Рішення

від 23.05.2024 по справі 914/404/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 Справа № 914/404/24

За позовною заявою Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Вальтер», м.Львів

про: припинення права власності на будівлю нежитлового приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899371) загальною площею 41,3 кв.м. на вул.Грінченка 2а у м.Львові та скасування державної реєстрації права власності на неї

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: О.М.Наконечна представник

Від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024, справу №914/404/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 14.02.2024 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 05.03.2024.

Ухвалами від 05.03.2024, від 28.03.2024 та від 09.04.2024 відкладено судове засідання

Ухвалою від 07.05.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2024 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судове засідання 23.05.2024 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відзив від відповідача до суду не надходив. Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Як зазначено в позові право власності на об`єкт по Грінченка, 2а (реєстраційний номер майна 35899371) було зареєстровано 30.01.2012 за ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» на підставі рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2011 у справі № 5015/4675/11, відповідно до якого визнано за ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» право власності на будівлю нежитлового приміщення загальною площею 41,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Грінченка, 2а.

В подальшому між Приватним підприємством «Вальтер» та ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» укладено договір купівлі-продажу від 29.02.2012 №860, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І.

19.04.2012 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано за Приватним підприємством «Вальтер» право власності на будівлю нежитлового приміщення загальною площею 41,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, 2а (реєстраційний номер майна 35899371).

12.03.2013 Львівським апеляційним господарським судом прийнято постанову по вказаній справі, якою скасовано рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2011 у справі №5015/4675/11.

За твердженням позивача на даний момент у державному реєстрі права власності на нерухоме майно наявна наступна інформація: Реєстрація права власності на будівлю нежитлового приміщення загальною площею 41,3 кв.м за Приватним підприємством «Вальтер» на вул. Грінченка, 2а (реєстраційний номер майна 35899371).

Водночас, позивач звернув увагу, що з моменту укладення вказаних договорів купівлі- продажу власник об`єкта Приватне підприємство «Вальтер» не зверталося до Львівської міської ради та її виконавчих органів з проханням оформлення права користування/власності на земельну ділянку, на якій розміщено об`єкт, що був предметом купівлі-продажу. Натомість вказаний об`єкт знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності та станом на момент подання цього позову не передана в користування третім особам.

Згідно з листом управління архітектури та урбаністики від 08.06.2023 № 4- 2401-7639, вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва) на вул. Грінченка, 2а у м. Львові не надавались.

Відповідно до листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 13.06.2023 № 4-0006-7915 згідно з даними з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва документи щодо виконання будівельних робіт на об`єкт за адресою: м.Львів, вул. Грінченка, 2а що були б зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю - відсутні.

Відповідно до листа управління державного контролю за використанням та охороною земель від 03.11.2023 № 4-2412-14793 на виконання наказу департаменту містобудування від 07.06.2023 № 157 спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель за участю управління архітектури та урбаністики проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою м.Львів, вул. Грінченка, 2а, за результатами чого складено акт від 08.06.2023 № 227. Відповідно до проведеного обстеження встановлено, що земельна ділянка на вул. Грінченка, 2а у м.Львові знаходиться в межах функціональної зоні ТР - 2 та Ж- 3, а також, що будівлі нежитлового приміщення загальною плошею 41,3 кв.м, зареєстрованою за адресою: м. Львів, вул. Б. Грінченка, 2а у м. Львові, не виявлено.

Згідно з листом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14.06.2023 при обстежені території прилеглої до будинку 2а на вул. Грінченка, об`єкту площею 41,3 кв.м. на вул. Грінченка, 2а не виявлено.

У листі Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради №4-2403-10173 від 31.07.2023 зазначено, що інформація щодо прийнятих Львівською міською радою рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі площею 41,3 кв.м за адресою: вул. Грінченка, 2а, м. Львів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:35899371) в управлінні земельних ресурсів відсутня. Одночасно повідомлено, що інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35899371) управлінні земельних ресурсів відсутня.

Таким чином, позивач звернув увагу, що державна реєстрація права власності на неіснуючий об`єкт на земельній ділянці комунальної власності порушує права власника такої земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка не в змозі нею розпорядитися.

Подаючи позов до Господарського суду Львівської області, Львівська міська рада просить відновити становище, яке існувало до порушення, припинити право власності Приватного підприємства «Вальтер» на будівлю нежитлового приміщення, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35899371) загальною площею 41,3 кв.м. на вул. Грінченка, 2а у м. Львові та скасувати державну реєстрацію права власності Приватного підприємства «Вальтер» на будівлю нежитлового приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35899371) загальною площею 41,3 кв.м, на вул. Грінченка, 2а у м. Львові.).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.

Відтак, виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України, презюмується належність земельних ділянок на території міста Львова територіальній громаді міста з визначенням її власником Львівської міської ради.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема, нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Львівська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки) виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Право власності на об`єкт по Грінченка, 2а (реєстраційний номер майна 35899371) було зареєстровано 30.01.2012 за ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 у справі № 5015/4675/11, відповідно до якого визнано за ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» право власності на будівлю нежитлового приміщення загальною площею 41,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Грінченка, 2а. В подальшому між Приватним підприємством «Вальтер» та ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» укладено договір купівлі-продажу від 29.02.2012 №860, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І.

19.04.2012 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано за Приватним підприємством «Вальтер» право власності на будівлю нежитлового приміщення загальною площею 41,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, 2а (реєстраційний номер майна 35899371).

12.03.2013 Львівським апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою скасовано рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2011 у справі №5015/4675/11.

Беручи до уваги, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 у справі № 5015/4675/11 скасовано, відтак, у ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» відсутні належні та передбачені законодавством документи, необхідні для оформлення права власності на будівлю нежитлового приміщення загальною площею 41,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Грінченка, 2а. Зважаючи на наведене, зазначені обставини мали були б слугувати перешкодою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт за Приватним підприємством «Вальтер».

Натомість в державному реєстрі права власності на нерухоме майно наявна наступна інформація: реєстрація права власності на будівлю нежитлового приміщення загальною площею 41,3 кв.м. за Приватним підприємством «Вальтер» на вул. Грінченка, 2а (реєстраційний номер майна 35899371).

Однак, земельна ділянка, на якій зареєстрована будівля, належить територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради.

Спірна земельна ділянка у власність чи користування відповідачу та будь-якій іншій особі не надавалась.

Інформація про відсутність належним чином оформленого права користування земельною ділянкою на вул. Грінченка, 2а у м. Львові підтверджується також листом Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради №4-2403-10173 від 31.07.2023. Так, за змістом вказаного листа, інформація щодо прийнятих Львівською міською радою рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі площею 41,3 кв.м за адресою: вул. Грінченка, 2а, м. Львів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:35899371) в управлінні земельних ресурсів відсутня. Одночасно повідомлено, що інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35899371) управлінні земельних ресурсів відсутня..

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об`єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.

Порядок набуття права власності на новозбудовану річ (нерухоме майно) регулюється законодавством про містобудівну діяльність та відповідними державними будівельними нормами.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

При цьому, згідно з висновками Верховного Суду, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

За приписами статей 187, 188 3емельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Як встановлено судом згідно з листом управління архітектури та урбаністики від 08.06.2023 № 4- 2401-7639, вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва) на АДРЕСА_1 не надавались.

Відповідно до листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 13.06.2023 № 4-0006-7915 згідно з даними з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва документи щодо виконання будівельних робіт на об`єкт за адресою: м.Львів, вул. Грінченка, 2а, що були б зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю - відсутні.

Згідно з листом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14.06.2023 при обстежені території прилеглої до будинку 2а на вул. Грінченка, об`єкту площею 41,3 кв.м. на вул. Грінченка, 2а не виявлено.

Відповідно до листа управління державного контролю за використанням та охороною земель від 03.11.2023 № 4-2412-14793 на виконання наказу департаменту містобудування від 07.06.2023 № 157 спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель за участю управління архітектури та урбаністики проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою м.Львів, вул. Грінченка, 2а, за результатами чого складено акт від 08.06.2023 № 227. Відповідно до проведеного обстеження встановлено, що земельна ділянка на вул. Грінченка, 2а у м.Львові знаходиться в межах функціональної зоні ТР - 2 та Ж- 3, а також, що будівлі нежитлового приміщення загальною плошею 41,3 кв.м, зареєстрованою за адресою: м. Львів, вул. Б. Грінченка, 2а у м. Львові, не виявлено.

Цивільно-правові угоди щодо спірної земельної ділянки між міською радою та фізичними або юридичними особами не укладались.

Доказів того, що спірне нерухоме майно в установленому законом порядку введено в експлуатацію не має. Вказане свідчить про відсутність правових підстав вважати, що відповідач набув право власності на нього.

Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. Доказів наявності спірної будівлі в натурі та понесення витрат на її утримання (наприклад, сплата комунальних платежів, податку на нерухомість тощо) відповідач суду не подав.

Згідно ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, зокрема, шляхом:

-відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

-визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п.1.4.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на момент реєстрації) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.5 цього Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Згідно п.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч. 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до абз. 2,3 ч. 3 ст. 26 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Зважаючи на обставини справи, Господарський суд Львівської області констатує, що державна реєстрація права власності на неіснуючий об`єкт на земельній ділянці комунальної власності порушує права власника такої земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка не в змозі нею розпорядитися. Разом з тим, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки відсутні.

З огляду на зазначене, здійснюючи юридичну оцінку обставинам цієї справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Припинити право власності ПП «Вальтер» на будівлю нежитлового приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899371) загальною площею 41,3 кв.м. на вул.Грінченка, 2а у м.Львові.

3.Скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Вальтер» на будівлю нежитлового приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899371) загальною площею 41,3 кв.м. на вул.Грінченка, 2а у м.Львові.

4.Стягнути з Приватного підприємства «Вальтер» (79014, м.Львів, вул.Ярова,17; ідентифікаційний номер 20842534) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок,1; ідентифікаційний номер 04055896) 6056,00 грн судового збору.

5.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 03.06.2024.

СуддяДілай У.І.