Рішення

від 04.06.2024 по справі 924/372/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2024 р. Справа № 924/372/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Андрєєв В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРТЕСТ", м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЛІДЕРОПТТОРГ", м. Хмельницький

про стягнення грошей

за участю представників сторін:

від позивача - Романенко В.О. згідно довіреності від 09.05.24р. ( в режимі відеоконференції),

від відповідача - не з`явився.

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРТЕСТ", м. Львів звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЛІДЕРОПТТОРГ", м. Хмельницький 150000,00 грн. основного боргу, 1051,50 грн. інфляційних втрат та 1131,15 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, в частині здійснення розрахунків.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала суду від 16.05.2024 направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і повернута на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати, повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРТЕСТ" поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЛІДЕРОПТТОРГ" товар, який прийнято без зауважень, на суму 199912,50 грн. відповідно до товаро-транспортної накладної №+00001527 від 09.09.2022 року, яка підписана ТОВ "ЗАХІД ЛІДЕРОПТТОРГ".

Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у ТОВ "ЗАХІД ЛІДЕРОПТТОРГ" виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 150000,00 грн.

22.12.2023р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості за поставлену продукцію, яка становить 150000,00 грн., у семиденний строк від дня отримання вимоги. Також у вимозі позивач попередив відповідача, що у разі не сплати заборгованості на захист своїх прав, буде змушений звернутися до суду та стягнути заборгованість в судовому порядку з покладенням на відповідача додаткових витрат.

Надіслання вимоги відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення підтверджується фіскальним чеком від 22.12.2023. Згідно витягу із вебпорталу сервісу Укрпошта (номер відправлення 7900829637150) спробу вручити вимогу відповідачу було здійснено 26.12.2023. Відповідно, семиденний строк для сплати заборгованості завершився 02.01.2024р.

Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату поставленого товару, позивач звернувся з даним позовом до суду. Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1131,15 грн. 3% річних та 1051,50 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 ГК України Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з приводу поставки товару. Таким чином, суд доходить висновку, що між товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРТЕСТ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЛІДЕРОПТТОРГ" укладено договір у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою являється договором поставки.

Відтак правовідносини, які виникли між сторонами підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України та Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Поставка позивачем відповідачу товару підтверджується товаро-транспортною накладною №+00001527 від 09.09.2022 року на суму 199912,5грн., яка підписана відповідачем.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на зазначене, відповідач повинен був оплатити товар після його прийняття, тобто 09.09.2022, однак здійснив лише часткову оплату товару на суму 49912,50 грн., що вбачається з виписки по особовому рахунку позивача від 03.10.2022 та платіжних інструкцій, у зв`язку з чим виникла заборгованість на суму 150000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що направлення відповідачу вимоги про сплату заборгованості підтверджується фіскальним чеком від 22.12.2023.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів сплати вказаної заборгованості або належних та допустимих доказів, які б її спростовували, відповідачем не подано.

Суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

З огляду на вище зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 150000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1131,15 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1051,50 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, у межах визначених позивачем періодів нарахування, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 1131,15 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1051,50 грн.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позов задовольнити.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАХІД ЛІДЕРОПТТОРГ (м. Хмельницький, вул. Водопровідна, буд. 28/2, кв. 41, код 39816693) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОРТЕСТ (м. Львів, вул. Грабовського, буд. 11, корпус 19 А, код 43652409) 150000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1051,50 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 50 коп.) інфляційних втрат, 1131,15 грн. ( одна тисяча сто тридцять одна гривня 15 коп.) 3% річних та 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

СуддяЮ.В. Гладюк

Віддрук 2 прим: 1 - до справи; 2- відповідачу ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) реком. з повід про вруч. Позивачу надіслати рішення до кабінету ЕС.