Вирок

від 04.06.2024 по справі 344/4972/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/4972/24

Провадження № 1-кп/344/812/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця тажителя АДРЕСА_1 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_2 ,українця,громадянина України,з середньоюспеціальною освітою,непрацюючого,неодруженого,інваліда 1групи здитинства, реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків НОМЕР_1 , раніше судимого: 24.05.2022 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_5 маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочину проти власності, на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно вчинив новий умисний корисливий злочин.

Так, 31.12.2023 року близько 18 год 13 хв ОСОБА_5 зайшов до приміщення магазину «blisk» ТОВ «Шик і Блиск», який розташований за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 11. Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_5 , з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, підійшов до одного із виставкових стелажів, на полиці якого помітив товарно-матеріальні цінності, після чого в останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_5 , у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 202:2 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ЇХ (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023), діючи умисно та повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, керуючись корисливими мотивами та з метою незаконного збагачення, вважаючи, що за його діями ніхто з осіб, які б могли усвідомлюючи факт протиправного заволодіння майном, не спостерігає, таємно викрав із виставкових стелажів наступні товарно-матеріальні цінності: денний крем «Марберт Lifting Booster», SPF 15, ємкістю 50 мл, вартістю 2082,5 грн. без ПДВ; крем вітамінний для дуже сухої шкіри «Марберт Multi Active Care», ємкістю 50 мл, вартістю 1582,5 грн. без ПДВ; крем під очі анти віковий «Марберт Profuture Gold-rich», ємкістю 15 мл, вартістю 1349,17 грн без ПДВ, сховавши їх до кишені своєї куртки, після чого з викраденим майном вийшов з магазину, не здійснивши оплату за вказаний товар.

Після вчинення крадіжки ОСОБА_5 покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Шик і Блиск» майнову шкоду на загальну суму 5014 гривень 17 копійок.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Пояснив, що справді вчинив тоді крадіжку кремів з магазину, але що саме спонукало його до такого вчинку пояснити не може. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.

Представник потерпілого вказала, що претензій матеріального та морального характеру не мають.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_5 , активне сприяння розслідуванню кримінального правопорушення, відшкодування збитків шляхом повернення викраденого майна.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

Положеннями ст. 50 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Виходячи із засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ "Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства").

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Згідно з ст. 69 Кримінального кодексу України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Як зазначено у наведеній вище постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі N 750/5031/18, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 Кримінального кодексу України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній посилатися на ст. 69 Кримінального кодексу України.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства в їх сукупності та системному зв`язку, зокрема що наявні декілька обставин, які пом`якшують покарання і такі знайшли підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, шляхом повернення викраденого майна, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, відсутність у потерпілого претензій, а також враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який повністю визнав вину у скоєному, не працює, є інвалідом І групи з дитинства, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» та КНП «ПНЦ ІФ ОР» не перебуває; його поведінку під час та після вчинення кримінального правопорушення (усвідомив наслідки своєї поведінки, його негативне відношення до скоєного після вчинення злочину, розкаяння у вчиненому).

Як вбачається з досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, а також високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ймовірної небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому порядку та умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на обвинуваченого обов`язки відповідно до ст.76 КК України.

Також, при призначенні покарання суд враховує позицію прокурора, яка просила застосувати ст.69 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 4 місяці, та частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, остаточно визначивши обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 5 місяців, позицію обвинуваченого та його захисника, які просили суворо його не карати та застосувати ст. 75 КК України, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 неможливе без ізоляції його від суспільства, а тому вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання за ч.4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 69 Кримінального кодексу України, нижче від найнижчої межі.

Також, з урахуванням вчинення нового злочину в період іспитового строку, слід призначити основне покарання в межах санкції статті ч.4 ст. 185 КК України, за правилами, передбаченими ст.ст. 71, 72 КК України.

В свою чергу, згідно вимог ч. 1 ст. 71 КК України суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Разом з цим, при складанні покарань за сукупністю вироків, суд при призначені покарання застосовує норми, передбачені п.п. "а" п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

Таке покарання є достатнім, справедливим та необхідними для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 393, ч. 15 ст. 615 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, у вигляді двох років позбавлення волі.

На підставі ч. 1, 4 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.05.2022 року остаточно призначити ОСОБА_5 до відбування покарання у виді 2 (двох) років 1 (один) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку суду.

На підставі ст.72 КК України зарахувати в час відбуття покарання - час перебування ОСОБА_5 під вартою з 03 квітня 2019 року по 31 травня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази:

-антивіковий крем навколо очей бренду «Marbert Profuture Gold-rich», ємкістю 15 мл, відновлювальний вітамінний крем бренду « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ємкістю 50 мл, зміцнювальний денний лістинг крем бренду «Marbert Lifting Booster», SPF 15, ємкістю 50 мл. (постанова від 06.01.2024 року) - повернути власнику ТОВ «Шик і Блиск»;

-куртку зеленого кольору бренду «Zara» з капюшоном, штани з матеріалу «типу джинс» синього кольору бренду «New Born», кофту помаранчевого кольору бренду «Primark» з капюшоном (постанова від 06.01.2024 року) - повернути власнику ОСОБА_5 ;

-оптичний диск (постанова від 09.01.2024 року) зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;

-балансувальну ативікову сироватку бренду «Marbert Phyto Cell», ємкістю 50 мл., рідке мило-скраб для тіла бренду «Almak Dead Sea Minerals», ємкістю 250 мл (постанова від 06.01.2024 року) повернути власнику ОСОБА_6 .

Арешт накладений ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.01.2024 (справа № 344/401/24) та ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.01.2024 (справа № 344/405/24) скасувати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_7