Рішення

від 28.05.2024 по справі 917/2100/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2024 Справа № 917/2100/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А.В., за участю представника позивача Фурманова О. В., представника відповідача Остапенко І.О., представник третьої особи не з`явився, розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовною заявою Полтавської обласної ради, вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36000,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізниця Полтавщини", вул. Залізна, 16, кв. 3, м. Полтава, 36021

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Полтавське обласне комунальне виробничо - комерційне підприємство "Полтавапаливо", пров. Всіхсвятський, 2 А, м. Полтава, 36039

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавської обласної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізниця Полтавщини" про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізниця Полтавщини" на користь власника - територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради, нерухомого майна:

- виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Полтавська область, Козельщинський район, с. Лутовинівка, вул. Курченко Надії, будинок 11 А, до якого входять наступні складові частини: будівля контори, А, загальною площею 81,9 кв. м.; гараж, Б, загальною площею 210,9 кв. м.; ганки, АгАг1; навіс, Ан; ворота, 1;

- виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Полтавська область, Машівський район, с. Селещина, вул. Хмельницького Б., будинок 1, до якого входять наступні складові частини: нежитлове приміщення, адмінбудівля, вагова, А-1, загальною площею 79,7 кв. м.; нежитлове приміщення, склад, Б-1, загальною площею 222,0 кв. м.; нежитлове приміщення, будинок охорони, В-1, загальною площею 19,2 кв. м.; з/к тупик, 1; ворота, 2; огорожа, 3, замощення, 4.

Ухвалою суду від 27.11.2023 року суд залишив позовну заяву Полтавської обласної ради без руху та надав позивачеві строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

29.11.2023 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 27.11.2023 року (вх. № 15373).

Ухвалою від 05.12.2023 року суд відкрив провадження у даній справі, ухвалив: справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 16.01.2024 року 09:30 год., залучити до участі у справі Полтавське обласне комунальне виробничо - комерційне підприємство "Полтавапаливо" (пров. Всіхсвятський, 2 А, м. Полтава, 36039) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 16.01.2024 року оголошено протокольну ухвалу про продовження строків підготовчого провадження та про перерву у засіданні до 22.02.2024 р. до 10.00 год.

01.02.2024 року від відповідача надійшов відзив на позов з додатками ( арк. справи 12-17, том 2). Відповідач проти позову заперечував, також просив поновити пропущений строк на подачу відзиву.

16.02.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив (арк. справи 28-31, том 2).

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 22.02.2024 року оголошено протокольну ухвалу про поновлення відповідачу строків на подачу відзиву, про поновлення позивачу строків на подачу відповіді на відзив та протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 21.03.2024 р. до 09:40 год.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 21.03.2024 року оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 25.04.2024 р. на 09:00 год.

24.04.2024 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів -рішення Київського районного суду м.Полтави від 20листопада 2023року у справі № 552/7838/22; постанову Полтавського апеляційного суду від 09.04.2024 року у справі № 552/7838/22 (арк. справи 54-73, том 2).

25.04.2025 року відповідач подав клопотання про об`єднання справ (арк. справи 76-80, том 2).

Під час розгляду справи по суті 25.04.2024 року оголошено протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про долучення доказів, відмову у клопотанні відповідача про об`єднання справ в одне провадження, оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 28.05.2024 р. до 09:00 год.

В судових засіданнях 25.04.2024 року та 28.05.2024 року суд заслухав пояснення представників учасників справи, дослідив всі докази, наявні в матеріалах справи.

Позивач на задоволенні позову наполягав за мотивами позовної заяви.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 28.05.2024 року після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробіт" та Полтавським обласним комунальним виробничим-комерційним підприємством "Полтавапаливо" (третя особа) 09.06.2020 року було укладено договір №5 "Про надання поворотної фінансової допомоги" (арк справ 23-25, том 1).

За умовами вказаного Договору Третя особа отримала у користування строком на 1 (один) місяць з дати підписання договору кошти в сумі 1 890 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020 року у справі №917/1150/20, в межах якої розглядалися вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробіт" до Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо" про стягнення зазначеної суми, затверджено мирову угоду, за змістом якої Третя особа зобов`язалася в строк до 01.10.2020 року погасити ТОВ "Євробіт" означену заборгованість в розмірі 1 890 000,00 грн., зокрема, шляхом передачі у його власність нерухомого майна, яке перебуває на балансі, оперативному управлінні Третьої особи та має відповідну оціночну вартість (арк. справи 42-45, том 1).

Конкретний перелік об`єктів нерухомого майна, які мали бути передані в рахунок погашення грошових зобов`язань в мировій угоді не було визначено, проте було узгоджено шляхом відповідного листування між зазначеними особами.

На виконання мирової угоди у власність ТОВ «Євробіт» було передано об`єкти нерухомого майна, що належать територіальним громадам сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради, а саме:

- нежитлові будівлі та споруди Кременчуцького паливного складу (Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Кременчук, вул. Профспілкова, буд. № 2).

- нежитлові будівлі та споруди Козельщинського паливного складу (Полтавська обл., Козельщинський р-н, с. Лутовинівка, вул. Надії Курченко, буд. № 11).

- нежитлові будівлі та споруди Машівського паливного складу (Полтавська обл., Машівський р-н, с. Селещина, вул. Богдана Хмельницького, буд. № 1).

- нежитлові будівлі та споруди Лубенського паливного складу (Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, буд. № 7).

- нежитлові будівлі та споруди Решетилівського паливного складу (Полтавська обл., Решетилівський р-н, с. Покровське, вул. Степова, буд. № 33).

- нежитлові будівлі та споруди Полтавського паливного складу (м. Полтава, вул. Яківчанська, буд. № 5).

Предметом спору у справі, що розглядається є нежитлові будівлі та споруди Козельщинського паливного складу та Машівського паливного складу.

Зокрема до об`єкта нерухомого майна-виробничий будинок з господарськими (допоміжніми) будівлями та спорудами, що розташований за адресою Полтавська область, Козельщинський район, с.Лутовинівка, вул. Курченко Надії, будинок 11-А, увійшли наступні складові частини: будівля контори, А, загальною площею 81,9 кв. м.; гараж, Б, загальною площею 210,9 кв. м.; ганки, АгАгІ; навіс, Ан; ворота, 1.

До об`єкта нерухомого майна - виробничий будинок з господарськими (допоміжніми) будівлями та спорудами, об`єкт, що розташований за адресою Полтавська область, Машівський район, село Селещина, вулиця Хмельницького Б., будинок 1, увійшли наступні складові частини:нежитлове приміщення, адмінбудівля, вагова, А-1, загальною площею 79,7 кв.м.; нежитлове приміщення, склад, Б-1, загальною площею 222,0 кв.м.; нежитлове приміщення, будинок охорони, В-1, загальною площею 19,2 кв.м.; з/к тупик, 1; ворота, 2; огорожа, 3; замощення, 4.

Право власності на Козельщинський паливний склад за ТОВ «Євробіт» зареєстровано 29.10.2020 Державним реєстратором Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцовою Ольгою Олександрівною. Підставою для державної реєстрації визначено мирову угоду, затверджену ухвалою суду, серія та номер: 917/1150/20, виданий 21.08.2020, видавник: ПОКВКП «Полтавапаливо» та ТОВ «Євробіт»; технічний паспорт, серія та номер: 674, виданий 24.09.2020, видавник:Кременчуцьке МБТІ; акт приймання передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 20.10.2020 видавник: ПОКВКП «Полтавапаливо» та ТОВ «Євробіт»; відомість інвентаризації основних засобів, серія та номер: б/н, виданий 28.10.2020, видавник: ПОКВКП «Полтавапаливо»; ухвала суду, серія та номер: 917/1150/20, виданий 25.08.2020, видавник: Господарський суд Полтавської області.

Право власності на Машівський паливний склад за ТОВ «Євробіт» зареєстровано 29.10.2020 Державним реєстратором Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцовою Ольгою Олександрівною. Підставою для державної реєстрації визначено технічний паспорт, серія та номер: 37986, виданий 12.06.2020, видавник: ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»; акт приймання передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 20.10.2020 видавник: ПОКВКП «Полтавапаливо» та ТОВ «Євробіт»; мирова угоду, затверджена ухвалою суду, з серія та номер: 917/1150/20, виданий 21.08.2020, видавник: ПОКВКП «Полтавапаливо» та ТОВ «Євробіт»; ухвала суду, серія та номер: 917/1150/20, виданий 25.08.2020, видавник: Господарський суд Полтавської області; відомість інвентаризації основних засобів, серія та номер: б/н, виданий 28.10.2020, видавник: ПОКВКП «Полтавапаливо» та ТОВ «Євробіт»;

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 року ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020 у справі №917/1150/20, якою було затверджено вищезазначену Мирову угоду - скасовано за мотивами того, що положення про задоволення вимог кредитора шляхом відчуження на його користь нерухомого майна територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області - порушувало права цієї громади в особі Полтавської обласної ради, яка відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" уповноважена розпоряджатися майном комунальної форми власності.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що після скасування ухвали суду про затвердження мирової угоди, на підставі якої вносилися відомості до реєстру щодо права власності Відповідача, останній продовжив обліковуватись власником спірного майна та встиг відчужити іншим особам п`ять з шести об`єктів третім особам, за виключенням нежитлових будівель та споруд Кременчуцького паливного складу (Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Кременчук, вул. Профспілкова, буд. № 2).

Позивач наполягав, що під час реєстраційних дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав власності на означене нерухоме майно, державним реєстратором Комендантської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцовою О.О. порушено вимоги п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що встановлено висновком комісії в акті від 17.01.2022 року за результатами камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На підставі вищезазначеного грубого порушення наказом першого заступника Міністра юстиції України від 18.01.2022 року №141/5 державному реєстратору Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцовій Ользі Олександрівні анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи обраний ним спосіб захисту в межах заявлених позовних вимог, Позивач вказував, що саме по собі рішення суду про скасування ухвали та затвердженої нею мирової угоди - документа, на підставі якого у Відповідача виникло право власності, не є достатньою підставою для внесення відомостей до Державного реєстру прав про право власності на спірне нерухоме майно територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради, оскільки згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" такою підставою має бути саме судове рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Вищезазначене, а також факт неповернення Відповідачем спірного нерухомого майна його власнику стало підставою звернення Позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Позивачем подано такі докази: копії рішення Полтавської обласної ради від 17.11.1998 р. «Про заходи по забезпеченню управління майном спільної власності територіальних громад Полтавської області» (витяг); Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 09.06.2020 р., укладеного між ТОВ «Євробіт» та ПОКВКП «Полтавапаливо»; Статуту ПОКВКП «Полтавапаливо», затвердженого наказом Управління майном обласної ради від 17.08.2016 р.; Мирової угоди між ТОВ «Євробіт» та ПОКВКП «Полтавапаливо» від 21.08.2020; ухвали Господарського суду Полтавської області про затвердження мирової угоди від 25.08.2020 у справі № 917/1150/20; листа ПОКВКП «Полтавапаливо» від 15.09.2020 № 01-1/312; листа-відповіді ТОВ «Євробіт» від 16.09.2020 № 4; Постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021р. у справі № 917/1150/20; Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Інформаційного витягу з opendatabot; висновку про вартість майна; рішення Господарського суду Полтавської області від 31.08.2021 у справі № 917/1150/20; рішення Господарського суду Полтавської області від 20.12.2022 у справі № 917/1058/22; постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 917/1429/21; ухвали Касаційного господарського суду від 14.09.2023 у справі 917/1429/21; постанови Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2776цс16; постанови Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14; постанови Верховного Суду України (правовий висновок) від 18.01.2017 у справі № 6-2723цс16; постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.19 у справі №914/3224/16; постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16; постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.20218 у справі № 653/1096/16-ц; рішення Київського районного суду м.Полтави від 20листопада 2023року у справі № 552/7838/22; постанову Полтавського апеляційного суду від 09.04.2024 року у справі № 552/7838/22.

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що позов поданий неналежним позивачем до добросовісного набувача об`єктів нерухомого майна, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Стосовно судових рішень у справах № 917/1058/22, № 917/1429/21, № 917/1150/20, то ТОВ «Залізниця Полтавщини» не була стороною у вищевказаних судових справах.

Відповідачем докази по суті спору не подано.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Третя особа правом на подачу доказів не скористалася.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При прийнятті рішення зі спору суд враховує наступне.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч.2).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ч.1 ст.330 ЦК України).

Правила ч.1 ст.388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

Матеріалами справи, в тому числі судовими рішеннями у справах №917/1058/22, №917/1429/21, № 917/1150/20 підтверджується наступне.

Між ТОВ "Євробіт" (надавач) та Полтавським обласним комунальним виробничим-комерційним підприємством "Полтавапаливо" (отримувач) 09.06.2020 року було укладено договір №5 "про надання поворотної фінансової допомоги".

За умовами договору Третя особа отримала у користування строком на 1 (один) місяць з дати підписання договору кошти в сумі 1 890 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020 у справі № 917/1150/20, в межах якої розглядалися вимоги ТОВ "Євробіт" до третьої особи про стягнення зазначеної суми, затверджено мирову угоду, за змістом якої Третя особа зобов`язалася в строк до 01.10.2020 погасити ТОВ "Євробіт" означену заборгованість в розмірі 1 890 000,00 грн, зокрема, шляхом передачі у його власність нерухомого майна, яке перебуває на балансі, оперативному управлінні Третьої особи та має відповідну оціночну вартість.

Внаслідок цих дій, у власність ТОВ "Євробіт" було передано об`єкти нерухомого майна, що належать територіальним громадам сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради, в т.ч. виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Полтавська область, Козельщинський район, с. Лутовинівка, вул. Курченко Надії, будинок 11 А, до якого входять наступні складові частини: будівля контори, А, загальною площею 81,9 кв. м.; гараж, Б, загальною площею 210,9 кв. м.; ганки, АгАг1; навіс, Ан; ворота, 1; виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Полтавська область, Машівський район, с. Селещина, вул. Хмельницького Б., будинок 1, до якого входять наступні складові частини: нежитлове приміщення, адмінбудівля, вагова, А-1, загальною площею 79,7 кв. м.; нежитлове приміщення, склад, Б-1, загальною площею 222,0 кв. м.; нежитлове приміщення, будинок охорони, В-1, загальною площею 19,2 кв. м.; з/к тупик, 1; ворота, 2; огорожа, 3, замощення, 4.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 року ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020 у справі №917/1150/20, якою було затверджено вищезазначену Мирову угоду - скасовано за мотивами того, що положення про задоволення вимог кредитора шляхом відчуження на його користь нерухомого майна територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області - порушувало права цієї громади в особі Полтавської обласної ради, яка відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" уповноважена розпоряджатися майном комунальної форми власності.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 917/1429/21, рішення Господарського суду Полтавської області від 07.12.2021 року у справі №917/1429/21 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов Полтавської обласної ради задоволено повністю. Визнано недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги від 09.06.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробіт» та Полтавським обласним комунальним виробничо-комерційним підприємством «Полтавапаливо». Ухвалою Касаційного господарського суду від 25.07.2023 у справі 917/1429/21, закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробіт» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2023.

Отже, підстави, на яких у ТОВ «Євробіт» виникло право власності, на даний час скасовані і зазначені рішення суду набрали законної сили.

Рішення про відчуження спірного нерухомого майна та основних засобів, що закріплені за Третьою особою на праві господарського відання, могло бути прийнято лише з дозволу Позивача.

Зазначена обставина досліджувалась при розгляді господарської справи №917/1150/20, зокрема, в постанові Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 також встановлений факт відсутності такого погодження, що серед іншого покладено в основу висновку про скасування відповідної ухвали Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020.

Обставини, які були встановлені в справах № 917/1150/20, № 917/1429/21, № 917/1058/22 враховуються судом при розгляді даної справи в силу положень ч.4 ст. 75 ГПК України.

Таким чином, факт безпідставного (незаконного) володіння ТОВ "Євробіт" спірними об`єктами обласної комунальної власності підтверджується матеріалами справи та судовими рішеннями.

Однак, ТОВ «Євробіт» встигло відчужити п`ять з шести об`єктів нерухомого майна третім особам, в тому числі і спірні - виробничий будинок з господарськими (допоміжніми) будівлями та спорудами, що розташований за адресою Полтавська область, Козельщинський район, село Лутовинівка, вулиця Курченко Надії, будинок 11-А, та виробничий будинок з господарськими (допоміжніми) будівлями та спорудами, що розташований за адресою Полтавська область, Машівський район, село Єелещина, вулиця Хмельницького Б., будинок 1.

Наразі, вищезазначені склади перебувають у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізниця Полтавщини».

Відповідач у даній справі отримав спірне майно як внесок засновника від ТОВ «Євробіт».

Наведене визнається відповідачем, який у своєму відзиві підтверджує, що є власником спірного майна на підставі:

- протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Євробіт», серії та номер: 2/21, виданий 10.11.2021р., видавник: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю.М., акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 9812, 9813, виданий 10.11.2021р., приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю.М.; рішення про державну реєстрацію прав та х обтяжень, індексний номер: 61640914 від 17.11.2021р. (виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою. Полтавська область, Козельщинський район, с. Лутовинівка, вул. Курченко Надії, буд. 11-А) (копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна міститься в матеріалах справи).

- протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Євробіт», серії та номер: 2/21, виданий 10.11.2021р., видавник: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю.М., акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 9812, 9813, виданий 10.11.2021р., приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю.М.; рішення про державну реєстрацію прав та х обтяжень, індексний номер: 61641704 від 17.11.2021р. (виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Машівський район, с. Селещина, вул. Хмельницького Б., буд. 1) (копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна міститься в матеріалах справи).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, а також у постановах Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №910/18506/20 (910/2564/22), від 17.01.2024 у справі №910/16140/21.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц вказала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Тому для застосування статті 387 ЦК України необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами. Особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача без належної правової підстави.

Як вбачається зі Статуту (арк. справи 26-39, том 1) Полтавське обласне комунальне виробничо- комерційне підприємство «Полтавапаливо» засноване на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада, власником підприємства є територіальні громади сіл, селищ, міст Полтавської області, в особі Полтавської обласної ради, а майно Підприємства є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Здійснюючи право господарського відання, Третя особа володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", (далі-Закон) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, підприємства, установи та організації, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад (ч.4 ст.60 Закону).

За положеннями ч. 5 ст. 60 Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам,… продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (ч. 6 ст. 60 Закону).

В ч. 8 ст. 60 Закону визначено, що об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно п.п.19,20 ч.1 ст.43 Закону виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються такі питання:

-вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж об`єктів комунальної власності, що забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об`єктів в установленому законом порядку;

- вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад;

За положеннями ч.5 ст.3 Закону, відчуження майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Таким чином, за Третьою особою спірне нерухоме майно та основні засоби закріплені на праві господарського відання, а власником є територіальна громада Полтавської області в особі Позивача, що також підтверджується рішенням Полтавської обласної ради від 17.11.1998 "Про заходи по забезпеченню управління майном спільної власності територіальних громад Полтавської області" (арк. справи 18-22, том 1). Відповідно до вказаного документу, Полтавська державна виробничо - комерційна фірма "Полтавапаливо", правонаступником якої є Третя особа, належала до спільної власності сіл, селищ і міст Полтавської області, а тому відповідне майно, що обліковується на балансі Третьої особи, знаходиться в комунальній власності.

Наведене спростовує заперечення відповідача щодо неналежного позивача у даній справі, що також підтверджено судами у справах № 917/1058/22 та №917/1429/21, №552/7838/22.

Суд також відхиляє заперечення відповідача стосовно того, що відповідач не був учасником справ №917/1058/22, №917/1429/21, № 917/1150/20 та є добросовісним набувачем спірного майна.

Так, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18, Суд відзначив, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Відповідно до частини першої статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) вказано, що за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибул оз володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок також був неодноразово підтриманий Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та№ 14-179цс18), та Верховним Судом у постановах від 15 березня 2023 року у справі № 203/4579/17, від 01 березня 2023 року у справі № 367/3799/17.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (у тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 дійшла висновку, що преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків.

Заперечення відповідача не спростовують обґрунтованості позовних вимог та не є підставою для відмови в позові.

Здійснивши аналіз наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами наявність підстав для задоволення позову. Викладені у позовній заяві обставини та правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі. Обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права передбачений законом і є ефективним.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення, серед іншого, за яких обставин майно вибуло із володіння законного власника, поведінка особи, з власності якої майно таке витребовується, правий режим майна, тощо.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини і основоположних свобод стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий, і навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

Витребування спірного майна, у даному випадку, переслідує легітимну мету контролю за законним розпорядженням майном комунальної форми власності відповідно до загальних інтересів територіальної громади.

Втручання держави у право відповідача у справі на мирне володіння об`єктами нерухомого майна відповідає критерію законності: витребування здійснюється на підставі норм закону (статті 388 ЦК України) у зв`язку із вибуттям майна поза волею власника (територіальної громади), та без дотримання передбаченого законом порядку відчуження майна комунальної форми власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

З вищезазначеного вбачається, що порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду - підлягає захисту, оскільки факт безпідставного (незаконного) володіння відповідачем спірними об`єктами обласної комунальної власності підтверджується матеріалами справи.

Розподіляючи судові витрати суд враховує наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 129,232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізниця Полтавщини" (вул. Залізна, 16, кв. 3, м. Полтава, 36021, ідентифікаційний код 44123689) на користь власника - територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради (36000, м Полтава, вул. Соборності, 45, ідентифікаційний код 22530614) , нерухоме майно:

- виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Полтавська область, Козельщинський район, с. Лутовинівка, вул. Курченко Надії, будинок 11 А, до якого входять наступні складові частини: будівля контори, А, загальною площею 81,9 кв. м.; гараж, Б, загальною площею 210,9 кв. м.; ганки, АгАг1; навіс, Ан; ворота, 1;

- виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Полтавська область, Машівський район, с. Селещина, вул. Хмельницького Б., будинок 1, до якого входять наступні складові частини: нежитлове приміщення, адмінбудівля, вагова, А-1, загальною площею 79,7 кв. м.; нежитлове приміщення, склад, Б-1, загальною площею 222,0 кв. м.; нежитлове приміщення, будинок охорони, В-1, загальною площею 19,2 кв. м.; з/к тупик, 1; ворота, 2; огорожа, 3, замощення, 4.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізниця Полтавщини" (вул. Залізна, 16, кв. 3, м. Полтава, 36021, ідентифікаційний код 44123689) на користь Полтавської обласної ради (36000, м Полтава, вул. Соборності, 45, ідентифікаційний код 22530614) 3878,24 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 04.06.2024 року

Рішення набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, визначені ст.ст.256-257 ГПК України.

Суддя Тимощенко О.М.