Рішення

від 03.06.2024 по справі 173/974/24

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/974/24

Провадження №2/173/536/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в місті Верхньодніпровську, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на самочинно збудовані господарські будівлі, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2024 року до суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з позовом про визнання права власності на самочинно збудовані господарські будівлі до відповідача Верхньодніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації».

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників розгляду справи на 03.06.2024 року.

25.04.2024 від відповідача надійшла заява, згідно якої відповідач заперечень проти задоволення позовних вимог не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за ним право власності на самочинно збудовану прибудову до житлового будинку літ. а3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: 05.09.2017 року він купив житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами. Договір купівлі-продажу посвідчений 05.09.2017 року, р. № 1062, р. № 1068 приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Малашовою Г.В.

В липні 2018 року він закінчив будівництво самочинно господарським способом прибудову до житлового будинку літ. а3. Ніяких дозволів він не отримував.

У грудні 2023 року він звернувся до бюро технічної інвентаризації для виготовлення технічного паспорту на об`єкт.

Після закінчення будівництва він має на меті отримати документи про право власності на збудовану прибудову літ. а3, що є можливим лише після введення його в експлуатацію.

Ввести об`єкти нерухомості в експлуатацію він не має можливості, так як відповідно до Порядку введення об`єктів в експлуатацію необхідно отримати рішення суду, що й стало підставою звернення до суду.

Позивач в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої останній будь-яких заперечень щодо задоволення позовних вимог не має.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини із визнання права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що 05.09.2017 року позивач купив житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Договори купівлі-продажу про частинах будинку посвідчені 05.09.2017 року, р. № 1062, р. № 1068 приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Малашовою Г.В, що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу.

Право власності на вищевказане домоволодіння зареєстроване за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка за вищевказаною адресою, кадастровий 1221010100:01:009:0017, загальною площею 0,0731 гектарів з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується копіями витягів.

У жовтні 2018 року позивач закінчив будівництво самочинно господарським способом прибудови до житлового будинку літ. а3, що підтверджується даними технічного паспорту на будинок. За доводами позивача та відсутності документів ніяких дозволів на будівництво даних споруд він не отримував.

У грудня 2023 року позивач звернувся до КП «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» для виготовлення технічного паспорту на об`єкт, який був виготовлений, що підтверджується копією технічного паспорту.

Після закінчення будівництва позивач має на меті отримати документи про право власності на нові об`єкті, що є можливим лише після введення його в експлуатацію.

Ввести об`єкти нерухомості в експлуатацію позивач не має можливості, так як відповідно до Порядку введення об`єктів в експлуатацію необхідно отримати рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч.4 ст.373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.

Відповідно до ч.1ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з тим, у відповідності до п. 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органу державного архітектурно-будівельного контролю були наданні повноваження до 31.12.2015 року приймати в експлуатацію об`єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Враховуючи, що позивач здійснив побудову господарських споруд на території домоволодіння, що належить йому на праві власності без отримання будь-яких дозволів та проекту, таке будівництво вважається самочинним будівництвом.

Дані будівлі були збудовані у 2018 році, тобто після 31.12.2015 року тому не можуть бути прийняті в експлуатацію відповідно до п. 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина другастатті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ятастатті 376 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем проведене самочинне будівництво на земельній ділянці, яка перебуває у власності позивача на підставі договорів купівлі-продажу. Земельна ділянка, кадастровий номер 1221010100:01:009:0017 має цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Тобто позивач здійснив побудову господарських споруд на земельній ділянці відповідно до її господарського призначення.

Згідно з «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженогонаказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.02р. визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.

Відповідно до ч. 2ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376ЦКУкраїни право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Частиною 3ст. 375 ЦК Українипередбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 5ст. 376 ЦК Українина вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно у разі якщо буде встановлено, що будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам а також, те що на теперішній час за таких обставин єдиним способом захисту своїх особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, з послідуючим прийняття його в експлуатацію відповідно до вимог чинного на теперішній час законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, визнавши за позивачем право власності на самочинно збудовану прибудову до житлового будинку літ. а3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211.20 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв`язку з недотриманням порядку будівництва нового майна.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , до Верхньодніпровської міської ради, юридична адреса: 51600 пр. Шевченка, 21 м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052595 третя особа, що не заявляє самостійних вимог: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», юридична адреса: 51600 вул. Театральна, 16 м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 03341842 про визнання права власності на самочинно збудовані господарські споруди - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на самочинно збудовану прибудову до житлового будинку літ. а3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1211.20 грн. покласти на позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 03.06.2024 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 05.06.2024 року

Дата набрання законної сили: 04.07.2024 року