Рішення

від 04.06.2024 по справі 545/1282/24

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1282/24

Провадження № 2/545/1192/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Потетія А.Г.,

за участю секретаря: Мамишевої А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області, Державного підприємства "Дослідне господарство "СТЕПНЕ" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України", про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вище зазначеним позовом та прохала визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 (шість), загальною площею 80,3 кв.м., житловою площею 47,0 кв.м.

Представник позивача адвокат Шиян В.О. в судове засідання не з`явилася, попередньо надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала та прохала суд їх задовольнити.

Представник відповідача Коломацької сільськоїради Полтавськогорайону Полтавськоїобластів судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Представник відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "СТЕПНЕ" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України" до суду не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про день та час слухання справи, відзиву,заяв чи клопотань не надсилав.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньо досліджених наявні у справі докази вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У червні 2009 року ОСОБА_1 , як співробітнику Дослідного підприємства «Дослідне господарство «Степне» Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М.І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук видано ордер на житлову площу в житловому будинку/гуртожитку в АДРЕСА_2 .

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27.12.2012 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Дослідного підприємства «Дослідне господарство «Степне» Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М.І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук про визнання права власності на нерухоме майно задоволено у повному обсязі.

Зокрема, визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Із 24.12.2013 року, місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорту з відміткою про місце реєстрації.

Будинок АДРЕСА_2 знятий з балансу Дослідного підприємства «Дослідне господарство «Степне» Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М.І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук після визнання права власності на квартири в ньому.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 20.05.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_10 (особи, яка вважала, що теж має право на квартиру АДРЕСА_4 ), задоволено, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27.12.2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Понад десять років, ОСОБА_1 , добросовісно, безперервно та відкрито володіє нерухомим майном, дбає про його збереження, регулярно сплачує за комунальні платежі, проводить поточний ремонт квартири.

На балансі сільської ради вищевказаний будинок теж не перебуває. Оскільки, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було визнано за ОСОБА_1 , на даний час приватизувати це житло не можливо.

Згідност. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першоїстатті 344 ЦКособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)

Враховуючи положення статей335і344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8Прикінцевих та перехідних положень ЦКпро те, що правиластатті 344 ЦКпро набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, щоЦКнабрав чинності з 1 січня 2004 року, положеннястатті 344 ЦКпоширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей15,16 ЦК, а також частини четвертоїстатті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 Постанови).

Відповідно до ч.1ст. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч.4ст.344 ЦК Україниправо власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди мають враховувати, що для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

У відповідності до вищенаведених норм матеріального права, ознаками володіння, необхідними для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне, відкрите та безперервне володіння, які повинні мати місце одночасно.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344ЦК України(особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

При вирішенні спорів про набувальну давність необхідно враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися у повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Така правова позиція викладена у п.6 Постанови спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» за №24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, прийшов до висновку, що виходячи зі змістуст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести позивач, є такі: 1) майно може бути об`єктом набувальної давності; 2) добросовісність володіння; 3) відкритість володіння; 4) давність володіння та його безперервність; 5) відсутність інших осіб, які претендують на це майно; 6) відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Безтитульність володіння передбачає, що право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено. Тобто, під безтитульністю володіння слід розуміти фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, але не позбавляє особу можливості набути право власності на таке майно у визначеному позасудовому порядку. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першоїстатті 344 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Таким чином, суд вважає встановленим, що більше десяти років позивач добросовісно, відкрито і безперервно володіє квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і продовжує це робити і далі, тому суд вважає за можливе визнати право власності за позивачем на вказану квартиру за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст.328,344 ЦК України, ст.ст.12,13,81,89,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області, Державного підприємства "Дослідне господарство "СТЕПНЕ" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України", про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 (шість), загальною площею 80,3 кв.м., житловою площею 47,0 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: А. Г. Потетій