Рішення

від 23.05.2024 по справі 914/67/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 Справа № 914/67/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтенсів Іст"

про розірвання трудового договору та припинення трудових відносин

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтенсів Іст" про розірвання трудового договору та припинення трудових відносин. Зокрема позивач у позовній заяві просить розірвати трудовий договір між ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтенсів Іст" (ідентифікаційний код: 41280327) від 01.09.2020 та припинити трудові відносини з внесенням змін до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтенсів Іст", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у реєстраційній справі №14151020000041526 від 12.04.2017.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача подав клопотання (вх.№13712/24 від 21.05.2024) про долучення до матеріалів справи довідки з національного судового реєстру Республіки Польща, перекладеної на українську мову та завірену нотаріально від 20.12.2019 та копію нотаріального доручення з перекладом на українську мову від 21.11.2019.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою. Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

Протоколом №1 установчих зборів ТзОВ «Ін темпоріс Україна» від 10.04.2017 було, зокрема, створено ТзОВ «Ін темпоріс Україна» (код ЄДРПОУ: 41280327) та вирішено призначити ОСОБА_1 на посаду директора ТзОВ «Ін темпоріс Україна».

04.05.2017 видано наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТзОВ «Ін темпоріс Україна» та внесено відмітку до трудової книжки ОСОБА_1 .

Протоколом №3 загальних зборів ТзОВ «Ін темпоріс Україна» від 22.02.2018 змінено назву з ТзОВ «Ін темпоріс Україна» на ТзОВ «Інтенсів Іст».

01.09.2020 між ТзОВ «Інтенсів Іст» (роботодавець) та ОСОБА_1 (працівник) укладено трудовий договір, відповідно до умов якого роботодавець приймає працівника на посаду директора, а працівник зобов`язується особисто виконувати її у відповідності до умов договору, правил внутрішнього трудового розпорядку та посадових інструкцій роботодавця.

Згідно з пунктом 2.2.2. трудового договору, договір укладається на невизначений строк і діє до моменту його розірвання з підстав, передбачених чинним трудовим законодавством України. Якщо строк договору завершився, працівник продовжує виконувати роботу і жодна із сторін не вимагає припинення такого договору, цей договір вважається поновленим на невизначений строк.

Відповідно до пункту 8.1.1. трудового договору, розірвання цього договору можливе: за ініціативою працівника; за ініціативою роботодавця; за згодою сторін; за закінченням строку дії договору.

Пунктом 8.2.1. договору передбачено, що працівник має право розірвати цей договір за власною ініціативою в будь-який момент шляхом направлення відповідної заяви про звільнення за 14 (чотирнадцять) календарних днів до бажаної дати звільнення.

Пунктами 11.7., 11.18. та 11.19. статуту ТзОВ «Інтенсів Іст» передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених статутом Товариства та чинним законодавством України, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства; на вимогу наглядової ради Товариства; на вимогу учасника або учасників Товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу Товариства. Порядок скликання загальних зборів учасників товариства: загальні збори учасників скликаються виконавчим органом Товариства. Виконавчий орган Товариства скликаються загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику Товариства.

Відповідно до пунктів 11.20.-11.22. статуту, виконавчий орган Товариства зобов`язаний повідомити учасників Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників. Повідомлення про проведення загальних зборів Товариства, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту Товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Відповідно до заяви від 12.10.2023 адресованій ТзОВ «Інтенсів Іст» ОСОБА_1 повідомив загальні збори учасників ТзОВ «Інтенсів Іст» про те, що він має намір звільнитися із займаної посади в порядку ст.38 КЗпП України, та просить звільнити його з 26.10.2023.

Згідно з протоколом скликання загальних зборів учасників ТзОВ «Інтенсів Іст» від 12.10.2023 директором ТзОВ «Інтенсів Іст» ОСОБА_1 скликано загальні збори учасників товариства та запропоновано провести їх 21.11.2023 об 11:00 за місцезнаходженням ТзОВ «Інтенсів Іст»: 79017, м. Львів, вул. Водогінна, будинок 2, офіс 06.

Порядок денний зборів: звільнення з займаної посади директора ТзОВ «Інтенсів Іст»; призначення нового директора (керівника) ТзОВ «Інтенсів Іст»; проведення відповідних змін в ЄДР.

Заява про звільнення від 12.10.2023 та протокол скликання загальних зборів від 12.10.2023 були надіслані на адресу єдиного учасника товариства Повне товариство " ОСОБА_3 Повне товариство" (Польща, м. Варшава, вул. Алеї Єрозолімські №56 С) 12.10.2023.

Відправлення (трекінг: №RJ790769283UA), що було відправлено 12.10.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідає адресі зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дане відправлення 25.10.2023 року повернуто відправнику: одержувач відсутній під час доставки, 20.11.2023 року відправлення повернуто відправнику.

Заява про звільнення від 12.10.2023 та протокол скликання загальних зборів від 12.10.2023 були також надіслані на адресу, яка відома позивачу як додаткова адреса ( АДРЕСА_2 ) на ім`я Повне Товариство "Дарошевська, Стемпняк, Вуйтович Повне Товариство". Відправлення (трекінг: №RJ790769270UA) вручено адресату в Польщі 26.10.2023.

Відповідно до протоколу №1 від 21.11.2023 загальних зборів учасників (засновників) ТзОВ «Інтенсів Іст», що підписаний директором ТзОВ «Інтенсів Іст» у присутності свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_3 , у період з 10:00 по 14:45 21.11.2023 жоден представник від учасника ТзОВ «Інтенсів Іст» Повного товариства "Дарошевська Стемпняк Вуйтович Повне Товариство» не з`явився.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтенсів Іст" та просить розірвати трудовий договір між ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтенсів Іст" (ідентифікаційний код: 41280327) від 01.09.2020 та припинити трудові відносини з внесенням змін до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтенсів Іст", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у реєстраційній справі №14151020000041526 від 12.04.2017.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина 1 статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України). Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі N 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі N 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі N 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі N 127/21764/17).

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №448/362/22.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до статті 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Частиною 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" унормовано, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (частина 1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Як вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі суду від 08.02.2023 у справі 127/27466/20, відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор, виконавчий орган), як будь-який інший працівник, дійсно має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, втім рішення про таке звільнення має бути прийняте загальними зборами товариства.

Як вбачається із матеріалів справи, заява про звільнення від 12.10.2023 та протокол скликання загальних зборів від 12.10.2023 були надіслані на адресу єдиного учасника товариства Повне товариство "Дарошевська Стемпняк Вуйтович Повне товариство" (Польща, м. Варшава, вул. Алеї Єрозолімські №56 С) 12.10.2023, однак відправлення (трекінг: №RJ790769283UA), що було відправлено на адресу, яка відповідає адресі зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 25.10.2023 повернуто відправнику (причина повернення: одержувач відсутній під час доставки). 20.11.2023 вказане відправлення повернуто відправнику.

Як також встановлено судом, заява про звільнення від 12.10.2023 та протокол скликання загальних зборів від 12.10.2023 були також надіслані на адресу, яка відома позивачу як додаткова адреса (WARSZAWA, 00-764 ul. JANA III SOBIESKIEGO 112/66 POLSKA) Повне Товариство "Дарошевська, Стемпняк, Вуйтович Повне Товариство". Відправлення (трекінг: №RJ790769270UA) вручено адресату 26.10.2023.

Разом з цим, як вказано в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2023 у справі 127/27466/20, колегія суддів акцентує увагу на тому, що звільненням посадової особи товариства дещо ускладнює процес розірвання трудових відносин, адже директор товариства є не лише найманим працівником юридичної особи, а й виконує функції щодо управління нею, порядок його призначення та звільнення суттєво відрізняється від порядку, установленого для інших працівників.

Тобто, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства і за правовими наслідками відрізняється від припинення трудового договору, визначеного трудовим законодавством.

Для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її роботодавцю, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення або ініціювати таке звільнення, якщо скликання загальних зборів віднесено до компетенції іншого органу/посадової особи товариства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 навела свою правову позицію щодо правової природи відносин, що існують між товариством з обмеженою відповідальністю та його директором, який ініціював своє звільнення з цієї посади, і про те, у який спосіб директор товариства, якого позбавлено можливості звільнитись, може ефективно захистити відповідне право.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п`яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. (частини 1 та 2 статті 97 ЦК України). Частинами 1 - 4 статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону №2275-VIII).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина 1 статті 29 Закону №2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини 2 статті 30 Закону №2275-VIII). Разом з тим Закон №2275-VIII також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору. Відтак чинна редакція Закону № 2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина 1 статті 99 ЦК України, пункт 7 частини 2 статті 30 Закону №2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина 2 статті 38 Закону №2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 призначений на посаду директора згідно з протоколом №1 установчих зборів ТзОВ «Ін темпоріс Україна» від 10.04.2017 (ТзОВ «Ін темпоріс Україна» змінило назву на ТзОВ «Інтенсів Іст» згідно з протоколом №3 загальних зборів від 22.02.2018.).

При цьому як встановлено судом, 01.09.2020 між ТзОВ «Інтенсів Іст» (роботодавець) та ОСОБА_1 (працівник) укладено трудовий договір, відповідно до умов якого роботодавець приймає працівника на посаду директора, а працівник зобов`язується особисто виконувати її у відповідності до умов договору, правил внутрішнього трудового розпорядку та посадових інструкцій роботодавця.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, суд враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 наведено правову позицію щодо умов припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства за його ініціативою.

Як вже зазначалося, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина 1 статті 98 ЦК України). Статтею 31 Закону №2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону №2275-VIII, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Відповідно до положень частин 2, 5 та 11 статті 32 Закону №2275-VIII, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Беручи до уваги наведене, директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. При цьому директор має дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач дотримався визначеного законом та статутом порядку скликання загальних зборів учасників товариства з власної ініціативи, надіславши 12.10.2023 єдиному учаснику товариства заяву про звільнення від 12.10.2023 та протокол скликання загальних зборів від 12.10.2023, із зазначенням у повідомленні порядку денного, до якого включив питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора.

Однак як стверджує позивач та як вбачається із матеріалів справи, 21.11.2023 у період з 10:00 по 14:45 за адресою АДРЕСА_3 жоден представник від єдиного учасника ТзОВ «Інтенсів Іст» Повного товариства "Дарошевська Стемпняк Вуйтович Повне Товариство» не з`явився, про що директором ТзОВ «Інтенсів Іст» у присутності свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 складено протокол №1 від 21.11.2023.

Тобто, як вбачається із матеріалів справи, загальні збори учасників товариства, скликані на 21.11.2023, не відбулись, тому на зборах не було прийнято жодних рішень, в тому числі рішення про звільнення позивача з посади директора ТзОВ «Інтенсів Іст».

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як директора товариства за рішенням зборів учасників товариства.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що наведена в ухвалі суду від 08.02.2023 у справі 127/27466/20, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів керівника товариства у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), як визначено у постановах від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Пунктом 11.40. статуту передбачено, зокрема, що у разі припинення повноважень виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

Отже в даному випадку такий спосіб захисту прав та законних інтересів позивача як припинення трудових відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтенсів Іст" і розірвання трудового договору від 01.09.2020, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтенсів Іст" є належним та ефективним.

Щодо вимоги про внесення змін до відомостей про керівника товариства, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань необхідно зазначити таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, щоб дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 в справі № 910/7164/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено, в тому числі, висновок про те, що наявність повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, виходячи із вищевикладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням змін до відомостей про керівника товариства, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку позов задовольнити. Зокрема з врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтенсів Іст» з дати набрання рішенням суду законної сили з внесенням змін до відомостей про керівника ТзОВ «Інтенсів Іст», що містяться Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у реєстраційній справі №14151020000041526 від 12.04.2017 та розірвати трудовий договір від 01.09.2020.

Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн, що підтверджується квитанцією №1980-4789-0198-9011 від 26.12.2023.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтенсів Іст" (79017, місто Львів, вулиця Водогінна, будинок 2, офіс 06, ідентифікаційний код 41280327) з дати набрання рішенням суду законної сили, з внесенням змін до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтенсів Іст", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у реєстраційній справі №14151020000041526 від 12.04.2017 та розірвати трудовий договір від 01.09.2020, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтенсів Іст" (79017, місто Львів, вулиця Водогінна, будинок 2, офіс 06, ідентифікаційний код 41280327).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтенсів Іст" (79017, місто Львів, вулиця Водогінна, будинок 2, офіс 06, ідентифікаційний код 41280327) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.06.2024.

Суддя Петрашко М.М.