Рішення

від 04.06.2024 по справі 140/2219/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2219/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтех до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецкомунтех звернулося до суду із позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/007170, UA205140/2023/007171; визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про визначення коду товару № КT- UA205000-0055-2023, № КT- UA205000-0056-2023 від 27.10.2023; визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000660/2, №UA205140/2023/000661/1 від 02.11.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач придбав автомобілі спеціального призначення марки Scania, модель Р310, 2011 року виготовлення, номер кузова (шасі) YS2P4X20002065368, вартістю 9450 євро та марки Scania, модель Р280, 2010 року виготовлення, номер кузова (шасі) YS2P4X20002051114, вартістю 11050 євро, які було ввезено на митну територію України. Зазначені транспортні засоби позивачем заявлено до митного оформлення згідно з УКТ ЗЕД за кодом 8705908090. Однак, під час здійснення контролю правильності класифікації товару, відповідач самостійно класифікував задекларовані товари за кодом 8704229900, як вантажні автомобілі, бувші у використанні для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів та надіслав декларанту рішення про визначення коду товару № КT-UA205000-0055-2023, № КT-UA205000-0056-2023 від 27.10.2023, видав картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA205140/2023/007170, UA205140/2023/007171 та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000660/2, №UA205140/2023/000661/1 від 02.11.2023.

Позивач дані рішення про визначення коду товару та про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення уважає протиправними і такими, що підлягають скасуванню, через не відповідність їх положенням Митного кодексу України, Закону України Про митний тариф України, Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою КМУ від 21 травня 2012 року № 428.

Товариство зазначає, що здійснивши самостійну класифікацію задекларованого ним транспортного засобу спеціального призначення, відповідач відступив від положень Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, Пояснень до цих правил і вдався до маніпуляцій з технічною інформацією.

При цьому вказує, що придбані ним транспортні засоби є транспортними засобами спеціального призначення, а тому повинні класифікуватись в товарній позиції 8705, що в свою чергу також підтверджується висновком судової автотоварознавчої експертизи №344 від 28.04.2020.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позовних вимог ТОВ Спецкомунтех. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що за МД від 27.10.2023 №23UA205140089857U8, МД від 27.10.2023 №23UA205140089858U7 відбулося спрацювання згенерованих АСУР форм митного контролю в напрямку контролю за класифікацією товарів 107-3 Контроль правильностi класифiкацiї товарiв згідно з УКТ ЗЕД, 108-3 Витребування документів, які підтверджують коди товарів згідно з УКТ ЗЕД. Враховуючи опис, характеристики товару, спрацювання АСУР та прийняття значної кількості класифікаційних рішень щодо заявленого товару, посадовими особами митного поста направлено запити до спеціалізованого підрозділу управління адміністрування митних платежів. За результатами опрацювання запиту були прийняті рішення про визначення коду товару № КT-UA205000-0055-2023, № КT-UA205000-0056-2023 від 27.10.2023, відповідно до яких вищезазначений товар класифіковано за кодом 8704 22 99 00 згідно з УКТЗЕД (ставка мита 10%).

Представник відповідача вказує, що згідно пояснень до товарної позиції 8704, до неї включаються, серед іншого, машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфірувальними та іншими пристроями чи нi.

Виходячи з опису графи 31 митних декларацій, наданих до митного оформлення, документів, вищезазначені транспортні засоби є вантажними сміттєвозами, які виконують лише транспортні функції, тобто завантажують, перевозять та розвантажують побутові відходи. Сміттєвий прес застосовується в якості трамбувального пристрою. На даних транспортних засобах відсутні будь-які пристосування (наприклад, щітки) для виконання інших функцій, що дало б змогу класифікувати їх в товарній позиції 8705 УКТЗЕД.

Тому, враховуючи технічні характеристики, вищевказані автомобілі, які не є транспортними засобами спеціального призначення, які класифікується в товарній позиції 8705 УКТЗЕД, оскільки не виконують нетранспортні функції з прибирання доріг та призначені виключно для перевезення вантажів - побутового сміття.

Враховуючи вищевказане, представник відповідача вважає, що оскаржувані рішення митного органу про визначення коду товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів є такими, що прийняті у повній відповідності дo приписів чинного законодавства України, а тому у задоволенні позову просить відмовити повністю (арк.спр.82-163).

У відповіді на відзив представник позивача підтримала свою правову позицію та просила позов задовольнити повністю. Доатково наголошувала, що митним органом не доведено та не обгрунтовано в оскаржуваних рішеннях про визначення коду товару, у чому саме полягала складність класифікації імпортованих позивачем транспортних засобів за кодом класифікації УКТ ЗЕД, як і не обгрунтовано, які саме суперечності, що потребували додаткової інформації щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД виникли у нього в процесі контролю правильності заявленого декларантом коду товару (арк.спр.164-171).

У поданих запереченнях представник митниці звертала увагу суду, що для товарної позиції 8704 характерні як транспортні так і нетранспортні функції , що є підставою для класифікації таких КТЗ згідно з вимогами УКТЗЕД як вантажного автомобіля за кодом 8704 22 99 00 згідно з УКТЗЕД. Просила відмовити позивачу у задоволенні позову (арк.спр.172-174).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року позовну заяву було залишено без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 78).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за участі сторін відмовлено (арк.спр.195).

Інших заяв по суті справи чи клопотань на адресу суду від учасників справи не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» (надалі - ТОВ «Спецкомунтех») з 30.01.2018 зареєстроване як юридична особа в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності товариства являється по КВЕД 45.11 - Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

Між ТОВ Спецкомунтех (покупець) та WestAutoTrade Sp. z о.о. (Польща) (продавець) укладено договір купівлі-продажу №17/1-2023 від 07. 07. 2023, відповідно до якого покупець придбав автомобіль спеціального призначення марки Scania, модель Р310, 2011року виготовлення, номер кузова (шасі) YS2P4X20002065368, вартістю 9450 євро.

З метою митного оформлення даного транспортного ТОВ «Спецкомунтех» 27.10.2023 подало до Волинської митниці митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA205140089857U8 та наступні товарно супровідні документи: зовнішньоекономічний Договір купівлі-продажу №17/1-2023 від 07.07.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №FV0011/07/2023 від 11.07.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13.07.2023; сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.011.014428-23 від 26.10.2023, експертну довідку .№16003/23 від 26.10.2023.

В описі графи 31 митної декларації типу ІМ40ДЕ №23UA205140089857U8 від 27.10.2023 ТОВ «Спецкомунтех» було заявлено наступний опис задекларованого транспортного засобу товар 1 «Колісний транспортний засіб спеціального призначення б/в (сміттєвоз): марка Scania, модель Р310, календарний та модельний рік виготовлення - 2011, номер кузова (шасі) YS2P4X20002065368 , тип двигуна: газовий, робочий об`єм: 9300 см3, потужність: 224 кВт, категорія N3, колісна формула: 4x2, кількість місць для сидіння (включаючи водія) - 2, маса в разі максимального завантаження - 19000 кг, тип ТЗ: колісний транспортний засіб спеціального призначення, призначений виключно для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів (сміттєвоз). На автомобіль встановлено пресувальний пристрій та підйомний механізм (які є невід`ємною частиною спецтехніки). Виробник: «SCANIA», SE. Торговельна марка: «SCANIA»._

При цьому в графі 33 митної декларації типу ІМ40ДЕ №23UA205140089857U8 від

27.10.2023 зазначений транспортний засіб заявлено позивачем до митного оформлення за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8705908090.

Волинська митниця карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/007170 відмовила ТОВ «Спецкомунтех» у випуск вказаного транспортного засобу за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №23UA205140089857U8 від 27.10.2023 та прийняла рішення про визначення коду товару №КТ- UА205000-0055-2023 від 27.10.2023.

Відповідно до прийнятого рішення про визначення коду товару Волинською митницею визначено, що вказаний позивачем у митній декларації типу ІМ40Д №23UA205140089857U8 від 27.10.2023 транспортний засіб відповідає вимогам пояснень до товарної позиції 8704 УКТЗЕД в частині класифікації товару у митному відношенні, а саме «машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними трамбувальними, демфірувальними та іншими пристроями чи ні», код товару в графі 33 ВМД необхідно класифікувати за кодом 8704229900.

Також, Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000660/2 від 02.11.2023, яке мотивоване тим, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

-Відповідно до інвойсу №FV0011/07/2023 від 11.07.2023 продавцем (власником) транспортного засобу є WestAutoTrade Sp. z о.о 20-262 ul.Bogdana Dobrzansciego,l, Lublin, Polsca. Однак у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 зазначений власник транспортного засопу Kvd Heavy' Equipment АВ.

-Відповідно до пункту 5.2 контракту №17/1-2022 від 07.07.2023 покупець здійснює оплату за товар шляхом 100% передоплати або ж оплати по факту, в інвойсі №FV0011/07/20-3 від 11.07.2023 зазначено термін оплати 30 днів. Відомості про розрахунки не надано.

У зв`язку із вказаними розбіжностями, декларанту запропоновано, надати наступні

документи:

-договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;

- виписку з бухгалтерської документації;_

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

-банківський платіжний документ, якщо рахунки сплачено;

-інформацію про власника оцінювача ТЗ, зазначену в свідоцтві про реєстрацію.

Для підтвердження митної вартості декларантом після проведеної консультації з митним органом додатково надано: витяг з мережі Інтернет; платіжний банківський документ №555719 від 11.07.2023, платіжний документ на третіх осіб від 11.07.2023, лист декларанта від 02.11.2023.

Волинською митницею не було прийнято надані декларантом додаткові документи, зауваживши, що платіжний банківський документ №555719 від 11.07.2023 здійснений по контракту №16/1 -2023 від 29.06.2023, який немає відношення до даної поставки, тому ідентифікувати його та віднести до даної поставки не можливо.

У зв`язку із зазначеними розбіжностями Волинська митниця в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000660/2 від 02.11.2023, митну вартість поданого для митного оформлення ТОВ «Спецкомунтех» транспортного засобу спеціального призначення, визначено за резервним методом, згідно зі ст.64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації Інтернет джерела www.truckl .на на рівні - 17790 Євро.

Також, ТОВ «Спецкомунтех», відповідно до укладеного договору купівлі-продажу №23/1-2023 від 13.09.2023 з фірмою WestAutoTrade Sp. z о.о (Польща), придбало автомобіль спеціального призначення марки Scania, модель Р280, 2010 року виготовлення, номер кузова (шасі) YS2P4X20002051114, вартістю 11050 євро.

З метою митного оформлення даного транспортного ТзОВ «Спецкомунтех» 27.10.2023 подало до Волинської митниці митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA205140089858U7 та наступні товарно супровідні документи: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №23/1-2023 від 13.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №FV0010/07/2023 від 24.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 14.09.2023; сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.011.014419-23 від 26.10.2023, експертну довідку №16004/23 від 26.10.2023.

В описі графи 31 митної декларації типу ІМ40ДЕ №23UA205140089858U7 від

27.10.2023 ТОВ «Спецкомунтех» було заявлено наступний опис задекларованого транспортного засобу товар 1 «Колісний транспортний засіб спеціального призначення б/в (сміттєвоз): марка Scania, модель Р280, календарний та модельний рік виготовлення - 2010, номер кузова (шасі) YS2P4X20002051114, тип двигуна: дизельний, робочий об`єм: 9300 cm3, потужність: 206 кВт, категорія N3, колісна формула: 4x2, кількість місць для сидіння (включаючи водія) 2. маса в разі максимального завантаження 19000 кг, тип ТЗ. колісний транспортний засіб спеціального призначення, призначений виключно для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів (сміттєвоз). На автомобіль встановлено пресувальний пристрій та підйомний механізм (які є невід`ємною частиною спецтехніки). Виробник: «SCANIA», SE. І орговельна марка: «SCANIA».

При цьому в графі 33 митної декларації типу ІМ40ДЕ №23UA205140089858U7 від 27.10.2023 зазначений транспортний засіб заявлено позивачем до митного оформлення за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8705908090.

Волинська митниця карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/007171 відмовила ТОВ «Спецкомунтех» у випуск вказаного транспортного засобу за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №23UA205140089858U7 від 27.10.2023 та прийняла рішення про визначення коду товару №KT-UA205000-0056-2023 від 27.10.2023.

Відповідно до принятого рішення про визначення коду товару Волинською митницею визначено, що вказаний позивачем у митній декларації типу ІМ40ДЕ №23UA205140089858U7 від 27.10.2023 транспортний засіб відповідає вимогам пояснень до товарної позиції 8704 УКТЗЕД в частині класифікації товару у митному відношенні, а саме «машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демфірувальними та іншими пристроями чи ні», код товару в графі 33 ВМД необхідно класифікувати за кодом 8704229900.

Також, Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000661/1 від 02.11.2023, яке мотивоване тим, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

Відповідно до інвойсу №FV0010/10/2023 від 24.10.2023 продавцем (власником) транспортного засобу є WestAutoTrade Sp. z о.о 20-262 ul.Bogdana Dobrzansciego,l, Lublin, Polsca. Однак у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 14.09.2023 зазначений власник транспортного засопу Kvd Heavy Equipment АВ.

Відповідно до пункту 5.2 контракту №23/1-2022 від 07.07.2023 покупець здійснює оплату за товар шляхом 100% передоплати або ж оплати по факту, в інвойсі №FV0010/10/2023 від 24.10.2023 зазначено термін оплати 30 днів. Відомості про розрахунки не надано.

У зв`язку із вказаними розбіжностями, декларанту запропоновано, надати наступні.

документи:

-договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;

- виписку з бухгалтерської документації;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

-банківський платіжний документ, якщо рахунки сплачено;

-інформацію про власника оцінювача ТЗ, зазначену в свідоцтві про реєстрацію.

Для підтвердження митної вартості декларантом після проведеної консультації з митним органом додатково надано: витяг з мережі Інтернет; платіжний банківський документ №Р2310238759001 від 23.10.2023, платіжний документ на третіх осіб №905855 від 14.09.2023, лист декларанта від 02.11.2023..

Волинською митницею не було прийнято надані декларантом додаткові документи, зауваживши, що платіжний банківський документ №Р2310238759001 від 23.10.2023 передує даті виписаного інвойсу.

У зв`язку із зазначеними розбіжностями Волинська митниця в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000661/1 від 02.11.2023, митну вартість поданого для митного оформлення ТОВ «Спецкомунтех» транспортного засобу спеціального призначення, визначено за резервним методом, згідно зі ст.64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації Інтернет джерела www.truckl .на на рівні - 15400 Євро.

Рішення про визначення коду товару №KT-UA205000-0055-2023, №КТ-UA205000-0056-2023 від 27.10.2023, якими митний орган визначив придбані позивачем транспортні засоби згідно товарної позиції 8704 УКТЗЕД, а саме 8704229900, на думку товариства, прийняті митним органом з порушенням норм чинного законодавства України.

ТОВ «Спецкомунтех» не погоджується із прийнятими Волинською митницею картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/007170, №UA205140/2023/007171, рішеннями про визначення коду товару №KT-UA205000-0055-2023, №KT-UA205000-0056-2023 від 27.10.2023, рішеннями про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000660/2 «UA205140/2023/000661/1 від 02.11.2023, вважає їх необгрунтованими, безпідставними та такими, що суперечить фактичним обставинам та нормам чинного законодавства яке регулює спірні правовідносини, а тому за захистом своїх прав звернулося до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із статтею 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Статтею 68 МК України передбачено, що ведення УКТЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження органу доходів і зборів щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Процедуру ведення УКТ ЗЕД визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428 (далі - Постанова №428).

Пунктом 2, 3 Постанови №428 передбачено, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України Про Митний тариф України, що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Митний тариф України встановлюється Законом України Про Митний тариф України від 04.06.2020 №674-IX. Статтею 1 даного закону визначено, що митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Разом з тим, згідно з пунктом 3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД у разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються (пункт 4 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД).

Отже, при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, його характеристик та призначення.

На виконання положень статті 68 Митного кодексу України, Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428 Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, наказом Державної митної служби України від 14.07.2020 №256 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Так, відповідно щодо пояснень до товарної позиції 8704, остання має назву моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що використовувалися. До цієї товарної позиції включаються, зокрема: звичайні вантажні автомобілі та автофургони (відкриті, з брезентовим верхом, закриті і т.п.); автомобілі для доставляння товарів та автофургони усіх видів, автофургони для перевезення домашніх речей; вантажні автомобілі з автоматичними розвантажувальними пристроями (з перекидним кузовом і т.п.); автомобілі-цистерни (незалежно від того, обладнані вони насосами чи ні); авторефрижератори або автомобілі з ізотермічними кузовами; багатоярусні вантажні автомобілі для перевезення кислоти в суліях, балонів з бутаном і т.п.; важкі вантажні автомобілі з низькорозташованими рамами і навантажувальними похилими трапами для перевезення танків, підіймачів або екскаваторів, електричних трансформаторів і т.п.; вантажні автомобілі, спеціально призначені для перевезення свіжого бетону, крім бетономішалок товарної позиції 8705; машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфірувальними та іншими пристроями чи ні.

Натомість, щодо товарної позиції 8705 (моторні транспортні засоби спеціального призначення, крім призначених головним чином для перевезення людей або вантажів (наприклад, автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі пожежні, автобетономішалки, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, радіологічні автомобілі), то до цієї товарної позиції включається ряд видів транспортних засобів, спеціально сконструйованих або пристосованих для розміщення різних пристроїв, які надають їм можливості виконувати визначені нетранспортні функції; тобто основною метою транспортного засобу цієї товарної позиції не є перевезення людей або вантажів.

До цієї товарної позиції включаються: (1) Автомобілі вантажні аварійні, що являють собою автомобільні шасі з підлогою або без неї та обладнані підіймальними пристроями, такими як неповоротні крани, козли, блоки чи лебідки, і призначені для підіймання і буксирування транспортних засобів в аварійному стані. (2) Автомобілі-насоси, обладнані насосом, як правило, з приводом від двигуна автомобіля (наприклад, пожежні автомобілі). (3) Вантажні автомобілі, обладнані драбинами або підіймальними платформами для ремонту контактних підвісних мереж, вуличного освітлення і т.п.; вантажні автомобілі з регульованою стрілою і платформою для кінознімального чи телевізійного устаткування. (4) Вантажні автомобілі, застосовувані для очищення вулиць, стічних канав, аеродромних злітно-посадочних смуг і т.п. (наприклад, автомобілі для прибирання доріг (підмітальні машини), автомобілі-розкидувачі, комбіновані підмітально-мийні машини та асенізаційні машини). (5) Снігоочисні та снігоприбиральні машини з умонтованим устаткуванням; тобто автомобілі, створювані винятково для снігоприбирання і, як правило, з турбінами, обертальними лопатками і т.п., з приводом або від двигуна автомобіля, або від окремого двигуна. В усіх випадках змінне снігоочисне або снігоприбиральне обладнання всіх типів не включається до цієї товарної позиції (товарна позиція 8430), незалежно від того, подане воно змонтованим на автомобілі чи ні. (6) Вантажні автомобілі-розкидувачі всіх видів з нагрівальним устаткуванням або без нього, з устаткуванням для розподілу гудрону або гравію, для сільськогосподарських цілей і т.п. (7) Автокрани, не призначені для перевезення вантажів, які складаються з автомобільного шасі, на якому постійно встановлена кабіна і поворотний кран. Проте вантажні автомобілі з самонавантажувальними пристроями не включаються до цієї товарної позиції (товарна позиція 8704). (8) Автобурові (тобто вантажні автомобілі, обладнані вишкою в комплекті з краном, лебідками та іншими пристроями для буріння і т.п.). (9) Вантажні автомобілі, обладнані штабелеукладачами (тобто рухомою платформою, виконаною рухомою на вертикальній основі, і яка, як правило, має привід від двигуна автомобіля). Проте до цієї товарної позиції не включаються самозавантажні автомобілі, обладнані лебідками, підіймальними пристроями і т.п., але призначені переважно для перевезення вантажів (товарна позиція 8704). (10) Автобетономішалки, що складаються з кабіни та автомобільного шасі, на якому постійно змонтована бетономішалка, пристосована як для виготовлення, так і для перевезення бетону. (11) Пересувні електрогенераторні агрегати, що складаються з вантажного автомобіля, на якому змонтований електрогенераторний агрегат, з приводом або від двигуна автомобіля, або від окремого двигуна. (12) Автомобілі радіологічні (з рентгенівськими установками) (наприклад, обладнані медичним кабінетом, затемненим приміщенням і повним набором рентгенівського устаткування). (13) Пересувні клініки (медичні або стоматологічні) з операційною, устаткуванням для анестезування та іншою хірургічною апаратурою. (14) Автомобілі-прожектори, що мають прожектор, змонтований на автомобілі, причому живлення звичайне здійснюється від генератора, який має привід від двигуна автомобіля. (15) Автофургони для позастудійного радіомовлення та телемовлення. (16) Автофургони телеграфні, радіотелеграфні чи радіотелефонні, приймальні та передавальні; радіолокаційні автоустановки. (17) Іподромні автофургони, обладнані лічильними машинами для автоматичного підрахунку виграшів на перегонах. (18) Пересувні лабораторії (наприклад, для контролю експлуатаційних характеристик сільськогосподарських машин). (19) Випробувальні вантажні автомобілі з реєструвальними приладами для визначення тягових зусиль автомобілів, які буксирують їх. (20) Пересувні хлібопекарні з повним устаткуванням (тістозамішувач, піч і т.п.); польові кухні. (21) Автомобілі-майстерні, обладнані різними верстатами та інструментом, зварювальними пристроями тощо. (22) Пересувні банки, пересувні бібліотеки і пересувні автовиставки для демонстрації товарів.

При цьому, відповідно до частини першої статті 19 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-III транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.

Статтею 1 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу).

Судом встановлено, що при поданні митних декларацій, декларантом позивача в графі 33 код товару зазначено за кодом 8705908090 (арк. спр. 14, 33). У свою чергу, Волинська митниця прийняла оскаржувані рішення про визначення коду товару, відповідно до яких імпортовані автомобілі класифіковано за кодом 8704229900.

Однак, суд не погоджується із такою класифікацією спірних товарів митницею з наступних підстав.

Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи №344 від 28.04.2020, складеного судовим експертом Стасюком О.В., який був обізнаний щодо кримінальної відповідальності за статтею 384 КК України за завідомо неправдивий висновок, про що надав відповідну розписку, транспортний засіб марки VOLVO; модель - FL280, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 належить до колісних транспортних засобів спеціального призначення. Характеристики колісного транспортного засобу з технічної точки зору, відповідають товарному коду 8705908090 УКТЗЕД (арк. спр. 51-53).

Вказаний висновок експерта узгоджується також з іншими письмовими доказами у справі, в яких зазначено, що оцінювані транспортні засобами є: автомобілями спеціального призначення сміттєвозами.

Крім того, митним органом країн експорту, товар, який ввозиться на митну територію України класифіковано в товарній позиції 8704.

Доводи відповідача, що згідно з Поясненнями до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності вищевказаний транспортні засоби слід класифікувати за кодом 8704 (моторний транспортний засіб для перевезення вантажів), суд вважає безпідставними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правильність віднесення позивачем вказаних транспортних засобів згідно призначення і особливостей конструкції до колісного транспортного засобу спеціального призначення.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що Волинська митниця оскаржуваними рішеннями про визначення коду товару від 27.10.2023 № КT-UA205000-0055-2023, №КT-UA205000-0056-2023 безпідставно класифікувала спірний товар за кодом УКТЗЕД 8704229900, та, як наслідок, видані на підставі вказаних рішень картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/007170, UA205140/2023/007171 також є необґрунтованими, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вказаних рішень та карток відмови належить задовольнити.

При вирішенні спору в частині правомірності винесених рішень про коригування митної вартості товарів суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA205140089857U8 та наступні товарно супровідні документи: зовнішньоекономічний Договір купівлі-продажу №17/1-2023 від 07.07.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №FV0011/07/2023 від 11.07.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13.07.2023; сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.011.014428-23 від 26.10.2023, експертну довідку №16003/23 від 26.10.2023 та митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA205140089858U7 разом з товарно супровідними документами: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №23/1-2023 від 13.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №FV0010/07/2023 від 24.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 14.09.2023; сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.011.014419-23 від 26.10.2023, експертну довідку №16004/23 від 26.10.2023.

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа № 420/4820/19).

В оскаржуваних рішеннях відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цих рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Як уже було зазначено судом, декларантом до митної декларації було надано фактуру (інвойс), який є доказом здійснення операцій купівлі-продажу товарів, належить до групи документів, що є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в рахунку-фактурі (інвойсі), та у декларації країни експорту, яка зазначена в фунтах стерлінгах (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до пункту 5.3 Договору купівлі-продажу від 07.07.2023 № 17/1-2023 та від 13.09.2023 №23/1-2023 вартість товару визначається в євро (а.с.15,34). Згідно з наданим до митного оформлення інвойсом вартість товару визначалась в євро, тобто, вартість товару у фунтах стерлінгах сторонами контракту взагалі не визначалась.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару. Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Відносно розбіжностей встановлених Волинською митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000660/2, №UA205140/2023/000661/1 від 02.11.2023, що в інвойсах №FV0011/07/2023 від 11.07.2023, №FV0010/10/2023 від 24.10.2023 продавцем (власником) транспортного засобу є WestAutoTrade Sp. z о.о 20-262 ul.Bogdana Dobrzansciego,l, Lublin, Polsca, однак у свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13.07.2023, № НОМЕР_2 від 14.09.2023 зазначений власник транспортного засобу Kvd Heavy F.guipment АВ, повідомляється наступне.

В даному випадку варто зауважити, що на митну вартість товару не впливає та обставина, хто зазначений у інформації про технічний засіб власником, адже продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. Згідно поданих декларантом документів (договорів купівлі-продажу №17/1-2023 від 07.07.2023, №23/1-2023 від 13.09.2023, рахунків-фактури (інвойсу) №FV0011/07/2023 від 11.07.2023, №FV0010/10/2023 від 24.10.2023) зрозуміло, що продавцем є компаніяWestAutoTradeSp.zо.о.(Польща).

Поряд з тим суд зазначає, що на митну вартість товару ця обставина не впливає, продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контракту) зрозуміло, що продавцем є компанія West Auto Trade Sp. z о.о. (Польща). Чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Вказані висновки також підтверджуються апеляційною інстанцією, зокрема Восьмим апеляційним адміністративним судом у постановах від 24.02.2021 у справі №1.380.2019.006781, від 13.05.2022 у справі №140/9996/21, від 27.07.2022 у справі №140/1789/22.

Також судом встановлено, що додатково в порядку консультацій декларантом подано до митного органу платіжні документи на третіх осіб від 11.07.2023, №905855 від 14.09.2023, з яких вбачається, що компанія WestAutoTrade Sp. z о.о. (Польща) розрахувалась з Kvd Heavy Eguipment АВ за придбані транспортні засоби, що підтверджує перехід права власності на отримав транспортні засоби. Однак митний орган не прийняв до уваги вказані документи та не надав їм належної оцінки під час прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Щодо розбіжностей вказаних Волинською митницею в рішенні про коригування

митної вартості товарів №UA205140/2023/000660/2 від 02.11.2023, що після проведеної консультації з митним органом декларантом додатково надано платіжний банківський документ №555719 від 11.07.2023 здійснений по контракту №16/1-2023 від 29.06.2023, який немає відношення до поставки відповідно до контракту №17/1-2023 від 07.07.2023 варто вказати, що декларантом помилково подано даний платіжний документ. Оплата по контракту №17/1-2023 від 07.07.2023 підтверджується платіжним документом №Р2308038759009 від 03.08.2023.

Необхідно також зауважити, що у правових висновках Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20 зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості

В аналогічному спорі у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14 колегія суддів зазначає, що умови оплати товару не стосуються складових иіни товару, а тому такі умови взагалі не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Відносно розбіжностей встановлених Волинською митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000661/1 від 02.11.2023, що Волинською митницею не було прийнято надані декларантом додаткові документи, зауваживши, що платіжний банківський документ №Р2310238759001 від 23.10.2023 передує дати виписаного інвойсу суд констатує наступне.

В даному випадку варто вказати, що у договорі купівлі-продажу №23/1-2023 від

13.09.2023визначено, що Покупець здійснює оплату в євро шляхом перерахування грошей на рахунок Продавця у формі 100% передоплати або оплати по факту. Відповідно ТОВ «Спецкомунтех» здійснено 100% передоплату за поставлений транспортний засіб, а рахунок- фактура (інвойсу) №FV0010/10/2023 від 24.10.2023 виписано по факту постачання. Окрім того, Продавцем транспортного засобу для узгодження ціни товару було виписано рахунок-проформу №PR00002/09/2023 від 13.09.2023, який передував до виписки рахунку-фактури (інвойсу).

В той же час, митницею у оскарженому рішенні не було обгрунтовано, яким чином розбіжність між датою оплати та датою виписки рахунку-фактури (інвойс) впливає на числові значення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, який підлягав митному оформленню.

Відтак, висновки відповідача сформовані у рішеннях про коригування митної вартості №UA205140/2023/000660/2, №UA205140/2023/000661/l від 02.11.2023 про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, які впливають на числові значення митної вартості імпортованих позивачем колісних транспортних засобів, є абсолютно безпідставним, а тому, у відповідача не було жодних передбачених законом підстав для визначення вартості імпортованих транспортних засобів за резервним методом.

Надані ТОВ «Спецкомунтех» митному органу документи для здійснення митного оформлення імпортованих транспортних засобів, надавали йому повне право під час митного оформлення застосовувати метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції, зокрема у справах №804/16980/14, № 815/2013/15, про те, що основним методом визначення вартості митної продукції, яка ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операцій).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На думку суду, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у них, крім посилання на веб-сайт www.machinio.com, на підставі якого здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у спірних випадках митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач через уповноваженого декларанта надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та такими, що не відповідають вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень належить задовольнити.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність рішень про визначення коду товару № КT- UA205000-0055-2023, № КT- UA205000-0056-2023 від 27.10.2023, карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску и пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/007170, UA205140/2023/007171 та рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000660/2, №UA205140/2023/000661/1 від 02.11.2023, відтак оскаржувані рішення відповідача слід визнати протиправними та скасувати, а позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі Баришевський проти України, заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі Двойних проти України, заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі Меріт проти України, заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору (15140,00 грн.), витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень) та витрат, пов`язаних із залученням перекладача в сумі 5280,00 грн. (п`ять тисяч двісті вісімдесят гривень)

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 15.02.2023 №03/15-02, додаткова угода від 15 лютого 2024 року №7/03/15-02 до вказаного договору, акт виконаних робіт № РА-0000019 від 13 лютого 2024 року (за перекладацькі послуги), бухгалтерська довідка до акту виконаних робіт (наданих послуг) № РА-0000019 від 13 лютого 2024 року згідно з рахунком фактурою №СФ-0000019 від 13.02.2024, платіжна інструкція від 14.02.2024 № 79 (арк. спр. 59-65).

Як вбачається із додаткової угоди від 15 лютого 2024 року №7/03/15-02 до договору про надання правової допомоги від 15.02.2023 № 03/15-02 позивачу були надані наступні роботи (послуги): підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішень митного органу про визначення коду товару, карток відмови та рішення про коригування митної вартості товару. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 6000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою. Також посилається на те, що представником позивача не надано детального опису робіт (наданих послуг), що унеможливлює співставлення заявленого розміру із складністю справи, складністю виконаних робіт, об`єму наданих послуг та складності справи. Вказує, що із наданих позивачем документів про надання послуг перекладача, невідомо які документи потребували перекладу взагалі та чи була необхідність здійснення їх перекладу.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішень про визначення коду товару та карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є спором немайнового характеру незначної складності.

Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

За приписами частин п`ятої восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивач на понесення витрат на послуги з перекладу надав копії акту виконаних робіт № РА-0000019 від 13.02.2024 про перекладацькі послуги свідоцтв про реєстрацію, договорів, рахунків, платіжних доручень, засвідченого позивачем та виконавцем робіт ТОВ ЛА-ВІТА, рахунку № СФ-0000019 від 13.02.2024 на суму 5280,00 грн. та платіжної інструкції №79 від 14.02.2024 на вказану суму (арк. спр. 60-63).

Позивачем до позовної заяви додано переклад із нотаріально засвідченим підписом перекладача ОСОБА_1 (директора ТОВ ЛА-ВІТА) документів, які досліджувались судом при ухваленні рішення по справі у кількості шість штук (фактури 2 шт, свідоцтво про реєстрацію 2 шт та платіжки 2 шт).

Враховуючи наведене, беручи до уваги кількість документів та обсяг їх текстової інформації, які перекладені на українську мову перекладачем ОСОБА_1 , з огляду на питому вагу текстової інформації у цих документах по відношенню до загальної її кількості, що потребувала перекладу та досліджувалась судом при прийнятті рішення по цій справі, суд приходить до висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають відшкодуванню витрати, пов`язані із залученням перекладача в розмірі 2000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує також сплату позивачем судового збору пропорційно заявленим позовним вимогам відповідно до Закону України Про судовий збір у сумі 15140,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 113 від 06.03.2024 (арк. спр. 74).

З урахуванням наведеного, беручи до уваги повне задоволення позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 22140,00 грн., з них: судовий збір 15140,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу 4000,00 грн. та витрати, пов`язані із залученням перекладача 2000 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтех (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карпенка-Карого, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 41898871) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про визначення коду товару № КT-UA205000-0055-2023 від 27.10.2023, № КT-UA205000-0056-2023 від 27.10.2023.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№UA205140/2023/007170, UA205140/2023/007171.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000660/2, №UA205140/2023/000661/1 від 02.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтех судові витрати у розмірі 21140,00 грн. (двадцять одну тисячу сто сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович