Ухвала

від 03.06.2024 по справі 201/6211/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/6211/24

Провадження № 1-кс/201/2175/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районнийсуд м.Дніпропетровська ускладі слідчогосудді ОСОБА_1 за участісекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,розглянувши взалі Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024050000001520, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2024, за підозрою ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду із погодженим прокурором клопотанням про арешт майна підозрюваного.

В обґрунтуваннязаявленого клопотанняпосилався нате,що слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22024050000001520, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2024, за підозрою ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України в АДРЕСА_1 .

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АДРЕСА_1 , а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АДРЕСА_1 та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.

У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.

Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України ( АДРЕСА_1 та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.

Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.

Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.

У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.

В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 06 квітня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 07.04.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, Російської Федерації на території Донецької області так званої «ДНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом президента України Володимира Зеленського № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.

Так, відповідно переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вся територія Маріупольського району з 05.03.2022 року є тимчасово окупованою територією України.

З метою створення окупаційної адміністрації в м. Маріуполь Донецької області, за вказівки невстановлених представників РФ, у районних центрах та містах на території Донецької області, де органи влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, створюються не передбачені законодавством України так звані «державні адміністрації». З метою надання вигляду законності діяльності вказаним структурним підрозділам, керівниками «ДНР» прийнято ряд документів із ознаками нормативності, проте які є нікчемними відповідно до законодавства України, зокрема:

- так званою «Конституцією» «ДНР» від 14.05.2014, у ст. 54 якої вказано, що адміністративно-територіальними одиницями «ДНР» є райони та міста республіканського значення;

- так званою «Постановою» «Ради міністрів ДНР» «Про введення державних адміністрацій на звільнених територіях Донецької народної республіки» №32-6 від 08.09.2014, у якій зазначається, що Голови «державних адміністрацій» в адміністративно-територіальних одиницях призначаються розпорядженням Голови ради міністрів «ДНР»;

- так званим «Указом» «Голови ДНР «Про прийняття тимчасового (типового) положення про місцеві адміністрації Донецької народної республіки» № 13 від 19.01.2015, відповідно до якого, з метою «нормального функціонування та життєдіяльності підприємств та організацій, розташованих на звільненій території», тобто території, яка перебуває під контролем учасників терористичної організації «ДНР».

На підставі вказаних нікчемних документів, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів, на території м. Маріуполь Донецької області, яка є невід`ємною складовою частиною території України, так званим указом ватажка терористичної організації «ДНР» «Про адміністрацію м. Маріуполя» № 108 від 31.03.2022 незаконно створено місцеву адміністрацію «ДНР» адміністрацію м. Маріуполя, так званим указом ватажка терористичної організації «ДНР» «Про голову адміністрації м. Маріуполь» «№ 123 від 06.04.2022» призначено голову так званої «адміністрації м. Маріуполь», розташовану за адресою:

АДРЕСА_2 структурі вказаної окупаційної адміністрації створено так званий «архивный отдела администрациии города Мариуполь донецкой народной республики», що розташовується за адресою :

АДРЕСА_2 завданнями вказаного незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території є:

-управління у сфері діловодства та архівної справи на території м. Маріуполь та селищ, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні «адміністрації»;

-координація роботи структурних підрозділів «адміністрації» та її «територілаьних органів», що здійснють взаємодію з «територіальними органами республіканських органів виконавчої влади, установами, організаціями, підприємствами незелажено від організаціно- правової форми та форми власності, розташованими на підвідомчій території, з питань забезпечення збереження, ведення обліку та передачі на архівне зберігання документів архівного фонду донецької народної республіки» (далі «АФ»);

-організація зберігання та виконання документів АФ, документів по особового складу та документів особистого походження.

Розуміючи вищевказані обставини, громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.05.2022, перебуваючи на території м. Маріуполь Донецької області, діючи умисно, за власною ініціативою, з особистих мотивів, з метою зайняття посади пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, прийняла рішенняпро добровільнезайняття однієїіз посадв структурітак званої«администрации городаМариуполь донецкойнародной республики»(далі «адміністрація»,надавши прицьому згодуна виконанняорганізаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій внезаконному органівлади, утому числів окупаційнійадміністрації держави-агресора створеній на тимчасово окупованій території.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.05.2022, громадянка України ОСОБА_5 , діючи умисно, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, добровільно, за власною ініціативою, зайняла посаду так званого «начальника архивного отдела администрациии города Мариуполь донецкой народной неспублики», пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Так, у невстановлений період часу але не пізніше 19.05.2022, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду так званого «начальника архивного отдела ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі «відділ») виконує наступні функціональні обов`язки:

-здійснює керівництво «відділом» на підставі єдинопочаття та у межах повноважень приймає управлінські рішення, які є обов`язковими для виконання працівниками «відділу»;

-діє від імені «відділу» у відношеннях зі структурними підрозділами «адміністрації», та її «територіальними органами», юридичними та фізичними особами з питань, що відносяться до компетенції «відділу»;

-за дорученням так званого «глави адміністрації» представляє інтереси «адміністрації» в органах «державної влади, судових та правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування, установах та підприємствах різних форм власності, засобах масової інформації з питань, що відносяться до компетенції «відділу»;

-організовує діяльність «відділу», розробляє плани роботи, забезпечує їх виконання;

-розподіляє функціональні обов`язки працівників «відділу», забезпечує розробку проектів посадових інструкцій та, за погодженням «керуючого справами адміністрації», надає їх на погодження «главі адміністрації»;

-здійснює контроль за виконанням працівниками функціональних обов`язків відповідно до посадових інструкцій, заходів, передбачених у планах роботи «відділу», дотриманням положень законодавчих та нормативних правових актів у діяльності «відділу», виконанням документів, аналізує рівень виконавчої дисципліни у «відділі» та вживає заходів щодо її дотримання;

-погоджує проекти розпоряджень та наказів так званого «глави адміністрації» з питань, що належать до компетенції «відділу»;

-бере участь у засіданнях «колегіальних органів», створених «адміністрацією», нарадах та заходах, які проводяться «адміністрацією», а також, за дорученням так званого глави «адміністрації», керуючого справами «адміністрації»

-проводить особистий прийом громадян з питань, що належать до компетенції «відділу»;

-вносить, за погодженням з «керуючим справами адміністрації», на розгляд «глави адміністрації» подання про заохочення працівників «відділу» та застосування до них дисциплінарних стягнень;

-забезпечує розробку номенклатури справ «відділу», дотримання вимог інструкції з діловодства, облік та збереження документів;

-забезпечує дотримання працівниками «відділу» правил внутрішнього трудового розпорядку «адміністрації», правил охорони праці та техніки безпеки;

-вносить, за погодженням з керуючим справами «адміністрації», на розгляд глави «адміністрації» пропозиції щодо вдосконалення діяльності «відділу»;

-розглядає в установленому порядку питання щодо надання доступу користувачів до архівних документів, надання документів у тимчасове користування за межі «відділу»;

-забезпечує дотримання світлового, температурно -вологісного, охоронного та протипожежного режимів, впроваджує у практику раціональні способи зберігання документів, визначає потребу «відділу» в обладнанні та матеріалах;

-звітує перед «адміністрацією» та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про роботу «відділу», інформує про стан діловодства та архівної справи в організаціях-джерелах «АФ».

Місцем роботи ОСОБА_5 , яка займає посаду так званого «Начальника архивного отдела администрациии города Мариуполь донецкой народной республики» визначено юридичною адресу - адміністративну будівлю адміністрації м. Маріуполь», розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з ч.5 ст. 111-1 КК України - добровільне зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до відомостей з ТСЦ 1452 РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській обл. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, отримано інформацію щодо наявності майна, яке належить ОСОБА_5 на праві власності:

- автомобіль легковий/хечбек - загальний Geely MK Cross, VIN НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , білого кольору, рік випуску 2013.

Крім того, відповідно до Реєстру з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, отримано відомості щодо майна, яке належить ОСОБА_5 на праві власності:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1448432414123, тип об`єкта квартира, загальна площа 77.8 кв. м., житлова площа 48.5 кв. м., 4-х кімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_3 . Тип речового права- право власності, вид спільної власності: спільна сумісна, розмір частки: 1/1:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1444855614123, тип об`єкта гараж, загальна площа 41, 4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 1412336300:01:018:0409. Складова частина об`єкта нерухомого майна: гараж, А-1,підвал, а/п. Номер відомостей про речове право: 24069487, тип речового права: право власності, розмір частки: 1/1.

У поданому клопотанні слідчим зазначено, що за таких обставин, зазначене майно підозрюваної у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України Л ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає конфіскації, а саме:

- автомобіль легковий/хечбек - загальний Geely MK Cross, VIN НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , білого кольору, рік випуску 2013.

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1448432414123, тип об`єкта квартира, загальна площа 77.8 кв. м., житлова площа 48.5 кв. м., 4-х кімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_3 . Тип речового права- право власності, вид спільної власності: спільна сумісна, розмір частки: 1/1:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1444855614123, тип об`єкта гараж, загальна площа 41, 4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 1412336300:01:018:0409. Складова частина об`єкта нерухомого майна: гараж, А-1,підвал, а/п. Номер відомостей про речове право: 24069487, тип речового права: право власності, розмір частки: 1/1.

На підставівикладеного,слідчий просивнакласти арештмайно підозрюваної ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та проводити розгляд клопотання в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України без участі підозрюваної.

Слідчий у судове засідання по розгляду клопотання не з`явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, на задоволенні наполягав, неприбуття слідчого в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатисябез повідомленняпідозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваної.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з`явилися.

Вивчивши матеріали клопотання та долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Розглядом клопотання встановлено, що слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22024050000001520, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2024, за підозрою ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

03.05.2024 слідчим за погодженням з прокурором, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України повідомлення про підозру вручено ОСОБА_9 , який є захисником підозрюваної ОСОБА_5 за призначенням.

Доведено, що відповідно до відомостей з ТСЦ 1452 РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській обл. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, отримано інформацію щодо наявності майна, яке належить ОСОБА_5 на праві власності, а саме: автомобіль легковий/хечбек - загальний Geely MK Cross, VIN НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , білого кольору, рік випуску 2013.

Також доведено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, отримано відомості щодо майна, яке належить ОСОБА_5 на праві власності:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1448432414123, тип об`єкта квартира, загальна площа 77.8 кв. м., житлова площа 48.5 кв. м., 4-х кімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_3 . Тип речового права- право власності, вид спільної власності: спільна сумісна, розмір частки: 1/1;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1444855614123, тип об`єкта гараж, загальна площа 41, 4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 1412336300:01:018:0409. Складова частина об`єкта нерухомого майна: гараж, А-1,підвал, а/п. Номер відомостей про речове право: 24069487, тип речового права: право власності, розмір частки: 1/1.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Вказана норма передбачає можливість накладення арешту на майно підозрюваного щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

За положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_5 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Окрім того, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу). У положеннях пункту 4 цієї ж статті йдеться про те, що у разі задоволення клопотання слідчий суд, застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, суд зобов`язаний застосовувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Отже, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, за наявності усіх підстав для арешту майна, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, шляхом накладення арешту на зазначене в клопотанні майно.

Керуючись ст. ст.117,170-173 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 22024050000001520, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2024, із забороною користування, розпорядження та відчуження на майно підозрюваної у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: автомобіль легковий/хечбек - загальний Geely MK Cross, VIN НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , білого кольору, рік випуску 2013; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1444855614123, тип об`єкта гараж, загальна площа 41, 4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 1412336300:01:018:0409. Складова частина об`єкта нерухомого майна: гараж, А-1,підвал, а/п. Номер відомостей про речове право: 24069487, тип речового права: право власності, розмір частки: 1/1.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 22024050000001520, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2024, із забороною розпорядження та відчуження на майно підозрюваної у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: частку у спільній сумісній власності на реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1448432414123, тип об`єкта квартира, загальна площа 77.8 кв. м., житлова площа 48.5 кв. м., 4-х кімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_3 . Тип речового права- право власності, вид спільної власності: спільна сумісна.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1