Рішення

від 27.03.2024 по справі 199/10262/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/10262/23

(2/199/743/24)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Богун О.О.,

при секретареві Буточкіній М.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» Дніпровської міської ради про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» Дніпровської міської ради про про захист прав споживачів.

В обґрунтування позову зазначив 17 лютого 2021 року позивач за договором дарування набув право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №244734394 від 21.02.2021 року. 1/3 частка квартири фактично не була відокремленою частиною квартири і за таких обставин позивач не мав змогу користуватися нею та отримувати житлово-комунальні послуги, в тому числі і за опалення, тому він продовжував бути зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , де і проживає наразі.

21 лютого 2023 року, також за договором дарування, позивач набув право власності на 2/3 частки цієї ж квартири.

23 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Відповідача з заявою про переоформлення особового рахунку за послуги централізованого опалення на своє ім?я. Також, позивач вимагав надати щомісячний розрахунок надання послуг. Відповідач у справі відповідь не надав.

25 квітня 2023 року КП "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпровської міської ради звернулося з вимогою до позивача сплатити заборгованість в розмірі 28347,72 гривень по особовому рахунку НОМЕР_1 попереднього власника за період з листопада 2009 року і по березень 2023 року.

Позивач вважає наведену бездіяльність та дії КП "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпровської міської ради є протиправними та просить суд зобов?язати Комунальне підприємство "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпровської міської ради виключити з особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім?я ОСОБА_1 на сплату житлово-комунальних послуг з теплопостачання в квартирі АДРЕСА_3 , заборгованість у сумі 17476,89 гривень.

Представник відповідача правом на подачу письмового відзиву не скористався.

З урахуванням положень статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець (підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги) зобов`язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до договору дарування, серія та номер:103, виданого 17.02.2021 р. Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловою Валентиною Миколаївною, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.16,17).

Відповідно до договору дарування, серія та номер:38, виданого 21.02.2023 р. Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловою Валентиною Миколаївною, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув права власності на 2/3 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 18,19).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 525623 від 26.03.2024 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровано на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 35-37).

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому договір дарування від 17 лютого 2021 р., згідно з яким ОСОБА_1 став власником 1/3 частки вищевказаної квартири та договір дарування від 21 лютого 2023 р., згідно з яким ОСОБА_1 став власником 2/3 часток вищевказаної квартири не містить застережень про переведення боргу попереднього власник й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

Таким чином діючим законодавством не передбачено обов`язку нового власника квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не обговорено в договорі.

Аналогічна позиція викладена у рішенні ВС/КЦС у справі №686/6276/19 від 01 вересня 2020 року.

Із розрахунку заборгованості, наданого КП «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» за вказаною адресою заборгованість утворилась за період з листопада 2009 р. по березень 2023 р. та складає 28347,72 грн.(а.с.24,25).

Згідно з розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за період з лютого 2021 р., тобто з моменту отримання позивачем у власність 1/3 частки вищевказаної квартири, і по травень 2023 р. сплачено повністю.

Крім того, відповідач не навів доказів виникнення у позивача зобов`язань по погашенню заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка виникла у попереднього власника квартири.

Положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Положеннями ч. 2 ст. 14 ЦК України передбачено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

За таких обставин, суд встановивши, що позивач отримав у власність квартиру за адресою АДРЕСА_4 та прийшов до висновку про те, що на нього не може бути покладено обов`язок по сплаті заборгованості за послуги теплопостачання надані попереднім власникам, що нараховані до 17 лютого 2021 року.

До набуття права власності на вищевказану квартиру, позивач не являвся споживачем послуг, які надавав відповідач, а також не вчиняв правочинів щодо зобов`язання сплати боргу по оплаті послуг за теплопостачання попереднього користувача квартири.

Таким чином, на позивача, не може бути покладено обов`язок по сплаті заборгованості за надані послуги теплопостачання зазначеної квартири в період часу до 17.02.2021 р., тобто до отримання ним у власність та вступу в користування вищевказаною квартирою.

Згідно бухгалтерського обліку особовий рахунок це рахунок, що відбиває розрахунки з юридичною особою або громадянином. Тому нарахування на ньому впливає на права, інтереси та обов`язки позивача.

Таким чином, в особовому рахунку № НОМЕР_1 із суми заборгованості по сплаті за надані послуги має бути виключена заборгованість попереднього власника квартири, яка утворилась до 17 лютого 2021 р.

Вимоги позивача стосуються лише виключення з його рахунку чужої заборгованості.

Положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Положеннями ч. 2 ст. 14 ЦК України передбачено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

За таких обставин, суд встановивши, що позивач набув у власність 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 та договір дарування від 21 лютого 2023 р., згідно з яким ОСОБА_1 став власником 2/3 часток зазначеної квартири, та прийшов до висновку про те, що на нього не може бути покладено обов`язок по сплаті заборгованості за послуги теплопостачання надані попереднім власникам, що нараховані до 21 лютого 2021 року.

Керуючись вимогами ст. ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» Дніпровської міської ради про захист прав споживачів, - задовольнити.

Зобов`язати Комунальне підприємство «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» Дніпровської міської ради виключити із особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованість попереднього власника квартири за адресою: АДРЕСА_4 , за житлово-комунальні послуги з теплопостачання в розмірі 17476 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 89 коп., що виникла за період до 21 лютого 2021 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної

інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 )

Відповідач Комунальне підприємство «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» Дніпровської міської ради (зареєстроване місцезнаходження м.Дніпро, вул. Артільна, буд. 6Б, ЄДРПОУ - 36639101)

Суддя О.О.Богун