Постанова

від 29.05.2024 по справі 916/1145/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1145/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Волковицької Н. О., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (колегія суддів у складі: Філінюк І. Г. - головуючий, Аленін О. Ю., Богатир К. В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 (суддя Погребна К. Ф.)

за позовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області та Миколаївської обласної ради

до 1. Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології»

про визнання недійсною процедуру закупівлі та договору про закупівлю, застосування наслідків недійсності правочину

за участю:

відповідача-2: Слюсар О. В. (адвокат)

прокурора: Гриненко А. Є. (посвідчення)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (далі - позивач - 1), Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області (далі - позивач - 2), Миколаївської обласної ради (далі - позивач - 3) до суду з позовом до Управління житлово - комунального господарства Первомайської міської ради (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» (далі - відповідач - 2), у якому просив:

- визнати недійсним рішення уповноваженої особи відповідача-1, оформлене протоколом від 11.12.2019 № 105У, яким оголошено найбільш економічно вигідною по закупівлі «Реконструкція очисних споруд каналізації м.Первомайськ Миколаївської області» пропозицію відповідача-2 та оголошено про намір укласти з ним договір;

- визнати недійсним договір від 23.12.2019 № 160, який укладений відповідачами;

- застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов`язання відповідача-2 повернути до Миколаївського обласного бюджету грошові кошти в сумі 14 240 769,60 грн та зобов`язання відповідача-1 повернути відповідачу-2 обладнання - установку передочистки стічних вод по типу ІНР 100, придбаного за договором від 23.12.2019 № 160.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що процедура закупівлі проведена відповідачем-1 з порушенням вимог Бюджетного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», що призвело до неефективного витрачання бюджетних коштів, тому спірне рішення та оспорюваний договір підлягають визнанню недійсним в судовому порядку із застосуванням наслідків недійсності правочину.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, в позові відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що прокурор не довів тих обставин, з якими пов`язував свої позовні вимоги, що виключає підстави для задоволення позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 913/159/17, від 13.11.2018 у справі № 904/10576/17, від 12.03.2019 у справі № 905/383/18, від 19.01.2022 у справі № 918/284/21, від 31.03.2021 у справі № 826/15323/18, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20 та відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вимог статті 48 Бюджетного кодексу України при укладенні договорів про публічну закупівлю на кілька бюджетних періодів.

3.3. Відповідачі у відзивах на касаційну скаргу просять залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що враховуючи наявність рішень про виділення коштів на фінансування робіт Реконструкції очисних споруд каналізації м. Первомайськ Миколаївської області, наявної та затвердженої проектної документації на виконання будівництва, 13.11.2019 відповідачем-1 оголошено закупівлю UA-2019-11-13-001040-b на виконання робіт з реконструкції очисних споруд. Очікувана вартість предмету закупівлі відповідала загальній кошторисній вартості будівництва передбаченого експертним висновком до проектної документації.

4.2. В результаті проведеного аукціону, який відбувся в системі закупівель «ProZorro» 06.12.2019, вартість закупівлі робіт з Реконструкції очисних споруд каналізації м. Первомайськ Миколаївської області знижено майже на 2 млн грн (на 1 979,35 тис грн) з 26 975 352,00 грн до 24 996 000,00 грн.

4.3. Найбільш економічно-вигідна пропозиція в порівнянні з пропозиціями інших учасників була надана відповідачем-2 - 24 996 000,00 грн.

4.4. Після проведеного розгляду та оцінки поданих учасниками документів, 11.12.2019 відповідачем-1 прийнято рішення про визначення переможця закупівлі - відповідача-2 та направлено йому повідомлення про намір укладення договору.

4.5. 23.12.2019 між відповідачами укладено договір № 160 на виконання будівельних робіт по об`єкту Реконструкції очисних споруд каналізації м. Первомайськ Миколаївської області, відповідно до умов пункту 2.5 якого, його загальна вартість робіт складає - 24996000,00 грн (двадцять чотири мільйони дев`ятсот дев`яносто шість тисяч 00 копійок), у тому числі ПДВ - 4166000,00 грн (чотири мільйони сто шістдесят шість тисяч 00 копійок), на поточний рік - 15306351,00 грн (п`ятнадцять мільйонів триста шість тисяч триста п`ятдесят одна грн 00 копійок), у тому числі ПДВ -2551058,50 грн (два мільйони п`ятсот п`ятдесят одна тисяча п`ятдесят вісім грн 50 копійок); на 2020 рік - 9689649,00 грн (дев`ять мільйонів шістсот вісімдесят дев`ять тисяч шістсот сорок дев`ять грн 00 копійок), у тому числі ПДВ -1614941,50 грн (один мільйон шістсот чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок одна грн 50 копійок).

4.6. Суди встановили, що за змістом оспорюваного договору, відповідач-1 взяв на себе бюджетне зобов`язання з оплати за укладеним договором саме в розмірі бюджетних асигнувань передбачених обласним бюджетом Миколаївської області на 2019 рік в сумі 15 306 351,00 грн. На послідуючі роки будівництва (у разі неповного фінансування, передбаченого на поточний рік) обсяг робіт сторони уточнюють додатковою угодою. Крім того, загальна сума договору не перевищувала вартісних меж визначених п. 1.17 Переліку завдань із заходів Комплексної програми охорони довкілля Миколаївської області на 2018-2021 роки (52 392,514 тис грн).

4.7. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення уповноваженої особи, оформленого протоколом від 11.12.2019 № 105У

4.8. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.9. Оцінюючи належність обраного позивачем (прокурором) способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

4.10. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі", у редакції чинній на дату проведення закупівлі та укладення договору.

4.11. Відповідно до положень пунктів 6, 25 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зміст публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продаж таких товарів, виконання робіт чи надання послуг за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому цим Законом.

4.12. У даній справі судами встановлено, що за наслідками прийнятого рішення уповноваженої особи відповідача-1, оформленого протоколом від 11.12.2019 № 105У, яким оголошено найбільш економічно вигідною по закупівлі «Реконструкція очисних споруд каналізації м.Первомайськ Миколаївської області» пропозицію відповідача-2 та оголошено про намір укласти з ним договір, яке прокурор просить у позові визнати недійсним, між відповідачами було укладено договір від 23.12.2019 № 160, який прокурор також просить визнати недійсним.

4.13. Отже, таке рішення вичерпали свою дію у зв`язку з реалізацією фактом його виконання (укладенням договору), тому такий спосіб захисту як визнання недійсним рішення не призведе до відновлення порушеного права.

4.14. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28)).

4.15. Однак суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, а тому, відмовляючи Прокурору в задоволенні позову в цій частині вимог суди помилились у мотивах для прийняття оскаржуваних судових рішень, тому в позові в зазначеній частині слід відмовити з мотивів неналежно обраного прокурором способу захисту права, порушеного у спірних правовідносинах.

4.16. Подібний правовий висновок викладено у пунктах 8.2 - 8.7 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22.

Щодо вимог про недійсність Договору

4.17. Предметом заперечуваного прокурором договору, укладеного за результатами проведення Відповідачем-1 процедури публічних закупівель, є будівельні роботи з Реконструкції очисних споруд каналізації м. Первомайськ Миколаївської області, виконання яких заплановано здійснювати протягом декількох календарних років (із грудня 2019 року до 31.12.2020, але до повного виконання сторонами прийнятих зобов`язань), а оплату - за рахунок коштів обласного бюджету (бюджету Миколаївської області) (пункти 10.1, 18.2).

4.18. У зв`язку із цим колегія суддів звертається до нормативного регулювання, яким визначаються загальні та спеціальні вимоги закону до довгострокового договору підряду, укладеного за результатами проведення процедури публічної закупівлі, а також до визначених Законом особливостей розпорядження коштами державного (місцевого) бюджету (суб`єкти, порядок) для фінансування договорів, укладених за результатами проведення процедури публічних закупівель, що визначені Бюджетним кодексом України.

4.19. Бюджетний кодекс України, у редакції чинній на дату проведення закупівлі та укладення спірного договору, визначає правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

4.20. Стаття 23 цього Кодексу встановлює загальне правило, згідно з яким будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (частина перша).

4.21. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному БК України (частина друга статті 23 зазначеного Кодексу).

4.22. Щодо розподілу повноважень при розпорядженні бюджетними коштами, то з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих в підпунктах 8.20 - 8.27 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 щодо застосування положень статей 2, 22 Бюджетного кодексу України та пунктів 5, 7, 43 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, у редакції чинній на дату проведення процедури закупівлі та укладення договору, далі - Порядок № 228, відповідач-1 у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі робіт з Реконструкції очисних споруд каналізації за договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначених робіт в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, яким у спірних правовідносинах є позивач-3.

4.23. Суди встановили, що строк виконання робіт за договором, у редакції, чинній станом на момент укладення визначений датою їх початку у грудні 2019 року, 2020 рік та послідуючі роки будівництва (у разі неповного фінансування, передбаченого на поточний рік) обсяг робіт сторони уточнюють додатковою угодою (пункт 2.5), оплату виконаних робіт відповідач-1 проводить поетапно по мірі надходжень з бюджету цільових коштів на оплату видатків для виконання будівельних робіт, в сумі, що не перевищує розмір фактичного надходження коштів з бюджету (пункт 10.3), строк дії договору становить з моменту його укладення, тобто 23.12.2019 до 31.12.2020, але до повного виконання обов`язків сторін (пункт 18.2 договору).

4.24. Отже, строк виконання договору становить більше одного календарного року, у зв`язку із чим відповідні фінансові зобов`язання за ним у розумінні Бюджетного кодексу України є довгостроковими.

4.25. Проте за змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 2, статей 3, 75 - 77 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет затверджується на один бюджетний період, який для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

4.26. Це виключає можливість визначення в момент розміщення замовлення та укладення відповідного договору бюджетного призначення для нього (за розміром, цільовим призначенням, враховуючи часові обмеження для його використання) на весь період (на кожен рік), протягом якого планується виконання договору та його фінансування за рахунок бюджетних коштів.

4.27. Водночас умови здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань (строк дії яких перевищує один бюджетний період (більше одного року, довгострокові договори)) встановлені Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (далі - Порядок № 309), що розроблений на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116 - 118 Бюджетного кодексу України.

4.28. За змістом пункту 2.2 Порядку № 309 умовою бюджетного зобов`язання за довгостроковим договором, укладеним за процедурою публічної закупівлі, є обов`язкова наявність додатку до довгострокового договору - календарного плану, відомості в якому мають відповідати плановим показникам поточного бюджетного періоду в Реєстрі бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

4.29. Додаткові вимоги до договору підряду, період виконання робіт за яким становить більше одного календарного року, що визначені законодавцем в Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (далі - Загальні умови), також передбачають наявність такої невід`ємної частини договору підряду, як план, за яким проводиться фінансування робіт (будівництва об`єкта).

4.30. Цей план складається з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи на весь період будівництва за роками, а на поточний рік - за місяцями з визначенням джерел та напрямів фінансування (видами витрат) (пункти 5, 83, 84 Загальних умов).

4.31. Суд зауважує, що відповідно до пункту 2 Загальних умов цей нормативний акт є обов`язковим для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

4.32. За змістом наведених положень Порядку № 309 та Загальних умов ці підзаконні акти конкретизують норму статті 23 Бюджетного кодексу України, встановлюючи однакову та обов`язкову в розумінні частини третьої статті 6, частини першої статті 628 Цивільного кодексу України вимогу до довгострокового договору (підряду), який фінансується за рахунок бюджетних коштів, а саме наявність складеного за правилами зазначених нормативних актів плану фінансування робіт (календарного плану).

4.33. Такий план може бути у вигляді додатка до договору (його невід`ємної частини) або визначений безпосередньо в тексті договору та становить порядок здійснення розрахунків за таким договором.

4.34. Отже, саме цей план, яким визначається порядок розрахунків, вказує, що при розміщенні публічного замовлення з придбання робіт з довгостроковими бюджетними зобов`язаннями та укладенні відповідного договору дотримано вимог статті 23 Бюджетного кодексу України щодо встановленого нею порядку здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань - за наявності відповідного бюджетного призначення.

4.35. Тому відсутність зазначеного плану або визначення в ньому порядку здійснення розрахунків усупереч наведеним положенням Порядку № 309 та Загальних умов свідчить про невідповідність довгострокового договору підряду, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, у частині здійснення розрахунків бюджетними коштами вимогам законодавства, а саме статті 23 Бюджетного кодексу України.

4.36. За змістом наведених положень, що регламентують порядок та умови здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань (за договорами, строк виконання яких становить більше одного календарного року), колегія суддів дійшла таких висновків:

- положення частини першої статті 23 та частини третьої статті 48 Бюджетного кодексу України встановлюють обов`язкову відповідно до актів цивільного законодавства вимогу до договорів, що укладаються за результатами проведення процедури публічної закупівлі та фінансуються за бюджетні кошти, - наявність відповідного бюджетного призначення;

- реалізацію цієї вимоги БК України конкретизовано в Порядку № 309, а щодо договору підряду - в Загальних умовах, за змістом яких при розміщенні замовлення про публічну закупівлю та укладенні довгострокового договору (підряду) складається календарний / фінансовий план, який відображає порядок здійснення розрахунків за договором та має містити: а) інформацію про розподіл за роками суми коштів, що становить загальну ціну закупівлі та договору, для розрахунку за ним; б) за перший (поточний) рік виконання договору (робіт) - щомісячний розподіл коштів, сума яких має узгоджуватися і з відповідною сумою витрат, визначених у затвердженому бюджеті поточного періоду, тобто того бюджетного періоду, який відповідає першому (поточному) календарному року виконання робіт за договором.

4.37. Також інформація про порядок розрахунків у вигляді фінансового/календарного плану, складеного відповідно до вимог Порядку № 309 та Загальних умов, має бути відображена при розміщенні публічного замовлення (в тексті оголошення), оскільки договір, що буде укладений за результатами процедури публічної закупівлі, та його умови мають відповідати змісту зазначеного замовлення (частина четверта статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі").

4.38. Дотримання наведених вимог при розміщенні замовлення про публічну закупівлю та подальшому укладенні відповідного договору з довгостроковими бюджетними зобов`язаннями свідчитиме про те, що замовлення про публічні закупівлі розміщене і бюджетні зобов`язання за відповідним договором взяті за наявності бюджетного асигнування відповідно до бюджетного призначення, а тому є такими, що відповідають вимогам статті 23 Бюджетного кодексу України, що виключає їх недійсність за частиною третьою статті 48 цього Кодексу.

4.39. Судами в оскаржених у касаційному порядку судових рішеннях не зазначено, що розміщене відповідачем-1 оголошення про публічну закупівлю, договір, додатки до нього на дату укладення 23.12.2019 містили б фінансово/календарний план (складений відповідно до вимог Порядку № 309 та Загальних умов, який вимагається положеннями частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України.

4.40. Згідно з положеннями частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин є нікчемним з моменту його вчинення (ab initio) незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін чи волі будь-якої іншої особи автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх.

4.41. Крім того, нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам цього виду, тобто не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто.

4.42. У цих висновках Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду щодо нікчемного правочину, викладеної, зокрема, і в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.11.2023 у справі № 755/12702/22.

4.43. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним за законом.

4.44. Отже, у позові у цій частині спору належало відмовити у зв`язку із обранням прокурором неналежного способу захисту.

Щодо вимог застосувати наслідки недійсності правочину

4.45. Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки недійсності як нікчемних, так і оспорюваних правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину. Правові наслідки нікчемного правочину є імперативними і, відповідно до частини четвертої статті 216 Цивільного кодексу України, не можуть піддаватися змінам за домовленістю сторін.

4.46. Суди відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказали на відсутність порушень при прийнятті відповідачем-1 спірного рішення та укладеного на його підставі оспорюваного договору, з огляду на не доведеність прокурором обставин порушення порядку закупівлі.

4.47. Однак судами попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях не наведено доводів та не зазначено обставин, які б давали підстави вважати, що спірний договір укладено у відповідності до вищенаведених вимог законодавства, зокрема частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, та на нього не поширюються правила недійсності, визначені частиною третьою статті 48 Бюджетного кодексу України, які безпосередньо встановлюють недійсність такого договору, тобто вказують на його нікчемність (недійсність якого прямо встановлена законом), тому висновки судів, покладені в основу рішень для відмови у позові, є передчасними, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у цій частині позовних вимог

4.48. Враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення в частині відмови позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину підлягають скасуванню, а справа у цій частині передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Висновки

4.49. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень статей 310, 311 ГПК України Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а мотивувальна частина оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення та договору - зміні з викладенням її в редакції цієї постанови. В частині позовних вимог про застосування наслідків нікчемного правочину судові рішення підлягають скасуванню, а справу у цій частині належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині судові рішення належить залишити без змін.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 310, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури у справі № 916/1145/22 задовольнити частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 в частині позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 в частині позовних вимог про визнання недійсною процедури закупівлі та договору про закупівлю змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Н. О. Волковицька

Є. В. Краснов