Рішення

від 15.04.2024 по справі 460/20749/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2024 року м. Рівне№460/20749/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Войтюк К.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат Михалевич Д.А.,

відповідача: представник Колесник І.Ю., третьої особи на стороні відповідача: представник Сусло Л.А. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ПАС-ТРАНС" доМіністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна служба України з безпеки на транспорті третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Погребищенське АТП 10537" про визнання протиправним та скасування протоколу, скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ПАС-ТРАНС" (далі - ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС", Товариство, позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури, Міністерство, відповідач), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - також Укртрансбезпека), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Погребищенське АТП 10537" (далі - ПрАТ "Погребищенське АТП 10537") та просило:

визнати протиправним та скасувати протокол № 40 засідання Робочої групи з питань функціонування міжобласних автобусних маршрутів загального користування від 28.01.2022 в частині п. 2, яким вирішено по пункту 2 Таблиці 1 рекомендувати Мінінфраструктурі не продовжувати ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" строк дії дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному маршруті загального користування "681/682, Рівне - Нововолинськ";

скасувати наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 96 від 21.02.2023 про заходи щодо проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут), в частині об`єкту конкурсу № 9 - "Рівне - Нововолинськ, рейси 681/682";

скасувати наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 279 від 21.04.2023 про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що виходить за межі території області (міжобласний маршрут), Рівне - Нововолинськ, рейси 681/682, в частині визначення ПрАТ "Погребищенське АТП 10537" переможцем конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що виходить за межі території області (міжобласний маршрут), Рівне - Нововолинськ, рейси 681/682;

зобов`язати Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України продовжити ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" строк дії дозволу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування "681/682 Рівне - Нововолинськ" на підставі поданої Товариством заяви від 18.10.2021, зареєстрованої Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України за № 41906/0/7-21 від 22.10.2021.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказав, що 10.02.2017 Державною службою України з безпеки на транспорті Товариству було видано дозвіл серія МВ № 000492 на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування "681/682 Рівне - Нововолинськ", терміном дії з 24.01.2017 по 23.01.2022. Протягом всього зазначеного періоду дії дозволу перевізник належним чином надавав послуги з перевезення пасажирів. Покликаючись до абз. 9 п. 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 (далі - Порядок № 1081), позивач вказав, що Товариством з метою продовження здійснення діяльності на маршруті подано до Мінінфраструктури заяву про продовження строку дії договору або дозволу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 18.10.2021 разом з усіма необхідними додатками. Проте від Міністерства не надходило жодної відповіді Товариству щодо продовження строку дії дозволу чи відмови у продовженні. Позивач неодноразово звертався із запитами щодо отримання інформації про стан розгляду поданої заяви, а також зі скаргою до Міністерства. На адвокатський запит від 10.05.2023 № 305 отримано відповідь Міністерства за № 8294/27/10-23 від 07.06.2023, зі змісту якої позивач довідався, що подану заяву про продовження строку дії договору (дозволу) на перевезення розглянуто 28.01.2022 на засіданні Робочої групи з питань функціонування міжобласних автобусних маршрутів загального користування, склад якої затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 18.06.2020 № 360 (далі - Робоча група). Відповідно до протоколу № 40 засідання Робочої групи від 22.01.2022 Робоча група не рекомендувала Мінінфраструктури продовжувати Товариству строк дії дозволу на перевезення пасажирів, оскільки автомобільним перевізником не дотримано вимоги пункту 53 Порядку № 1081 та не інвестовано кошти на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувались на об`єкті конкурсу.

З цього приводу позивач ствердив, що відповідно до наданих до заяви від 18.10.2021 відомостей щодо інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів Товариством було підтверджено інвестування коштів на придбання більш комфортабельного автобуса, що відповідає екологічним нормам категорії Євро-4 в сумі 565000,00 грн, за рахунок яких було придбано транспортний засіб: ЕТАЛОН А-079.53 д.р.н. НОМЕР_1 , рік випуску 2014, дата реєстрації 15.09.2021, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Тому позивач вважає, що Робоча група, надаючи рекомендації Мінінфраструктури не продовжувати автомобільному перевізнику строк дії дозволу на перевезення, дійшла помилкового висновку, без врахування відомостей, наданих перевізником. Зауважив, що Робоча група не наділена функціями приймати остаточне рішення про продовження строку дії договору/дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних автобусних маршрутах загального користування. Відповідальним за розгляд заяв від перевізників є Мінінфраструктури як Організатор конкурсу перевезень на міжобласному маршруті.

Покликаючись до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", позивач вказав, що прийняття відповідних рішень Мінінфраструктури оформлюється у формі наказу. Проте на офіційному сайті Мінінфраструктури немає жодного відповідного наказу про прийняття відповідного рішення за розглядом заяви Товариства про продовження строку дії дозволу на перевезення на спірному маршруті.

За наведеного позивач вважає протиправними дії Міністерства щодо непродовження Товариству строку дії дозволу серія МВ № 000492 на перевезення на міжобласному маршруті загального користування "681/682 Рівне-Нововолинськ".

Позивач зазначив, що оскільки Мінінфраструктури не приймало рішення (наказ) про непродовження строку дії дозволів на перевезення, а також не повідомляло окремо Товариство про відмову у продовженні строку дії дозволу впродовж розумного строку, тому Товариство відповідно до приписів Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" після закінчення терміну дії Дозволу серія МВ № 000492 застосовувало принцип мовчазної згоди при наданні послуг пасажирських перевезень на маршруті "681/682 Рівне-Нововолинськ".

Окрім цього, позивач звернув увагу на пункт 53 Порядку № 1081, яким передбачено, що організатор перевезень зобов`язаний провести конкурс не пізніше ніж за 45 календарних днів до дня закінчення строку дії договору (дозволу), укладеного (виданого) попередньому переможцю конкурсу.

21.02.2023 Мінінфраструктури було видано наказ № 96 про визначення об`єктів конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут) (додаток 1), оголошення проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут) (додаток 2), визначення місця проведення конкурсу - адміністративну будівлю Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, розташовану за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14; дату - 27 березня 2023 року, час - 11:00.

В додатку № 1 відображаються об`єкти конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут), де під номером 9 вказаний маршрут "Рівне-Нововолинськ, рейси 681/682".

Згодом Мінінфраструктури було винесено наказ № 279 від 21.04.2023 про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що виходить за межі території області (міжобласний маршрут) "Рівне-Нововолинськ, рейси 681/682", яким було визначено ПрАТ "Погребищенське АТП 10537" переможцем проведеного конкурсу за спірним маршрутом.

Отже, стверджує позивач, організатором перевезень на порушення пункту 53 Порядку № 1081 оголошено конкурс з винесенням спірного об`єкта у строк, що перевищує 45 календарних днів до дня закінчення строку дії дозволу, виданого попередньому переможцю конкурсу.

При пред`явленні позову Товариство вказало, що про порушення своїх прав та законних інтересів йому стало відомо з моменту отримання 07.06.2023 відповіді від Міністерства № 8294/27/10-23 з додатками, а тому до цього позивач був позбавлений можливості оскаржити бездіяльність відповідача. Позивач просив поновити строк звернення з позовом до суду як такий, що пропущений з поважних причин.

Ухвалою від 05.09.2023 поновлено ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" строк звернення до адміністративного суду з позовом. Відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Погребищенське АТП 10537". Визначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.10.2023. Встановлено строк для подання відзиву.

Ухвалами від 26 та 28.09.2023 суд задовольнив клопотання представників Міністерства та Укртрансбезпеки про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою від 02.10.2023 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.10.2023.

Ухвалою від 02.10.2023 задоволено заяву Укртрансбезпеки та продовжено строк для подання відзиву.

Міністерство 03.10.2023 подало відзив на позов (а.с. 121-132 т. 1). В обґрунтування заперечення проти позову відповідач вказав, що відповідно до норм чинного законодавства України Мінінфраструктури не наділене повноваженнями для прийняття рішення про відмову у продовженні строку дії дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному маршруті, однак на Міністерство покладено компетенцію щодо продовження автоперевізникам строку дії дозволів, шляхом прийняття рішення на підставі рекомендацій Робочої групи. Зазначив, що на адресу Мінінфраструктури надійшла заява позивача про продовження строку дії договору (дозволу) з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування з додатками, яка зареєстрована у системі електронного документообігу Міністерства 22.10.2021 за № 41906/0/7-21. На засіданні Робочої групи 28.01.2022 заяву позивача розглянуто та рекомендовано Мінінфраструктури не продовжувати Товариству строк дії дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, оскільки ним не дотримано вимог абзацу 9 пункту 53 Порядку №1081. Протокол Робочої групи № 40 від 28.01.2022 не є рішенням Мінінфраструктури, а тому позовна вимога про скасування такого протоколу не може бути звернена до Міністерства. Звернув увагу, що Робоча група є консультативно-дорадчим органом, утвореним при Міністерстві, рішення якого мають рекомендаційний характер. Також відповідач вважає, що задоволення позовних вимог про зобов`язання Мінінфраструктури продовжити позивачу строк дії дозволу призведе до втручання у дискреційні повноваження Міністерства. Крім цього, відповідач зазначив, що оскарженими наказами не порушені права чи інтереси позивача, а доводів протилежного позовна заява не містить. Зауважив, що в позовній заяві стверджено, що позивач продовжував надавати послуги з перевезення пасажирів по маршруту 681/682 Рівне-Нововолинськ, керуючись принципом мовчазної згоди. Принцип мовчазної згоди передбачає умову щодо подання суб`єктом господарювання для отримання документа дозвільного характеру необхідних документів в повному обсязі, однак така умова позивачем дотримана не була. Тому принцип мовчазної згоди в спірних правовідносинах позивач застосовує помилково. За наведеного, вважає відсутньою протиправну бездіяльність Мінінфраструктури та відсутніми підстави для зобов`язання вчинити дії. В задоволені позову просив відмовити.

Укртрансбезпека 09.10.2023 подала до суду заяву про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до Державної служби України з безпеки на транспорті (а.с. 172-173 т. 1).

Також 09.10.2023 Укртрансбезпекою подано відзив на позовну заяву (а.с. 177-183 т. 1). Зазначив, що починаючи з 07.02.2018 в Укртрансбезпеки відсутні повноваження організатора конкурсу на міжобласний маршрут. Звернув увагу на те, що позовна заява не містить вимог до Укртрансбезпеки, а тому не відповідає статті 160 КАС України та підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України.

16.10.2023 представник позивача до суду не прибув, подав клопотання про відкладення судового засідання.

Протокольною ухвалою від 16.10.2023 відкладено підготовче засідання до 30.10.2023.

27.10.2023 позивач подав заяву про зміну предмета адміністративного позову (а.с. 214 т. 1), за змістом якої просив пункт 2 прохальної частини позовної заяви розглядати в такій редакції: "Визнати протиправними дії Робочої групи з питань функціонування міжобласних автобусних маршрутів загального користування, в частині винесення рішення щодо не продовжування ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" строк дії дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному маршруті загального користування "681/682, Рівне - Нововолинськ", оформленого пунктом 2 протоколу № 40 від 28.01.2022 в частині пункту 2 таблиці 1".

28.10.2023 через підсистему "Електронний суд" позивач подав заперечення на заяву про залишення позову без розгляду.

Протокольною ухвалою від 30.10.2023 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову. В підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.11.2023.

15.11.2023 Мінінфраструктури подано відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 14.10.2023 (а.с.230-236 т. 1). Ствердив, що Порядком № 1081 на Міністерство покладено компетенцію щодо продовження автоперевізникам строку дії дозволів, шляхом прийняття рішення на підставі рекомендацій Робочої групи. Однак Порядком № 1081 не визначено обов`язку Міністерства приймати рішення у формі наказу про відмову у продовженні строку дії дозволу. Оскільки Робоча група Міністерства здійснила розгляд заяви позивача від 22.10.2021, вчинивши всі необхідні дії у межах повноважень, тому протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах немає. Звернення позовної вимоги до Мінінфраструктури про скасування наказів, обґрунтовуючи таку вимогу протиправними діями Робочої групи, відповідач вважає помилковим. Крім цього, вказує, що зобов`язання відповідача продовжити строк дії дозволу призведе до втручання в дискреційні повноваження Мінінфраструктури. Вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

Ухвалою від 20.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження до 20.11.2023.

В підготовчому засіданні 20.11.2023 розглянуто клопотання представника Укртрансбезпеки про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 20.11.2023 позовну заяву залишено без руху відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.11.2023 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків та просив прийняти адміністративний позов у новій редакції (а.с. 1, 2-14 т. 2).

В оновленій позовній заяві від 25.11.2023 позивач визначив відповідачем Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України та третіх осіб на стороні відповідача ПрАТ "Погребищенське АТП 10537" та Державну службу України з безпеки на транспорті, зміст позовних вимог аналогічний викладеним в первинному позові від 01.09.2023, з яким позивач звернувся до суду в цій справі.

Ухвалою від 06.12.2023 суд продовжив розгляд адміністративної справи, продовжив строк підготовчого провадження до 20.12.2023 та призначив підготовче засідання на 20.12.2023 о 9:00 год.

Протокольною ухвалою від 20.12.2023 суд прийняв до розгляду позовну заяву (оновлену) від 25.11.2023, залучив в якості третьої особи на стороні відповідача Укртрансбезпеку, встановив строк для подання відзиву на уточнений позов та відповіді на відзив, а також строк для подання пояснень третьою особою. Оголошено перерву до 22.01.2024.

Ухвалою від 21.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження до 22.01.2024.

Відповідач Мінінфраструктури 27.12.2023 через підсистему "Електронний суд" подав відзив на уточнену позовну заяву (а.с. 36-42 т.2), просив у позові відмовити з підстав, аналогічних наведеним у раніше поданих відповідачем заявах по суті справи.

Третя особа Державна служба України з безпеки на транспорті 27.12.2023 через підсистему "Електронний суд" подала пояснення щодо позову або відзиву (а.с. 53-57 т. 2), зазначивши, що з 07.02.2018 в Укртрансбезпеки відсутні повноваження організатора конкурсу на міжобласний маршрут, до яких відноситься позбавлення дозвільних документів, призначення переможця та видачу дозвільних документів на здійснення перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, а також внесення змін до реєстру міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, що виходять за межі території області (міжобласних маршрутів), довести відповідну інформацію до заінтересованих підприємств, автобусних станцій та перевізника в установленому порядку. Наголосив також, що Робоча група Мінінфраструктури є консультативно-дорадчим органом, утвореним при Міністерстві, рішення якого мають рекомендаційний характер. Вважає позов безпідставним.

Протокольною ухвалою від 22.01.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2024 о 10:00 год.

Ухвалою від 14.02.2024 викликано представників Мінінфраструктури та Укртрансбезпеки в судове засідання, призначене на 19.02.2024, в режимі відеоконференції.

В судове засідання 19.02.2024 представник позивача не прибув, подав клопотання про відкладення судового розгляду справи, покликаючись на зайнятість адвоката позивача в іншому судовому процесі.

Ухвалою від 19.02.2024 відкладено розгляд справи до 14:00 год. 04.03.2024.

В судовому засіданні 04.03.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити з наведених у позові підстав.

Представники відповідача та третьої особи Укртрансбезпеки підтримали свої заперечення проти позову з мотивів, наведених в заявах по суті справи.

Представник третьої особи ПрАТ "Погребищенське АТП 10537" пояснень по суті позову та відзиву не подав, участі уповноваженого представника в судовому розгляді справи не забезпечив.

Протокольною ухвалою від 04.03.2024 оголошено перерву до 18.03.2024.

Протокольною ухвалою від 18.03.2024 оголошено перерву до 01.04.2024.

Мінінфраструктури 21.03.2024 через підсистему "Електронний суд" подав додаткові докази у зв`язку з поясненнями представника позивача у вступному слові.

Протокольною ухвалою від 01.04.2024 відкладено судове засідання у зв`язку з технічною несправністю підсистеми відеоконференції до 15.04.2024.

Ухвалою від 02.04.2024 викликано представників відповідача та третьої особи в судове засідання в режимі відеоконференції, забезпечення якої доручено Північному апеляційному господарському суду.

З`ясувавши доводи та аргументи учасників справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ПАС-ТРАНС" зареєстроване 20.04.2012 та згідно з відомостями, внесеними в ЄДР, здійснює види діяльності: 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний), додаткові (зокрема): 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. (а.с. 14 т. 1).

10.02.2017 Державною службою України з безпеки на транспорті ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" надано дозвіл серія МВ № 000492 на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування "681/682 Рівне-Нововолинськ", термін дії дозволу з 24.01.2017 по 23.01.2022 (а.с. 15 т. 1).

В пункті 23 вказаного Дозволу на перевезення зазначено, що Укртрансбезпекою завчасно, але не раніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії цього Дозволу, має право оголошувати конкурс на зазначені у цьому Дозволі рейси маршруту (маршрути).

Пункт 24 Дозволу встановлює, що термін дії Дозволу та Витягів з нього не продовжуються.

10.02.2017 Державною службою України з безпеки на транспорті видано Витяг серія СТБ № 000694 з дозволу на перевезення пасажирів та міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування серії МВ № 000492 "Рівне-Нововолинськ" з викладенням розкладу руху автобусів на маршруті (а.с. 16 т. 1).

18.10.2021 ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" звернулося до Міністерства інфраструктури України (як організатора перевезень) із заявою про продовження строку дії договору (дозволу) з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (а.с. 17 т. 1)

До заяви додано:

анкету про продовження строку дії договору (дозволу);

відомості про автобуси, які будуть використовуватися на маршруті;

відомості про додаткові умови обслуговування маршруту;

відомості про інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів (а.с. 18-23 т. 1).

Подані позивачем документи Міністерством зареєстровані за вх. № 41679/0/7-21 від 22.10.2021, № 41906/0/7-21 від 23.10.2021 (а.с. 24 т. 1).

Суд встановив, що 28.01.2022 Робочою групою з питань функціонування міжобласних автобусних маршрутів загального користування, склад якої затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 18.06.2020 № 360, відповідно до порядку денного про розгляд заяв автомобільних перевізників про продовження строку дії дозволів на перевезення пасажирів на міжобласних автобусних маршрутах загального користування, було розглянуто, зокрема, й заяву та подані документи ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" щодо продовження строку дії дозволу на перевезення МВ 000492, 24.01.2017-23.01.2022, що відображено в пункті 15 таблиці 1 Протоколу № 40 засідання Робочої групи з питань функціонування міжобласних автобусних маршрутів загального користування (а.с. 39-42 т. 1).

За наслідками розгляду означеного питання Робоча група вирішила рекомендувати Мінінфраструктури не продовжувати автомобільному перевізнику дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласному маршруті загального користування, вказавши, що перевізником не дотримано вимоги пункту 53 Порядку та не інвестовано кошти на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувалися на об`єкті конкурсу.

Про результати розгляду заяви ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" про продовження строку дії договору (дозволу) з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування Рівне-Нововолинськ, рейси 681/682 від 18.10.2021, підстави непродовження такого дозволу та зміст протоколу № 40 Робочої групи від 28.01.2022 Мінінфраструктури повідомило на адвокатський запит адвокатського бюро "Савонік та Партнери" від 10.05.2023 № 305 листом від 07.06.2023 № 8294/27/10-23, до якого було долучено копію протоколу № 40 Робочої групи від 28.01.2022 (а.с. 37-38, 39-42 т. 1).

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 01.09.2023, зокрема, й з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування протоколу № 40 від 28.01.2022 Робочої групи Мінінфраструктури в частині рішення не продовжувати позивачу строку дії дозволу на перевезення, а отримав такий протокол та, відповідно, був обізнаний з його змістом, згідно з листом відповідача від 07.06.2023 № 8294/27/10-23, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, який поновлено ухвалою суду від 05.09.2023.

Отже при вирішенні цього судового спору суду належить також перевірити обґрунтованість рішення Робочої групи Мінінфраструктури в частині рішення не продовжувати позивачу строку дії дозволу на перевезення згідно з поданою позивачем заявою від 18.10.2021.

Також суд встановив, що 21.02.2023 Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України видано наказ № 96 "Про заходи щодо проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут)" (а.с. 43-49 т. 1), яким визначено об`єкти конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут) (додаток 1), та оголошено проведення такого конкурсу на 27.03.2023 (а.с. 43 т. 1).

Згідно з додатком № 1 до наказу Мінінфраструктури від 21.02.2023 № 96, під порядковим номером 9 на конкурс з перевезення винесено об`єкт "Рівне-Нововолинськ, рейси 681/682" (а.с. 44-49 т. 1).

Наказом Мінінфраструктури № 279 від 21.04.2023 визначено ПрАТ "Погребищенське АТП 10537" переможцем конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що виходить за межі території області (міжобласний маршрут) Рівне-Нововолинськ, рейси 681/682 (а.с. 50 т. 1).

За доводами позивача, що викладені в позовній заяві та надані представником позивача під час судового розгляду справи, оскаржені накази Мінінфраструктури про проведення конкурсу з перевезення та визначення результатів конкурсу по спірному об`єкту позивач вважає протиправними, з огляду на протиправність рішення Робочої групи Мінінфраструктури, викладеного в протоколі № 40 засідання Робочої групи від 28.01.2022, яким рекомендовано Мінінфраструктури не продовжувати з ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" строк дії дозволу на означеному маршруті, який позивач продовжував обслуговувати за принципом "мовчазної згоди" після нерозгляду відповідачем у встановлений строк поданої ним 18.10.2021 заяви про продовження строку дії дозвільного документа. Позиція позивача ґрунтується на тому, що ним були надані всі необхідні документи разом із заявою про продовження строку дії дозволу на перевезення, тому відповідач повинен був продовжити строк дії дозволу з перевезення, без винесення на новий конкурс об`єкта "Рівне-Нововолинськ, рейси 681/682" з порушенням строку, встановленого пунктом 53 Порядку № 1081. Вважає, що належним способом захисту його порушеного права має бути зобов`язання відповідача продовжити Товариству строк дії дозволу на перевезення.

Оцінюючи встановлені судом фактичні обставини справи, а також доводи та аргументи учасників справи в розрізі норм матеріального закону, при вирішенні цього публічно-правового спору по суті суд виходить з таких міркувань.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України (частина перша статті 3).

Кабінет Міністрів України спрямовує та координує діяльність центральних органів виконавчої влади через міністра у порядку, визначеному цим Законом та актами Кабінету Міністрів України (частина перша статті 18 цього Закону).

Відповідно до пункту 1 Положення про Мінінфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 р. № 460 (у редакції чинній станом на день вчинення спірних правовідносин) (далі - Положення), Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, дорожнього господарства навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного мореплавства).

Мінінфраструктури у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання (пункт 8 Положення).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до статті 7 Закону № 2344-ІІІ забезпечення організації пасажирських перевезень на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до статей 43 та 44 Закону України № 2344-ІІІ визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Національної поліції, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 р. №1081 затверджено Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі Порядок № 1081) та покладено на Мінінфраструктури обов`язки організатора на міжобласному маршруті (пункт 4 Порядку № 1081).

Окрім регламентування процедури проведення конкурсу, Порядок № 1081 визначає процедуру продовження організатором строку дії дозволу (договору) з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Пунктом 29 Порядку № 1081 передбачено, що автомобільні перевізники, які бажають продовжити строк дії свого дозволу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення строку дії договору (дозволу) подають організатору перевезень заяву за формою згідно з додатком 6 (абз. 2).

Перевірку поданих документів на відповідність обов`язковим і додатковим (за наявності) умовам конкурсу та наявності усіх документів, передбачених цим Порядком, проводить організатор перевезень ( абз. 4 пункту 29 Порядку № 1081).

Строк дії договору (дозволу) продовжується один раз на п`ять років за рішенням організатора перевезень за наявності заяви автомобільного перевізника - переможця попереднього конкурсу, яку він подає за формою згідно з додатком 7, в якій, зокрема, зазначається інформація про підтверджене інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувались автомобільним перевізником на об`єкті конкурсу, наявності вмотивованих підстав вважати зазначеного автомобільного перевізника таким, що здійснював перевезення за цим маршрутом протягом попереднього періоду без порушення умов укладеного попереднього договору (дозволу) (абзац 9 пункту 53 Порядку № 1081).

Організатор зобов`язаний, зокрема, забезпечити за заявою автомобільного перевізника продовження строку дії договору (дозволу), але не більше одного разу і не більше ніж на п`ять років у разі виникнення підстав, визначених абзацом дев`ятим пункту 53 цього Порядку (пункт 55 Порядку № 1081).

Отже, з наведених норм Порядку № 1081 висновується, що розгляд поданих перевізниками документів, в тому числі й щодо продовження строку дії договору (дозволу), прийняття рішення про продовження строку дії договору (дозволу) відноситься до компетенції організатора, тобто Мінінфраструктури. При цьому в організатора виникає обов`язок забезпечити за заявою автомобільного перевізника продовження строку дії договору (дозволу), але не більше одного разу і не більше ніж на п`ять років у разі виникнення підстав, визначених абзацом дев`ятим пункту 53 цього Порядку, а саме: підтвердження перевізником інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувались автомобільним перевізником на об`єкті конкурсу, наявності вмотивованих підстав вважати зазначеного автомобільного перевізника таким, що здійснював перевезення за цим маршрутом протягом попереднього періоду без порушення умов укладеного попереднього договору (дозволу).

Матеріалами справи стверджено, що наказом Мінінфраструктури від 18.06.2020 № 360 відповідно до статті 7 Закону № 2344-ІІІ, пункту 25 частини другої статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», затверджено Положення про Робочу групу Мінінфраструктури з питань функціонування міжобласних автобусних маршрутів загального користування (далі Положення № 360), зі змінами, внесеними наказом Мінінфраструктури № 564 від 20.10.2021 (а.с. 45-50 т. 2).

Відповідно до пункту 3 Положення № 360 Робоча група з питань функціонування міжобласних автобусних маршрутів загального користування (далі - Робоча група) є консультативно-дорадчим органом, утвореним при Міністерстві, рішення якого мають рекомендаційний характер.

До основних завдань Робочої групи, належить, зокрема, визначення відповідності строків подання автомобільними перевізниками заяв про продовження строку дії дозволу на перевезення пасажирів на міжміському та приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут) вимогам пункту 29 Порядку № 1081 та надання рекомендацій стосовно продовження/ не продовження терміну дії дозволів на перевезення пасажирів на міжобласних автобусних маршрутах загального користування (абз. 2, 7 пункту 3 Положення № 360).

Рішення за результатами засідання Робочої групи приймається простою більшістю та оформляється протоколом, який підписується головою, секретарем та всіма членами, які брали участь у засіданні (абз. 3 пункту 8, пункт 14 Положення № 360).

Отже, Порядком № 1081 до компетенції Міністерство віднесено питання продовження автомобільним перевізникам строку дії дозволів, шляхом прийняття рішення на підставі рекомендацій Робочої групи.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування протоколу № 40 засідання Робочої групи Мінінфраструктури в частині рішення рекомендувати Мінінфраструктури не продовжувати з ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" дозволу на перевезення пасажирів на спірному маршруті, суд звертає увагу на те, що таке протокольне рішення дорадчого органу Мінінфраструктури має виключно рекомендаційний характер та не призвело до виникнення, зміни чи припинення юридичних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин. Таке рішення Робочої групи є елементом (складовою частиною) процедури вирішення Міністерством заяв про продовження строку дії дозволу, водночас остаточне рішення щодо ініційованого суб`єктом господарювання питання приймається безпосередньо Мінінфраструктури.

Тому, в межах спірних правовідносин таке протокольне рішення дорадчого органу суб`єкта владних повноважень не має ознак самостійного індивідуального правового акту і не може бути визнане протиправним та скасоване судом, однак, з огляду на зміст позовних вимог та фактичне врахування такого рішення відповідачем, воно підлягає оцінці судом на предмет обґрунтованості та розсудливості.

Суд встановив, Дозвіл ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування "681/682 Рівне-Нововолинськ" серія МВ № 000492 був виданий Укртрансбезпекою терміном дії з 24.01.2017 по 23.01.2022.

ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" на адресу Мінінфраструктури було надіслано заяву від 18.10.2021 про продовження строку дії договору (дозволу) з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування з додатками, яка зареєстрована у СЕД Міністерства 22.10.2021 за № 41906/0/7-21 (а.с. 18 т. 1).

Подана позивачем заява була розглянута на засіданні Робочої групи Мінінфраструктури 28.01.2022, тобто після закінчення строку дії дозвільного документа, що стверджено протоколом засідання Робочої групи № 40 від 28.01.2022.

Як встановлено судом, Робоча група за результатами розгляду поданих позивачем разом із заявою документів, рекомендувала Мінінфраструктури не продовжувати Товариству строк дії дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, оскільки ним не дотримано вимог абзацу 9 пункту 53 Порядку № 1081.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що Мінінфраструктури, врахувавши рекомендацію Робочої групи, не приймало рішення про продовження позивачу строку дії дозволу на перевезення.

Суд звертає увагу на те, що позивач, звернувшись за судовим захистом, не пред`являв позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Мінінфраструктури щодо нерозгляду поданої заяви від 18.10.2021, чи визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду поданої Товариством заяви від 18.10.2021. Водночас, позивач вважає протиправними накази відповідача про призначення та результати проведення в подальшому конкурсу на перевезення по спірному об`єкту, покликаючись на те, що Мінінфраструктури, з огляду на повноту та належність поданих позивачем документів, було зобов`язане продовжити строк дії дозволу на перевезення.

Враховуючи мотиви та аргументи позовних вимог, суд дослідив подані Товариством разом із заявою від 18.10.2021 документи та встановив таке.

В заяві про продовження строку дії договору (дозволу) з перевезення позивач зазначив про додані документи: анкету для продовження строку дії договору (дозволу); відомості про автобуси, які будуть використовуватись на маршруті; відомості про додаткові умови обслуговування маршруту; відомості про інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів (а.с. 17 т. 1).

У відомостях про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті, зазначено:

1. ЕТАЛОН А-079.53, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , відповідність екологічним нормам ЄВРО-4;

2. ТУР А-4072, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2013, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , відповідність екологічним нормам ЄВРО-4 (а.с. 20-22 т. 1).

У відомостях щодо інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів Товариство повідомило, що ним було оновлено парк автобусів, залучивши інвестування коштів, та було придбано новіший автобус, ніж використовувався на маршруті. Зокрема, дозволом серія МВ № 000492 на перевезення пасажирів на міжобласному маршруті загального користування, виданим на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті № 52 від 23.07.2017 та витягом з дозволу серія СТБ № 000694, було дозволено використання автобусів категорії М3 клас ІІІ, починаючи з 2013 року випуску. Нині, у відомостях про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті, Товариство залучає до обслуговування автобус ЕТАЛОН А-079.53, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014, дата реєстрації 15.09.2021, що був придбаний вартістю 565000 грн після отримання дозволу серія МВ № 000492 та є новішим, що покращує умови комфорту (а.с. 23 т. 1).

Суд встановив, що відповідно до інформації про діяльність перевізників, які подали документи для продовження строку дії договору (дозволу) з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, наданої Міністерству листом Укртрансбезпеки від 11.11.2021 № 7433/2.1/15-21, ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" відповідно до наданого дозволу використовувалися на об`єкті конкурсу «681/682, Рівне Нововолинськ» автобуси:

1. АТАМАН, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2015 року випуску (лізинг),

2. ГАЛАЗ А 075, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2013 року випуску (а.с. 144-147 т. 1).

Тобто фактично позивач попередньо використовував на маршруті автобуси 2013 та 2015 року випуску, а планував надалі використовувати автобуси 2013 та 2014 року випуску.

Співставлення року випуску автобусів, які позивач використовував на спірному маршруті під час чинності дозволу на перевезення, з роком випуску транспортних засобів, які він мав намір використовувати на маршруті та вказав в документах, поданих Мінінфраструктури для продовження строку дії дозволу на перевезення, свідчить про те, що позивачем не підтверджено інвестування коштів на придбання більш новішого та/або комфортабельнішого автобусу стосовно того, який використовувався позивачем раніше.

В ході судового розгляду справи позивач не підтвердив факту інвестування коштів на придбання більш новішого автобуса, а досліджені судом докази таких обставин об`єктивно не підтверджують. Також судом не встановлено жодних підстав для висновку, що придбаний позивачем автобус був комфортабельнішим стосовно того, який використовувався ним на маршруті раніше. Не надано суду відповідних пояснень з цього питання і представником позивача в судовому засіданні. Водночас, суд звертає увагу на те, що підстави використання перевізником транспортного засобу (власність, оренда, лізинг, інше право користування) не впливають на оцінку спірних правовідносин.

За встановлених обставин суд вважає, що Робоча група Мінінфраструктури за результатами розгляду заяви позивача про продовження строку дії дозволу і доданих до неї документів, а також інформації Укртрансбезпеки, викладеної в листі від 11.11.2021 №7433/2.1/15-21, обґрунтовано дійшла висновку, що документи, надані позивачем, не містять інформації стосовно інвестування Товариством коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувались автомобільним перевізником на об`єкті конкурсу, що свідчить про недотримання ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" вимог абзацу 9 пункту 53 Порядку № 1081.

Таким чином, під час судового розгляду справи спростовані доводи позивача про те, що він надав всі передбачені Порядком № 1081 документи для продовження строку дії дозволу з перевезення пасажирів, а тому суд вважає, що у Мінінфраструктури об`єктивно не виник обов`язок продовжити позивачу строк дії дозвільного документа. Відтак суд відхиляє як необґрунтовані доводи Товариства про те, що безпідставне непродовження йому строку дії дозволу на перевезення свідчить про неправомірне призначення та проведення нового конкурсу та визначення переможця перевізника за результатами проведення нового конкурсу.

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що оскарженим наказом Мінінфраструктури № 96 від 21.02.2023 об`єкт "Рівне-Нововолинськ рейси 681/682" був винесений на конкурс з порушенням терміну, встановленого пунктом 53 Порядку № 1081, а саме у строк, що перевищує 45 календарних днів до дня закінчення строку дії дозволу, виданого попередньому переможцю. Однак, суд вважає, що вищевказане процедурне порушення не може слугувати самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржених наказів відповідача № 96 від 21.02.2023 та № 279 від 21.04.2023, оскільки в протилежному випадку Організатор взагалі був би позбавлений можливості провести новий конкурс та вирішити питання про встановлення переможця конкурсу.

Вище по тексту судового рішення суд вже звертав увагу на вимоги статті 43 Закону України № 2344-ІІІ про те, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, за відсутності встановлених Порядком № 1081 підстав для продовження перевізнику строку дії дозволу на новий термін, що має місце у справі, яка розглядається, виключно шляхом проведення конкурсу може бути визначений перевізник на спірному маршруті загального користування, а тому відповідач був зобов`язаний організувати проведення такого конкурсу.

Щодо доводів позивача про порушення його прав та інтересів внаслідок неприйняття відповідачем рішення про відмову у продовженні строку дії дозволу та застосування ним принципу мовчазної згоди, суд звертає увагу на таке.

За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 6 вересня 2005 року № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV):

документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;

принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Відповідно до положень частини першої статті 4-1 Закону № 2806-IV порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі документів дозвільного характеру, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань записів про переоформлення, анулювання документів дозвільного характеру визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.

Представницький орган місцевого самоврядування розглядає та приймає на пленарних засіданнях рішення щодо видачі, переоформлення, анулювання або відмови у видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності протягом місяця з дня одержання від суб`єкта господарювання відповідної заяви.

Відповідно до частини п`ятої статті 4-1 Закону № 2806-IV підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

- подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Згідно з ч. 6 ст. 4-1 цього Закону у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

У справі, що розглядається, позивач доводить, що оскільки за його заявою від 18.10.2021 Мінінфраструктури не прийняло жодного рішення (ні про продовження строку дії дозвільного документа, ні про відмову в такому продовженні), суб`єкт господарювання за принципом мовчазної згоди набув право на продовження надання послуг пасажирських перевезень після закінчення терміну дії Дозволу серія МВ № 000493.

Суд з такими аргументами позивача не погоджується, оскільки встановлені фактичні обставини справи свідчать на користь висновку, що позивач безпідставно вказав у заяві від 18.10.2021 про інвестування коштів в придбання більш нового та/або комфортабельного автобуса відносно того, який використовував на маршруті попередньо. Водночас така обставина є обов`язковою для позитивного вирішення питання про продовження перевізнику строку дії дозвільного документа, відповідно, відсутність такої обставини є підставою, яка виключає можливість продовження строку дії дозволу на перевезення.

Установлення цих обставин свідчить про відсутність підстав для видачі документа дозвільного характеру (в даному випадку - наказу про продовження строку дії дозволу), про невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а отже і про неможливість застосування принципу мовчазної згоди.

Отже сам факт неприйняття рішення у встановлений строк не є достатньою підставою для застосування принципу мовчазної згоди.

У постанові від 26.06.2018 у справі № 826/2810/17 Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб`єктів приватного права (зокрема, можливість застосування принципу мовчазної згоди), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

Принцип мовчазної згоди може бути застосовано за умови, якщо суб`єктом господарювання дотримані всі вимоги законодавства, а у суб`єкта владних повноважень відсутня альтернатива у прийнятті або не прийнятті позитивного рішення за зверненням такого суб`єкта господарювання.

Оскільки подані позивачем разом із заявою від 18.10.2021 документи не давали підстав для продовження строку дії дозволу на перевезення, суд вважає, що позивач не має права покликатися на принцип мовчазної згоди як підставу для продовження здійснення господарської діяльності, а відповідач не допустив істотного порушення при проведенні нового конкурсу для визначення перевізника на спірному маршруті.

Враховуючи вище наведене, суд доходить висновку, що під час процедури розгляду поданих ТОВ "УКР-ПАС-ТРАС" документів із заявою про продовження строку дії дозволу від 18.10.2021 відповідач не припустився таких істотних порушень, що могли б мати наслідком висновок про безпідставне непродовження позивачу строку дії дозвільного документа та необґрунтоване винесення спірного об`єкта на новий конкурс. Тому суд дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення, викладеного в протоколі засідання Робочої групи Мінінфраструктури № 40 від 28.01.2022 щодо рекомендування Мінінфраструктури не продовжувати ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС" строку дії дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному маршруті загального користування "Рівне-Нововолинськ, 681/682", про скасування наказів Мінінфраструктури № 96 від 21.02.2023 та № 279 від 21.04.2023 в оскаржених частинах.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Мінінфраструктури продовжити позивачу строк дії дозволу на перевезення слід зазначити про таке.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № 11 (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до Наукового висновку Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 р. (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/naukovi_visnovki/nauk_visnovok_01_03_2018) дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким; дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним; при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені КАС, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 826/3520/15.

За практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Отже, для задоволення позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії, а саме продовжити позивачу строк дії дозволу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування «681/680, Рівне Нововолинськ», суд має встановити відсутність підстав для відмови у продовженні строку дії дозволу.

Оскільки встановлені судом фактичні обставини справи дали суду підстави для висновку про відсутність визначених чинним законодавством України підстав для задоволення заяви позивача від 18.10.2021 про продовження строку дії дозвільного документа, суд вважає й відсутніми підстави для задоволення позовної вимоги зобов`язального характеру.

Статтею 5 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.

Отже, визначальним для суду при вирішенні адміністративного спору є встановлення наявності чи відсутності порушеного права позивача рішеннями, діями, бездіяльністю відповідача.

Конституційний суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 р. № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) який розуміється як правовий феномен, що: а) виходить зі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законом України, суспільним інтересам, загально визначеним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011 обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини» [Aksu v. Turkey] пункт 50; «Берден» [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; «Тенасе проти Молдови» [Tгnase v. Moldova]).

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 15.12.2015 у справі №800/206/15, а саме: «не допустимо скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації».

Отже суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом після того, як звертався до Мінінфраструктури із заявою від 09.03.2023 на участь у конкурсі з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування "Рівне-Нововолинськ рейси 681/682" (а.с. 194 т. 2). Такий конкурс було оголошено оскарженим наказом Мінінфраструктури № 96 від 21.02.2023 і позивач висловив бажання взяти участь у конкурсі.

Однак після того, як Мінінфраструктури за результатами проведеного конкурсу наказом № 279 від 21.04.2023 визначило іншого суб`єкта господарювання переможцем конкурсу по об`єкту № 9, позивач оскаржив до суду вищевказані накази Міністерства, за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів порушення такими рішеннями своїх прав та законних інтересів. При цьому позивач не оспорює ні процедури, ні підстав визначення переможця конкурсу, а покликається виключно на своє право на здійснення перевезень відповідно до попереднього дозволу, термін якого закінчився та у встановленому порядку продовженим не був.

На думку суду, такі фактичні обставини можуть вказувати на недобросовісність користування позивачем правом на звернення за судовим захистом та прагненням, всупереч установленому порядку, спонукати суб`єкта владних повноважень до видачі документа дозвільного характеру щодо продовження позивачу строку дії дозволу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, без застосування обов`язкової конкурсної процедури, що є неприпустимим та порушує публічний інтерес у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже визначений процесуальним законом обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Проаналізувавши основні вагомі аргументи учасників справи, оцінивши належність, допустимість та достатність досліджених доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин відповідач не порушив прав та законних інтересів ТОВ "УКР-ПАС-ТРАНС", а тому відсутні підстави для застосування судового захисту. З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи результати судового розгляду справи, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Товариству з обмеженою відповідальністю "УКР-ПАС-ТРАНС" в задоволенні позовних вимог до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна служба України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Погребищенське АТП 10537" про визнання протиправним та скасування протоколу, скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ПАС-ТРАНС" (вул. Коцюбинського, буд. 6,с. Рогачів,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35319, ЄДРПОУ/РНОКПП 38165862)

Відповідач - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (пр-т Перемоги, буд. 14,м. Київ,01135, ЄДРПОУ/РНОКПП 37472062)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті Адреса: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150. Код ЄДРПОУ 39816845.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Погребищенське АТП 10537" Адреса: вул. Богдана хмельницького, 12б, м. Погребище, Погребищенський район, Вінницька область, 22200. ЄДРПОУ 00426354.

Повний текст рішення складений 31 травня 2024 року

Суддя Н.О. Дорошенко