Постанова

від 04.06.2024 по справі 320/4036/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04 червня 2024 року

справа № 320/4036/21

адміністративне провадження № К/990/15003/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І, Хохуляка В. В.,

за участю секретаря судового засідання Пугач Д. С.

представника позивача - адвоката Рибченко Н. М.,

представника відповідача - Павловича Д. М. в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року (судді: Епель О. В., Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В.) у справі №320/4036/21

за позовом Товариства-з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач у справі), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо невнесення до ІКП, на якій обліковуються рахунки ТОВ «Васт-Транс» з бюджетом з податку на додану вартість підприємств, інформації про суму, заявлену ТОВ «Васт-Транс» до відшкодування за лютий 2015 року у розмірі 2 280 630,00 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до ІКП, на якій обліковуються розрахунки ТОВ «Васт-Транс» з бюджетом за податком на додану вартість підприємств, інформацію про суму, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-транс» до відшкодування, згідно із податковою звітністю за лютий 2015 року у розмірі 2 280 630,00 грн шляхом відповідного збільшення сальдо розрахунків на користь ТОВ «Васт- Транс»;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області, яка полягає у невідображенні в інформаційній системі сум бюджетного відшкодування ПДВ у розрізі відповідних складових сум бюджетного відшкодування ПДВ, що поновлені за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у Києво- Святошинському районі від 20 липня 2007 року № 0001232301/0 про зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2007 року - 335543 грн та за березень 2007 року - 56 289,00 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до ІКП, на якій обліковуються розрахунки ТОВ «Васт-Транс» з бюджетом з ПДВ підприємств, відобразити в інформаційній системі сум бюджетного відшкодування ПДВ у розрізі поновлених сум за результатами судового оскарження ТОВ «Васт-Транс» у справі № 2а-1750/12/1070 податкового повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі від 20 липня 2007 року № 0001232301/0, інформацію про зменшені суми бюджетного відшкодування за лютий 2007 року - 335543,00 грн та за березень 2007 року - 56 289,00 грн шляхом відповідного збільшення сальдо розрахунків на користь ТОВ «Васт-Транс»;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області, які полягають у зменшенні переплати 02 квітня 2020 року в інтегрованій картці платника (ТОВ «Васт-Транс» 30367782) з ПДВ на підставі судових ухвал у справах №№ 320/3347/19, 320/3523/19, 320/2807/19 та податкової декларації з ПДВ № 9056132099 у розмірі 1 744 466,86 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до ІКП, в якій обліковуються розрахунки ТОВ «Васт-Транс» з бюджетом з ПДВ, відобразити в інформаційній системі сум бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 1 744 466,86 грн шляхом відповідного збільшення сальдо розрахунків на користь ТОВ «Васт-Транс».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Позивач звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, в якому зауважив, що при поданні відзиву на апеляційну скаргу відповідача він повідомляв суд, що в наступному ним будуть подані докази понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. У цій заяві позивач просив стягнути на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, понесені ним у зв`язку із апеляційним переглядом рішення суду першої інстанції, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача та надав відповідні докази.

Від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у яких він просить у задоволенні такої заяви відмовити, зазначаючи, що заявлена позивачем вартість наданих послуг є необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи та виконаних його представником робіт.

Шостий апеляційний адміністративний суд 19 березня 2024 року ухвалив додаткову постанову, якою заяву Товариства задовольнив частково, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

18 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №320/4036/21, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що за висновком Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Скаржник вважає, що заявлена позивачем вартість наданих послуг - є необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи та виконаних представником позивача робіт, просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі № 320/4036/21 в частині задоволених вимог, відмовити у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до частини першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою цієї статті установлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з частиною четвертою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).

За змістом статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Висновки Верховного Суду

Судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Враховуючи те, що постановою Верховного Суду від 04 червня 2024 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, а справу №320/4036/21 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, тобто остаточного судового рішення не ухвалено, тому додаткова постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №320/4036/21 підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 139, 252, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №320/4036/21 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк