою даним договором. Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що постачається. Зазначаються у специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною час і йшло.

Оплата Товару здійснюється Покупцем в безготівковій формі згідно рахунків на оплату від Постачальника. Рахунок виставляється згідно заявки Покупця, та дійсний до сплати протягом 3-х банківських днів. Рахунки та заявки можуть бути надані в письмовій або електронній формі (пункт 2.3. Договору поставки).

Оплатою визнається факт надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 2.4. Договору поставки).

Сторони дійшли до згоди, що у разі здійснення розрахунків на умовах відстрочення платежу - оплата Товару відбувається Покупцем згідно рахунку не пізніше 3-х (трьох) банківських днів з моменту поставки Товару (пункт 2.5 Договору поставки).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору, винна Сторона несе відповідальність згідно чинному законодавства України (пункт 5.1. Договору поставки).

За порушення терміну оплати Товару Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікові ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 5.4. Договору поставки).

Будь-який спір та/або розбіжності за цим договором, які не можуть бути вирішені шляхом переговорів, піддягають розв`язанню судом в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 7.2. Договору поставки).

Згідно п. 9.1. Договору, будь-які зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово шляхом укладання додаткової угоди та можливі тільки за взаємною згодою Сторін. Всі додаткові угоди є невід`ємною частиною цього Договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладання Сторонами та діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1. Договору).

Договір підписаний представниками сторін.

Актом звірки взаємних розрахунків за період 20.08.2021 30.09.2021 між Позивачем та

Відповідачем за договором №48 від 20.08,2021 року підтверджується відсутність заборгованості з виконання зобов`язань за Договором поставки станом на 30.09.2021.

01.10.2021 між сторонами спору укладено додаткову угоду до договору поставки №48 від 20.08.2021 року (далі за текстом - Додаткова угода), якою зокрема пункти 3.1., 3.9., 3.10. Договору поставки викладено в іншій редакції: « 3.1. Поставка Товару здійснюється залізничним транспортом або автомобільним транспортом на умовах самовивезення Покупцем зі складу Постачальника. 3.9. У разі поставки Товару автомобільним транспортом, обов`язки Постачальника з поставки вважаються виконаними з моменту завантаження Товару на транспортний засіб Покупця і передачі Товсту уповноваженому представникові Покупця згідно видаткової накладної. З цього ж моменту від Постачальника до Покупця переходить право власності, а також ризик випадкової загибелі та пошкодження Товару. 3.10. У разі поставки товару автомобільним транспортом, датою поставки товару та переходу права власності вважається дата відвантаження товару, вказана у видатковій накладній».

На виконання умов договору позивач у період з 02.10.2021 по 08.10.2021 здійснив поставку товару відповідачу на суму 834975,16 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 0210-1 від 02.10.2021 року - портландцементу ПЦ ІІ/А-В-500Р-Н насипом у кількості 69,55 тон на загальну вартість 170049,75 гривень (з ПДВ);

- №0610-1 від 06.10.2021 року - шлакопортландцементу ДСТУ Б В.2.7-46:2010 ШПЦ ІІІ/А-400 навал у кількості 18,35 тон на загальну вартість 35232,00 гривень (з ПДВ);

- №0610-2 від 06.10.2021 року - шлакопортландцементу ДСТУ Б В.2.7-46:2010 ШПЦ ІІІ/А-400 навал у кількості 20,3 тон на загальну вартість 38976,00 гривень (з ПДВ);

- №0610-3 від 06.10.2021 року - шлакопортландцементу ДСТУ Б В.2.7-46:2010 ШПЦ ІІІ/А-400 навал у кількості 22,48 тон на загальну вартість 43161,60 гривень (з ПДВ);

- №0710-1 від 07.10.2021 року - шлакопортландцементу ДСТУ Б В.2.7-46:2010 ПЦ ІІ/А-Ш-500Р-Н навал у кількості 22,67 тон на загальну вартість 52979,80 гривень (з ПДВ);

- №0710-2 від 07.10.2021 року - шлакопортландцементу ДСТУ Б В.2.7-46:2010 ШПЦ ІІІ/А-400 навал у кількості 20,64 тон на загальну вартість 39628,80 гривень (з ПДВ);

- №0710-3 від 07.10.2021 року - шлакопортландцементу ДСТУ Б В.2.7-46:2010 ШПЦ ІІІ/А-400 навал у кількості 20,56 тон на загальну вартість 39475,20 гривень (з ПДВ);

- №0710-4 від 07.10,2021 року - шлакопортландцементу- ДСТУ Б В,2.7-46:2010 ПЦ ІІ/А-Ш-500Р-Н навал у кількості 18,53 тон на загальну вартість 43304,62 гривень (з ПДВ);

- №0810-1 від 08.10.2021 року - шлакопортландцементу ДСТУ Б В.2.7-46:2010 ПЦ ІІ/А-Ш-500Р-Н навал у кількості 22,51 тон на загальну вартість 52605,88 гривень (з ПДВ);

- №0810-2 від 08.10.2021 року - портландцементу ПЦ ІІ/А-В-500Р-Н насипом у кількості 62 тон на загальну вартість 151590,00 гривень (з ПДВ);

- №0810-3 від 08.10.2021 року - портландцементу ПЦ ІІ/А-В-500Р-Н насипом у кількості 68,7 тон на загальну вартість 167971,50 гривень (з ПДВ).

У період з 12.10.2021 по 30.12.2021 відповідач частково сплатив заборгованість на загальну суму 634975,16 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: №993 від 12.10.2021 на суму 170049,76 грн., №1014 від 29.10.2021 на суму 200000,00 грн., №106 від 24.11.2021 на суму 24925,40 грн., №8 від 26.11.2021 на суму 40000,00 грн., №120 від 03.12.2021 на суму 20000 грн., №130 від 16.12.2021 на суму 30000,00 грн., №138 від 28.12.2021 на суму 20000,00 грн., №146 від 30.12.2021 на суму 130000,00 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору поставки у загальному розмірі 200000,00 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на порушення відповідачем умов договору поставки.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами Договору поставки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки позивачем товару відповідачу у період з 02.10.2021 по 08.10.2021 на загальну суму 834975,16 грн. підтверджений видатковими накладними та відповідачем не оспорений.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Враховуючи положення пункту 2.3, 2.5 договору, оплата товару відбувається покупцем згідно рахунку не пізніше 3-х (трьох) банківських днів з моменту поставки товару.

Доказів виставлення рахунку суду не надано.

Проте, рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку оплатити виконані роботи (поставлений товар).

При цьому, суд зазначає, що у видаткових накладних вказані банківські реквізити позивача та вказані суми, які підлягали до сплати.

Згідно наданих суду платіжних інструкцій в рахунок часткового погашення заборгованості за поставлений товар відповідачем перераховано позивачу 634975,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вище наведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару, у останнього виникло зобов`язання з його оплати.

З огляду на наведені норми закону, враховуючи, що наявність заборгованості за поставлений товар відповідачем не спростована, суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 200000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення 73334,22 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2021 до січня 2024, 14364,16 грн. - 3% річних за період з 15.10.2021 до 06.03.2024, 33581,32 грн. пені (183 дня) за період з 06.09.2023 до 06.03.2024, господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов`язання мало бути виконано, а нарахування господарської санкції у вигляді пені здійснюється за шість місяців прострочення виконання зобов`язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

У постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20 Верховний Суд дійшов висновку, що приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно договору поставки сторони узгодили, що за порушення терміну оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікові ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 5.4. Договору поставки).

Вказаний пункт договору поставки не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.

Умова, передбачена п. 5.4 договору ("за кожен день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, в даному випадку, пеню належить рахувати окремо за кожною накладною з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано але в межах періоду, визначеного позивачем.

Враховуючи приписи ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та умови пункту 2.5 договору поставки початком періоду прострочення і можливого нарахування пені (так само процентів річних, інфляційних втрат) є такі дати: за накладною від 02.10.2021 початком періоду прострочення є 07.10.2021, за накладною від 06.10.2021 - 12.10.2021, за накладною від 07.10.2021 - 13.10.2021, за накладною від 08.10.2021 - 15.10.2021 (14.10.2021 припадає на вихідний день).

Поряд з цим, відповідно до пункту 7 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 №211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 09.12.2020 №1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 на всій території України.

Разом з цим, визначений позивачем період нарахування пені (з 06.09.2023 до 06.03.2024) не відповідає положенням 232 ГК України, оскільки починається не з першого дня прострочення відповідачем грошового зобов`язання по кожній з накладних, виходить за межі шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та не підпадає в межі дії карантину в Україні (з 12.03.2020 до 30.06.2023).

Враховуючи, що позивачем не вірно визначено початок перебігу періоду нарахування пені, та беручи до уваги, що згідно ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто в даному випадку суд не може визначати нові періоди нарахування штрафних санкцій, вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розрахунок 3% річних за період з 15.10.2021 по 06.03.2024, суд встановив, що сума річних складає 14364,16 грн., у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розрахунок інфляційних втрат за загальний період з жовтня 2021 по січень 2024 суд встановив, що сума інфляційних втрат складає 73334,22 грн., у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно приписів ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 10000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.02.2023, копію додаткової угоди № 3 від 06.03.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.02.2023, копію ордеру серії АХ № 1176595 на надання правової (правничої) допомоги від 06.03.2024,

Згідно додаткової угоди № 3 від 06.03.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.02.2023 адвокатським об`єднанням Справар були надані послуги на загальну суму 10000,00 грн., з яких: 1000,00грн. правова консультація клієнта з приводу дійсних обставин справи, складання правового висновку; 1500,00 грн. дослідження судової практики у аналогічних правовідносинах; 7500,00 грн. збирання доказів та складання позовної заяви про стягнення заборгованості.

Таким чином, на підставі наданих суду доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягають сплаті позивачем, підтвердженою є сума 10000,00 грн.

В силу ч.2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та стягненню з відповідача підлягає сума 8954,76 грн. таких витрат.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Євроцемтранс" про стягнення заборгованості в розмірі 321279,70 грн. задовольнити частково - в сумі 287698,38грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Євроцемтранс" (84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Олекси Тихого, б.14; ідентифікаційний код 41768932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" (61001, м.Харків, провулок Поштовий, б.5; ідентифікаційний код 36987543) 200000,00 грн. - заборгованості, 73334,22 грн. - інфляційних втрат, 14364,16 грн. - 3% річних; 8954,76 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, 4315,48 грн. - витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз