Рішення

від 01.05.2024 по справі 382/1835/23

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1835/23

Провадження № 2/382/142/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 травня 2024 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нарольського М. М.,

при секретарі Матвієнко Ю. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 382/1835/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки в натурі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки в натурі, відповідно до вимог якого просила: поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,3469 га, кадастровий номер 3225583000:08:012:0033, виділивши ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,1734 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Київської області, з каталогом координат поворотних точок: 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y); 2. 5 568 581,780 (Х) - 4 271 189,340 (Y); 3. 5 568 713,030 (Х) - 4 271 433,800 (Y); 4. 5 568 671,030 (Х) - 4 271 464,290 (Y); 5. 5 568 650,319 (Х) - 4 271 479,514 (Y); 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y). ОСОБА_2 виділити у власність земельну ділянку площею 2,1735 та, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Київської області, з каталогом координат поворотних точок : 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y); 2. 5 568 650,319 (Х) - 4 271 479,514 (Y); 3. 5 568 590,020 (Х) - 4 271 523,840 (Y); 4. 5 568 448,770 (Х) - 4 271 260,750 (Y); 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y). Припинити спільну часткову власність на земельну ділянку кадастровий номер 3225583000:08:012:0033, загальним розміром 4,3469 та, що розташована на території Лемешівської сільської ради Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вимоги обґрунтувала наступним, 26 грудня 2013 року на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2013 року у справі № 382/2892/13-ц, сторони по справі являються співвласниками земельної ділянки (кожен по 1/2) площею 4,3469 га, кадастровий номер 3225583000:08:012:0033, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Бориспільського району ( в минулому Яготинського району) Київської області. Однак, на даний час сторони не можуть дійти згоди щодо спільного володіння та розпорядження майном, зокрема у сторін різний погляд щодо обрання орендаря або щодо продажу майна, відтак 27 липня 2023 року представник позивачки звернулася до відповідачки з пропозицією посвідчити нотаріальні заяви щодо поділу земельної ділянки в натурі. На вказану пропозицію будь-якої відповіді відповідачка не надала. Відтак, з огляду на неможливість спільного використання майна, позивачка вимушена звернутися до суду з позовом про поділ спільної земельної ділянки в натурі, що в подальшому надасть позивачці можливість припинити спільну часткову власність на всю земельну ділянку та провести державну реєстрацію права власності на окрему виділену земельну ділянку. При цьому, позивачка з метою визначення варіантів поділу земельної ділянки звернулася до судового експерта ОСОБА_3 , за результатами чого 24 жовтня 2023 року позивачкою було отримано висновок за результатами проведення земельно-технічного дослідження, за яким сторонам було запропоновано два варіанти поділу земельної ділянки. Так, після ознайомлення з вказаним висновком експерта, позивачка вважає, що найбільш доцільним варіантом поділу для обох сторін є варіант розподілу №1, внаслідок чого сторонам виділяються земельна ділянка площею 2,1734 га земельна ділянка 2,1735 га. За вказаним варіантом розподілу позивачка просить виділити їй земельну ділянку площею 2,1734 та без будь-яких виплат грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки.

Ухвалою від 15.12.2023 відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справ у порядку загального позовного провадження, про що повідомлено сторони.

Ухвалою від 22.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивачка не з`явилася, повідомлена належним чином, подала заяву в якій просила проводити розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка в судові засідання не з`явився, відзив на позов не надала, у зв`язку з чим суд зазначає таке.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2)день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідачка відзив на позов не подав, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, згідно з вимогами п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ст. 128 та ч. ч. 4, 10 ст. 130 ЦПК України. Відповідачу направлялися судові повістки на судові засідання, від нього повернулися конверти з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Тож відповідачка вважається такою, що повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи. Будь-яких клопотань чи заяв від неї не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 26.12.2013 року у справі № 382/2892/13-ц за ОСОБА_1 та за відповідачкою ОСОБА_2 за кожною визнано право власності по 1/2 частині земельної ділянки площею 4,3469 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області, кадастровий номер: 3225583000:08:012:0033.

На підставі даної ухвали за позивачкою ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частину земельної ділянки із кадастровим номером 3225583000:08:012:0033, площею 4,3469 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського районну Київської області; за відповідачкою ОСОБА_2 також зареєстровано право власності на 1/2 частину земельної ділянки із кадастровим номером 3225583000:08:012:0033, площею 4,3469 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського районну Київської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 353184994.

24.10.2023 за заявою позивачки судовим експертом ОСОБА_3 складено висновок за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 96/10.7./2023, за яким надано варіанти поділу земельної ділянки площею 4,3469 га з кадастровим номером 3225583000:08:012:0033 в наближених до рівності часток 1/2 до 1/2, а саме: «Варіант 1. У даному варіанті під`їзд до земельної ділянки з каталогом координат поворотних точок: 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y); 2. 5 568 581,780 (Х) - 4 271 189,340 (Y); 3. 5 568 713,030 (Х) - 4 271 433,800 (Y); 4. 5 568 671,030 (Х) - 4 271 464,290 (Y); 5. 5 568 650,319 (Х) - 4 271 479,514 (Y); 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y); площею 2,1734 га забезпечується з північного заходу та північного сходу. До земельної ділянки з каталогом координат 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y); 2. 5 568 650,319 (X) - 4 271 479,514 (Y); 3. 5 568 590,020 (Х) - 4 271 523,840 (Y); 4. 5 568 448,770 (Х) - 4 271 260,750 (Y); 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y) площею 2,1735 га з північного сходу. Варіант 2. У даному випадку підхід до земельної ділянки з каталогом координат поворотних точок 1. 5 568 516,872 (Х) 4 271 367,596 (Y); 2. 5 566 649,883 (X) 4 271 316,185 (Y); 3. 5 568 713,030 (Х) 4 271 433,800 (Y); 4. 5 568 671,030 (Х) 4 271 464,290 (Y); 5. 5 568 590,020 (X) 4 271 523,840 (Y); 1. 5 568 516,872 (Х) 4 271 367,596 (Y) площею 2,1734 га забезпечується з північного заходу та північного сходу. До земельної ділянки з каталогом координат поворотних точок 1. 5 568 516,872 (Х) 4 271 367,596 (Y); 2. 5 568 448,770 (X) 4 271 260,750 (Y); 3. 5 568 581,780 (X) 4 271 189,340 (Y); 4. 5 568 649,883 (X) 4 271 316,185 (Y); 1. 5 568 516,872 (Х) 4 271 367,596 (Y) площею 2,1735 га з північного заходу.»

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно дост.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 86, п. «г» ч. 1 ст. 87 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Кожен з учасників спільної часткової власності має певні правомочності у відношенні належної йому частки в праві власності на спільне майно. Відповідно до цього кожен зі співвласників може вимагати виділу своєї частки зі спільного майна. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України, у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Так судом встановлено, що на підставі ухвали Яготинського районного суду Київської області від 26.12.2013 року у справі № 382/2892/13-ц позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 набули у спільну часткову власність по 1/2 частині кожній земельної ділянки площею 4,3469 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області, кадастровий номер: 3225583000:08:012:0033.

При цьому, сторони не домовились про порядок користування належною останнім на праві спільної часткової власності земельною ділянкою, а позивач виявила бажання виділити належну їй частину земельної ділянки у натурі і таке право позивача, як співвласника, в силу положень ч. 1 ст. 364 ЦК України, є беззаперечним.

Суд також враховує, що із запропонованих експертом варіантів поділу земельної ділянки у натурі між співвласниками позивач обрала перший варіант, Додаток №1.

Відтак, враховуючи обставини справи, позицію позивачки ОСОБА_1 , суд дійшов переконливого висновку, що доцільно виділити позивачу ОСОБА_1 у натурі частину належної їй земельної ділянки згідно першого варіанту, а саме Додатку №1, висновку експерта від 24.10.2023 року №№ 96/10.7./2023, площею 2,1734 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Київської області, згідно з варіантом № 1 розподілу відповідно до висновку експерта № 96/10.07/2023 від 24.10.2023 року, а саме: з каталогом координат поворотних точок: 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y); 2. 5 568 581,780 (Х) - 4 271 189,340 (Y); 3. 5 568 713,030 (Х) - 4 271 433,800 (Y); 4. 5 568 671,030 (Х) - 4 271 464,290 (Y); 5. 5 568 650,319 (Х) - 4 271 479,514 (Y); 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y).

Разом з тим суд враховує, що виділення позивачу у натурі належної їй частини земельної ділянки та припинення права спільної часткової власності на 1/2 частку вказаної земельної ділянки призведе до того, що у власності відповідача залишиться 1/2 частина від усієї земельної ділянки, яка мала площу 4,3469 га і яка вже втратила статус спільної часткової власності.

Більше того, належна відповідачу частина земельної ділянки вже не відповідатиме розміру 1/2 частини від площі земельної ділянки 4,3469 га, оскільки позивачу вже виділено у натурі 2,1734 га із загальної площі земельної ділянки 4,3469 га і фактично у відповідача залишиться 2,1735 га, які останньому не виділені у натурі, що в подальшому може призвести виникнення нового спору та необхідності звернення до суду, у тому числі до суду іншої юрисдикції, для вирішення питання щодо права власності на свою частку у праві власності на зазначену земельну ділянку.

Відтак, виділення у натурі земельної ділянки лише одному із співвласників не вирішить спір у повній мірі, що у свою чергу призведе до недотримання забезпечення реалізації передбачених ст. 2 ЦПК України принципів цивільного судочинства, а саме принципу верховенства права та обов`язковості судового рішення.

При цьому суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, щоб один спір вирішувався судами лише один раз і в одному спорі приймалося одне судове рішення. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі №369/10789/14-ц, провадження №14-703цс19).

Враховуючи викладене, якщо один із співвласників виявив бажання здійснити виділ у натурі майно, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання відповідного договору, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом і таке право підлягає судовому захисту.

Тож позов в частині виділення частки зі складу земельної ділянки із припиненням права спільної часткової власності позивачки на це майно підлягає задоволенню з огляду на доведеність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині та необхідність судового захисту порушеного права.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість та необхідність виділення відповідачу частини земельної ділянки згідно першого варіанту, а саме Додатку № 1, висновку експерта від 24.10.2023 року № 96/10.7/2023, як другому співвласнику, площею 2,1735 га, з калонгом координат поворотних точок: 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y); 2. 5 568 650,319 (Х) 4 271 479,514 (Y); 3. 5 568 590,020 (Х) - 4 271 523,840 (Y); 4. 5 568 448,770 (Х) - 4 271 260 ,750 (Y); 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y).

Разом з тим, в частині вимог про виділення у власність земельної ділянки (розміром 2,1734 га), суд враховує, що вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не встановила правових підстав, ухваливши постанову від 21.11.2022 року у справі № 404/3167/18. Суд враховує, що згідно зі ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Оскільки позивачкою на час звернення до суду не доведено порушення (невизнання або оспорювання) в цій частині її прав відповідачем, на даний час її права щодо виділеної земельної ділянки відповідаечем не порушені, протилежне позивачкою не доведено, при цьому заявлена саме у такій редакції вимога не узгоджується із способами захисту порушеного права та інтересу, суд дійшов висновку про відмову в позові в цій частині.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки в натурі задовольнити частково.

Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,3469 га, кадастровий номер 3225583000:08:012:0033:

- виділити ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку площею 2,1734 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Київської області, згідно з варіантом № 1 розподілу відповідно до висновку експерта № 96/10.07/2023 від 24.10.2023 року, а саме: з каталогом координат поворотних точок: 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y); 2. 5 568 581,780 (Х) - 4 271 189,340 (Y); 3. 5 568 713,030 (Х) - 4 271 433,800 (Y); 4. 5 568 671,030 (Х) - 4 271 464,290 (Y); 5. 5 568 650,319 (Х) - 4 271 479,514 (Y); 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y);

- виділити ОСОБА_2 в натурі земельну ділянку площею 2,1735 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Київської області, згідно з варіантом № 1 розподілу відповідно до висновку експерта № 96/10.07/2023 від 24.10.2023 року, а саме: з каталогом координат поворотних точок: 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y); 2. 5 568 650,319 - 4 271 479,514 (Y); 3. 5 568 590,020 (Х) - 4 271 523,840 (Y); 4. 5 568 448,770 (Х) - 4 271 260,750 (Y); 1. 5 568 514,050 (Х) - 4 271 225,702 (Y).

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 3225583000:08:012:0033, загальним розміром 4,3469 га, що розташована на території Лемешівської сільської ради Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В іншій частині в позові відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Повне рішення складено та підписано 04.06.2024 року.

Суддя М. М. Нарольський