Ухвала

від 03.06.2024 по справі 819/2268/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 червня 2024 року

м. Київ

справа № 819/2268/13-а

адміністративне провадження № К/990/20548/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременець Агро" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременець Агро" звернулося до суду з позовом до Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Тернопільській області, відповідно до ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, далі також - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 2 квітня 2013 року №0000232301, №0000181500, від 18 травня 2013 року №0000612301, від 31 травня 2013 року №0000671500, №0000682301, від 12 червня 2013 року №0000692301.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 22 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2015 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою позов Товариства задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення від 2 квітня 2013 року №0000232301, №0000181500, від 18 травня 2013 року №0000612301, від 31 травня 2013 року №0000671500, №0000682301, від 12 червня 2013 року №0000692301.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 травня 2016 року скасував судове рішення апеляційної інстанції, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатами нового розгляду справи Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 травня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов Товариства задовольнив частково: визнав протиправними і скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 31 травня 2013 року №0000671500 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування із податку на прибуток на суму 314 876,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременець Агро" задоволено частково; постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року залишено без змін.

За наслідками нового розгляду справи Восьмим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 1 лютого 2024 року, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременець Агро" задоволено, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі №819/2268/13-а скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що:

- витрати та податковий кредит по операціях TOB «Кременець Агро» з TOB «Агроімпорт ЛТД» підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків TзOB «Кременець Агро»;

- Позивач правомірно включив відсотки за кредитами, що виплачувалися «ATS Agrbusiness Investments Limited»; формуючи цей висновок апеляційний суд послався на положення підпунктів 5.5.1 та 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 141.2 статті 141 ПК України; суд вказав, що розмір статутного Фонду TOB «Кременець АГРО» складає 50000 грн, з яких 99,9 % або 49950 грн внесено TOB «ЛАТ АГРО», а засновником останнього із сумою внеску є «ATS Agrbusiness Investments Limited» (Республіка Кіпр) із сумою внеску до статутного фонду 13 600 829 грн, що становить 66,7 % статутного фонду;

- Позивач в повній мірі підтвердив первинними документами факт правомірності включення до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) витрати по наданню посередницьких послуг з питань пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення на суму 1 974 077 грн;

- Відповідач всупереч пункту 7 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України нарахував штрафні (фінансові) санкції в сумі 42 051 грн, що свідчить про неправомірність дій податкового органу;

- податкові повідомлення-рішення №0000612301 від 18 травня 2013 року, №0000671500 та №0000682301 від 31 травня 2013 року прийняті з порушенням строків їх прийняття, передбачених пунктом 86.8 статті 86 ПК України;

27 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову та залишити без змін постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Скаржник у касаційній скарзі, як підстави касаційного оскарження вказує пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, при цьому його доводи зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції щодо:

1. застосування підпункту 5.5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

2. застосування норм законодавства, які регулюють порядок відображення в податковій звітності платника результатів перевірок щодо правильності нарахування податку на додану вартість;

3. нарахування Відповідачем штрафних санкцій з врахуванням вимог пункту 7 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України (далі також - ПК України);

4. недослідження ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі №819/2268/13-а.

В аспекті першого, третього та четвертого епізодів, які зазначено вище, підставою касаційного оскарження контролюючий орган визначає пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України й стверджує про не дослідження судами доказів у справі.

Суд вчергове звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Наводячи доводи щодо неправильного застосування норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Відповідач належним чином не обґрунтував у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права. При цьому не звернув увагу, що апеляційний суд, формуючи висновки, по цьому епізоду покликався не лише на положення підпункту 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», висновки за результатами тлумачення якого Відповідач просить сформувати, а й пункту 141.2 статті 141 ПК України.

Твердження Відповідача в тому контексті, що містяться в касаційній скарзі, не дають правових підстав аби вважати, що з означеного питання відсутні висновки Верховного Суду, з огляду, зокрема, на наявність постанови від 3 вересня 2019 року у справі №802/4826/13-а.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Не наводить Відповідач по третьому та четвертому епізоду, про які йдеться мова в касаційній скарзі, висновку щодо правильного застосування норми ще не сформульованого Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. А по четвертому епізоду не наводить Відповідач і норми, яка неправильно застосована апеляційним судом.

Відтак, чергове неналежне обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не дає можливості вважати, що Відповідач виконав вимогу, передбачену пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України.

Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України і пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, Відповідач не звернув увагу на те, що відповідно до положень останньої норми підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього КАС.

По другому епізоду, про який зазначено вище, передбачені пунктом 1, 2, 3 частини другої статті 328 КАС підстави Відповідач взагалі не наводив, а передбачена пунктом 3 частини другої статті 328 КАС підстава касаційного оскарження по інших епізодах, доводи про які наведені в касаційній скарзі, не обґрунтована, як це передбачають вимоги процесуального законодавства, про що зазначено вище.

Необхідно зазначити й те, що у касаційні скарзі Відповідач ставить вимогу щодо скасування рішення суду апеляційної інстанції у повному обсязі, проте взагалі не наводить підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції в частині висновків щодо правомірності формування витрати та податкового кредиту по операціях TOB «Кременець Агро» з TOB «Агроімпорт ЛТД» та правомірності включення до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) витрати по наданню посередницьких послуг з питань пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення на суму 1 974 077 грн та щодо порушення строків прийняття індивідуальних актів.

Крім того, касаційні скарги Відповідач вже подавав, проте ухвалами від 18 березня 2024 року, від 16 квітня 2024 року та від 18 травня 2024 року Верховний Суд їх повернув як такі, що не містили підстав касаційного оскарження з вичерпним обґрунтуванням та роз`ясненням.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Суд звертає увагу, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення

нового має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для ухвалення відповідного рішення. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Касаційна скарга має містити послідовне обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременець Агро" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська