Рішення

від 20.05.2024 по справі 389/3904/23

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.05.2024

ЄУН 389/3904/23

Провадження №2/389/811/23

Заочне рішення

іменем України

20 травня 2024 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Знам`янської міської ради Кіровоградської області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

з участю: позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Банах І.В., представника третьої особи - ОСОБА_3 ,

встановив:

ОСОБА_1 07.11.2023звернулася досуду зпозовом до ОСОБА_2 про позбавленнябатьківських прав,обґрунтовуючи своївимоги тим,що воназ 26.01.2002перебувала взареєстрованому шлюбізі ОСОБА_2 ,який розірванийрішенням Знам`янськогоміськрайонного судувід 27.09.2022.Від шлюбувони маютьдвох малолітніхдітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Відповідно довисновку органуопіки тапіклування,затвердженого рішеннямвиконавчого комітетуЗнам`янської міськоїради №354від 27.12.2022,визначено постійнепроживання малолітніхдітей разомз нею,оскільки батьконе приділяєналежної увагивихованню дітей,не співпрацюєіз закладомосвіти таперешкоджає відвідуваннюдітьми ліцею,під часхвороби дітейбатько долікувального закладуне звертається.Проте,після ухваленнязазначеного висновкувідповідач чинитьперешкоди стосовнопостійного проживаннядітей зматір`ю,без їїзгоди тавідома змінюємісце проживаннядітей,перешкоджає спілкуваннюта зустрічамдітей зматір`ю,перешкоджає дітямвідвідувати ліцей,не виконуєобов`язки зїх утримання.З вересня2023року єфакти відсутностідітей вшколі,а 06.09.2023відповідач звернувсядо адміністраціїліцею звимогою видатийому особовісправи дітейабо перевестиїх насімейне виховання,в чомуйому буловідмовлено.Під часспілкування задміністрацією ліцеювідповідач поводивсебе агресивнота погрожував,всі рекомендаціївідносно відвідуваннядітьми освітньогозакладу проігнорував.Станом надень поданняцього позовумалолітня ОСОБА_6 повернуласядо матеріта долученадо освітньогопроцесу,а ОСОБА_7 проживаєз батькомта невідвідує ліцей.Інформацією проумови проживаннята вихованнясина позивачкане володіє,будь-якийзв`язок міжнею тасином відсутній,місце йогоперебування їйневідоме.Крім того,рішенням Знам`янськогоміськрайонного судувід 07.03.2023з відповідачастягнуті аліментина користьпозивачки наутримання дітей,однак зчасу їхпризначення відповідачаліменти несплачує,станом на01.09.2023має заборгованістьв розмірі32562грн 70коп.Під часхвороби дітейбітько їхне провідував,станом здоров`яне цікавився,жодної матеріальноїдопомоги налікування ненадавав,протягом тривалогочасу жоднихподарунків своїмдітям недарував.В тойчас,коли дітипроживали звідповідачем,він непіклується проїх фізичнийта духовнийрозвиток,не забезпечуєнеобхідним харчуваннямта медичнимдоглядом.Крім того,протягом останніхроків відповідачнеодноразово вчинявстосовно позивачкидомашнє насильство,в томучислі вприсутності дітей.Постановою судувід 13.10.2022відповідача притягнутодо адміністративноївідповідальності заст.173-2КУпАП знакладенням стягненняу видіадміністративного арешту,а постановоюсуду від31.10.2022справу пропритягнення відповідачадо адмінстративноївідповідальності заст.173-2КУпАП закритоу зв`язкуіз закінченнямстроків.Стосовно іншихвипадків зверненняпозивачки,то поліціїне вдалосявжити ефективнихзаходів реагування.Орган опікита піклування27.10.2023надав висновокпро доцільністьпозбавлення відповідачабатьківських правстосовно йогомалолітніх дітей.З посиланнямна п.2ч.1ст.164СК Українипозивачка просилапозбавити відповідача батьківськихправ стосовнойого малолітніхдітейОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки він ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей та/або забезпечення здобуття ними повною загальною середньої освіти.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити. Представник позивачки в судовому засіданні уточнила, що підставою для звернення до суду з даним позовом є позбавлення відповідача батьківських прав саме внаслідок його ухилення від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення здобуття малолітніми дітьми повної загальної середньої освіти.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що з відповідачем вони не проживають два роки. Як на підставу для позбавлення його батьківських прав вказує на те, що він не дає дітям навчатися, до школи не пускає. Коли вона не могла забрати дітей зі школи через роботу, він забирав дітей до себе і не віддавав. Силою сама забрати їх у нього не може, вона зверталася до поліції, однак вони жодних заходів не вживають, посилаючись на те, що на підставі рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей вони не можуть цих дітей забрати від батька, потрібно лише рішення суду. Відповідач належним чином за дітьми не доглядає, кожного разу, коли вона забирала від нього дітей, вони забруднені, останній раз у дітей було виявлено педикульоз. Коли ОСОБА_8 тривалий час проживав у батька, то вона тримала з ним зв`язок по телефону, батько сина до школи не пускав, казав, що школа не дає тих знань, які потрібні. Жодних заходів вона не вживала. На даний час діти знаходяться і проживають разом з нею, навчаються в школі, вони разом з 08.-10.04.2024. Відповідач сам запропонував їй зустрітися з дітьми, він їх відпустив до неї одних, тоді вона їх забрала додому і більше не відпускала. Після цього він телефонував дітям, але вони не відповідали. Забрати їх не намагався, до школи не приходив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав. Згідно з ухвалою суду від 22.04.2024 розгляд справи проводиться заочно, про що представник позивачки не заперечувала.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала. Пояснила, що на початку вересня 2023 до них стали надходити листи зі школи ліцею «Крила України», що малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не залучені до освітнього процесу. До них неодноразово приходила позивачка та казала, що відповідач забрав дітей, рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей не виконує. Письмову заяву позивачка не писала, оскільки до них вже надійшов адвокатський запит щодо підготовки документів для суду з метою вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав. З метою з`ясування причин невиконання рішення вони зверталися до поліції, а також виїжджали додому до відповідача, однак він їх не пускав. Потім був період, коли мати забрала дітей і вони почали ходити в школу. В цей час працівники органу опіки виїхали на обстеження її житлово-побутових умов, все було добре, діти проживали разом з нею. Через деякий час позивачка знову прийшла та повідомила, що батько забрав дітей, оскільки вона не могла забрати їх зі школи, а батько підійшов до школи і забрав їх до себе додому. З того часу ОСОБА_8 майже рік був відсутній в школі, а ОСОБА_9 періодично до школи ходила. Потім він забрав до себе і дівчинку. Вони до нього приїжджали додому, але він не пускав, телефонували, а він не відповідав. Весь цей час на їх адресу надходили листи зі школи, в яких повідомлялося, що діти періодично в школу не ходять. На минулому тижні відповідач вперше за цей період сам прийшов до них, вони у нього запитували чого він не залучає дітей до освітнього процесу та пропонували перевести їх на сімейну форму освіти, однак він слухати рекомендації не хотів, а лише запитав з якого приводу вони до нього приїжджають, вважаючи, що право на це вони не мають. Коли вони спілкувалися з дітьми, то задавали їм питання чи добре їм з батьком, які були умови проживання, то ОСОБА_8 навіть подобалося, що він не ходив в школу, а ОСОБА_9 була цим незадоволена.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що вона працює соціальним педагогом в ліцеї «Крила України», де навчаються малолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . ОСОБА_8 не відвідував школу з квітня 2023 року до квітня 2024 року. ОСОБА_9 відвідувала школу, але періодично її забирав до себе батько, тоді вона до школи не ходила, це було у вересні 2023 року та березні 2024 року. На даний час діти знаходяться разом з матір`ю, школу відвідують. З батьком вони спілкувалися в жовтні 2023 року, коли він приходив в школу та вимагав дозволи, документи, влаштував скандал, казав, що вони не мають право навчати дітей і на цьому розмова закінчилася. Вона, як соціальний педагог, кожного місяця писала листи в поліцію щодо невідвідування ОСОБА_8 школи, однак жодного разу відповідь їй не надходила. Їй усно в поліції пояснили, що поки батька не позбавлять батьківських прав діти мають право з ним проживати, а рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей не є підставою для відібрання дітей, потрібно судове рішення. Діти замкнуті, з їх слів батькові вони довіряють, оскільки це їхній батько, страху до нього не мають, але проживати хочуть з матір`ю, тому що так краще. Жодного разу вони не говорили, що батько за ними не доглядає, чи їх не годує, фізичну силу не застосовував, нічого поганого в бік батька не казали. Мають бажання ходити в школу. Мати зобов`язалася прикласти максимум зусиль, щоб підтягнути за літо ОСОБА_8 в навчальному процесі.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що вона працює вчителем в ліцеї «Крила України» та є класним керівником малолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Вперше вона познайомилася з позивачкою 01.09.2023, коли вона привела в школу ОСОБА_9 . В списках учнів був і ОСОБА_8 , однак вперше вона його побачила 15.04.2024. Коли він не прийшов 1-го вересня, то вона одразу повідомила адміністрацію школи. З його мамою вона також спілкувалася, яка пояснила, що на той момент ОСОБА_8 проживав з батьком і вона не має з ним зв`язку, батько не дає можливості їм спілкуватися. Вони з боку школи намагалися зв`язатися з батьком, однак він не відповідав. На початку жовтня 2023 року він сам їй зателефонував і сказав, що ОСОБА_8 не буде ходити до школи, тому що школа не має ліцензії, вона не вчить самостійності і не виховує дітей. Вона особисто намагалася потрапити до нього додому, однак сусіди повідомили, що він тут не проживає, а проживає за межами Знам`янського району. На початку жовтня він забрав і ОСОБА_9 , але матері вдалося її забрати до себе. Батько також приходив до директора школи, але вирішити питання щодо навчання ОСОБА_8 вони не змогли. Потім батько знову забрав до себе ОСОБА_9 і вона з 01.03.2024 до 15.04.2024 до школи не ходила. На даний час діти проживають разом з матір`ю, ходять до школи. ОСОБА_9 відкрита дитина, не конфліктна, має багато друзів, добра. ОСОБА_8 тихий, замкнутий, конфліктів не має, на всі питання відповідає так чи ні. ОСОБА_9 , в свою чергу, про батька нічого поганого не говорила, однак казала, що він забирає телефон, до школи не пускає.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника третьої особи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони з 26.01.2002 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний заочним рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.09.2022.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_1 (виданим 25.11.2014 повторно) та серії НОМЕР_2 (виданим 25.11.2014 повторно).

Заочним рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.03.2023 з відповідача на користь позивачки на утримання малолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_13 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на кожну дитину, щомісячно, розпочавши стягнення з 28.12.2022.

Як вбачається з постанови Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.10.2022, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП за фактом того, що він 14.07.2022 о 09 год 30 хв в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме не впускав дружину ОСОБА_1 до будинку, де остання зареєстрована та проживає, не віддав особисті речі, штовхав, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю.

Крім того,постановою Знам`янськогоміськрайонного судуКіровоградської областівід 31.10.2022 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1ст.173-2КУпАП закрито на підставі п.7ст.247 КУпАПу зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихст.38 КУпАП. Протокол був складений за фактом того, що ОСОБА_2 в період часу з середини липня по 20.07.2022, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , не надавав можливості забрати особисті речі та бачитися зі спільними дітьми дружині ОСОБА_1 , чим вчинив домашнє насильство в сім`ї. Наявність вини ОСОБА_2 у даному провадженні не встановлювалася.

З відповіді відділу поліції №1 (м.Знам`янка), наданої 09.10.2023 на адвокатський запит представника позивачки, вбачається, що позивачка зверталася до поліції із заявами з приводу неправомірної поведінки відповідача, які були зареєстровані до ІКС ІПНП за №4349 від 14.07.2022, за №7880 від 28.11.2022 та за №4564 від 30.05.2023.

На даний час позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач, в свою чергу, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №354 від 27.12.2022 затверджено висновок органу опіки та піклування, яким визначено постійне місце проживання малолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_13 разом з матір`ю.

Як вбачається з інформації, наданої Знам`янським відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 29.09.2023 за вих.№39695, у зазначеному відділі з 08.05.2023 перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Станом на 01.09.2023 заборгованість зі сплати аліментів становить 32562 грн 70 коп.

Директор ліцею «Крила України» 19.09.2023 за вих.№150 повідомила відділ поліції №1 (м.Знам`янка), центр соціальних служб для сім`ї та молоді Знам`янської міської ради та службу у справах дітей виконавчого комітету Знам`янської міської ради про те, що малолітні учні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не долучаються до навчання з 01.09.2023 та 06.09.2023 до 19.09.2023, та просила вжити заходів в межах своїх повноважень. Зі слів батька ОСОБА_2 , діти проживають разом з ним, хоча рішенням виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №354 від 27.12.2022 визначено постійне місце проживання дітей разом з матір`ю. Наразі батько дітей перешкоджає їх спілкуванню з матір`ю та забороняє їм відвідувати навчальний заклад.

Відповідно додовідки директораліцею «КрилаУкраїни» Знам`янськоїміської радиКіровоградської області№184від 20.09.2023 малолітні учні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не долучаються до навчання з 01.09.2023 та 06.09.2023 по день видання довідки.

Згідно здовідкою директораліцею «КрилаУкраїни» Знам`янськоїміської радиКіровоградської області№197від 13.12.2023 малолітній учень ОСОБА_4 не долучається до навчання з 06.09.2023 по день видання довідки.

Відповідно додовідки директораліцею «КрилаУкраїни» Знам`янськоїміської радиКіровоградської області№81від 18.03.2024 малолітні учні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не долучаються до навчання з 29.02.2024 та 06.09.2023 по день видання довідки.

Згідно з висновком виконавчого комітету Знам`янської міської ради як органу опіки та піклування від 27.10.2023 №01-40/2203/1, орган опіки та піклування на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол №13 від 18.10.2023) вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як встановлено судом та вбачається з акту від 19.04.2024 про обстеження умов проживання позивачки, з 08.-10.04.2024 і на даний час малолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , та регулярно відвідують школу.

З наданих суду актів обстеження умов проживання від 04.03.2024 та 28.03.2024 вбачається, що спеціалістами служби у справах дітей на підставі листа директора «Крила України» від 29.02.2024 за вих.№43 про невідвідування малолітнім ОСОБА_8 школи здійснено виїзд за місцем проживання відповідача, однак провести обстеження умов його проживання разом із сином ОСОБА_8 не виявилося можливим, оскільки вказаних осіб не було вдома. Для ОСОБА_2 залишено запрошення до служби на 29.03.2024. Крім того, начальник служби у справах дітей 04.03.2024 звернулася до начальника відділу поліції №1 (м.Знам`янка) з проханням залучити працівників сектору ювенальної превенції для відвідування ОСОБА_2 за місцем його проживання з метою повернення ОСОБА_8 до навчального процесу.

Листом від 05.03.2024 начальник сектору превенції відділу поліції №1 (м.Знам`янка) повідомив, що в ході реагування на вказане вище повідомлення інспекторами СЮП бцло здійснено відвідування ОСОБА_2 , однак поспілкуватися з ним не представилося можливим, оскільки з будинку ніхто не вийшов.

Зазначені дії представниками служби у справах дітей та поліції були вчинені вже під час розгляду цієї справи судом.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині 1 ст.9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст.150 СК України. Зокерема, батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч.1 ст.155 СК України).

Взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване зазначеним положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, ст.8 Конвенції вимагає, щоб органи влади встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України.

Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Позивачка як на підставу для позбавлення відповідача батьківських прав вказує саме на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення здобуття малолітніми дітьми ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повної загальної середньої освіти (п.2 ч.1 ст.164 СК України).

Виходячи з тлумачення п.2 ч.1ст.164 СК України,ухилення від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення дитині здобуття нею повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту інтересів дитини, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування повинно вирішуватися лише після всебічного дослідження позицій сторін, насамперед, з`ясування ставленнябатька до дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №686/16892/20, від 03.08.2022 у справі №306/7/20, від 07.12.2022 у справі №562/2695/20, від 11.01.2023 у справі №461/7447/17.

Як встановлено судом, жодної з вищевказаних обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено, позивачка на підтвердження своїх вимог таких доказів суду не надала.

Так, свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення здобуття малолітніми дітьми ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повної загальної середньої освіти. Разом з тим, судом не встановлено та позивачкою не доведено фактів винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

На підставі досліджених судом доказів встановлено, що малолітня ОСОБА_6 не відвідувала школу з 01.09.2023 до 20.09.2023, та з 29.02.2024 до 12.04.2024, а малолітній ОСОБА_7 - з 01.09.2023 до 12.04.2024. В цей час діти, всупереч рішенню органа опіки та піклування, яким визначено місце проживання дітей з матір`ю, проживали разом з батьком, який не залучав їх до освітнього процесу.

З 08.-10.04.2024 малолітні діти знаходяться і проживають разом з матір`ю, з 15.04.2024 вони почали регулярно відвідувати школу. Як зазначила позивачка, відповідач самостійно відпустив дітей до неї, з того часу забрати їх не намагався, до школи не приходив.

Зазначене може свідчити про те, що відповідач змінив свою думку та поведінку в бік покращення.

Суд відзначає, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками певних обов`язків, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Так, відповідач в судові засіданні по розгляду даної справи не з`являвся, тому з`ясувати справжні, свідомі причини недопуску його малолітніх дітей до освітнього процесу судом не представилося можливим.

Крім того в судовому засіданні з`ясовано, що в досудовому порядку підстави та причини такої поведінки відповідача також не з`ясовувалися. Жодних заходів попередження, впливу з боку служби у справах дітей чи органів поліції стосовно відповідача не здійснювалося, роз`яснювальна робота з ним не проводилася, і належних доказів на спростування цих обставин судом не здобуто.

В даному випадку має місце невиконання з боку відповідача рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю, що не позбавляє останню права на звернення до суду за захистом своїх прав або інтересів з метою вирішення цього питання.

Суд звертає увагу, що правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини регламентовані статею 162 СК України.

Так, відповідно до ч.1 вказаної статті, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Оцінюючи зібрані докази, суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Під час дослідження доказів судом не встановлено не лише достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а й гострої соціальної необхідності в цьому, як крайнього заходу впливу на відповідача.

Суд враховує не доведення позивачкою того, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з ними сімейних відносин не відповідатиме їх інтересам.

Як повідомили в судовому засіданні свідки, під час спілкуванні з дітьми вони нічого поганого про батька не висловлювали, батькові вони довіряють, страху до нього не мають, але проживати хочуть з матір`ю.

Крім того, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, однак в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку з неналежним поводженням стосовно дітей, вчиняв насильство по відношенню до них чи вчиняв інші подібні дії.

Так само, в матеріалах справи відсутні докази притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст.184 КУпАП (ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей).

Посилання позивачки на наявність у відповідача заборгованості по сплаті аліментів судом до уваги не приймається, оскільки така заборгованість сама по собі не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача і не свідчить про те, що батько ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення здобуття малолітніми дітьми повної загальної середньої освіти.

Крім того, ч.ч.4, 5 ст.19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК України).

З наданим суду висновком виконавчого комітету Знам`янської міської ради як органу опіки та піклування від 27.10.2023 №01-40/2203/1 (протокол комісії з питань захисту прав дитини №13 від 18.10.2023) суд не погоджується, оскільки зазначений висновок є недостатньо обґрунтованим і таким, що суперечить інтересам дітей. В даному висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав у зв`язку з його ухиленням від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення здобуття малолітніми дітьми повної загальної середньої освіти, лише зазначена констатація фактів щодо умов проживання позивача та їх спільних з відповідачем дітей.

Зокрема є незрозумілим, на підставі чого орган опіки і піклування дійшов такого висновку, яка робота ним проведена щодо врегулювання даного конфлікту чи встановлення фактичних обставин ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення здобуття малолітніми дітьми повної загальної середньої освіти. Як вбачається із зазначеного висновку, орган опіки і піклування прийшов до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача по відношенню до його малолітніх дітей без з`ясування думки батька. При цьому, докази належного його повідомлення про засідання комісії з цього питання суду не надані.

Крім того, зі змісту наданих суду письмових матеріалів органу опіки та піклування встановлено, що висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав складений на підставі документів, які датовані листопадом-груднем 2022 року, та були підставою для складення висновку органу опіки та піклування про визначення постійного місця проживання малолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_13 разом з матір`ю, затвердженого рішенням виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №354 від 27.12.2022.

Інших документів та доказів, окрім звернення директора ліцею «Крила України» від 19.09.2023 за вих.№150 з приводу того, що малолітні учні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не долучаються до навчання, з метою встановлення підстав доцільності позбавлення відповідача батьківських прав органом опіки та піклування не здобуто.

Таким чином, під час розгляду даної справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками відповідачем, які б свідчили про ухилення ним від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення здобуття обома малолітніми дітьми повної загальної середньої освіти і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст.164 СК України, що на даний час не відповідатиме інтересам дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Позивачкою жене обґрунтованоналежними доказами,в чомуполягає злісненебажання відповідачавиконувати своїобов`язкищодо забезпеченняздобуття обомамалолітніми дітьмиповної загальноїсередньої освіти,при цьомудоказів того,що доостаннього застосовувалисяпопередження пронеобхідність змінитисвоє ставленнядо забезпеченнянеобхідних умовнавчання малолітніхдітей, що він притягувався до адміністративної відповідальності за такі дії, веде аморальний спосіб життя, суду не надано.

Положеннями ст.12,13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене та з метою захисту якнайкращих інтересів дітей щодо збереження їх зв`язків з батьком, суд вважає, що правові підстави для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відсутні, а тому позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи, що даним судовим рішенням позивачці відмовлено в позові, тому понесені позивачкою судові витрати необхідно віднести на її рахунок.

Керуючись ст.19, 141, 150, 155, 164, 166 СК України, ст.12, 13, 141,263-265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити.

Понесені позивачкою судові витрати віднести на її рахунок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач маєправо оскаржитизаочне рішенняшляхом поданняапеляційної скаргидо Кропивницькогоапеляційного судупротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа: виконавчий комітет Знам`янської міської ради Кіровоградської області як орган опіки та піклування, місце знаходження: вул.Михайла Грушевського,19, м.Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області, 27400, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04055191.

Повний текст рішення суду складено 30.05.2024.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва