Ухвала

від 30.05.2024 по справі 520/9278/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 травня 2024 року

м. Київ

справа №520/9278/22

адміністративне провадження № К/990/35413/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції заяву Селянського (Фермерського) Господарства «БЕЛІК» про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 520/9278/22 за позовом Селянського (Фермерського) Господарства «БЕЛІК» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (Фермерське) Господарство «БЕЛІК» (далі - позивач, СФГ «БЕЛІК») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2021 року №19381/0901 про застосування штрафних санкцій у розмірі 500000 грн.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 20 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року, в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Верховний Суд постановою від 23 квітня 2024 року касаційну скаргу СФГ «БЕЛІК» задовольнив. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року скасував. Ухвалив нове рішення про задоволення позову. Здійснив розподіл судових витрат на сплату судового збору.

29 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника СФГ «БЕЛІК» - адвоката Мироненка С.С. надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 44000 грн, а саме:

- 16000 грн - судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції;

- 16000 грн - судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції;

- 12000 грн - судові витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

За змістом заяви представник позивача роз`яснив, що представництво інтересів в суді першої та апеляційної інстанцій на загальну суму 26000 грн здійснювала адвокат Бондарук Я.М., а в суді апеляційної та касаційної інстанцій - адвокат Мироненко С.С. на загальну суму 18000 грн. На підтвердження таких обставин до вказаної заяви було долучено:

- по адвокату Бондарук Я.М. - копії договору про надання правової допомоги від 05 січня 2020 року № 15/01-20, додатків до вказаного договору № 1-Т від 27 жовтня 2022 року, № 2-Т від 23 лютого 2023 року, актів виконаних робіт від 23 лютого 2023 року, від 30 травня 2023 року, квитанцій до прибуткового касового ордера № 18 від 23 лютого 2023 року, № 53 від 30 травня 2023 року;

- по адвокату Мироненку С.С. - копії договору про надання правової допомоги від 05 червня 2023 року № б/н, актів виконаних робіт від 05 серпня 2023 року, від 26 квітня 2024 року, рахунків № 5/08 від 05 серпня 2023 року, № 26/4 від 26 квітня 2024 року, прибуткових касових ордерів від 05 серпня 2023 року № 1, від 26 квітня 2024 року № 2.

До заяви про стягнення судових витрат на оплату правничої допомоги заявник додав Квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС - Головного управління ДПС у Харківській області, що відбулося 29 квітня 2024 року о 14:22.

01 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ГУ ДПС надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Такі вимоги вмотивовані тим, що розмір заявлених до стягнення витрат є вочевидь не обґрунтованим, адже для аналізу складених та поданих до суду представником позивача процесуальних документів не вимагалось значних затрат часу. Більше того, щодо розгляду подібних до цієї справи спорів вже існує відповідна судова практика. Просить врахувати, що правова позиція сторін у цій справі була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи в усіх інстанціях. ГУ ДПС зауважує, що подана представником позивача заява не містить обґрунтування вартості та обсягу виконаних робіт. Так, до заяви долучено лише договір про надання правової допомоги, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжне доручення та рахунок-фактуру. Проте, документів, які б підтверджували, які саме роботи виконав адвокат для захисту інтересів позивача в суді, який обсяг часу було витрачено на виконання конкретного виду робіт, не надано. Відповідач також звертає увагу на практику Верховного Суду щодо вирішення питання розподілу витрат на правничу допомогу, зокрема, постанови від 16 березня 2023 року (справа № 927/153/22), від 16 листопада 2022 року (справа № 922/1964/22), від 27 червня 2018 року (справа № 826/1216/16), від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18), від 31 березня 2020 року (справа № 726/549/19).

Крім того, ГУ ДПС 02 травня 2024 року поштою надіслало заперечення на ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат. Зміст останнього є ідентичним до змісту приведеного вище клопотання.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з такого.

За правилами пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина третя статті 132 КАС України передбачає, що витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із прибуттям сторін та їх представників належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина перша, друга статті 139 КАС України).

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Верховний суд вже неодноразово аналізував наведені вище норми процесуального законодавства в розрізі випадків наявності/відсутності підстав для здійснення розподілу понесених сторонами витрат на правничу допомогу.

Так, у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 про залишення без розгляду заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу та сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об`єднаної палати Верховний Суд вказав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п`ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно, для вирішення питання відшкодування стороні витрат на професійну правничу допомогу з`ясуванню підлягають (у сукупності) питання: (1) наявності безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи; (2) наявності відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відсутність першої із указаних обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п`ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Застосовуючи наведені вище підходи Верховного Суду у сукупності, суд касаційної інстанції під час вирішення поданої СФГ «БЕЛІК» заяви про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі дійшов наступного висновку.

Ця справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року (том 1 а.с.42).

З матеріалів адміністративної справи слідує, що касаційна скарга у цій справі була подана головою СФГ «БЕЛІК» Бєлік А.О. у жовтні 2023 року (том 2 а.с.144-154). Вказана особа подавала й уточнену касаційну скаргу на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02 листопада 2023 року (том 2 а.с.219-227). Ні до первинно поданої касаційної скарги, ні до уточненої її редакції скаржник не долучав жодних доказів про понесення ним витрат на правничу допомогу за подання касаційної скарги, як і не робив заяву про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи.

Верховний Суд прийняв постанову про скасування рішення судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позову ще 23 квітня 2024 року. Натомість, заява про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат (разом з відповідними доказами) була подана вже представником позивача - адвокатом Мироненком С.С. лише 29 квітня 2024 року. Вказана заява не містить жодного обґрунтування того, які поважні причини перешкоджали скаржнику чи його представнику виконати вимоги частини сьомої статті 139 КАС України (або шляхом подання доказів понесення витрат, або шляхом подання відповідної заяви з наведенням поважних причин неможливості подання таких доказів) у період з жовтня 2023 року по дату ухвалення судом касаційної інстанції постанови від 23 квітня 2024 року.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність процесуальних передумов для вирішення поданої представником позивача - адвокатом Мироненком С.С. заяви про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу витрат на правничу допомогу після ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення по суті справи.

Більше того, до подання заяви від 29 квітня 2024 року про стягнення судових витрат позивачем до матеріалів справи не було долучено жодних доказів щодо понесених витрат на правову допомогу ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, а також те, що судові витрати на правову допомогу, які понесені на будь-якій стадії розгляду справи в суді, мають розглядатися у сукупності та вирішуватися за єдиним порядком, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу витрат на правничу допомогу, понесених СФГ «БЕЛІК».

З огляду на неподання позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу у строки, встановлені процесуальним законом, та у зв`язку з відсутністю заяви про подання таких доказів протягом п`яти днів після здійснення касаційного перегляду справи у суду касаційної інстанції наявні підстави для застосування процесуального наслідку, передбаченого частиною сьомою статті 139 КАС України, а саме залишення заяви Селянського (Фермерського) Господарства «БЕЛІК» про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу без розгляду.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 252, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Селянського (Фермерського) Господарства «БЕЛІК» про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко