Рішення

від 28.05.2024 по справі 920/314/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.05.2024м. СумиСправа № 920/314/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/314/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Котельня північного промислового вузла (вул. Ковпака, буд. 6, м. Суми, 40020)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Самоцвіт (вул. Металургів, буд. 3, м. Суми, 40004)

про стягнення 259 712 грн 83 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 259 712 грн 83 коп., в тому числі: 218 541 грн 80 коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 року до листопада 2023 року, 9184 грн 39 коп. пені, 7548 грн 81 коп. 3% річних, 24 437 грн 83 коп. інфляційних втрат відповідно до індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022). Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати (3116 грн 55 коп. витрат по сплаті судового збору, 5 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу).

Ухвалою від 27.03.2024 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/314/24, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала від 27.03.2024 про відкриття провадження у справі, що була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження, отримана останнім 01.04.2024, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

18.04.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1996, 2210 від 18.04.2024), в якому просить суд поновити строк для подання відзиву, оскільки копію ухвали поштовим відправленням не отримував, зі змістом ухвали та матеріалами позову представник відповідача ознайомився в суді 08.04.2024; відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що позивач до позову додав акти приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії та рахунки на оплату спожитих послуг, проте не надав докази своєчасного надсилання відповідачу кожного з цих актів та рахунків у встановлений договором строк та спосіб. Згідно з умовами Типового індивідуального договору, формування та надсилання відповідних рахунків є обов`язком виконавця. Подальше направлення відповідачу таких актів та рахунків на оплату лише разом з вимогами про сплату заборгованості № 988 від 31.07.2023 та № 1619 від 18.12.2023 не є доказом своєчасного виконання встановленого п. 33 Типового індивідуального договору обов`язку щодо надання виконавцем споживач рахунків на паперовому носії не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Недоведення позивачем належними доказами виконання ним як виконавцем по договору вказаного обов`язку із направлення рахунків виключає наявність факту порушення відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг із постачання теплової енергії. Як наслідок, нараховані позивачем суми пені, а також 3% річних та інфляційних збитків відповідно ст. 625 ЦК України, є безпідставними та стягненню не підлягають. Відповідач вважає безпідставним та таким, що суперечить закону нарахування позивачем пені за прострочення виконання зобов`язання за період з листопада 2021 року до 30.07.2023 року включно, у зв`язку із дією карантину. Початковою датою періоду нарахування пені може бути тільки 31.07.2023. За період з 31.07.2023 до 30.11.2023 сума пені, нарахованої позивачем, складає 88, 55 грн. Відповідач зазначає, що позивачем допущені численні арифметичні помилки при розрахунку 3% річних та інфляційних збитків. Так, за підрахунками відповідача, сума 3% річних за періоди заборгованості, які заявлені позивачем, становить 7 547, 94 грн, в той час як сума інфляційних збитків - 2 265,78 грн. Щодо заявлених позивачем судових витрат на правову допомогу, відповідач заперечує проти їх стягнення, оскільки позивачем не додано до позову доказів їх понесення, а також обґрунтованого детального розрахунку виконаних адвокатом робіт, що унеможливлює оцінку співмірності та розумності заявленої суми у розмірі 5000,00 грн.

02.05.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 1304 від 02.05.2024), в якій просить суд позовні вимоги задовольнити. Позивач зазначає, що відповідачу щомісяця нарочно передавалися для підписання та оплати акти прийому-передачі наданих послуг та рахунки на оплату. Акти прийому-передачі теплової енергії відповідач не підписав та не повернув на адресу ТОВ КППВ, рахунки в повному обсязі не оплатив, тож разом з листом № 988 від 31.07.2023 та вимогою про сплату заборгованості від 18.12.2023 року № 1619 позивач повторно направляв відповідні документи відповідачу засобами поштового зв`язку. Позивач зазначає, що ще задовго до направлення відповідачу відповідних документів поштою відповідач неодноразово проводив часткові оплати спожитих по договору послуг. Відповідач здійснюючи часткові оплати отриманих послуг посилався на реквізити рахунків, наданих йому позивачем, що повністю спростовує твердження відповідача про те, що він такі рахунки не отримував. Позивач зазначає, що строки оплати послуг з постачання теплової енергії визначені нормами чинного законодавства та є обов`язковими для дотримання споживачем. Згідно з вимогами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами договору, відповідач мав оплачувати спожиті послуги не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом. Факт отримання або ж не отримання відповідачем рахунку на оплату спожитої теплової енергії не звільняє його від обов`язку оплатити спожиті послуги та не змінює строків їх оплати. Щодо розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат позивач зазначає, що жодного обґрунтування того, у чому ж саме полягають допущені позивачем арифметичні помилки, відповідач у відзиві не наводить. Перевіривши додані до позовної заяви документи, позивач відзначає, що не вбачає у наданих ним суду розрахунках арифметичних помилок, про які заявляє відповідач. Натомість, ознайомившись з наданим відповідачем контррозрахунком, позивач відзначає, що він є необґрунтованим та математично неправильним. Щодо витрат на правову допомогу позивач зазначає, що відповідні докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Керуючись статтями 129 та 130 ГПК України позивач заявляє, що докази розміру судових витрат по справі будуть надані ним суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Щодо поновлення строку на подання відповіді на відзив, позивач зазначає, що у зв`язку з введенням воєнного стану та проведенням активних бойових дій на всій території України внаслідок військової агресії російської федерації проти України, а також ракетних атак країни-терориста, постійно є загроза життю та здоров`ю під час оголошення повітряних тривог, які значно ускладнюють, і унеможливлюють своєчасну роботу адвоката з документами, що призводить до неможливості своєчасного оформлення та подання процесуальних документів та належних доказів по справі.

Відповідно до ст. 119 ГПК України, враховуючи рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану, встановлення різного роду строків, їх продовження, для всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, суд продовжує відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, приймає відзив на позовну заяву до розгляду, продовжує позивачу строк для подання відповіді на відзив та приймає відповідь на відзив до розгляду.

Станом на 28.05.2024 відповідач не скористався правом на подання заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю Самоцвіт є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Металургів, буд. 3 (свідоцтво про право власності № 35 від 14.02.1996).

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії на підставі публічного договору, який згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги було публічно доведено до відома усіх споживачів шляхом оприлюднення на офіційному сайті ТОВ Котельня північного промислового вузла.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Частиною шостою статті 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон).

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ст. 2 Закону).

До комунальних послуг належать, в тому числі послуги постачання теплової енергії (ст. 5 Закону).

Відповідно до ст. 12 Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами ст. 7 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії ТОВ Котельня північного промислового вузла опублікований 06 листопада 2021 року на офіційному сайті ТОВ Котельня північного промислового вузла (https://kppv.sumy.ua).

В матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Металургів, буд. 3 прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин у строк, встановлений законодавством, тому у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги суд дійшов висновку, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, опублікований на вебсайті ТОВ Котельня північного промислового вузла, вважається укладеним з відповідачем з 06 грудня 2021 року.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) індивідуальному споживачу (далі споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу та температури. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги (п. 7 договору).

Згідно з п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Пунктом 30 договору встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Згідно з п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 договору встановлено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору (п. 38 договору).

Відповідно до п. 41 договору споживач зобов`язаний, зокрема оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 51, 52 договору).

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що за період з листопада 2021 року до листопада 2023 року позивач виставляв відповідачу щомісячно рахунки на оплату послуг. Такі рахунки були оплачені відповідачем частково згідно з платіжними дорученнями від 26.01.2022, 21.02.2022, 23.06.2022, 19.09.2022, 28.11.2023, 09.01.2024 (оплата теплової енергії за листопад, грудень 2021 року, січень 2022 року, жовтень, листопада 2023 року). Заборгованість відповідача відповідно до розрахунку позивача становить 218 541 грн 80 коп.

31.07.2023 та 18.12.2023 позивач звертався до позивача з вимогами № 988 та № 1619 про сплату заборгованості (описи вкладення, поштові накладні від 01.08.2023, 19.12.2023) до яких були додані рахунки та акти прийому-передачі послуги.

Відповідач відповіді на вимоги не надав, отримані послуги у повному обсязі не оплатив, такі докази в матеріалах справи відсутні, відповідачем не подані. Матеріали справи також не містять доказів незгоди відповідача з обсягом та вартістю послуг.

Твердження відповідача про невиконання позивачем у встановлені договором строки обов`язку щодо надсилання відповідачу рахунків згідно з п. 33 договору суд вважає безпідставними, оскільки договір не містить обов`язку позивача надсилати відповідачу поштою рахунки. Пункт 33 договору передбачає, що позивач формує та надає рахунок відповідачу. Поряд з цим, за змістом договору строк оплати послуг не залежить від дати отримання рахунку. За умовами п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За встановлених судом обставин, оскільки відповідач не розрахувався повністю за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року до листопада 2023 року у встановлений договором строк, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 218 541 грн 80 коп. заборгованості.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг. За умовами п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу, який не залежить від дати отримання рахунків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг відповідачу нараховані 3 % річних в загальній сумі 7548 грн 81 коп. за період з 01.01.2022 до 31.01.2024 та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 24 437 грн 83 коп. за період з січня 2022 року до січня 2024 року, виходячи з суми заборгованості за надані послуги за кожен місяць за період з листопада 2021 року до листопада 2023 року, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором та часткових оплат.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

З урахуванням зазначеного, перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що за період з січня 2022 року до січня 2024 року інфляційне збільшення суми боргу, виходячи з суми заборгованості за надані послуги за кожен місяць за період з листопада 2021 року до листопада 2023 року, складає 23 175 грн 98 коп., в тому числі в сумі 3472 грн 48 коп., виходячи з суми заборгованості за січень 2022 року, в сумі 5492 грн 32 коп., виходячи з суми заборгованості за лютий 2022 року. Розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, є арифметично вірним, помилок суд не встановив.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7548 грн 81 коп. та інфляційних втрат у розмірі 23 175 грн 98 коп.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з поданим розрахунком позивача, за несвоєчасну оплату наданих послуг позивач нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 9184 грн 39 коп., виходячи з суми заборгованості за надані послуги з листопада 2022 року до листопада 2023 року, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором та часткових оплат.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, суд вставив таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений.

При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що п. 45 договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.

Умова, передбачена цим пунктом договору ("за кожен день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає правомірним нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання з оплати послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (за кожний місяць) згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також суд зазначає, що з 12 березня 2020 року на усій території України діяв карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Відповідно до постанови від 9 грудня 2020 року № 1236 в редакції від 25 квітня 2023 року Кабінет Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. установив на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України Про житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статті 5, 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води. Виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація; виконавцем послуг з постачання гарячої води є суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону № 530-IX поширюються на правовідносини сторін за договором, тому нарахування позивачем пені за період до 30.07.2023 включно є неправомірним.

З урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX в межах заявленого позивачем періоду нарахування з урахуванням строків розрахунків, визначених договором, суд вважає правомірним нарахування пені: в сумі 7 грн 12 коп. за період з 31.07.2023 до 01.08.2023, виходячи з суми заборгованості за грудень 2022 року (35 575 грн. 18 коп.); в сумі 50 грн 64 коп. за період з 31.07.2023 до 01.09.2023, виходячи з суми з заборгованості за січень 2023 року (15 345 грн. 50 коп.); в сумі 205 грн 58 коп. за період з 31.07.2023 до 01.10.2023, виходячи з суми заборгованості за лютий 2023 року (32 631 грн 62 коп.); в сумі 298 грн 24 коп. за період з 31.07.2023 до 01.11.2023, виходячи з суми заборгованості за березень 2023 року (31 728 грн 05 коп.); в сумі 85 грн 77 коп. за період з 31.07.2023 до 01.12.2023, виходячи з суми заборгованості за квітень 2023 року (6917 грн 08 коп.); в сумі 28 грн 79 коп. за період з 01.01.2024 до 08.01.2024, виходячи з суми заборгованості за листопад 2023 року (35 984 грн 00 коп.); в сумі 59 грн 76 коп. за період з 09.01.2024 до 31.01.2024, виходячи з суми заборгованості за листопад 2023 року (25 984 грн 00 коп.).

Пеня в іншій частині нарахована позивачем поза межами шестимісячного строку згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та з порушенням положень підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX.

За цих обставин, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в загальній сумі 735 грн 90 коп.

У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 8448 грн 49 коп. та інфляційних втрат в сумі 1261 грн 85 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Самоцвіт (вул. Металургів, буд. 3, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 21108687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Котельня північного промислового вузла (вул. Ковпака, буд. 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44360724) 218 541 грн 80 коп. заборгованості за надані послуги, 23 175 грн 98 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 7548 грн 81 коп. 3% річних, 735 грн 90 коп. пені, 3000 грн 03 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду

Повне рішення складене та підписане суддею 04.06.2024.

СуддяД.В. Вдовенко