Рішення

від 21.05.2024 по справі 340/2435/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2435/22

провадження № 2-кас/340/27/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Науменка В.В.

при секретарі судового засідання Гловацькій М.О.,

за участі:

представника позивача Боруша А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тишківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (вул. Центральна, 3, с. Тишківка, Новоукраїнський район Кіровоградської області, 27013, ЄДРПОУ 04365827) про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через уповноваженого представника звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Тишківської сільської ради Кіровоградської області від 02.03.2022 №887 «Про дострокове припинення повноважень сільського голови»;

2) поновити ОСОБА_1 на посаді сільського голови Тишківської сільської ради Кіровоградської області з 03.03.2022;

3) стягнути з Тишківської сільської ради Кіровоградської області середній заробіток за час вимушеного прогулу, обрахований без податків та обов`язкових платежів, з 03.03.2022 до дня ухвалення судом рішення, який на день пред`явлення позову становить 42 068,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що депутатами сільської ради після закриття засідання самовільно та безпідставно продовжено роботу сесії, на якій, серед іншого, розглянуто питання та прийнято відповідне рішення №887 від 02.03.2022 про дострокове припинення повноважень сільського голови, яке, до того ж, підписано особою, яка не мала право його підписувати депутатом сільської ради.

Зазначається, що таке рішення прийнято радою не у межах повноважень, усупереч вимог закону та без дотримання встановленої процедури, без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Наголошується, що недотримання встановленого порядку проведення засідання сесії має наслідком її нелегітимність та, відповідно, незаконність прийнятих рішень.

Крім цього, зазначається про необґрунтованість та невмотивованість прийнятого рішення, оскільки у ньому не наведено конкретних підстав (фактичних і юридичних), а також переконливих та зрозумілих мотивів його прийняття.

Отже наголошується на протиправності оскаржуваного рішення та необхідності його скасування, з поновленням позивача на посаді та виплаті останньому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.05.2022 відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження, встановлено порядок та строки вчинення сторонами процесуальних дій (т. 1 а.с. 92).

18.08.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом (т. 2 а.с. 113-120).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 року (т. 2 а.с. 125-127), залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022 року (т. 2 а.с. 227-230), позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 24.01.2023 року ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року скасовано через процесуальні порушення при вирішенні питання про залишення позову без розгляду, справу направлено до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду (т. 3 а.с. 38-44).

Ухвалою судді від 06.02.2023 справу прийнято до свого провадження (т. 3 а.с. 49).

Ухвалою суду від 07.02.2023 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, надано позивачу строк для надання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку (т. 3 а.с. 50-51).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 року позовну заяву залишено без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом (т. 3 а.с. 89-92).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 року ухвалу суду від 21.02.2023 скасовано, справу направлено до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду (т. 3 а.с. 185-186).

Ухвалою судді від 05.12.2023 справу прийнято до свого провадження (т. 3 а.с. 190).

Ухвалою від 25.12.2023 року провадження в адміністративній справі зупинено до закінчення розгляду Верховним Судом касаційної скарги Тишківської сільської ради Кіровоградської області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 року, у зв`язку з витребуванням справи Верховним Судом (т. 3 а.с. 197).

Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2024 року задоволено клопотання представника позивача та закрито касаційне провадження у справі (т. 4 а.с. 57-63).

Ухвалою суду від 01 травня 2024 року провадження у справі поновлено, продовжено розгляд справи у судовому засіданні, яке призначено на 21.05.2024 (т. 4 а.с. 72).

Від відповідача до суду 25.05.2022 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що сесія ради не могла бути закрита через те, що не усі питання порядку денного були розглянуті. Отже закриття позивачем саме сесії, а не засідання, не потягло за собою правових наслідків, та у зв`язку з тим, що сільський голова покинув приміщення сесійної зали, ведення засідання було доручено іншій особі депутату сільської ради, який і продовжив засідання сесії, у тому числі щодо розгляду питання про дострокове припинення повноважень сільського голови та звільнення його з посади. Вважає прийняте рішення таким, що винесено у межах компетенції відповідача та з дотриманням встановленої законом процедури, а отже є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню (т. 1 а.с. 100-106).

Від позивача 03.06.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позову, а доводи, викладені у відзиві, вважає такими, що не спростовують позовних вимог. Наголосив, що позивачем було закрито не сесію, а засідання сесії, та нерозглянуті сесією питання підлягали розгляду у наступний за розкладом пленарних засідань день, або ж на позачерговій сесії, скликаній відповідно до встановленого законом порядку. Отже, продовжуючи сесію після закриття засідання, секретар та депутати сільської ради діяли не у спосіб, передбачений законом, що свідчить про незаконність прийнятих ними рішень. Також зазначає, що спірне рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, в ньому не зазначено конкретні мотиви та обставини, які спонукали до прийняття такого рішення. Спірне питання не розглядалось на постійних комісіях сільської ради, проект рішення з цих питань не публікувався, про розгляд такого питання позивачу не було відомо. Звертає увагу, що відповідачем до відзиву надано документи у якості доказів, які водночас не були покладені в основу оскаржуваного рішення, а отже відповідач не може на них посилатись (т. 1 а.с. 208-212).

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.

Водночас 20.07.2022 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, у яких відповідач звертає увагу, що єдиною датою пленарного засідання дев`ятнадцятої сесії восьмого скликання Тишківської сільської ради було визначено 02.03.2022 року. Така сесія була відкрита позивачем, ним же було запропоновано затвердити порядок денний, який складався з п`яти питань, одним з яких (п`ятим) було дострокове припинення повноважень сільського голови. Отже, сесія не могла бути закрита до моменту прийняття рішень по усіх п`яти питаннях порядку денного. Наголошує на нетотожності понять "закриття сесії" та "закриття засідання". Зазначає, що у разі порушення дисципліни або перешкод у проведенні засідання головуючий може оголосити перерву або закрити засідання, але не може закрити сесію, водночас, зі змісту протоколу засідання сесії вбачається, що позивач оголосив саме про закриття сесії, що, на думку відповідача, у даному випадку не може спричинити будь-які правові наслідки. Вказує, що залишення сільським головою сесійної зали не може бути перешкодою для роботи сесії сільської ради, а законом не заборонено обирати іншу особу для головування на сесії.

Наголошує, що процедурні порушення, на які вказує позивач, у даному випадку не є фундаментальними та такими, що можуть мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до суб`єктивної оцінки позивачем дій ради у випадку, який чітко не врегульований законом; у той же час відповідач зазначає про відсутність з його боку будь-яких процедурних порушень прийняття оскаржуваного рішення.

Наголошує, що оскаржуване рішення може бути перевірено судом лише на предмет законності та легітимності, а не доцільності його прийняття, водночас прийняття рішення ради щодо дострокового припинення повноважень сільського голови є дискрецією такої ради та суд не має права проводити повторну перевірку роботи голови сільської ради. Разом з тим наголошує, що рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови було прийнято радою через неодноразові порушення позивачем законодавства України (наводяться події за 2020-2021 роки), а також через те, що сільський голова підривав бойовий та патріотичний дух жителів громади, надавав вказівки не чинити опору окупантам а гостинно їх зустрічати. Зазначає, що вищенаведені факти були предметом розгляду на засіданні постійної депутатської комісії сільської ради з питань регламенту, законності, депутатської діяльності, етики та запобігання корупції.

Крім цього, звертав увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Наполягав на безпідставності та необґрунтованості позовних вимог (т. 2 а.с. 26-43).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.07.2022 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, підтримав позицію, викладену у відзиві та письмових поясненнях, наданих до суду.

У судове засідання 21 травня 2024 року представник відповідача не з`явився, до початку судового засідання адвокат Сніцаренко А.А. письмово повідомив суд про відсутність у нього повноважень для подальшого представництва інтересів відповідача. Будь-яких інших заяв, клопотань щодо причин своєї неявки відповідач на час відкриття судового засідання 21.05.2024 до суду не надав, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а отже судом у відповідності до частин 1, 3 статті 205 КАС України продовжено розгляд справи без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до Рішення №2 від 06.11.2020 Тишківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області визнано повноваження голови Тишківської сільської ради об`єднаної територіальної громади восьмого скликання, ОСОБА_1 , обраного 25 жовтня 2020 року (т. 1 а.с. 24).

Відповідно до Протоколу Дев`ятнадцятої сесії Тишківської сільської ради восьмого скликання від 02.03.2022, під час розгляду п`ятого питання порядку денного було ухвалено рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови (т. 1 а.с. 30-36).

Рішенням Тишківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №887 від 02.03.2022 припинено достроково повноваження сільського голови ОСОБА_1 з 03.03.2022 та звільнено ОСОБА_1 із займаної посади голови Тишківської сільської ради (т. 1 а.с. 37).

Зі змісту зазначеного Рішення, останнє було прийнято радою, враховуючи факти свідомого невиконання норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", неналежне виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", не забезпечення здійснення наданих законодавством повноважень в частині захисту населення Громади в умовах агресії російської федерації до держави Україна.

Факти та обставини обрання позивача по посаду та звільнення з неї також підтверджується копією трудової книжки (т. 1 а.с. 22-23) та відповідачем не заперечуються.

Водночас, не погоджуючись з рішенням №887 від 02.03.2022 про дострокове припинення повноважень та звільнення, позивачем ініційовано розгляд даної справи в адміністративному суді.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38 Конституції України).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Конституції України).

Згідно частини першої статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж положення закріплені також у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР). Окремі особливості проходження служби в органах місцевого самоврядування врегульовані Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року №2493-ІІІ (далі Закон №2493-ІІІ).

Статтею 2 Закону № 280/97-ВР встановлено, що місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно частини першої статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (частина третя статті 10 Закону № 280/97-ВР).

Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами встановлена приписами статті 75 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Так, зазначена стаття передбачає:

1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність.

2. Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень.

Відповідно до приписів статті 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування, зокрема, є 1) виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою та 2) виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.

Частинами першою-третьою другою статті 12 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

За приписами частини першої статті 42 Закону 280/97-ВР повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

У разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах (частина друга статті 42 Закону № 280/97-ВР).

Приписами частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР визначено, що до повноважень сільського, селищного, міського голови, зокрема, належить: забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організація в межах, визначених цим Законом, роботи відповідної ради та її виконавчого комітету; підписання рішень ради та її виконавчого комітету; внесення на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду секретаря ради; здійснення керівництва апаратом ради та її виконавчого комітету; скликання сесії ради, внесення пропозиції та формування порядку денного сесій ради і головування на пленарних засіданнях ради; виконання функції розпорядника бюджетних коштів та використання їх лише за призначенням, визначеним радою; звернення до суду про визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; ведення особистого прийому громадян; забезпечення на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань; здійснення інших повноваження місцевого самоврядування, визначених цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видання розпоряджень у межах своїх повноважень та інше.

Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень (частина п`ята статті 42 Закону № 280/97-ВР).

На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом (частина п`ята статті 12 Закону № 280/97-ВР).

Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади (частина третя статті 42 Закону № 280/97-ВР).

Приписами абзацу 1 частини другої статті 79 Закону № 280/97-ВР, встановлено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.

Повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених абзацом першим частини другої цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради (частина третя статті 79 Закону № 280/97-ВР).

Згідно з пунктами 10 та 16 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові та прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом.

Нормами частини першої статті 46 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради. Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (частина одинадцята статті 46 Закону № 280/97-ВР).

Згідно з частиною четвертою статті 46 Закону № 280/97-ВР наступні сесії ради (окрім першої) скликаються: сільською, селищною, міською радою, відповідно сільським, селищним, міським головою.

Частиною п`ятою статті 46 № Закону 280/97-ВР визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

За приписами частини шостої статті 46 Закону № 280/97-ВР, у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради.

У цих випадках сесія скликається: 1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою у строки, передбачені цим Законом; 2) якщо сільський, селищний, міський голова без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті (частина шоста статті 46 Закону № 280/97-ВР).

Частина сьома статті 46 Закону № 280/97-ВР визначає, що сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Відповідно до частини дев`ятої статті 46 Закону № 280/97-ВР, у разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб`єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті, або у разі якщо такі посади є вакантними сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.

Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради (частина десята статті 46 Закону № 280/97-ВР).

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою (дев`ятою за Законом України від 02 липня 2015 року N 577-VIII) цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради (частина одинадцята статті 46 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 46 Закону № 280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Рішенням Тишківської сільської ради від 27.11.2020 № 20 затверджено Регламент Тишківської сільської ради 8 скликання (далі - Регламент).

Статтею 2 Регламенту передбачено, що цим Регламентом встановлюється порядок скликання сесій ради, підготовки і розгляду нею питань, проведення засідань, прийняття рішень ради, загальні умови формування та організації роботи постійних та інших комісій ради, виконавчих органів ради, здійснення депутатської діяльності, обрання і затвердження посадових осіб місцевого самоврядування та інші процедури, які випливають з повноважень ради, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-8 статті 21 Регламенту сесії ради, окрім першої, скликаються сільським головою. Сесія Ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. У разі немотивованої відмови сільського голови або неможливості його скликати сесію Ради вона скликається секретарем Ради. Сесія Ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу Ради, виконавчого комітету Ради.

У разі якщо сільський голова або секретар Ради у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб`єктів, зазначених у ч. 5 цієї статті Регламенту або у разі якщо такі посади є вакантними, сесія може бути скликана депутатами Ради, які становлять не менш як одну третину складу Ради, або постійною комісією Ради. У такому випадку головуючий на засіданні обирається рішенням Ради.

Позачергові сесії скликаються у випадку гострої необхідності. Рішення про скликання чергової сесії Ради доводиться загальним відділом апарату ради до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд Ради. Інформація про скликання сесії Ради оприлюднюється на офіційному веб-сайті Ради або на дошці оголошень Ради.

Відкриває, веде і закриває пленарні засідання ради сільський голова, окрім випадків визначених у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч. 1 ст. 33 Регламенту).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Регламенту закриття сесії оголошується головуючим на пленарному засіданні після розгляду всіх питань порядку денного.

Пунктом 5 статті 22 Регламенту визначено, що сесія не може бути закритою, якщо рада не визначилась щодо всіх питань порядку денного.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Регламенту, включенню питання до проекту порядку денного та його винесенню на розгляд пленарного засідання ради передує попередній розгляд цього проекту в постійних комісіях ради, до сфери повноважень яких належать ці питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Регламенту, головуючий на засіданні Ради, зокрема, відкриває та веде засідання, оголошує перерви та закриває засідання; забезпечує дотримання цього Регламенту всіма присутніми на засіданні; вживає заходів до підтримання порядку на засіданні.

Повноваження сільського голови достроково припиняються у випадках, передбачених законодавством України (стаття 64 Регламенту).

Згідно із частинами 4-5 статті 70 Регламенту у разі грубого порушення дисципліни або перешкод у проведенні засідання головуючий на засіданні може оголосити перерву або закрити засідання.

У разі оголошення перерви або закриття засідання у зв`язку з обставинами, зазначеними у ч. 1 цієї статті, рада збирається у наступний за розкладом пленарних засідань день, якщо інший термін не буде оголошений головуючим.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що сукупність викладених норм закону та Регламенту ради свідчить, що до компетенції ради, серед іншого, відноситься розгляд питання про дострокове припинення повноважень сільського голови.

Водночас, для вирішення зазначеного питання та прийняття відповідного рішення рада має чітко дотримуватись визначеної Законом та Регламентом процедури, а прийняте рішення повинно відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Так, аналіз вищенаведених норм Закону та Регламенту дає змоги дійти висновку, що головуючий на засіданні сесії сільської ради має повноваження закрити сесію лише у разі розгляду усіх питань порядку денного.

Водночас, з матеріалів справи, зокрема змісту Протоколу сесії від 02.03.2022, вбачається, що позивач оголосив про закриття сесії ради під час розгляду третього з п`яти питань порядку денного.

Отже, на момент оголошення позивачем про закриття сесії Тишківської сільської ради залишались нерозглянутими ще три питання порядку денного, по яких радою не було винесено жодного рішення.

Суд не приймає доводів представника позивача про те, що позивачем фактично було закрито пленарне засідання сесії у зв`язку з порушенням порядку та неможливістю його подальшого проведення, оскільки такі твердження прямо суперечать змісту Протоколу від 02.03.2022, де чітко зазначено про закриття саме сесії, а не засідання; водночас будь-яких доказів того, що позивачем було оголошено про закриття саме засідання, а не сесії ради, до суду не надано.

Разом з тим, суд зазначає, що порушення порядку під час засідання сесії та неможливість її подальшого проведення, відповідно до наведених норм закону та Регламенту, надають можливість головуючому оголосити перерву або ж закрити засідання. У той же час, вказані обставини не є підставами та не надають головуючому права закривати сесію ради, за умови наявності нерозглянутих питань порядку денного, що прямо випливає зі змісту п. 5 статті 22 Регламенту.

За таких обставин, позивач не мав повноважень закривати сесію Тишківської сільської ради, а відтак оголошення ним про її закриття до розгляду радою усіх питань порядку денного не ґрунтувалось на вимогах закону та, відповідно, не могло спричинити відповідні правові наслідки у вигляді закриття сесії ради.

Водночас, надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо подальшого проведення засідання сесії після її залишення сільським головою, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради.

Відкриває, веде і закриває пленарні засідання ради сільський голова, окрім випадків визначених у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч. 1 ст. 33 Регламенту)

Як вбачається з наведених норм закону та регламенту, саме сільський голова відкриває, веде та закриває пленарні засідання сесії ради.

Разом з тим, законом та регламентом визначено випадки, коли ведення сесії може бути доручено іншим особам. Такі випадки передбачено частиною 11 статті 46 Закону, з посиланням на частини 6 та 8 цієї ж статті, а також частиною 2 статті 33 Регламенту.

Зміст частин 6, 8 та 11 статті 46 Закону свідчить про те, що випадки, передбачені наведеними нормами Закону, пов`язані зі скликанням сесії за ініціативою, відповідно, секретаря ради або групи депутатів.

З матеріалів справи вбачається, що дев`ятнадцята сесія восьмого скликання Тишківської сільської ради була скликана саме сільським головою, а отже підстави для ведення сесії особами, визначеними у вказаних нормах Закону, відсутні.

Проте частиною 2 статті 33 Регламенту передбачено, що на час доповіді, співдоповіді або виступу головуючого у дебатах на засіданні, а також під час розгляду питання персонально щодо головуючого на засіданні, ведення засідання доручається секретарю ради, а в разі його відсутності чи за обставин, що не дозволяють йому проводити засідання іншому з депутатів.

Отже, оскільки питання 5 порядку денного дев`ятнадцятої сесії восьмого скликання Тишківської сільської ради було пов`язано з достроковим припиненням повноважень сільського голови, тобто відносилось персонально щодо головуючого (сільського голови) на засіданні, у відповідності до частини 2 статті 33 Регламенту ведення засідання під час розгляду такого питання повинно було бути доручено секретарю ради.

Цією ж нормою Регламенту передбачено можливість доручення ведення засідання й іншому депутату ради, але за певних умов за відсутності секретаря ради або ж за обставин, що не дозволяють йому проводити засідання.

Матеріали справи свідчать про те, що на засіданні дев`ятнадцятої сесії восьмого скликання Тишківської сільської ради була присутня секретар ради Височанська Т.В., яка упродовж усього засідання, у тому числі під час розгляду спірного питання про дострокове припинення повноважень сільського голови, вела протокол засідання.

Разом з тим з незрозумілих причин ведення засідання сесії було доручено не секретарю ради, а іншому депутату.

Відповідачем ні у заявах по суті справи, ні у судовому засіданні не наведено переконливих та обґрунтованих пояснень щодо того, які саме обставини не дозволяли секретарю ради ОСОБА_2 проводити засідання. Не наведено відповідачем, з наданням відповідних доказів, будь-яких інших причин, визначених законом та/або регламентом, які б передбачали за встановлених судом обставин головування на засіданні сесії іншого депутата, а не секретаря ради.

Доводи відповідача щодо поганого самопочуття секретаря ради суд не приймає, оскільки такі твердження не підкріплені жодними доказами, більше того спростовуються фактичною поведінкою зазначеної особи (секретаря ради), яка, відповідно до Протоколу засідання ради, увесь час роботи дев`ятнадцятої сесії восьмого скликання Тишківської сільської ради знаходилась у сесійній залі, приймала активну участь у роботі сесії та вела зазначений протокол.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за встановлених судом обставин, ведення дев`ятнадцятої сесії восьмого скликання Тишківської сільської ради депутатом ради ОСОБА_3 суперечить вимогам Закону та Регламенту, свідчить про порушення порядку проведення сесії та її пленарного засідання, що має своїм наслідком визнання протиправними прийнятих на ній рішень, зокрема спірного рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови.

Крім цього, вдаючись до оцінки спірного рішення Тишківської сільської ради від 02.03.2022 №887 на предмет його відповідності вимогам, встановленим статтею 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Зміст зазначеного рішення свідчить про те, що останнє було прийнято радою, враховуючи факти свідомого невиконання норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", неналежне виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", не забезпечення здійснення наданих законодавством повноважень в частині захисту населення Громади в умовах агресії російської федерації до держави Україна.

Разом з тим, із спірного рішення неможливо встановити, які саме дії чи бездіяльність позивача покладено в основу такого рішення, не конкретизовано, у чому саме полягають факти свідомого невиконання або ж неналежного виконання наведених нормативно-правових актів та незабезпечення здійснення наданих повноважень.

Обґрунтовуючи свою позицію у цій частині, відповідач у заявах по суті справи та у судовому засіданні наголосив на тому, що позивач після початку вторгнення рф до України у ході зустрічі з громадянами нібито закликав останніх сидіти у погребах, а якщо прийдуть окупаційні війська пригощати їх горілкою. При чому, у якості доказів відповідачем надано рукописні листи, датовані 01.03.2022, написані від імені окремих громадян на адресу начальника районної військової адміністрації Олександра Дубченка, у яких наголошується на вказаних фактах (т. 1 а.с. 150-153).

Суд не приймає у якості належних, допустимих та достовірних доказів зазначені копії листів, оскільки останні не мають ознак офіційних документів відсутні контактні дані осіб, від імені яких вони написані; відсутні відтиски вхідного штампу чи будь-які інші позначки про те, що такі листи були фактично скеровані адресату та отримані ним; відсутні будь-які дані щодо розгляду таких листів та подальшого реагування адресата щодо викладених обставин, тощо.

Відповідачем зазначалось про те, що викладені факти були предметом розгляду засідання постійної депутатської комісії Тишківської сільської ради з питань регламенту, законності, депутатської діяльності, етики та запобігання корупції, у якості доказу надано копію протоколу №1 засідання відповідної комісії від 21.12.2021 (т. 1 а.с. 110).

Суд не приймає такі твердження відповідача, а також вказану копію документу у якості належного доказу, оскільки зміст такого документу взагалі не дає можливості встановити, які саме обставини розглядались комісією, а дата його складання (21.12.2021) свідчить про те, що предметом такого розгляду не могли бути обставини, викладені у листах від 01.03.2022 (щодо поведінки громадян відносно окупаційних військ рф), оскільки такий протокол засідання складено до початку повномасштабного вторгнення рф до України. Крім цього, наданий Протокол засідання комісії від 21.12.2021 (копія) представляє собою рукописний текст без будь-яких позначок про його реєстрацію у Тишківській сільській раді, що ставить під сумнів достовірність його змісту та дійсного фактичного проведення засідання комісії.

Доводи відповідача про те, що позивач нібито закликав не вчиняти дій щодо організації територіальної оборони, тим самим допустив свідоме невиконання наведених нормативно-правових актів та бездіяльність щодо здійснення наданих законодавством повноважень в частині захисту населення, спростовується наявним у матеріалах справи Розпорядженням сільського голови №10 від 24.02.2022, яким було сформовано загін територіальної оборони Тишківської сільської ради, призначено його начальника ( ОСОБА_3 ) та інших службових осіб, встановлено комендантську годину, взято під контроль загону ТРО об`єкти критичної інфраструктури (т. 2 а.с. 56).

Твердження відповідача про те, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення були чисельні факти порушення позивачем вимог чинного законодавства упродовж 2020-2021 років, суд до уваги не приймає, оскільки спірне рішення не містить жодного посилання на наведені факти.

За встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про невідповідність оскаржуваного рішення №887 від 02.03.2022 вимогам, визначеним статтею 2 КАС України, у першу чергу обґрунтованості такого рішення, що свідчить про його протиправність.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду цієї справи, суд вважає, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності своїх дій та рішень, які є предметом оскарження у цій адміністративній справі, а спірне рішення, яким позивача було звільнено з посади, не відповідає критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, що є підставою для визнання протиправним та скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, спірне рішення Тишківської сільської ради Кіровоградської області від 02.03.2022 №887 «Про дострокове припинення повноважень сільського голови» є протиправним та підлягає скасуванню.

В свою чергу, порушення відповідачем установленого законом порядку звільнення позивача свідчить про незаконність такого звільнення, що в силу частин першої і другої статті 235 КЗпП України є підставою для поновлення його на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), застосовується у випадках: вимушеного прогулу, а також в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (пункт 1 Порядку №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу третього пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що у випадку стягнення з роботодавця середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, розмір такої заробітної плати визначається шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку працівника на кількість робочих днів вимушеного прогулу. При цьому, розмір середньоденного заробітку обчислюється за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У випадку вимушеного прогулу через незаконне звільнення з роботи, подією, з якою пов`язана виплата середньої заробітної плати, є таке звільнення, а тому середньоденний заробіток, відповідно до положень Порядку №100, обчислюватиметься за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому особу було звільнено з роботи.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено з 03.03.2022.

Відтак, для обчислення розміру середньої заробітної плати слід брати середньоденну заробітну плату, розраховану за 2 календарні місяці роботи, що передували даті звільнення, тобто за січень та лютий 2022 року.

Позивачем надано довідку про доходи №375 від 03.05.2022 (т. 1 а.с. 40), відповідно до якої за січень 2022 року позивачем отримано доходу у розмірі 18500,00 грн., за лютий 2022 року у розмірі 17959,51 грн.

За січень та лютий 2022 року позивачем фактично відпрацьовано 40 робочих днів, відтак середньоденна заробітна плата складає 911,49 грн. ((18500,00 + 17959,51) / 40).

Відповідачем жодних заперечень щодо правильності та обґрунтованості розрахунків середнього заробітку до суду не надано.

Право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виникло у позивача з дня, наступного за днем незаконного звільнення, тобто з 04.03.2022.

Кількість робочих днів з 04.03.2022 по 21.05.2024 (дата ухвалення рішення у справі) складає 578 днів.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.03.2022 по 21.05.2024 у розмірі 526841,22 грн. (911,49 грн. Х 578 день).

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України, рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби (у межах суми стягнення за один місяць) виконуються негайно.

Частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень допустити до негайного виконання рішення суду у частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за 1 місяць.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Доказів понесення сторонами судових витрат у справі на час ухвалення рішення до суду не надано, отже підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Тишківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тишківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 02.03.2022 №887 "Про дострокове припинення повноважень сільського голови".

Поновити ОСОБА_1 на посаді сільського голови Тишківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області з 04.03.2022 року.

Стягнути з Тишківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (ЄДРПОУ 04365827) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.03.2022 по 21.05.2024 включно у розмірі 526841,22 грн.

Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за 1 місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 31 травня 2024 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО