Ухвала

від 31.05.2024 по справі 761/7207/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/7207/24

Провадження № 1-кс/761/5155/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника ТОВ «Регіон» - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання ліквідатора ТОВ «Регіон» арбітражного керуючого ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року у кримінальному провадженні №4202200000000480 від 20.04.2022 року,-

В С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання ліквідатора ТОВ «Регіон» арбітражного керуючого ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року у кримінальному провадженні №4202200000000480 від 20.04.2022 року, а саме: на корпоративні права у вигляді 100 % статутного капіталу ТОВ «Регіон» (код ЄДРПОУ 25096372), які належать ОСОБА_6 ; 25 % статутного капіталу ТОВ «Арісмаш» (код ЄДРПОУ 34798869), які належать ТОВ «Регіон»; 90 % статутного капіталу ТОВ «Шервуд 2008» (код ЄДРПОУ 36179213), які належать ТОВ «Регіон».

У судовому засіданні представник ТОВ «Регіон» - адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання та просив задовольнити з підстав наведених у ньому.

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки арешт на майно накладено обґрунтовано та потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження на даний час не відпала.

Заслухавши доводи адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_3 , дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ч. 4 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Частиною 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У судовому засіданні встановлено, Головним слідчим управлінням СБ України під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022000000000480 від 20.04.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 110-2, ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 437 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року, накладено арешт, зокрема, на корпоративні права у вигляді 100 % статутного капіталу ТОВ «Регіон» (код ЄДРПОУ 25096372), які належать ОСОБА_6 ; 25 % статутного капіталу ТОВ «Арісмаш» (код ЄДРПОУ 34798869), які належать ТОВ «Регіон»; 90 % статутного капіталу ТОВ «Шервуд 2008» (код ЄДРПОУ 36179213), які належать ТОВ «Регіон».

Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року, метою накладення арешту на майно, є збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки воно має ознаки доказів, та відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, що дає достатні підстави вважати, що слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на зазначене майно.

Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт вказаного майна, не втратив свою актуальність. Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022000000000480, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2022 року, триває, на даний час у вказаному кримінальному провадженні здійснюються слідчі (розшукові) дії з метою виконання завдань, встановлених ст. 2 КПК України.

У той же час, на переконання слідчого судді, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не наділений процесуальними повноваженнями вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких і є накладення арешту на майно.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи те, що слідчим суддею не встановлено будь-яких нових обставин та доводів, яких не існувало на час накладення арешту на майно, за яких би на даний час відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження або ж було встановлено, що арешт накладено необґрунтовано, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання ліквідатора ТОВ «Регіон» арбітражного керуючого ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року у кримінальному провадженні №4202200000000480 від 20.04.2022 року. Наведені в клопотанні обставини - судові рішення, ухвалені в порядку господарського судочинства, не спростовують наведених висновків про необхідність збереження речових доказів.

На підставі наведеного, керуючись ст. 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ліквідатора ТОВ «Регіон» арбітражного керуючого ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року у кримінальному провадженні №4202200000000480 від 20.04.2022 року, а саме на корпоративні права ТОВ «Регіон», які належать ОСОБА_6 , ТОВ «Арісмаш», які належать ТОВ «Регіон», ТОВ «Шервуд 2008», які належать ТОВ «Регіон» - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає, на неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1