Постанова

від 31.05.2024 по справі 805/2016/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року

м. Київ

справа № 805/2016/15-а

адміністративне провадження № К/9901/37703/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (правонаступник Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків),

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року (Суддя: Троянова О.В.),

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року (Судді: Міронова Г.М., Арабей Т.Г., Геращенко І.В.),

у справі № 805/2016/15-а,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (далі - позивач, ТОВ «Лемтранс») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, далі відповідач), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 р. №0000254200/2164/10/28-03-42 (т.1 а.с.4-10).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено (т. 35 а.с. 118-125, 197-201).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на зафіксоване актом камеральної перевіри від 20.03.2015 р. № 97/28-03-42/30600592 порушення позивачем пунктів п. 198.6 ст. 198, 200.1, статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення останнім податкового кредиту за січень 2015 року на суму ПДВ 6 526 038,00 грн, внаслідок недекларування контрагентом позивача, ДП «Донецька залізниця», податкових зобов`язань за січень 2015 року. За висновками контролюючого органу, у разі невідображення даних податкової накладної в податкових зобов`язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. Отже, обов`язковими передумовами формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобов`язань контрагентом, складання податкової накладної особою, що зареєстрована в установленому порядку як платник податку на додану вартість, фактичне надходження цих сум до Державного бюджету. Враховуючи викладене, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т 36 а.с. 5-7).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.02.2015 р. позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість № 9020069159 за січень 2015 р., в якій визначено податковий кредит усього на загальну суму 98 479 195 грн. (т. 1 а.с. 161), сума від`ємного значення ПДВ відповідно до ряд. 19, 20.2 складає 13 578 898 грн (т. 1 а.с. 169). В додатку 5, розділу II- податковий кредит під № 28 відображено контрагента ДП «Донецька залізниця», сума податку на додану вартість в розмірі 6 526 038,63грн. (т.1 а.с.160-169).

Відповідно до ст. 76, п. 200.10 ст.200 ПК України відповідачем проведено камеральну перевірку даних ТОВ "ЛЕМТРАНС" задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року, за наслідками якої складено акт від 20.03.2015 р. №97/28-03-42-/30600529 з висновками про порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2015 року на суму ПДВ 6 526 038,63грн. (т.1 а.с.15-20).

Підставою для таких висновків контролюючого органу стали дані із системи АІС «Податковий блок», у відповідності до яких сума податкових зобов`язань ДП «Донецька залізниця» за січень 2015 року становить 0,00 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року ДП «Донецька залізниця» до СДПІ з ОВП у м. Донецьку не надано та не задекларовано податкові зобов`язання. Тобто, порушуючи вимоги Податкового кодексу, а саме п.п 14.1.156 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п. 187.1. ст.187, п.203.1 ст.203 Донецька залізниця не задекларувала об`єкт оподаткування та податкові зобов`язання з ПДВ, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту по контрагенту ДП «Донецька залізниця» за січень 2015 року на суму ПДВ 6 526 038,63 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 21.04.2015 р. форми «В4» №0000254200/2164/10/28-03-42, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 526 039 грн (т.1 а.с.27-28).

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача із контрагентом ДП «Донецька залізниця» і як наслідок, свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту за січень 2015 року та включення до його складу сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від цього контрагента. Також, посилаючись на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу про неможливість включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту у січні 2015 року внаслідок недекларування контрагентом позивача податкових зобов`язань та неподання ним звітності. Крім цього, суд апеляційної інстанції посилався на те, що відповідачем під час перевірки не були досліджені первинні документи позивача та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності, що за висновками суду апеляційної інстанції мало місце у зв`язку з недотриманням відповідачем виду перевірки, яку передбачав п. 201.10 ст. 201 ПК України (т. 35 а.с. 118-125, 197-201).

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, виданою платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, що випливає з положень статті 201 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №805/2514/15-а (адміністративне провадження №К/9901/26520/18), але не виключно.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.12.2008 року між ТОВ «ЛЕМТРАНС» (далі - Експедитор) та ДП «Донецька залізниця» (далі - Залізниця) укладено договір № Э-999555 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Предметом договору є проведення Експедитором розрахунків з Залізницею за надані нею послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів, інші послуги надані Вантажовідправникам/Вантажоодержувачам (далі - Вантажовласникам), вказані у гарантійних листах або телеграмах Експедитора (том 1 а.с. 29-32, 33-43). Пунктом 2.1.3 Договору визначено, що Залізниця зобов`язується для проведення розрахунків і обліку сплачених сум відкрити для Експедитора особовий рахунок з присвоєнням коду платника НОМЕР_2 для розрахунків при перевезеннях вантажів в загальному парку, коду платника НОМЕР_1 для розрахунків при перевезеннях вантажів у власному (орендованому) парку вагонів, та коду платника НОМЕР_3 для забезпечення своєчасних розрахунків з Залізницею при поверненні власного (орендованого) рухомого складу експедитора в порожньому стані та надає Експедитору 1000 підкодів. Пунктами 2.2.4 та 3.2 Договору Експедитор зобов`язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та інші транспортні послуги на умовах цього договору шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення на доходно-розподільчий рахунок у розрахунковому підрозділі. У міру виконання перевезень та надання послуг згідно з гарантійними листами або телеграмами Експедитора Залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори) з особового рахунку Експедитора. Пунктом 3.6 Договору визначено, що Залізниця не пізніше сьомого числа наступного за звітним місяця надає Експедитору витяг з його особового рахунка, рахунки-переліки, документи, що підтверджують надання послуг Вантажовласниками і податкову накладну (том 1 а.с. 29-32, 33-43).

Згідно додаткової угоди №1, №2 до зазначеного Договору укладено ( визначено) роботи і послуги, які виконуються Донецькою залізницею (т.1 а.с. 33-36). Згідно додаткової угоди №3, №5, №6, №11, №15, №16, № 17, до зазначеного Договору визначено умови, сума договору, розміри попередньої оплати, вимоги, щодо проведення щомісячно звірки розрахунків, строки продовження дії Договору (т.1 а.с. 37-48).

Передплата за договором № Э-999555 по особовому рахунку № НОМЕР_1 підтверджується платіжними дорученнями: № 55 від 08.01.2015 року на суму 490911,00 грн. ( у т.ч. ПДВ 81 818,50 грн.), № 56 від 08.01.2015 року на суму 1 959 089,00 грн. (у т.ч. ПДВ 326 514,83 грн.), № 60 від 09.01.2015 року на суму 2 500 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 416 666,67 грн.), № 165 від 14.01.2015 року на суму 455 233,00 грн. (у т.ч. ПДВ 75 872,17 грн.), № 166 від 14.01.2015 року на суму 1 544 767,00 грн. (у т.ч. ПДВ 257 461,17 грн.), № 202 від 15.01.2015 року на суму 73 178,00 грн. (у т.ч. ПДВ 12 196,33 грн.), № 203 від 15.01.2015 року на суму 1 926 822,00 грн. (у т.ч. ПДВ 321 137,00 грн.), № 217 від 16.01.2015 року на суму 5 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 991 666,67 грн.), № 476 від 16.01.2015 року на суму 530 768,50 грн. (у т.ч. ПДВ 88 461,42 грн.), № 477 від 22.01.2015 року на суму 1 469 231,50 грн. (у т.ч. ПДВ 244 871,92 грн.), № 540 від 23.01.2015 року на суму 5 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 991 666,67 грн.), № 582 від 26.01.2015 року на суму 1 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.), № 618 від 27.01.2015 року на суму 1 127 222,50 грн. (у т.ч. ПДВ 187 870,42 грн.), № 617 від 27.01.2015 року на суму 872 777,50 грн. (у т.ч. ПДВ 145 462,92 грн.), № 644 від 28.01.2015 року на суму 235 963,50 грн. (у т.ч. ПДВ 39 327,25 грн.), № 645 від 28.01.2015 року на суму 1 764 036, 50 грн. (у т.ч. ПДВ 294 006,08 грн.), № 686 від 29.01.2015 року на суму 434 075,00 грн. (у т.ч. ПДВ 72 345,83 грн.), № 687 від 29.01.2015 року на суму 1 515 925,00 грн. (у т.ч. ПДВ 252 654,17 грн.), № 718 від 30.01.2015 року на суму 4 373 937,50 грн. (у т.ч. ПДВ 728 989,58 грн.), № 717 від 30.01.2015 року на суму 626 062,50 грн. (у т.ч. ПДВ 104 343,75 грн.) (том 1 а.с. 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 98-107, 109-112).

На виконання умов договору по особовому рахунку № НОМЕР_1 позивачем були отримані виписані ДП «Донецька залізниця» податкові накладні: № 78/011 від 08.01.2015 року на суму 490911,00 грн. ( у т.ч. ПДВ 81 818,50 грн.), № 77/011 від 08.01.2015 року на суму 1 959 089,00 грн. (у т.ч. ПДВ 326 514,83 грн.), № 126/011 від 08.01.2015 року на суму 2 500 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 416 666,67 грн.), № 228/011 від 14.01.2015 року на суму 455 233,00 грн. (у т.ч. ПДВ 75 872,17 грн.), № 252/011 від 14.01.2015 року на суму 1 544 767,00 грн. (у т.ч. ПДВ 257 461,17 грн.), №296/011 від 15.01.2015 року на суму 73 178,00 грн. (у т.ч. ПДВ 12 196,33 грн.), № 295/011 від 15.01.2015 року на суму 1 926 822,00 грн. (у т.ч. ПДВ 321 137,00 грн.), № 379/011 від 16.01.2015 року на суму 5 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 991 666,67 грн.), № 531/011 від 22.01.2015 року на суму 530 768,50 грн. (у т.ч. ПДВ 88 461,42 грн.), № 532/011 від 22.01.2015 року на суму 1 469 231,50 грн. (у т.ч. ПДВ 244 871,92 грн.), № 558/011 від 23.01.2015 року на суму 5 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 991 666,67 грн.), № 619/011 від 26.01.2015 року на суму 1 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.), № 670/011 від 27.01.2015 року на суму 1 127 222,50 грн. (у т.ч. ПДВ 187 870,42 грн.), № 671/011 від 27.01.2015 року на суму 872 777,50 грн. (у т.ч. ПДВ 145 462,92 грн.), № 703/011 від 28.01.2015 року на суму 235 963,50 грн. (у т.ч. ПДВ 39 327,25 грн.), № 700/011 від 28.01.2015 року на суму 1 764 036, 50 грн. (у т.ч. ПДВ 294 006,08 грн.), № 740/011 від 29.01.2015 року на суму 434 075,00 грн. (у т.ч. ПДВ 72 345,83 грн.), №743/011 від 29.01.2015 року на суму 1 515 925,00 грн. (у т.ч. ПДВ 252 654,17 грн.), № 832/011 від 30.01.2015 року на суму 4 373 937,50 грн. (у т.ч. ПДВ 728 989,58 грн.), № 831/011 від 30.01.2015 року на суму 626 062,50 грн. (у т.ч. ПДВ 104 343,75 грн.) (том 1 а.с. 57-59, 62-65, 67, 70, 71, 74, 75, 76, 78, 80, 81, 84, 85, 86, 87).

Крім цього, передплата за договором № Э-999555 по особовому рахунку № НОМЕР_2 підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 54 від 08.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.), № 218 від 16.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.), № 541 від 23.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.), № 688 від 29.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.) (том 1 а.с. 89, 97, 101, 168). На виконання умов договору по особовому рахунку № НОМЕР_2 позивачем від ДП «Донецька залізниця» були отримані податкові накладні: № 81/011 від 08.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.), № 335/011 від 16.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.), № 560/011 від 23.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.), № 742/011 від 29.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.) (том 1 а.с. 56, 66, 73, 83).

За договором № Э-999555 передплата по особовому рахунку № НОМЕР_3 підтверджується платіжним дорученням № 36 від 06.01.2015 року на суму 1 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.). На виконання умов договору позивачем отримано податкову накладну № 50/011 від 06.01.2015 року на суму 1 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.) (том 1 а.с. 55, 88).

Виконання договору підтверджується актами від 01.02.2015 р. звірки взаємних розрахунків між сторонами Договору ( т.1 а.с. 49-54).

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.01.2014 року між ДП «Донецька залізниця» (далі - підрядник) та ТОВ «ЛЕМТРАНС» (далі - замовник) було укладено договір підряду № Д/В-083/7-ДР відповідно до умов якого, підрядник на свій ризик та за завданням замовника зобов`язується виконувати деповський ремонт вантажних вагонів, піввагонів замовника силами та на базі структурного підрозділу підрядника - Вагонного депо «Костянтинівка», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до п.4.5,4.6 договору замовник здійснює передплату вартості робіт на поточний рахунок підрозділу підрядника (том 2 а.с. 1-30). Передплата за договором № Д/В-083/7-ДР підтверджується платіжними дорученнями: № 143 від 13.01.2015 року на суму 538 389,36 грн. (у т.ч. ПДВ 89 731,56 грн.), № 494 від 22.01.2015 року на суму 538 389,36 грн. (у т.ч. ПДВ 89 731,56 грн.), № 672 від 28.01.2015 року на суму 897 315,60 грн. (у т.ч. ПДВ 149 552,60 грн.) (том 2 а.с. 85, 87-90). На виконання умов договору № Д/В-083/7-ДР позивачем були отримані податкові накладні: № 1/212 від 13.01.2015 року на суму 538 389,36 грн. (у т.ч. ПДВ 89 731,56 грн.), № 4/212 від 22.01.2015 року на суму 538 389,36 грн. (у т.ч. ПДВ 89 731,56 грн.), № 7/212 від 28.01.2015 року на суму 897 315,60 грн. (у т.ч. ПДВ 149 552,60 грн.) (том 1 а.с. 60, 69, 82).

Крім цього, як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.12.2013 року між ДП «Донецька залізниця» (підрядник) та ТОВ «ЛЕМТРАНС» (замовник) було укладено договір підряду № Д/В-018/0-ТО відповідно до якого підрядник на свій ризик та за завданням замовника зобов`язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів замовника: ТОв-1 (технічне обслуговування порожніх вантажних вагонів з відчепленням при підготовці їх до перевезень) та ТОв-2 (технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням їх від поїздів) силами та на базі структурного підрозділу Вагонне депо «Костянтинівка» ДП «Донецька залізниця». Відповідно до п.4.5,4.7 договору замовник здійснює передплату вартості робіт на поточний рахунок підрозділу підрядника (том 2 а.с. 31-49). Передплата за договором № Д/В-018/0-ТО від 26.12.2013 року, підтверджується платіжними дорученнями: № 144 від 13.01.2015 року на суму 45 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7 500,00 грн.), № 673 від 28.01.2015 року на суму 45 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7 500,00 грн.) (том 2 а.с. 86, 92). На виконання умов договору № Д/В-018/0-ТО позивачем були отримані податкові накладні: № 2/212 від 13.01.2015 року 45 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7 500,00 грн.), № 8/212 від 28.01.2015 року 45 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7 500,00 грн.) (том 1 а.с. 61, 79).

До того ж, 26.12.2013 року між ДП «Донецька залізниця» (підрядник) та ТОВ «ЛЕМТРАНС» (замовник) було укладено договір підряду № Д/В-042/6-ДР відповідно до якого підрядник на свій ризик та за завданням Замовника зобов`язується виконати деповський ремонт вантажних вагонів піввагонів замовника силами та на базі структурного підрозділу підрядника - Вагонне депо «Слов`янськ» ДП «Донецька залізниця», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до п.4.5,4.6 договору замовник здійснює передплату вартості робіт на поточний рахунок підрозділу підрядника (том 2 а.с. 50-79). Передплата за договором № Д/В-042/6-ДР від 26.12.2013 року, підтверджується платіжними дорученнями: № 252 від 16.01.2015 року на суму 700 321,32 грн. (у т.ч. ПДВ 116 720,22 грн.), № 493 від 22.01.2015 року на суму 350 160,66 грн. (у т.ч. ПДВ 58 360,11 грн.) (том 2 а.с. 88, 89). На виконання умов договору № Д/В-042/6-ДР позивачем були отримані податкові накладні: № 4/214 від 16.01.2015 року на суму 700 321,32 грн. (у т.ч. ПДВ 116 720,22 грн.), № 5/214 від 22.01.2015 року на суму 350 160,66 грн. (у т.ч. ПДВ 58 360,11 грн.) (том 1 а.с. 68, 72).

31.12.2014 року між ДП «Донецька залізниця» (розповсюджувач) та ТОВ «ЛЕМТРАНС» (рекламодавець) було укладено договір про надання рекламних послуг № Д/1ОЦ-1412/1ОЦ відповідно до якого Розповсюджувач за дорученням рекламодавця виготовляє, розміщує та розповсюджує рекламу рекламодавця на інтернет-сайті ДП «Донецька залізниця». Відповідно до п.2.1, 2.2 договору рекламодавець здійснює передоплату вартості робіт на поточний рахунок розповсюджувача (том 2 а.с. 80-84). Передплата за договором № Д/1ОЦ-1412/1ОЦ, підтверджується платіжним дорученням № 631 від 27.01.2015 року на суму 3 524,40 грн. (у т.ч. ПДВ 587,40 грн.). На виконання умов договору позивачем були отримано податкову накладну № 7/023 від 27.01.2015 року на суму 3 524,40 грн. (у т.ч. ПДВ 587,40 грн.) (том 1 а.с. 77, том 2 а.с. 91).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідками господарських операцій із контрагентом ДП «Донецька залізниця» позивач сформував податковий кредит за січень 2015 року, включивши до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 6 526 038,63 грн (т.1 а.с. 160-169). Податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом № 1101603 (індивідуальний податковий номер 306005905092- ДП «Донецька залізниця) (том 1 а.с. 113-114).

До того ж, на підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ, позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, календарні плани проходження деповського ремонту, залізничні накладні, відомості вагонів, рахунки до актів виконаних робіт (надання послуг) до договорів, звіти експедиторів про обсяг наданих послуг (том 2 а.с.104-247, том 3 - том 34, том 35 а.с. 1-48).

Під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій не встановили жодного з порушень вимог податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій на підставі отриманих податкових накладних від контрагента ДП «Донецька залізниця», а за результатами оцінки первинних документів, суди дійшли висновку, що останні відповідають вимогам законодавства та підтверджують реальність господарських операцій із контрагентом ДП «Донецька залізниця». Вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій не спростовані доводами касаційної скарги.

Проте єдиною підставою для висновку контролюючого органу про порушення ТОВ пунктів п. 198.6 статті 198, 200.1, статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту по контрагенту ДП «Донецька залізниця» за січень 2015 року на суму ПДВ 6 526 038,63 грн, стало недекларування податкових зобов`язань контрагентом позивача ДП «Донецька залізниця» і не подання останнім податкової декларації за січень 2015 року.

Поряд з тим, суди попередніх інстанцій, посилаючись на принцип індивідуальної відповідальності платника, дійшли правильних висновків, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни тягне за собою відповідальність саме для останнього. Аналогічна правова позиція у викладена і в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 805/92/16-а (касаційне провадження №К/9901/28818/18), від 16 квітня 2020 року у справі №805/2765/15-а (адміністративне провадження №К/9901/41173/18), але не виключно.

До того ж, в контексті доводів відповідача про недекларування податкових зобов`язань контрагентом позивача ДП «Донецька залізниця» і не подання останнім податкової декларації за січень 2015 року, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивачем до матеріалів справи надавався Сертифікат (висновок) № 1360 про затвердження обставин непереборної сили з 01.08.2014 року Державному підприємству «Донецька залізниця» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької і Луганської областей відповідно до п.п. 102.6-102.7 ст.102 Податкового кодексу України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації та сертифікат (висновок) № 1361 про затвердження обставин непереборної сили з 01.08.2014 року Державному підприємству «Донецька залізниця» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької і Луганської областей відповідно до п.п. 100.4,100.5 ст.100 Податкового кодексу України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів (т.1 ар.с. 140-143).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що під час перевірки, жодні первинні документи в контексті реальності господарських операцій позивача із ДП «Донецька залізниця» на виконання укладених договорів і як наслідок, правомірність формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних за наслідками господарських операцій з цим контрагентом, відповідачем не досліджувались. Виявлена контролюючим органом розбіжність показників позивача з показниками його контрагента виникла враховуючи використані контролюючим органом дані із системи АІС «Податковий блок»/податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року та електронних реєстрів податкових накладних за січень 2015 року.

З приводу викладеного колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що аналіз положень пункту 75.1 статті 75, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України свідчить, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, установлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є способом здійснення податкового контролю, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, зокрема щодо розбіжностей показників платника податків з показниками його контрагентів, камеральною перевіркою не охоплюється. Достовірність, повнота, своєчасність нарахування та сплати платником податків податкових зобов`язань могла бути перевірена контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок у порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №805/2514/15-а (адміністративне провадження №К/9901/26520/18), але не виключно.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд зазначає, що контролюючий орган вийшов за межі предмету камеральної перевірки та прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за cічень 2015 року, на чому доречно акцентовано судом апеляційної інстанції та не спростовано доводами касаційної скарги.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суді попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, та як наслідок скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (правонаступник Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків), залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року у справі № 805/4817/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді В.П. Юрченко

Л.І. Бившева