Рішення

від 23.04.2024 по справі 757/30941/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30941/22-ц

пр. 2-6482/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судових засідань Мхітарян М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за інвестиційними сертифікатами, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за інвестиційними сертифікатами.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що в 1995 році вона придбала інвестиційні сертифікати на пред`явника, випущені 18.01.1995 Закритим акціонерним товариством «Інвестиційний фонд «ОЛБІ-ІНВЕСТ» серії АБ №081874, 081875, 081876, номінальною вартістю 1 050 000 карбованців кожний, загальною вартістю 3 150 000 (три мільйони сто п`ятдесят тисяч) карбованців. На підставі рішення загальних зборів ЗАТ «ІФ «ОЛБІ-ІНВЕСТ» про ліквідацію та звіту ліквідаційної комісії, Розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 143-ІС від 05.12.2005 було скасовано реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів. Діяльність ЗАТ «Інвестиційний фонд «ОЛБІ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 20047736) припинено 26.07.2006.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №766 затверджено «Порядок депонування коштів, не сплачених учасникам інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній, що ліквідуються, у зв`язку з непред`явленням цими учасниками до викупу в установлений термін належних їм інвестиційних сертифікатів інвестиційних фондів та інвестиційних компаній» (далі - Порядок), визначено умови і механізм депонування та виплати коштів, не сплачених учасникам інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній, що ліквідуються відповідно до законодавства, у зв`язку з непред`явленням цими учасниками до викупу в установлений термін належних їм інвестиційних сертифікатів.

Згідно Порядку, ВАТ «Державний ощадний банк України» є уповноваженим банком з обслуговування і виплати коштів за інвестиційними сертифікатами ліквідованих інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній, який здійснює такі витати протягом трьох років з дня ліквідації фонду. Залишки депонованих коштів перераховуються банком до державного бюджету відповідно до законодавства».

Оскільки діяльність ЗАТ «Інвестиційний фонд «ОЛБІ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 20047736) припинена 26.07.2006 та оскільки дивідендів та вартості частки майна фонду, який ліквідовано, позивачка не отримувала від відповідача у встановлений трирічний строк виплат коштів за інвестиційними сертифікатами, ОСОБА_1 подано позов, стосовно зобов`язання відповідача з проведення належних їй виплат дивідендів та вартості частки майна ліквідованого фонду, пропорційно кількості інвестиційних сертифікатів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності позивачкою.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

В 1995 році позивачка придбала інвестиційні сертифікати на пред`явника, випущені 18 січня 1995 року Закритим акціонерним товариством «Інвестиційний фонд «ОЛБІ- ІНВЕСТ» серії АБ №081874, 081875, 081876, номінальною вартістю 1 050 000 карбованців кожний, загальною вартістю 3 150 000 (три мільйони сто п`ятдесят тисяч) карбованців.

На підставі рішення загальних зборів ЗАТ «ІФ «ОЛБІ-ІНВЕСТ» про ліквідацію та звіту ліквідаційної комісії, Розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 143-ІС від 05.12.2005 було скасовано реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів. Діяльність ЗАТ «Інвестиційний фонд «ОЛБІ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 20047736) припинено 26.07.2006.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №766 затверджено «Порядок депонування коштів, не сплачених учасникам інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній, що ліквідуються, у зв`язку з непред`явленням цими учасниками до викупу в установлений термін належних їм інвестиційних сертифікатів інвестиційних фондів та інвестиційних компаній» (далі - Порядок), визначено умови і механізм депонування та виплати коштів, не сплачених учасникам інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній, що ліквідуються відповідно до законодавства, у зв`язку з непред`явленням цими учасниками до викупу в установлений термін належних їм інвестиційних сертифікатів.

Згідно Порядку, ВАТ «Державний ощадний банк України» є уповноваженим банком з обслуговування і виплати коштів за інвестиційними сертифікатами ліквідованих інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній, який здійснює такі витати протягом трьох років з дня ліквідації фонду. Залишки депонованих коштів перераховуються банком до державного бюджету відповідно до законодавства.

Відповідач посилається на пропуск строку позовної давності позивачкою.

Діяльність ЗАТ «Інвестиційний фонд «ОЛБІ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 20047736) припинено 26.07.2006. ВАТ «Державний ощадний банк України» з 27.07.2006 по 26.07.2009 обслуговував і виплачував кошти за інвестиційними сертифікатами ЗАТ «Інвестиційний фонд «ОЛБІ-ІНВЕСТ», а останнім днем трирічного строку позовної давності є 26.07.2012.

Даний позов було подано до суду поштою 27.10.2022 (відповідно до поштового штампу на конверті). За таких обставин, слід застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог ОСОБА_1 про захист прав споживача та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за інвестиційними сертифікатами виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки.

Згідно з частиною 1 статті З ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів У країни, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації», пункт 570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 51).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне, Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 вказав про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин суд приходить висновку, що позивачкою пропущений строк звернення до суду, тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст. 16, 267 ЦК України, ст. 12, 13, 77, 79, 81, 263, 264, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за інвестиційними сертифікатами - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Суддя Ю. Г. Головко