Постанова

від 29.05.2024 по справі 580/1802/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 580/1802/23

адміністративне провадження № К/990/10404/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 580/1802/23

за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» Приватного акціонерного товариства «Сівач» до Головного управління ДПС у Черкаській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь Інвест Плюс», Секретаріат фінансової реструктуризації, Корсунь-Шевченківська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» Приватного акціонерного товариства «Сівач» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Файдюк В. В., Губська Л. В., Мєзєнцев Є. І.) від 15 лютого 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2023 року Дочірнє підприємство «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» Приватного акціонерного товариства «Сівач» (далі - ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, треті особи: ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь Інвест Плюс», Секретаріат фінансової реструктуризації, Корсунь-Шевченківська міська рада, в якому просило:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Черкаській області щодо не списання податкових зобов`язань та штрафних санкцій ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач», та щодо не звільнення майна ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» а саме: щебінь фракції 5-10 в кількості 3681 тон, щебінь фракції 10-20 в кількості 3062,1 тон, відсів в кількості 4012,3 тон, описаних у податкову заставу згідно акту опису майна № 265/23-00-13-0409 від 30 червня 2021 року, екскаватора марки ЕКГ-4,6 р.в. 1965, н.з. НОМЕР_1 , описаного у податкову заставу згідно акту опису майна № 2/23-00-13-0509 від 27 вересня 2022 року, майно платника податків, описане у податкову заставу згідно з актом опису майна № 5 від 17 травня 2016 року з податкової застави та від адміністративного арешту;

1.2. зобов`язати Головне уравління ДПС у Черкаській області списати зобов`язання ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 166 445,91 грн, орендною платою в розмірі 4 059 064,71 грн, рентною платою за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення в розмірі 439 118,23 грн, штрафом за невчасну сплату за оренду землі по рішенні Господарського суду Черкаської області в розмірі 1 303 597,19 грн;

1.3. зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області звільнити з податкової застави майно ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач», а саме: щебінь фракції 5-10 в кількості 3681 тон, щебінь фракції 10-20 в кількості 3062,1 тон, відсів в кількості 4012,3 тон, описаних у податкову заставу згідно акту опису майна № 265/23-00-13-0409 від 30 червня 2021 року, екскаватора марки ЕКГ-4,6 р.в. 1965, н.з. НОМЕР_1 , описаного у податкову заставу згідно акту опису майна № 2/23-00-13-0509 від 27 вересня 2022 року, майно платника податків, описане у податкову заставу згідно з актом опису майна № 5 від 17 травня 2016 року;

1.4. зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області звільнити від адміністративного арешту майно ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач», а саме: щебінь фракції 5-10 в кількості 3681 тон, щебінь фракції 10-20 в кількості 3062,1 тон, відсів в кількості 4012,3 тон, описаних у податкову заставу згідно акту опису майна № 265/23-00-13-0409 від 30 червня 2021 року, екскаватора марки ЕКГ-4,6 р.в. 1965, н.з. НОМЕР_1 , описаного у податкову заставу згідно акту опису майна № 2/23-00-13-0509 від 27 вересня 2022 року, майно платника податків, описане у податкову заставу згідно з актом опису майна № 5 від 17 травня 2016 року;

1.5. стягнути на користь ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області 5 368 грн судових витрат по сплаті судового збору за подання до суду цього адміністративного позову та заяви про забезпечення позову та витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розрахунок якої складає 50 000 грн.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» подало апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору, а саме до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Ухвалюючи рішення про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції, яке прийняте щодо трьох вимог немайнового характеру, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, становить 12 078 грн (2 684 грн * 3 * 150%).

5. 30 січня 2024 на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року від ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» надійшла копія квитанції від 30 січня 2024 року № ПН201 про сплату судового збору у справі № 580/1802/23 на суму 3 220,80 грн.

6. При цьому, позивач, не погоджуючись із визначеним апеляційним судом розміром судового збору за подання даної скарги на рівні 12 078 грн, зазначив, що на його думку, вимога позивача визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Черкаській області щодо несписання податкових зобов`язань та штрафних санкцій ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач», та щодо не звільнення майна ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» є передумовою застосування двох наступних способів захисту: зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області списати зобов`язання ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» за податком на нерухоме майно та зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області звільнити з податкової застави майно ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач», а тому є однією вимогою немайнового характеру.

З огляду на вказане позивач вказує, що так як за подання до суду адміністративного позову з однією вимогою немайнового характеру до сплати підлягає 2 684 грн судового збору, на виконання вимог ухвали суду від 22 січня 2024 року ним надається квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн (2 684 грн * 150% * О,8).

7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки останнім не усунуто недоліки апеляційної скарги.

8. Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» 18 березня 2024 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

10. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

11. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12. Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що у встановлений строк недоліки апеляційної скарги скаржник не усунув, судовий збір у повному обсязі не сплатив.

13. Водночас апеляційний суд зауважив, що судом апеляційної інстанції правильно визначено розмір судового збору за подання апеляційної скарги, виходячи з того, що судовий збір за подання позовної заяви мав сплачуватись з розрахунку трьох вимог немайнового характеру.

14. В той же час, мотиви, висновки та наведені розрахунки Шостого апеляційного адміністративного суду, викладені в ухвалі від 22 січня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, були проігноровані скаржником, натомість він подав клопотання, у якому наполягав на своєму розрахунку розміру судового збору за одну вимогу немайнового характеру, що не відповідає положенням чинного законодавства.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

16. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушив норми процесуального права, а саме: частину другу статті 245 КАС України та частину першу статті 6 Закону України «Про судовий збір» та помилково прийшов до висновку, що позовна вимога про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії є двома різними вимогами немайнового характеру, за якими судовий збір сплачується окремо.

17. На переконання скаржника, заявлені у цій справі вимоги є однією вимогою немайнового характеру, однак суд обчислив суму судового збору за кожну вимогу немайнового характеру окремо, внаслідок чого безпідставно повернув позовну заяву.

18. При цьому скаржник наголошує на тому, що апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі застосував норми частини другої статті 245 КАС України та частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір» без урахування висновків щодо застосування зазначених норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 12 травня 2022 року по справі № 810/3998/17, від 09 вересня 2020 року по справі № 540/2321/18, від 12 листопада 2019 року по справі № 640/21330/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року по справі № 9901/67/20.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

18. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

19. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

20. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої, частини шостої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

21. За приписами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

22. Приписами частини першої статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

23. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

24. Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо сплати судового збору, - апеляційна скарга залишається без руху.

25. Суд зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.

26. Ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не може бути оскаржена окремо у касаційному порядку, оскільки не включена до переліку ухвал, визначеного частиною третьою статті 328 КАС України.

27. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не повинен тлумачити положення цієї статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статей 169, 298 КАС України, формально підходити до цих норм, у зв`язку з чим апеляційні скарги безпідставно залишати без руху та повертати їх.

28. Верховний Суд зазначає, що правомірність застосування до апеляційної скарги судом апеляційної інстанції статей 169, 298 КАС України та залишення її без руху перевіряється судом касаційної інстанції під час перегляду ухвали, зокрема, про повернення апеляційної скарги.

29. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на відповідне рішення суду.

30. Враховуючи, що оскаржувана ухвала про повернення апеляційної скарги постановлена судом апеляційної інстанції за наслідками оцінки усунення позивачем недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, яка не може бути оскаржена окремо, то правова оцінка їй надається Судом під час касаційного перегляду справи на ухвалу про повернення апеляційної скарги.

31. Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

32. За приписами статей 1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

33. Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору та перелік процесуальних документів, за подання яких судовий збір не справляється.

34. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

35. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

36. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем судовий збір встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги - у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункти 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

37. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта цієї статті).

38. Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, позивач не надав документ про сплату судового збору, в подальшому на виконання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху позивач сплатив 3 220,80 грн судового збору, як за одну вимогу немайнового характеру.

39. Проте суд апеляційної інстанції вважав, що позовна заява містить три вимоги немайнового характеру, відповідно за подання апеляційної скарги у цій справі апелянт повинен сплатити судовий збір у розмірі 12 078 грн.

40. Зокрема, за висновками апеляційного суду позивачем в пункті 1 прохальної частини позовної заяви одночасно об`єднано три вимоги немайнового характеру про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Черкаській області щодо: 1) не списання податкових зобов`язань та штрафних санкцій; 2) не звільнення майна ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» описаного у податкову заставу; 3) не звільнення майна від адміністративного арешту.

Решта вимоги, які містяться у пунктах 2-4 прохальної частини позовної заяви є похідними від вказаних позовних вимог, і не є окремим об`єктом справляння судового збору.

41. Суд зазначає, що стягнення коштів визначається статтею 95 Податкового кодексу України, в свою чергу податкова застава врегульована статтями 88 - 93 Податкового кодексу України, а арешт майна врегульований статтею 94 цього Кодексу і є винятковим самостійним способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, тобто, окремими діями.

42. Хоча, виникнення податкової застави та накладення арешту на майно боржника є одним із заходів, який може вчинятися контролюючим органом щодо стягнення сум податкового боргу, позовні вимоги щодо оскарження таких дій не є похідними від вимоги щодо стягнення податкового боргу.

43. Відтак, твердження позивача, що позовні вимоги про не звільнення майна описаного у податкову заставу і не звільнення майна від адміністративного арешту є похідними від вимоги щодо списання податкових зобов`язань та штрафних санкцій є помилковим.

44. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд визнає, що позивач не виконав вимоги ухвали суду апеляційної інстанції у визначені судом строки, отже у Шостого апеляційного адміністративного суду були наявні підстави для повернення апеляційної скарги відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

45. При цьому колегія суддів звертає увагу, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, на які скаржник покликається в касаційній скарзі.

46. Відповідно до частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

47. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

48. Враховуючи викладене у цій постанові, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскарженого рішення і погоджується з його висновками у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Корсунь-Шевченківський гранкар`єр «Сівач» Приватного акціонерного товариства «Сівач» залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 580/1802/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов