Рішення

від 31.05.2024 по справі 340/2518/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2518/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7а, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.10.2023 року №262140002060, про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», прийняте за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії від 13.10.2023 року.

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком від 13.10.2023 року та зарахувати до страхового стажу наступні періоди: з 01.09.1977 по 30.08.1979; з 03.09.1979 по 07.01.1981; з 14.05.1981 по 06.08.1984; з 08.10.1986 по 16.04.1990; з 16.04.1990 по 31.12.1992; з 31.12.1992 по 16.09.1993; з 16.09.1993 по 12.12.1994; з 13.12.1994 по 03.01.1997; з 03.01.1997 по 18.03.1997; з 11.09.1997 по 31.12.1997, з 07.08.1984 по 05.02.1986, з 08.10.1986 по 16.04.1990, 29.06.1999 по 20.04.2001 з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 13.10.2023 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком, не зарахувавши стаж роботи за періоди: з 01.09.1977 по 30.08.1979; з 03.09.1979 по 07.01.1981; з 14.05.1981 по 06.08.1984; з 08.10.1986 по 16.04.1990; з 16.04.1990 по 31.12.1992; з 31.12.1992 по 16.09.1993; з 16.09.1993 по 12.12.1994; з 13.12.1994 по 03.01.1997; з 03.01.1997 по 18.03.1997; з 11.09.1997 по 31.12.1997, з 07.08.1984 по 05.02.1986, з 08.10.1986 по 16.04.1990, 29.06.1999 по 20.04.2001, в результаті чого стаж заявниці є недостатнім для призначення пенсії. Тож відповідач позбавив права позивача на призначення пенсії, що й стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 29.04.2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій (а.с.40).

Від представника відповідача 16.04.2024 року надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного стажу, який на день звернення за призначенням пенсії становив 8 років 6 днів, при необхідних від 20 до 30 років відповідно ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для виходу на пенсію у 63 роки. Вважає спірне рішення від 19.10.2023 року №262140002060 правомірним та таким, що прийнято з дотриманням законодавства при виконанні владних повноважень (а.с. 43-67).

У період з 23.05.2024 по 24.05.2024 року суддя не здійснював правосуддя у зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.10.2023 ОСОБА_1 завернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із досягненням 63 річного віку.

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №262140002060 від 19.10.2023 року відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (а.с. 64 зв. - 65)

Рішення відповідача мотивовано посиланнями на норми статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років. Страховий стаж позивача становить 8 років 0 місяців 6 днів.

При цьому до страхового стажу не зараховано періоди:

- навчання згідно свідоцтва від 30.08.1979 № 9012 та трудової діяльності згідно трудової книжки від 03.09.1979 серії НОМЕР_2 , оскільки ім`я особи, зазначене в свідоцтві про шлюб від 25.02.1986 серії НОМЕР_3 як « ОСОБА_2 », не відповідає паспортним даним особи (« ОСОБА_2 »).

- догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) оскільки ім`я матері, зазначене в свідоцтві про народження дитини від 18.03.1983 серії НОМЕР_4 як « ОСОБА_2 », не відповідає паспортним даним особи (« ОСОБА_2 »);

не зараховано, як такі що потребують додаткового підтвердження, періоди роботи:

- з 08.10.1986 по 16.04.1990 (записи про період роботи в трудовій книжці засвідчено печаткою, не придатною для читання);

- з 29.06.1999 по 20.04.2001 (відсутні відомості про реорганізацію «ДІ ЕНД ЕЙЧ ХАРЛЕЙ КЛАБ ІНК» (код ЄДРПОУ 21673631) в ТОВ «ЛАЙФ ВЕЙ» (код ЄДРПОУ 31031704). Посилається на відсутність відомостей в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру. Повідомляється про необхідність підтвердження записів в трудовій книжці додатковими документами або результатами перевірки зазначеного періоду.

Отже ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийшло до висновку, що у ОСОБА_1 відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, при чому зазначено, що до питання призначення пенсії позивач може повернутись за умови доопрацювання наведених зауважень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту Закон №1058-IV).

Згідно статті 62 Закону № 1058-IV, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12 серпня 1993 року (далі по тексту - Порядок №637), яким також визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача, громадянки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серія НОМЕР_5 ) (а.с. 58 -зв. 59) та встановлено, що трудова книжка НОМЕР_2 від 03.09.1979 (а.с. 50-55), видана на ім`я (рос. мовою) « ОСОБА_3 »

Так, сторінки 4-5 вказаної трудової книжки, містять записи

- про роботу з 08.10.1986 по 16.04.1990 у ресторані «Метро», запис містить дату призначення, звільнення та реквізити розпорядчих документів про призначення, звільнення, відтиск печатки підприємства. Натомість відповідач зазначає, що записи про період роботи в трудовій книжці засвідчено печаткою, не придатною для читання.

Сторінки 16-17 вказаної трудової книжки, містять записи

- про роботу у ресторані з 29.06.1999 по 20.04.2001 «ДІ ЕНД ЕЙЧ ХАРЛЕЙ КЛАБ ІНК», запис містить дату призначення, переведення, звільнення та реквізити розпорядчих документів про призначення, переведення, звільнення, відтиск печатки підприємства. Натомість відповідач зазначає про відсутність відомостей про реорганізацію «ДІ ЕНД ЕЙЧ ХАРЛЕЙ КЛАБ ІНК» в ТОВ «ЛАЙФ ВЕЙ» та посилається на відсутність відомостей в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу 30 років.

У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

Матеріали справи свідчать, що станом на дату звернення до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (13.10.2023) позивач досягла 63-річного віку (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), необхідного для призначення пенсії, у зв`язку з чим звернулася до відповідача із відповідною заявою, додавши до неї необхідні документи.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю Української РСР трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п`ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Записи про причини звільнення в трудовій книжці мають робитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Порядок ведення трудових книжок на той час був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженої постановою держпраці від 20.06.1974 №162 (далі по тексту - Інструкція №162).

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи впиняються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Пунктами 2.5 2.9 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводяться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація на новому місці роботи зобов`язана надати працівнику у цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності адміністрація підприємства видає робітникам і службовцям на їх прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності організацією вищого рівня, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або їх невідповідності фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу проводиться на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт, не вказаних у трудовій книжці.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР від 06.09.1973 року №656 «Про трудові книжки працівників та службовців» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Доказів того, що запис про періоди роботи 08.10.1986 по 16.04.1990 у ресторані «Метро» та з 29.06.1999 по 20.04.2001 «ДІ ЕНД ЕЙЧ ХАРЛЕЙ КЛАБ ІНК», є неправильним чи неточними, відповідачами суду не надано.

Трудова книжка позивачки була оформлена в 1979 році на ім`я ОСОБА_4 та після одруження від 25.02.1986 року свідоцтво серії НОМЕР_6 (а.с. 24) прізвище змінено на ОСОБА_5 .

Водночас відповідно до записів, що містить свідоцтво про шлюб, ім`я позивачки вказано « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_2 », свідоцтво про одруження не є належним документом (підставою) для внесення змін до трудової книжки.

Враховуючи вищенаведене, відмова відповідача у зарахуванні позивачу до страхового періодів роботи з 08.10.1986 по 16.04.1990 у ресторані «Метро» та з 29.06.1999 по 20.04.2001 «ДІ ЕНД ЕЙЧ ХАРЛЕЙ КЛАБ ІНК», які внесено до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.09.1979 є обґрунтованою, оскільки дійсно, стаж підтверджено основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача), недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено у передбачений законом спосіб, разом з тим не доведено належність трудової книжки заявниці.

Стосовно позовних вимог про зарахування до стажу роботи період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відповідно до свідоцтва про народження дитини від 18.03.1983 серії НОМЕР_4 , та виправлення імені « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 » в свідоцтві про шлюб від 25.02.1986 серії НОМЕР_7 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» і Правил проведення державної реєстрації актів цивільного стану допускають можливість внесення змін до актових записів поза наведеним переліком підстав за єдиною умовою для цього щоб така зміна не суперечила чинному законодавству України. Але позивач не скористався правом внесення зміни до актових записів цивільного стану, шляхом звернення до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану та не намагався вирішити по суті проблему, а звернувся з вказаних питань до суду.

Отже, за умови внесення зміни до документів, виданих на підставі актових записів цивільного стану, відповідач матиме підстави для повторного розгляду питання, щодо зарахування стажу за вказані періоди, а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, винесене відповідачем рішення від 19.10.2023 року № 262140002060 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд, перевіривши дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області діяло у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій. Натомість позивачем не доведено та не підтверджено належними допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

У разі відмови у задоволенні позову, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО