Рішення

від 23.05.2024 по справі 260/32/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2024 рокум. Ужгород№ 260/32/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Онисько Н.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

за участі представника позивача адвоката Шпуганича Василя Петровича;

відповідач: Жденіївська селищна рада Мукачівського району Закарпатської області представник не з`явився;

відповідач: Виконавчий комітет Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області представник не з`явився;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області та Виконавчого комітету Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметі спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (89120, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Жденієво, вул. Шевченка, 141, код ЄДРПОУ 04349366) (далі по тексту відповідач 1) та Виконавчого комітету Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (89120, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Жденієво, вул. Шевченка, 141, код ЄДРПОУ 44379693) (далі по тексту відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 ), яким просив суд: "1. Визнати протиправною бездіяльність Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, яка полягає в не розгляді можливості облаштування кладовища на інших, окрім земельної ділянки площею 1 га в урочищі Голиця, земельних ділянках, зокрема на земельній ділянці в урочищі Стаї, недотриманні висновків компетентних органів щодо відповідності/невідповідності альтернативних ділянок Державним санітарним правилам та нормам "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99; 2. Визнати протиправною бездіяльність Жденіївської селищної ради, яка полягає у нерозробленні та незатвердженні містобудівної документації смт. Жденієва з дотриманням вимог чинного законодавства та Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99; 3. Зобов`язати Жденіївську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області та її виконавчий комітет, розробити та подати на затвердження сесії Жденіївської селищної ради проект містобудівної документації, з передбаченням місця розташування нового кладовища, отримати відповідні висновки компетентних органів щодо відповідності інших, окрім земельної ділянки в урочищі Голиця, земельних ділянок, зокрема земельної ділянки в урочищі Стаї, (згідно рішення Жденіївської селищної ради Мукачівського району від 22.12.2008) вимогам щодо створення на них кладовища, та на найближчий сесії розглянути можливість створення нового кладовища в смт. Жденієво на придатній для цього земельній ділянці; 4. Зобов`язати виконавчий комітет Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області утримувати належну їй на праві комунальної власності земельну ділянку яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004 в урочищі Голиця площею 1 та відповідно до вимог санітарних норм, не допускаючи розміщення на ній поховань; 5. Зобов`язати виконавчий комітет Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області привести земельну ділянку площею 1 га в урочищі Голиця яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004 до попереднього стану (до моменту здійснення на ній поховань); 6. Стягнути з Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.; 7. Стягнути з виконавчого комітету Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп.; 8. Встановити судовий контроль за виконанням рішення відповідно до ст. 378 КАС України; 9. Стягнути з відповідачі на користь позивача судові витрати по сплаті судового зборку та за надання правничої допомоги відповідно до ст. 139 КАС України; 10. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.".

08 січня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року було постановлено розглядати дану адміністративну справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року було закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався з існуванням на те об`єктивних причин.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопад 2019 року, що ухвалене в адміністративній справі № 260/1398/19 за його ж позовом до Жденіївської селищної ради Воловецького району Закарпатської області, визнано протиправним та скасовано рішення Жденіївської селищної ради № 388 від 10 вересня 2019 року про надання дозволу на розширення меж земельної ділянки існуючого кладовища в ур. "Голиця", що розташоване на території Жденіївської селищної ради, оскільки таке не передбачено генеральним планом смт. Жденієво та порушує права жителів села на санітарну безпеку. Проте з 11 листопада 2019 року відповідачем не приймалось жодних рішень та не вчинялось жодних дій щодо відведення в передбаченому законодавством порядку земельної ділянки під кладовище у смт. Жденієво, чим грубо порушено вимоги законодавства в частині організації діяльності в галузі поховання померлих та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів. Стверджує, що у зв`язку з такою протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування у невідведеному під кладовище місце неподалік від земельної ділянки, що належить позивачу, відбулося поховання померлих громадян, чим порушено його права на безпечне середовище. Вважає, що таке призводить до забруднення питної води в криницях та ґрунтових вод. Крім того, вказує, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року, що ухвалене в адміністративній справі № 260/5567/21 за його ж позовом до Жденіївської селищної ради Воловецького району Закарпатської області, зобов`язано Жденіївську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області у визначеному законодавством порядку визначити місце розташування нового кладовища для смт. Жденієво з дотриманням Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99 та вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173. Проте, незважаючи на це, Жденіївська селищна рада, продовжує сприяти здійсненню поховань саме на земельній ділянці в урочищі "Голиця", яка не має статусу кладовища та не відповідає вимогам щодо можливості облаштування кладовища на її території. Від виконання своїх повноважень у галузі поховання Жденіївська селищна рада усунулась.

У встановлений судом строк відповідачі відзив на позовну заяву не надали. Також такі відзиви відсутні і на час ухвалення рішення суду.

Статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що відповідачем у встановлений судом строк не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не поданий, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові. Під час судового розгляду справи по суті, окрім іншого, позивачем зазначалося, що він неодноразово звертався до селищного голови ОСОБА_3 з приводу протиправних поховань, однак зазначений голова заявив, що він є господарем на території ради, у нього власне законодавство та власна поліція також обіцяв спалити будинок позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча судом вживалися заходи щодо їх виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

20 травня 2024 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідачів, відповідно до якого останній просив розглянути дану справу без його участі. Заперечив щодо задоволення позовних вимог (а.с. 221).

Судом вживалися заходи направлення відповідачу 1 повістки про виклик в судове засідання призначене на 22 травня 2024 року було надсилано з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 07 травня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, у зв`язку з чим представник позивача вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 219).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України їх неявка не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) є жителем смт. Жденієво, якому належить на праві власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , у зазначеному будинку проживає позивач. Також встановлено судом, що позивач є інвалідом 2-ї групи. Будинок позивача розташований на земельній ділянці площею 0,15 га кадастровим номером 2121555300:01:003:0006, яка належить його дружині ОСОБА_4 (а.с.а.с. 22, 23, 25, 76).

Рішенням тридцятої сесії сьомого скликання (друге пленарне засідання) Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (далі Жденіївська селищна рада) №388 від 10 вересня 2019 року надано дозвіл для розширення меж земельної ділянки існуючого кладовища орієнтовною площею 1.00 га в ур. "Голиця", що розташована на території Жденіївської селищної ради Воловецького району (а.с. 26).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, що ухвалене у адміністративній справі № 260/1398/19, позов ОСОБА_1 до Жденіївської селищної ради задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення тридцятої сесії сьомого скликання (друге пленарне засідання) Жденіївської селищної ради Закарпатської області № 388 від 10 вересня 2019 року про надання дозволу для розширення меж земельної ділянки існуючого кладовища.

Приймаючи вказане рішення Закарпатський окружний адміністративний суд виходив з того, що при винесені рішенням № 388 від 10 вересня 2019 року про надання дозволу для розширення меж земельної ділянки існуючого кладовища орієнтовною площею 1.00 га в ур. "Голиця", що розташована на території Жденіївської селищної ради, останньою порушено вимоги статті 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу", статей 2, 21, 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 123 Земельного кодексу України, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи генерального плану смт. Жденієво, такий не передбачає розширення меж земельної ділянки існуючого кладовища.

Окрім того, Жденіївською селищною радою також порушено права ОСОБА_1 та жителів села на санітарну безпеку, оскільки вибране місце під кладовище не відповідає вимогам Державних санітарних правил та норм №2.2.2.028-99, що підтверджується наявним в матеріалах справи негативним висновком відділу містобудування, архітектури та цивільного захисту Воловецької районної державної адміністрації, викладеному в листі від 15 липня 2019 року за №161/07-28 щодо невідповідності земельної ділянки в урочищі "Голиця" смт. Жденієво вимогам ДСанПіН 2.2.2.028-99 "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" та Державним санітарним правилам № 79/1404 для розміщення кладовища, так як таке розміщено на відстані 71,0 м (при передбачених 300 м), вверх по схилу від житлових будинків.

Крім того, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року, що ухвалене в адміністративній справі № 260/5567/21, визнано протиправною бездіяльність Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області щодо не організації здійснення виконавчих функцій і повноважень в галузі поховання померлих в селі Жденієво та зобов`язано Жденіївську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області у визначеному законодавством порядку визначити місце розташування нового кладовища для смт. Жденієво з дотриманням Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99 та вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173 (а.с.а.с. 46-49).

Вказані рішення набрали законної сили, а тому відповідно до вимог статті 78 частини 4 КАС України, вказані обставини повторно не доказуються.

Звернувшись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 стверджує, що після набрання рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року № 260/5567/21 законної сили Жденіївська селищна рада жодних дій, спрямованих на виконання своїх обов`язків у галузі поховання померлих, зокрема, щодо визначення місця поховання з дотриманням вимог законодавчих актів та державних стандартів та норм, не вчиняла та продовжує сприяти здійсненню поховань саме на земельній ділянці в урочищі "Голиця", яка не має статусу кладовища.

Відповідно до статті 55 частин 1 та 2 Конституції України, рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.

Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує статті 5 частина 1 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства, у розумінні статті 2 частини 1 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 50 Конституції України ґарантовано кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Отже, суд вважає, що вирішення спірного питання щодо розміщення на території Жденіївської селищної ради кладовища безпосередньо впливає на права та інтереси позивача, як жителя смт. Жденієво, а тому підлягає захисту в порядку адміністративного судочинства.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання регулює Закон України "Про поховання та похоронну справу" від 10 липня 2003 року за №1102-IV (далі по тексту Закон України № 1102-IV).

Кладовище в розумінні статті 1 частини 2 Закон України № 1102-IV - це відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань.

Положеннями статті 5 Закон України № 1102-IV регламентовано державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання. Зокрема, вказаною правовою нормою передбачено, що державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання впроваджуються в порядку, передбаченому законом, з метою забезпечення безпеки життя та здоров`я людей, тварин, охорони рослин, а також майна та довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів ресурсів.

Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання складаються, в тому числі, з обов`язкових містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних норм щодо створення та функціонування кладовищ, крематоріїв, інших місць поховань.

Згідно статті 8 Закон України № 1102-IV до компетенції органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, належить, серед іншого, вирішення відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання.

Вказане кореспондується також з положеннями статті 30 пункту "а" підпункту 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі по тексту Закон України № 280/97-ВР), відповідно до якого до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони.

Відповідно до статті 8 частини 1 Закону України № 1102-IV організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

В свою чергу до компетенції органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органи у вказаній галузі віднесено: 1) вирішення відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 231 цього Закону; 2) забезпечення будівництва, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону; 3) створення ритуальних служби; 4) вирішувати питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснення контролю за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснення інші повноваження, передбачені цим та іншими законами. Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства (статті 8 частини 5, 6 Закону України № 1102-IV).

Відповідно до статті 23 Закону України № 1102-IV встановлено, що для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Отже, законодавчими нормами передбачено цілий спектр повноважень саме органів місцевого самоврядування в сфері організація діяльності в галузі поховання померлих, в тому числі, щодо визначення місця розташування кладовища та розроблення відповідної містобудівної документації.

Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 №28 затверджено Державні санітарні правила та норми "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99 (далі по тексту - ДСанПіН), що включають основні гігієнічні вимоги щодо планування нових, утримання і санітарного упорядкування діючих кладовищ в населених пунктах України.

Так, ДСанПіН є нормативним документом, обов`язковим для виконання посадовими особами та громадянами (пункт 1.2 розділу 1 ДСанПіН).

Відповідно до пункту 3.2 розділу ДСанПіН, місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Згідно з пунктом 3.5 розділу 3 ДСанПіН, кладовища повинні бути розміщені в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м (Державні санітарні правила №379/1404), а від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об`єктів, що прирівняні до них, має бути не меншою 100 м.

Отже, первинним етапом планування та впорядкування території місць поховання є розроблення відповідної містобудівної документації та виділення певної земельної ділянки, що б відповідала державним нормам та стандартам.

Під час розгляду справи по суті було встановлено, що можливість поховання померлих на діючому кладовищі вичерпана з огляду на обмежену кількість вільних місць, тому жителі села неодноразово зверталися до Жденіївської селищної ради із заявами щодо вирішення питання визначення місця розташування нового кладовища. Незважаючи на це, відповідачем таке вирішено не було. Натомість поховання померлих здійснюється без дотримання державних норм та стандартів на земельній ділянці, не передбаченій містобудівною документацією для таких цілей.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 30 пункту "а" підпункту 11 Закону України № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони.

Відповідно до статті 26 частини 1 пункту 42 Закону України № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до статті 31 частини 1 пункту "а" підпункту 6 Закону України № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

В свою чергу, генеральним планом населеного пункту, згідно Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VІ від 17 лютого 2011 року (далі по тексту Закон України № 3038-VІ), є містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Планування і забудова територій це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної документації (стаття 2 частина 2 пункт 7 Закону України № 3038-VІ).

При цьому, як передбачено статтею 16 частиною 1 абзацом 1 Закону України № 3038-VІ планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до положень статті 17 Закону України № 3038-VІ, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

Частиною третьої цієї ж статті передбачено, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Провівши аналіз наведених законодавчих положень, суд дійшов висновку, що законодавець встановив чітку послідовність та етапи планування і забудови територій органами місцевого самоврядування у межах населених пунктів, яка здійснюється, зокрема, шляхом розроблення і затвердження містобудівної документації, первинним елементом якої є генеральний план населеного пункту, на підставі якого розробляються і затверджуються плани зонування територій і детальні плани території та відбувається забудова території настеленого пункту.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи наявний протокол № 1 громадських слухань щодо місцезнаходження кладовища від 27 червня 2021 року. На цих слуханнях ухвалено рішення щодо визначення місцезнаходження кладовища в смт Жденієво знову в урочищі "Голиця" (а.с.а.с. 30, 31).

На реалізацію цього протоколу постійною комісією з питань земельного устрою, екології, охорони навколишнього середовища, безпеки життєдіяльності людини Жденіївської селищної ради VIII скликання рекомендовано надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки комунальної власності, яка розташована в межах СМТ Жденієво, урочище "Голиця", орієнтовною площею 1.00 га із формуванням земельної ділянки (а.с. 32).

В матеріалах справи наявна копія рішення п`ятнадцятої сесії восьмого скликання Жденіївської селищної ради за № 465 від 23 грудня 2021 року "Про розроблення містобудівної документації Генеральний план та план зонування території (у складі генерального плану) населеного пункту смт. Жденієво" (а.с.а.с. 36, 37).

Судом констатується, що у поведінці відповідачів прослідковується відкрите нехтування, зокрема, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, що ухвалене у адміністративній справі № 260/1398/19, про яке йшлося вище. Цим рішенням суду надано оцінку поведінці Жденіївської селищної ради щодо земельної ділянки орієнтовною площею 1.00 га в урочищі "Голиця", що розташована на території Жденіївської селищної ради. А також надано характеристику самій ділянці. Однак Жденіївською селищною радою здійснюється поведінка, яка спрямована на облаштування кладовища саме на земельній ділянці орієнтовною площею 1.00 га в урочищі "Голиця", що розташована на території Жденіївської селищної ради.

Судом також встановлено, що рішенням Жденіївської селищної ради 22 грудня 2008 року було прийнято рішення, яким надано дозвіл на вибір місця розташування земельної ділянки площею 1.00 га в урочищі "Стаї" смт Жденієво, для розміщення сільського кладовища (а.с. 24). Однак інших рішень (дій) на реалізацію такого рішення відповідачам прийнято (вчинено) не було.

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Також судом встановлено, що ухвалою про накладення арешту на майно (справа № 936/976/21 Провадження № 1-кс/936/283/2021(матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР № 1202107890000111)) накладено арешт на майно в частині обмеження користування земельною ділянкою, яка розташована в межах смт. Жденієво урочище "Голиця", орієнтовною площею 1.00 га, яка на праві комунальної власності належить Жденіївській селищній раді Мукачівського району, шляхом заборони буд-яким фізичним та юридичним особам здійснювати поховання громадян до моменту, коли така потреба відпаде.

Вирішуючи спір по суті у справі № 260/32/24, Закарпатським окружним адміністративним судом було встановлено, що на земельній ділянці, яка розташована в межах смт. Жденієво урочище "Голиця", орієнтовною площею 1.00 га, яка на праві комунальної власності належить Жденіївській селищній раді Мукачівського району протиправно здійснюються поховання (наявні понад 30 поховань).

Судом також встановлено, що земельна ділянка, яка розташована в межах смт. Жденієво урочище "Голиця", орієнтовною площею 1.00 га, яка на праві комунальної власності належить Жденіївській селищній раді Мукачівського району і на якій здійснюються несанкціоновані поховання межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004 (а.с. 77).

Враховуючи зазначене вище суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, яка полягає у нерозробленні та незатвердженні містобудівної документації смт. Жденієва з дотриманням вимог чинного законодавства та Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99.; зобов`язати Жденіївську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області та її виконавчий комітет, вчинити дії щодо розроблення та подання на затвердження найближчої сесії Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області необхідної документації для розташування нового кладовища, з отриманням відповідних висновків щодо відповідності інших, окрім земельної ділянки в урочищі "Голиця", земельних ділянок, вимогам щодо створення на них кладовища; зобов`язати Жденіївську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області та виконавчий комітет Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області утримувати земельну ділянку комунальної власності, яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004 в урочищі "Голиця" площею 1 га відповідно до вимог санітарних норм, не допускаючи розміщення на ній поховань.

Також судом зазначається, що у зв`язку з пасивною поведінкою відповідача, наслідком є незаконні поховання на земельній ділянці площею 1 га в урочищі "Голиця" смт Жденієво необхідно зобов`язати Жденіївську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області та виконавчий комітет Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області привести земельну ділянку площею 1 га в урочищі "Голиця", яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004 до попереднього стану (до моменту здійснення на ній поховань).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 вересня 2014 року у справі Дземюк проти України дійшов висновку, що національне законодавство з охорони здоров`я чітко забороняє розміщення кладовища занадто близько до житлових будинків та джерел води... Кладовище є безперервним джерелом можливої небезпеки, а завдана цим потенційна шкода не є такою, яку можна легко виправити або попередити.

З огляду на зазначене Європейський суд з прав людини у згаданому рішенні дійшов висновку, що облаштування і використання кладовища близько від будинку позивача разом з наступним впливом на довкілля та якість життя, досягло достатнього рівня серйозності, що вимагається статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та становить втручання у право позивача на повагу до житла, приватного і сімейного життя.

У справі "Дубецька та інші проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що у справах, що стосуються екологічних питань, державі мають надаватися широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань. Основне питання Суду полягає в тому, чи вдалось державі дотримати справедливого балансу між конкуруючими інтересами зацікавлених осіб та суспільства в цілому (рішення у справі "Хеттон та інші проти Сполученого Королівства"); при здійсненні такої оцінки у контексті конкретної справи повинні аналізуватися всі фактори, включно з національними правовими питаннями (рішення у справі "Фадєєва проти Росії").

Позивач вважає, що внаслідок бездіяльності відповідачами йому було заподіяно моральну шкоду, розмір якої оцінює у 30000 грн.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В той же час, відповідно до статті 21 частини 5 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За змістом статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування ...

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відтак, як вбачається із вищенаведеного, основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018 у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 у справі № 9901 /377/18 та інших.

Бездіяльність відповідачів, зокрема, Жденіївської селищної ради, її виконавчого органу полягає у невиконанні нею своїх повноважень у галузі поховання, внаслідок чого порушено право позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Позивач, змушений протягом тривалого часу звертатися до компетентних органів для отримання відповідних висновків, звертатися до суду, органів поліції, прокуратури, скеровувати індивідуальні та колективні звернення.

Позивач живе у стані постійного стресу, наражає на небезпеку своє здоров`я та здоров`я рідних, оскільки змушений використовувати воду, яка знаходиться у недопустимій близькості до місць поховання. Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачами - після дощів його подвір`я залите водою, яка сходить із схилу, на якому ведуться поховання.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо, якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (доприкладу, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Таким чином, відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 17.03.2021 по справі №420/239/20.

Так бездіяльністю відповідача заподіяно позивачу моральні страждання, які полягали насамперед у порушенні звичного способу життя, у душевних переживаннях, необхідністю докладати додаткових зусиль, зокрема для оскарження рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Виходячи з встановлених обставин справи у їх сукупності, суд вважає доведеним твердження позивача, про заподіяння моральних страждань, які полягали насамперед у порушенні звичного способу життя, у душевних переживаннях, необхідністю докладати додаткових зусиль, зокрема для оскарження рішень, поведінки суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, за встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди з урахуванням характеру правовідносин сторін, обставин справи та засад розумності і справедливості.

З урахуванням наведеного у сукупності суд, керуючись власним переконанням оцінки обставин завдання позивачу моральної шкоди, обсягу шкоди, керуючись принципами розумності та справедливості, вважає, що за обставин даної справи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню становить 30000 грн.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (89120, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Жденієво, вул. Шевченка, 141, код ЄДРПОУ 04349366) та Виконавчого комітету Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (89120, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Жденієво, вул. Шевченка, 141, код ЄДРПОУ 44379693), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметі спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області щодо не розгляду можливості облаштування кладовища на інших, окрім земельної ділянки площею 1 га в урочищі "Голиця", земельних ділянках з дотриманням вимог Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99.

Визнати протиправною бездіяльність Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, яка полягає у нерозробленні та незатвердженні містобудівної документації смт. Жденієва з дотриманням вимог чинного законодавства та Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99.

Зобов`язати Жденіївську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області та її виконавчий комітет, вчинити дії щодо розроблення та подання на затвердження найближчої сесії Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області необхідної документації для розташування нового кладовища, з отриманням відповідних висновків щодо відповідності інших, окрім земельної ділянки в урочищі "Голиця", земельних ділянок, вимогам щодо створення на них кладовища.

Зобов`язати Жденіївську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області та виконавчий комітет Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області утримувати земельну ділянку комунальної власності, яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004 в урочищі "Голиця" площею 1 га відповідно до вимог санітарних норм, не допускаючи розміщення на ній поховань.

Зобов`язати Жденіївську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області та виконавчий комітет Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області привести земельну ділянку площею 1 га в урочищі "Голиця", яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004 до попереднього стану (до моменту здійснення на ній поховань).

Стягнути з Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

У задоволенні позову в частині інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 23 травня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 03 червня 2024 року.

СуддяС.Є. Гаврилко