Ухвала

від 03.06.2024 по справі 202/6909/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/6909/24

Провадження № 2-з/202/52/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

03 червня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Бєсєди Г.В., за участю секретаря Назаревич І.Л., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та заборони державному реєстратору вчинення будь-яких дій щодо нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суд у м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 , садівничого товариства «Аппорт» про визнання права власності на будівельні матеріали, які були використані при створенні об`єкту незавершеного будівництва садового будинку у садівничому товаристві «Аппорт», земельна ділянка № НОМЕР_1 та визнання права на вступ у члени кооперативу.

Вобґрунтування поданоїзаяви представникпозивача зазначає,що отримавшисвідоцтво проправо наспадщину зазаповітом,відповідач ОСОБА_3 зареєстрував правовласності наземельну ділянкуплощею 0,0608за адресою: АДРЕСА_1 ,кадастровий номер210100000:04:263:2162,яка такожввійшла доскладу спадщинипісля смерті ОСОБА_4 . На зазначеній земельній ділянці розташовані будівельні матеріали та приладдя, використані у створенні об?єкту незавершеного будівництва - садового будинку у садівничому товаристві «Аппорт», щодо яких заявлено позовні вимоги про визнання права власності. Вважає, що існує реальна загроза істотного ускладнення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову про визнання права власності на будівельні матеріали та приладдя, використані у створенні об?єкту незавершеного будівництва - садового будинку у садівничому товаристві «Аппорт», ділянка N? НОМЕР_1 , м. Дніпро, Дніпропетровської області та визнання права на вступ у члени товариства, оскільки земельна ділянка може бути відчужена Відповідачем разом із об?єктом незавершеного будівництва. Просить накласти арешт на об?єкт нерухомого майна - 88992412101, тип об?єкта: земельна ділянка Кадастровий номер: 1210100000:04:263:2162 Опис об?єкта: Площа (га): 0.0608, цільове призначення: для садівництва Адреса: АДРЕСА_1 та заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення змін, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку та інші дії, передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо зазначеної земельної ділянки.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяви про забезпечення позову та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову

Види забезпеченняпозову маютьбути співмірнимиіз заявленимипозовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, судом також враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reason ablerelationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Як зазначено у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № №183/5864/17-ц достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду з указаним позовом, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить накласти арешт на земельну ділянку та заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії щодо зазначеного нерухомого майна, зазначаючи, що земельна ділянка, на якій знаходяться будівельні матеріали та приладдя, які були використані у створенні об`єкту незавершеного будівництва може бути відчужена відповідачем ОСОБА_3 .

Однак,заява прозабезпечення позовує недостатньообґрунтованою таїї доводине свідчатьпро те,що невжиттявідповідних заходівможе утруднитичи унеможливитивиконання рішеннясуду вмайбутньому.У нійне наведенопосилань нате,що існуютьобставини,які свідчатьпро реальнуможливість відчуженнявідповідачем ОСОБА_5 земельної ділянкина користьтретіх осіб. Не наведено фактичних обставин, які би свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, та обставин, які би підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження земельної ділянки без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та заборони державному реєстратору вчинення будь-яких дій щодо нерухомого майна відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя Г.В. Бєсєда