Постанова

від 03.06.2024 по справі 560/20468/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20468/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

03 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (ГУ ПФУ у Хмельницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ГУ ПФУ в Запорізькій області) в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №220350003924 від 17.10.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи, а саме 30 років та необхідних документів, які підтверджують наявність загального стажу роботи;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 09.10.2023 із зарахуванням наявного трудового стажу у період її роботи з 27.09.1987 по 31.12.1998 що складає 11 років 6 місяців та 5 днів, загальний трудовий стаж 40 років 5 місяців 10 дні та прийняти рішення про призначення пенсії позивачу на підставі заяви від 09.10.2023.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №220350003924 від 17.10.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 27.09.1987 по 31.12.1998 в дитячому садочку "Берізка" Шахти "Первомайська" виробничого об`єднання "Первомайськвугілля".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 31.08.2023 - дня, що настає за днем досягнення позивачем 60-річного віку.

Не погоджуючись з судовим рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою від 10.05.2022 №6803-7001162543.

Так, 09.10.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №220350003924 від 17.10.2023 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи 30 років, передбаченого статті 26 Закону №1058-IV. До страхового стажу не зараховано період роботи з 27.06.1987 в дитячому садочку "Берізка" Шахти "Первомайська" виробничого об`єднання "Первомайськвугілля", оскільки відсутній запис про звільнення та реорганізацію вказаного підприємства. Страховий стаж згідно поданих документів позивачки складає 28 років 11 місяців 5 днів.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаєЗакон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV(Закон № 1058-IV).

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до ч. 1ст. 24 Закону №1058-IVстраховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2ст. 24 Закону №1058-IV).

Частиною 4ст. 24 Закону №1058-IVпередбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року, зокрема, уст. 56 Закону №1788-XIIпередбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст.ст. 44,45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Так, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою ДержкомпраціСРСР від 20.07.74№162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики№259/34/5 від 08.06.2001 року,трудовакнижкаєосновнимдокументом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 рокузатверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 3 Порядку, завідсутностітрудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутнінеобхіднізаписиабомістяться неправильні чинеточні записи про періоди роботи,для підтвердженнятрудовогостажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державногосоціальногострахування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості навидачузаробітноїплати, посвідчення,характеристики,письмові трудові договори і угоди з відміткамипроїхвиконаннятаіншідокументи,якімістять відомостіпро періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Крім того, Інструкцією від 20.07.74 №162 таІнструкцією від 29 липня 1993 року № 58, про порядок ведення трудових книжок працівників, що діяли на період спірних періодів роботи позивачаунормовано, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника- прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Однак, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Так,підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є те, що згідно з наданими до документами, страховий стаж позивача становить 28 років 11 місяців 5 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи з 27.06.1987 в дитячому садочку "Берізка" Шахти "Первомайська" виробничого об`єднання "Первомайськвугілля", оскільки відсутній запис про звільнення та реорганізацію вказаного підприємства.

При цьому, згідно записів копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.08.1981 позивач 27.06.1987 прийнята нянею в дитячому садочку "Берізка" згідно наказу №255/к від 06.06.1987 (запис №6).

Згідно запису №7 від 15.02.2023 позивач перебувала на обліку в Волочиському управлінні Хмельницької філії Хмельницького обласного центру зайнятості як безробітна та розпочата виплата допомоги по безробіттю.

Разом з тим, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), який ведеться з 1999, виданими 24.10.2023, встановлено, що починаючи з 01.01.1999 до серпня 2014 страхувальник ДВАТ Шахта "Первомайська" ДП ДХК "Первомайськвугілля" (код ЄДРПОУ 00177282) та в подальшому реорганізований в Шахта "Первомайська" відокремлений підрозділ ДП "Первомаськвугілля" (код ЄДРПОУ 26403391) сплачував страхові внески за ОСОБА_1 .

Тобто, трудова книжка містять відомості про трудову участь позивача за спірний період.

Водночас, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 27.09.1987 по 31.12.1998 в дитячому садочку "Берізка" Шахти "Первомайська" виробничого об`єднання "Первомайськвугілля".

Так, страховий стаж, вказаний в спірному рішенні відповідача, становить 28 років 11 місяців, 05 днів, а тому з урахуванням періоду роботи з 27.09.1987 по 31.12.1998 загальний страховий стаж позивача становить більше 30 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №220350003924 від 17.10.2023 року прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Стосовно доводів відповідача про те, позовна вимога зобов`язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даному випадку повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом №1058-ІV.

Так, умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Відтак, вказані повноваження не є дискреційними.

Враховую викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії належним чином не з`ясував того, чи є підстави для задоволення поданої заяви, що в свою чергу являється, покладеним на нього законом обов`язком, чим позбавив позивача можливості на реалізацію права на пенсійне забезпечення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.