Рішення

від 04.06.2024 по справі 910/1043/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2024Справа № 910/1043/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Будматеріали"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

про стягнення 46988,02 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-Будматеріали" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" про стягнення за договором поставки від 09.11.2021 № 26-21/РБМ основного боргу в розмірі 29120 грн., пені в розмірі 5090,02 грн., штрафу в розмірі 2912 грн., інфляційних втрат у розмірі 8260,01 грн. та трьох процентів річних у сумі 1605,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу на юридичну адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 29120 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.11.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 26-21/РБМ, згідно з пунктом 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та па умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю пісок річковий (далі - Товар), а Покупець зобов`язується своєчасно приймати та оплачувати Товар на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору асортимент, ціна Товару, кількість та вартість кожної конкретної партії Товару, що поставляється за цим Договором протягом строку його дії, визначаються згідно Замовлень та вказуються у товарно-транспортних та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору, інших документах, за якими був поставлений Товар, далі - накладні.

Ціна Товару та вартість кожної окремої партії Товару вказується у видаткових накладних на кожну окрему партію Товару (пункт 3.1 договору).

У пункті 3.4 договору зазначено, що оплата вартості Товару проводиться Покупцем в наступному порядку та у строки: оплата Товару за цим Договором здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту поставки відповідної партії Товару (пункт 3.4.1); оплата Товару може бути здійснена Покупцем па умовах 100% передоплати. При цьому Постачальник, на підставі Замовлення Покупця па поставку, формує рахунок-фактуру на 100% передплату для кожної конкретної партії Товару (пункт 3.4.2).

Як слідує з наданої до позовної заяви копії договору поставки від 09.11.2021 № 26-21/РБМ, останній сторонами не підписаний.

У той же час, 22.02.2022 сторонами підписано електронними підписами видаткову накладну № 128 на поставку піску річкового із послугами зважування та навантажування на суму 29120 грн. із ПДВ, в якій міститься посилання на договір від 09.11.2021 № 26-21/РБМ.

Також сторонами підписано електронними підписами акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.09.2022-30.09.2022 за договором поставки від 09.11.2021 № 26-21/РБМ, в якому відповідачем визнано заборгованість перед позивачем на суму 29120 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 16.02.2024 відповідач сплатив на рахунок позивача грошові кошти в сумі 29120 грн. згідно з платіжною інструкцією № 164 із зазначенням у призначенні платежу «за пісок річковий згідно акт звірки станом на 31.10.2023, у т.ч. ПДВ 20 % 4853,33 грн.».

Крім того, позивачем долучено акт звірки взаємних розрахунків за період квітень 2021 року - жовтень 2023 року за договором поставки від 09.11.2021 № 26-21/РБМ, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.10.2023 становить 29120 грн.

Таким чином, ухвалою суду закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 29120 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною 3 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Отже, якщо договір поставки хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний.

З огляду на те, що на виконання договору поставки від 09.11.2021 № 26-21/РБМ позивачем поставлено відповідачу товар, за фактом чого сторонами підписано видаткову накладну від 22.02.2022 № 128 та акти звіряння взаємних розрахунків за період 01.09.2022-30.09.2022, квітень 2021 року - жовтень 2023 року, а також приймаючи до уваги здійснення відповідачем оплати за товар (із посиланням на акт звірки за договором), суд дійшов висновку про укладеність відповідного договору поставки від 09.11.2021 № 26-21/РБМ.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.6 договору за порушення строків, передбачених п. 3.4. Договору, та у випадку, якщо Додатковими угодами до цього Договору будуть визначені інші умови оплати, ніж передбачені п. 3.4.1. п. 3.4. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день такої прострочки від суми простроченого платежу. У разі прострочення оплати понад 20 (двадцять) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Положеннями статті 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наведені приписи законодавства не враховані позивачем при визначені початку періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.

Виходячи з умов пункту 3.4.1 договору, відповідач мав оплатити товар за видатковою накладною від 22.02.2022 № 128 протягом 5 (п`яти) банківських днів, тобто до 01.03.2022 включно, відтак прострочення мало місце з 02.03.2022 року.

Отже, здійснивши арифметичний перерахунок пені за період з 02.03.2022 до 31.08.2022 (у межах визначеного позивачем періоду) на суму боргу 29120 грн., суд дійшов висновку стягнути з відповідача 5 074,06 грн. пені. При цьому, нарахований позивачем штраф у розмірі 10% від 29120 грн. підлягає стягненню в заявленому розмірі 2912 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню нараховані на суму боргу 29120 грн. за період з 02.03.2022 до 31.12.2023 три проценти річних у сумі 1603,59 грн. та 8260,01 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також на відповідача покладається судовий збір у частині позовних вимог, провадження по яким закрито, згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Будматеріали" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 1-Д; ідентифікаційний код 19130159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Будматеріали" (03113, м. Київ, пр-т Перемоги, 62-Б, офіс 5, другий поверх; ідентифікаційний код 39378939) 5 074 (п`ять тисяч сімдесят чотири) грн. 06 коп. пені, 2912 (дві тисячі дев`ятсот дванадцять) грн. штрафу, 1603 (одну тисячу шістсот три) грн. 59 коп. трьох процентів річних, 8260 (вісім тисяч двісті шістдесят) грн. 01 коп. інфляційних втрат, а також 3026 (три тисячі двадцять шість) грн. 82 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 18,36 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова