Ухвала

від 04.06.2024 по справі 815/251/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 червня 2024 року

м. Київ

справа № 815/251/16

адміністративне провадження № К/990/19985/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ПЕТРОЛІУМ» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2015 року №0003212203, №0000792202, №0000782202, №0003182203, №0003202203.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Верховного Суду від 29 липня 2021 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 102989,10 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 вересня 2015 року №0003212203, №0000792202, №0000782202 скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2015 року №0003212203 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3709320 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1854660 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та у цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі заявник посилається зокрема на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У скарзі позивачем викладено обставини справи, процитовано норми права, зазначено про неправильне застосування стетей 103, 160 Податкового кодексу України, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі №160/2959/20, від 25 жовтня 2021 року у справі №160/1062/19, від 14 серпня 2018 року у справі № 520/4829/18, від 16 вересня 2022 року у справі №826/10189/18, від 14 серпня 2018 року у справі №817/1045/17, від 21 березня 2018 року №803/1005/17.

Водночас позивачем не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції, в чому висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням додатково встановлених обставин та доказів, суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що не є належим викладенням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Необхідне зазначити, що скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Також як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі заявник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 9 лютого 2021 року у справі № 160/5053/20, на яку посилався при розгляді справи суд апеляційної інстанції. Так, скаржник зазначає, що суд касаційної інстанції у вказаній постанові дійшов висновку, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. На думку, позивача, зазначений висновок Верховного Суду не охоплює випадки, коли вирок, який нібито підтверджує фіктивність підприємства був ухвалений на підставі затвердженої угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим та у випадку, коли обвинувачений у створенні фіктивного підприємства видав довіреність на управління товариством іншим особам. Зокрема, коли обвинувачений не знав та не міг знати, чи здійснювало створене, на його думку, фіктивне підприємство саме фіктивне підприємництво чи реальну господарську діяльність, оскільки видав довіреність на управління цим підприємством. Таким чином, позивач вважає, що в даному випадку є відступлення від висновку Верховного Суду щодо можливості застосування судом статті 78 КАС України і статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у випадку, коли обвинувачений у створенні фіктивного підприємства за статтею 205 Кримінального кодексу України не знав та не міг знати, чи здійснювало створене, на його думку, фіктивне підприємство саме фіктивне підприємництво чи реальну господарську діяльність, оскільки він видав довіреність, а слідством дані обставини не встановлювалися та не підтверджувалися.

Водночас, необхідно зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 сформулювала висновок про те, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

У пункті 103 цієї постанови Велика Палата сформулювала висновок про те, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Отже, з викладеного вбачається, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 вже відступила від висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 9 лютого 2021 року у справі № 160/5053/20 про який зазначає скаржник у своїй касаційній скарзі.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Таким чином, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ПЕТРОЛІУМ» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути скаржнику.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Білоус