Ухвала

від 29.05.2024 по справі 240/2462/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 240/2462/24

адміністративне провадження № К/990/18588/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 240/2462/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідомбуд» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и в :

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Житомирській області про залишення позовної заяви без розгляду.

На зазначену ухвалу Головне управління ДПС у Житомирській області подало апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Перевіривши зміст ухвалених у цій справі судових рішень, доводи касаційної скарги та додані до неї документи, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частиною другою статті 293 КАС України встановлено, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 294 КАС України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

У цьому переліку ухвала про відмову у залишенні позову без розгляду відсутня, тоді як передбачена можливість оскарження в апеляційному порядку лише ухвали про залишення позову без розгляду (пункт 12 частини першої статті 294 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для залишення позову без розгляду мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені, зокрема і на стадії апеляційного оскарження рішення, ухваленого щодо суті спору.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України»).

Згідно з пунктом «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого 1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема права на апеляційне оскарження ухвал про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду), до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.

З огляду на те, що учасник справи не позбавляється права доступу до суду з апеляційною скаргою на ухвалу, яку не можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення щодо суті спору, оскільки має можливість її оскаржити разом з рішенням по суті спору, передбачені процесуальним законом обмеження права на апеляційне оскарження ухвали про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду не нівелюють для учасника справи можливість доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував положення статті 294 КАС України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення свідчить про правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Колегія суддів також звертає увагу скаржника, що відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

У касаційний скарзі заявлено вимогу щодо скасування ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, яка не переглядалося та не може бути переглянута у суді апеляційної інстанції, тоді як обов`язковою умовою для касаційного оскарження судового рішення першої інстанції є оскарження цього рішення в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 240/2462/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідомбуд» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко