Постанова

від 15.05.2024 по справі 499/765/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4277/24

Справа № 499/765/23

Головуючий у першій інстанції Погорєлов І. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Драгомерецького М.М.,

Дришлюка А.І.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Устимчика М.В.,

представника ТОВ «ТЕРА АГРО» та ФГ «Адапт» - адвоката Ставніченка М.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 08 січня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Погорєлова І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Устимчик Михайло Володимирович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА АГРО», Фермерського господарства «Адапт» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та її повернення, скасування державної реєстрації,

встановив:

18.07.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ТЕРА АГРО», Фермерського господарства (далі ФГ) «Адапт» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та її повернення, скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги були обґрунтовані наступними обставинами.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельної ділянки, кадастровий номер 5121881000:01:001:0404, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва в якості спадкоємців після смерті своєї матері - ОСОБА_3

07.06.2023 року позивачами була отримана інформація про те, що даною земельною ділянкою користується ФГ «Адапт» на підставі договору суборенди від 27.09.2021 року, укладеного між TOB «ТЕРА АГРО» та ФГ «Адапт». Підставою укладання вищевказаного договору суборенди є договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 02.06.2020, видавник: ТОВ «ТЕРА АГРО», ОСОБА_3 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5121881000:01:001:0404, строк дії договору 10 років. Право оренди зареєстровано 09.06.2020 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52622091 від 12.06.2020 року, номер запису про інше речове право 36848847.

Позивачі посилались на те, що їх мати ОСОБА_3 не підписувала та відповідно не подавала вищевказаний договір оренди на реєстрацію, а тому вважали, що їх право на вільне користування майном порушене.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили задовольнити їх вимоги.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 08 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено (т.1, а.с.146-152).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставлять питання про скасування рішення Іванівського районного суду Одеської області від 08 січня 2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.1, а.с.178-192).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ТЕРА АГРО» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги. Крім того, ТОВ «ТЕРА АГРО» просить стягнути з позивачів на свою користь судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000,00 грн. (т.2, а.с.1-5).

Відповідач ФГ «Адапт» також подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін та стягнути з позивачів на свою користь витрати, пов`язані із правничою допомогою в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000,00 грн. (т.2, а.с.6-10).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника апелянтів адвоката Устимчика М.В. та представника ТОВ «ТЕРА АГРО» і ФГ «Адапт» - адвоката Ставніченка М.В., колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомленні про день, час та місце розгляду справи (т.2, а.с.37-44).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не надано доказів на підтвердження своїх доводів (т.1, а,с.146-152).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація змін, припинення, набуття речового права здійснюється на підставі судового рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2020 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та правонаступниками якої є позивачі, уклала з ТОВ «ТЕРА АГРО» договір оренди спірної земельної ділянки.

27.09.2021 року між ТОВ «ТЕРА АГРО» та ФГ «Адапт» було укладено договір суборенди зазначеної земельної ділянки.

Зазначені обставини підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1, а.с.9-10).

Також в матеріалах справи наявна відповідь ГУ ДПС в Одеській області про те, що ТОВ «ТЕРА АГРО» нараховувало дохід за орендовану земельну ділянку по фізичній особі ОСОБА_3 , що в свою чергу підтверджує той факт, що даний договір виконувався.

Відповідно до цієї відповіді ГУ ДПС в Одеській області від 05.03.2024 року № 7811/6/15-32-24-10-06, ТОВ «ТЕРА АГРО» протягом 2020-2022 років нараховувало дохід за орендовану земельну ділянку ОСОБА_3 , що в свою чергу підтверджує виконання умов договору, та отримання спадкодавцем орендної плати за оренду земельної ділянки.

Крім того, ТОВ «ТЕРА АГРО» також було здійснено виплати грошових коштів за оренду земельної ділянки за 2023 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємцям ОСОБА_3 , що підтверджується копіями платіжної інструкції № 3 від 02.02.2024 року та копією відомості розподілу виплат від 02.02.2024 року (т.2, а.с. 27). Проте, позивачами зазначені кошти були повернуті відправнику (т.2, а.с.25), що в свою чергу вказує на ухилення позивачів від виконання договірних зобов`язань.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 227/3760/19-ц зазначено: «суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

Крім того, ТОВ «ТЕРА АГРО» сплачувало податок на прибуток, військовий збір та плату за землю за фізичну особу ОСОБА_3 за 2021 та 2022 роки, що підтверджується листом ГУ ДПС в Одеській області № 19882/5/15-32-24-10-05 від 02.11.2023 року (т.1, а.с.105-106).

Таким чином, враховуючи, що відповідачем ТОВ «ТЕРА АГРО» здійснювалась виплата грошових коштів за оренду спірної земельної ділянки, сплачувались відповідні податки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені обставини підтверджують факт укладення договору оренди спірної земельної ділянки між спадкодавцем ОСОБА_3 та відповідачем ТОВ «ТЕРА АГРО», а тому дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин в контексті вище наведених положень законодавства та судової практики.

Що стосується клопотання представника ФГ «Адапт» - адвоката Ставніченка М.В. про витребування доказів, а саме: витребування у колишнього директора ТОВ «ТЕРА АГРО» Садовської В.М. оригіналу оренди спірної земельної ділянки, то колегія суддів зазначає, що.у відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції було встановлено, що після звільнення директора ТОВ «ТЕРА АГРО» ОСОБА_4 , частина документів, у тому числі оригінал договору оренди спірної земельної ділянки, залишився у колишнього директора відповідача. Крім того, перебування ОСОБА_4 в теперішній час є невідомим, а тому витребувати зазначений доказ не є можливим. Разом з тим, колегією суддів враховано, що орендодавець, яким була ОСОБА_3 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оспорювала вищевказаний договір оренди земельної ділянки і повністю виконувала його умови, про що було вказано вище.

Таким чином враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Згідно ч.ч.1,5,6ст.81ЦПК Україникожна стороназобов`язанадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими особами,які берутьучасть усправі.Доказування неможе ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційної скарги не надали суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Що стосується клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ч.ч.1,2ст.137ЦПК Українивитрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Клопотання обґрунтовано тим, що на підставі додаткової угоди № 01/03 від 01.03.2024 року до договору про надання правничої допомоги № 29/08/23-1, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Лєгіст» та ТОВ «ТЕРА АГРО», розмір гонорару адвоката в суді апеляційної інстанції є фіксованим, та незалежно від обсягу наданих послуг, складає 20000,00 грн.

Крім того, на підставі додаткової угоди № 02/03 від 01.03.2024 року до договору про надання правничої допомоги № 29/08/23 від 29.08.2023 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Лєгіст» та ФГ «Адапт», вартість послуг в суді апеляційної інстанції також складає 20000,00 грн. незалежно від обсягу наданих послуг.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з розміром зазначених судових витрат, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірниміз: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява№ 19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року також вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19.

З огляду на викладені вимоги міжнародного і національного законодавства, колегія суддів вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 20000,00 грн. кожному із відповідачів, є неспівмірним із складністю даної справи.

Враховуючи, що заявником даних клопотань не надано суду апеляційної інстанції акту виконаних робіт, колегія суддів виходить із наступного: адвокатом Ставніченком М.В. представником відповідачів, надано відзиви на апеляційну скаргу позивачів, клопотання про витребування доказів, а також з того, що адвокат приймав участь лише в одному судовому засіданні в суді апеляційної інстанції тривалістю 21 хв.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, враховуючи складність даної справи, об`єм виконаних робіт з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегії суддів вважає за необхідне клопотання задовольнити частково та стягнути з кожного з позивачів в рівних частках на користь відповідачів судові витрати, пов`язані із надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн., а всього в розмірі 10000 грн.

На думку колегії суддів така сума судових витрат на професійну правничу допомогу буде відповідати принципам співмірності, справедливості, розумності і обґрунтованості цих витрат.

Керуючись ст.ст.137, 141, 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 08 січня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,в рівнихчастках накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ТЕРААГРО»,код ЄДРПОУ43409674,Фермерського господарства«Адапт»,код ЄДРПОУ33468089,витрати направничу допомогув судіапеляційної інстанціїу розмірі10000,00грн.(десятьтисяч гривень00копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Через з перебуванням судді Дришлюка А.І. у відрядженні, повне судове рішення складено 05.06.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

М.М.Драгомерецький

А.І.Дришлюк