Рішення

від 29.05.2024 по справі 914/869/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024 Справа № 914/869/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ковальська сировина, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства ТІК-В, с. Верин Львівської області

про стягнення 53 789, 08 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Смітюх С.В.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ковальська сировина до відповідача: Приватного підприємства ТІК-В про стягнення 53 789, 08 грн за неналежне виконання договору поставки № 25 від 01.09.2022.

Хід розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 08.05.2024.

Ухвалою суду від 08.05.2024 розгляд справи відкладено на 29.05.2024.

У судове засідання 29.05.2024 сторони явку повноважних представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 25 від 01.09.2022 в частині оплати за поставлений товар на суму 41 770, 03 грн. Також за прострочення виконання зобов`язання позивач заявив до стягнення 8 241, 24 грн пені, 2 423, 59 грн 10% річних та 1 354, 22 грн інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позов не подав, щодо заявлених вимог в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

01 вересня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська сировина» (Постачальник) та Приватне підприємство «Тік-В» (Покупець) уклали договір поставки № 25 (далі - договір), пунктом 1.1. якого передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця на умовах цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити пісок будівельний, вапняк для дорожніх робіт та вапно, які надалі іменуються «Товар», в асортименті та за цінами, передбаченими в Додатку №1, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору Товар поставляється Покупцю партіями на підставі погоджених Постачальником заявок Покупця, які направляються Постачальнику по телефону або на електронну пошту, які зазначені в розділі 10 цього Договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки, якщо інше не передбачено в Додатках.

Датою поставки і датою переходу права власності є дата зазначена в видатковій накладній (абзац 3 пункту 2.3. договору).

Відповідно до пункту 4.3. договору Покупець здійснює 100 % передоплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) днів з дати виставлення рахунку, якщо інше не передбачено в Додатках. Але незалежно від строку оплати, Покупець повинен повністю сплатити поставлений Товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника.

Відповідальність сторін погоджена у розділі 5 договору, зокрема, у пункті 5.2. зазначено, що в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

На виконання умов договору позивач впродовж 08.11.2022 по 22.08.2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 144 826, 03 грн, що підтверджено видатковими накладними: від 08.11.2022 на суму 39 096, 00 грн, від 09.11.2022 на суму 15 120, 00 грн, від 25.02.2023 на суму 41 640, 00 грн та від 22.08.2023 на суму 48 970, 03 грн.

Відповідач сплатив позивачу 103 056, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: 01.12.2022 43 200, 00 грн, 21.08.2023 52 656, 00 грн та 7 200, 00 грн.

10 листопада 2023 року позивач скерував відповідачу претензію про оплату заборгованості на суму 41 770, 03 грн та санкцій, яку відповідач отримав 14.11.2023.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Таким чином позивач просив стягнути з відповідача 41 770, 03 грн основного боргу, 8 241, 24 грн пені, 2 423, 59 грн 10% річних та 1 354, 22 грн інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами у справі укладено договір поставки № 25 від 01.09.2022.

До позовної заяви позивач долучив належним чином оформлені видаткові накладні на загальну суму 144 826, 03 грн, як доказ виконання умов договору поставки. Накладні підписані обома сторонами, містять посилання на договір та не містять жодних зауважень. Тому позивач підтвердив належними та допустимими доказами факт поставки товару на загальну суму 144 826, 03 грн.

Відповідач оплатив позивачу 103 056, 00 грн.

Тобто неоплаченою частково залишилась накладна від 22.08.2023 на суму 41 770, 03 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У договорі сторони погодили передоплату товару.

Проте матеріали справи не містять доказів повної оплати накладної від 22.08.2023. Неоплаченою залишилась заборгованість на суму 41 770, 03 грн.

Отже позивач підтвердив, а відповідач не спростував наявність основної заборгованості на суму 41 770, 03 грн, строк оплати якої настав. Тому позовні вимоги в частині заявленого до стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 10% річних.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.2. договору сторони погодили відповідальність за несвоєчасну оплату товару - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми. Також сторони продовжили строк нарахування пені та позовну давність до 3 років.

Позивач нарахував відповідачу 8 241, 24 грн пені, 2 423, 59 грн 10% річних за період з 22.08.2023 по 20.03.2024 та 1 354, 22 грн інфляційних втрат за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року.

Перевіривши розрахунки, суд встановив, що такі є правильними.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 41 770, 03 грн основного боргу, 8 241, 24 грн пені, 2 423, 59 грн 10% річних та 1 354, 22 грн інфляційних втрат.

Щодо судового збору.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства ТІК-В (місцезнаходження: 81635, Стрийський р-н, Львівська обл., село Верин, вулиця Біласа І Данилишина, будинок, 57, ідент. код: 36450226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковальська сировина (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок, 100, ідент. код: 44798048) 53 789, 08 грн заборгованості та 3 028, 00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.06.2024.

Суддя Галамай О.З.