Ухвала

від 04.06.2024 по справі 360/1150/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 червня 2024 року

м. Київ

справа № 360/1150/23

адміністративне провадження № К/990/20246/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Луганської обласної прокуратури на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 360/1150/23 за позовом заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до Державного професійно-технічного навчального закладу «Привільський професійний ліцей» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу «Привільський професійний ліцей» (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати бездіяльність Державного професійно-технічного навчального закладу «Привільський професійний ліцей» щодо ненарахування та невиплати випускниці навчального закладу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, протиправною;

- зобов`язати Державний професійно-технічний навчальний заклад «Привільський професійний ліцей» нарахувати та виплатити випускниці навчального закладу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову допомогу, передбачену частиною сьомою статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.10.2023, яка залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024, позов повернуто згідно п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України - відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, Луганська обласна прокуратура звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Наведені норми свідчать про те, що оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву прокуратури виходив з того, що з урахуванням положень статті 53 КАС України, Служба у справах дітей є органом, який формально набув статус позивача у означеному спорі, а отже, заявлені у цій справі позовні вимоги першочергово мають бути спрямовані на захист прав та інтересів такого органу (які уособлюють інтереси держави).

У той же час, у позовній заяві фактично викладені факти порушення або загрози порушення не інтересів держави, захист яких має здійснювати Служба у справах дітей, а порушення інтересів дитини-сироти, а саме ОСОБА_1 , якій при закінченні навчального закладу не виплачено одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону № 2342-IV.

Отже, суди дійшли висновку, що в межах цієї справи прокурор фактично звернувся не в інтересах держави в особі Служби у справах дітей, а в інтересах конкретних фізичних осіб, що не можна вважати зверненням до суду з вимогами в інтересах держави.

Оскільки суди дійшли до висновку, що звертаючись з даним адміністративним позовом до суду прокурор не навів переконливих аргументів та не надав доказів порушення інтересів держави або загрози їх порушення у спірних взаємовідносинах, позов підлягав поверненню позивачу.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини подібні до тих, що склалися у справі, що розглядається вже були предметом розгляду у Верховному Суді. У постанові від 19.03.2024 у справі № 340/11/23 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що обраний прокурором спосіб звернення до суду в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Петрівської селищної ради з посиланням на перший виключний випадок (якщо захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження) не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

У зазначеній постанові Верховний Суд констатував, що поданий прокурором позов направлений на захист прав конкретно визначених осіб, у спосіб фактично надання правничої допомоги таким особам, що не узгоджується із Конституцією України та європейськими стандартами в частині повноважень, якими наділений прокурор щодо представництва прокурором інтересів держави в суді та свідчить про намагання прокурора повернутись до так званого «загального нагляду» (нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина; нагляду за додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами).

Водночас, Верховний Суд в зазначеній постанові зазначив, що прокурор у справі №340/11/23 не виконав вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду та вказав на відсутність підстав для відступу від правових висновків, сформованих Верховним Судом у постановах від 18.11.2021 у справі №140/4953/20, від 07.08.2023 у справі №120/2940/23, від 11.10.2023 у справі №120/6160/23 та від 31.10.2023 у справі №480/1729/23, у яких зазначено про те, що прокурор, звертаючись із позовом до суду на захист прав та інтересів фізичних осіб, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, фактично звертається не в інтересах держави, а в інтересах громадянина.

За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для повернення позовної заяви позивачу, оскільки наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами без додержання норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Луганської обласної прокуратури на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 360/1150/23 за позовом заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до Державного професійно-технічного навчального закладу «Привільський професійний ліцей» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій